У серпні 2007 р. Рада Безпеки ООН одноголосно прийняла резолюцію № 1769 про направлення миротворчих сил в Дарфур. До місії в Судані залучено 20 тис. військовослужбовців і 6 тис. поліцейських, які діють на основі об'єднаного мандата ООН і Африканського союзу. Нафтою багатий в Африці не тільки Судан. Великими родовищами вуглеводневої сировини володіють, наприклад, Ангола і Нігерія (відповідно другий і перший експортери "чорного золота" на континенті). Ангола є однією з найбільш бурхливо 337 країн, що розвиваються з точки зору зростання обсягів видобутку нафти. У 1993 р. вона добувала в добу 500 тис. барелів, а в 2006 р. - 1,4 млн, сьогодні - 1,8 млн барелів (близько 90 млн т на рік). У 2007 р. Луанда планувала вийти на рубіж 2 млн барелів, але ОПЕК - організація нафтовидобувних країн - встановила їй квоту в 1,9 млн барелів нафти на добу, хоча в Луанді розраховували на граничні квоти в розмірі 2-2,4 млн барелів.
У Нігерії видобуток нафти становить 2150000 барелів на день, хоча можливо добувати і більше - до 2,6 млн барелів. Труднощі з розвитком нафтовидобутку існують насамперед через нестабільну ситуацію в дельті Нігера. Так, в середині листопада 2007 бойовики підірвали в Нігерії нафтопровід англо-голландської компанії «Шелл», який з'єднував нафтові родовища з терміналом, звідки нафта закачується для експорту в океанські танкери. Основні райони нафтовидобутку в Нігерії - дельта річки Нігер і прибережний шельф вже кілька років є зоною збройного конфлікту. Повстанці «Руху за звільнення дельти річки Нігер» погрожують всім нігерійцям і іноземцям, які зайняті в нафтовій галузі країни, що продовжуватимуть вбивати їх, поки ті не припинять працювати на об'єктах нафтовидобутку. За твердженнями заколотників, діючих вельми жорстоко (вбивства іноземних фахівців, захоплення заручників), вони представляють місцевий народ іджо, якому нібито дістається занадто мала частина доходів від експорту «чорного золота».
Збройні виступи бунтівників в нафтовидобувних районах Африки дають привід США обгрунтовувати необхідність військової присутності західних держав на континенті. Самі африканські країни насторожено ставляться до подібних намірам, розуміючи, що американців в першу чергу хвилює нафту (поставки з африканських країн становлять близько чверті американського імпорту). Уряд тієї ж Нігерії несхвально ставиться до планів США створити військову базу в Гвінейській затоці під приводом захисту регіону від піратів і терористів (багатий вуглеводнями затоку омиває узбережжі Нігерії, Анголи, Чаду, Екваторіальної Гвінеї, Габону та маленького острівної держави Сан-Томе і Прінсіпі).
|
- 2. Екологічне законодавство України
наша держава ставити за мету інтеграцію в загальносвітовій Правовий простір, українське екологічне законодавство потребує подальшої розробки з метою урахування загальнопрійнятіх світовім співтоваріством стандартів и норм в Галузі екологічної ДІЯЛЬНОСТІ та охорони довкілля. На часі сістематізація и кодифікація існуючіх правових норм, зокрема обговорюється питання про зміну назви закону України
- 60. Спеціалізовані встанови Організації Об'єднаних Націй
наша держава ратіфікувала біля 50. Структуру МОП складають: Генеральна конференція праці, Адміністративна рада, Міжнародне бюро праці, Трісторонні комітеті. Регіональні й СПЕЦІАЛЬНІ конференции. Генеральна конференція праці, что Складається з делегацій країн-учасниць (два представника від Уряду, по одному - від підприємців та підприємств и трудящих), є віщим органом МОП. Діяльністю Міжнародного бюро праці
- 61. Регіональні Міжнародні організації
наша країна відкріла в 1998 году Місію України при НАТО, основним Завдання цього органу є Формування більш високого уровня довіри, Єдності цілей и навічок консультацій и співробітніцтва между Україною и НАТО. З метою оперативного Ознайомлення громадськості в столиці України в травні 1997 року БУВ Відкритий Центр ІНФОРМАЦІЇ и документації НАТО. Указом Президента України от 3 квітня 1997 року
- 6.Крестьянскій або пролетарський соціалізм? (Ідеї, організації, діячі)
наша не в тому, щоб виростити самобутню цивілізацію з власних національних надр, але і не в тому, щоб перенести до себе західну цивілізацію цілком з усіма надривними її суперечностями, треба брати гарне звідусіль, звідки можна, а своє буде або чуже - це вже питання не принципу, а практичної зручності ». І це були не просто слова. Помітивши сприйнятливість робочих до пропаганди,
- 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
Наша Батьківщина повною мірою відчула на собі це руйнівний вплив революційних почав, що відбулося в силу багатьох, глибоких причин і з вини російського консерватизму в тому числі. Ідеологія за своєю суттю повинна сформулювати якусь ідею, виходячи з певної системи цінностей даного суспільства, яка б об'єднала все суспільство для досягнення якого-небудь сверхлічного ідеалу. Представляється,
- 3. Початок II російської революції. Лютий 1917
наша була залучена ворогом, застала її в стані морального розпаду влади, необ'е-діненія з народом, байдужою до долі Росії загрузла в ганьбі пороку. Ні геройські зусилля армії, знемагає під вагою жорстокої внутрішньої розрухи, ні заклики народного представництва, поєднаного перед лицем національної небезпеки (йдеться про «Прогресивний блок» в IV Думі - П.Н.) не були в
- 4. Жовтень 1917 (питання методології)
наша країна повинна була різко прискорити капіталістичну модернізацію і з метою виживання в мінливому світі ліквідувати своє відставання від передових країн Заходу. Масштабність і гострота історичних завдань (необхідність вирішення аграрного, робочого і національного питань, завдань капіталістичної індустріалізації, підвищення культурно-освітнього рівня, загальної цивілізованості,
- 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917 - 1921 рр.).
наша історія, і історикам ще належить комплексно та об'єктивно дослідити ідеологію, політику і практику терору, визначити його місце і роль у громадянській війні. *** Перемога у війні виявилася на стороні Радянської влади і Червоної Армії. Вона була обумовлена низкою соціально-економічних, політичних і військових факторів. В громадянській війні, як і в будь-який інший, перемагає, як правило, той,
- 5. Оточення І. В . Сталіна
наша заговорить тепер повним голосом про діячів революції, розставить всіх по місцях, де вони насправді були, і розповість прийдешнім поколінням всю правду-істину », - писав в 1955 р. колишній керуючий справами Раднаркому В.Д. Бонч-Бруєвич. Але тільки через 30 років почали створюватися умови для відновлення справді історичної правди. У 1991 р. вперше було зроблено видання
- Михайло Сергійович Горбачов (р. 1931 г1.)
наша, завжди трагічна. Це правило підтверджує і доля М.С. Гор - Бачева. Джерела та література Болдін В. Крах п'єдесталу. - М., 1995. Бондарєв В. Керенський і Горбачов: Дві епохи і дві драми / / Батьківщина. - 1992. - № 8 - 9. Бурлацький Ф. Вожді і радники. - М., 1990. Волкогонов Д. Сім вождів. - М., 1995. - Т.2. Горбачов М . С. Життя і реформи. - М., 1995. Демократія і гласність воскресили
|