| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Наука цивільного права |
||
|
Поняття науки цивільного права. На відміну від галузі цивільного права, що регулює майново-вартісні та особисті немайнові відносини, наука цивільного права (цивілістична наука) вивчає закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Результатом такого вивчення є сформоване вчення про громадянське право, яке складається з системи взаємопов'язаних і взаємоузгоджених понять, поглядів, висновків, суджень, вдей, концепцій і теорій. Предметом вивчення цивільно-правової науки є, насамперед, норми цивільного права. Тому першочергове завдання науки цивільного права-всебічне, ретельне і глибоке вивчення змісту цивільно-правових норм. Численні дослідження цивілістів в цій області багато в чому сприяли правильному і однаковому застосуванню норм цивільного права правозастосовними органами. Оскільки норми цивільного права втілені в численних актах цивільного законодавства, останні також входять в предмет науки цивільного права. Цивілістична наука, вивчаючи цивільне законодавство, виявляє його систему, ієрархію різного роду нормативних актів цивільного законодавства, їх юридичну силу, визначає стан цивільного законодавства, його відповідність потребам розвитку нашого суспільства і визначає шляхи і способи його вдосконалення. Істотним досягненням цивілістичної науки є внесок, внесений нею у розробку і прийняття частин першої та другої нового Цивільного кодексу Російської Федерації. Якнайшвидше завершення робіт з підготовки наступних розділів Цивільного кодексу Російської Федерації становить одну з найбільш актуальних завдань, що стоять нині перед цивілістичної наукою. Вивчення цивільного права було б неповним, якби цивілістична наука обмежилася вивченням чисто юридичної матеріалу у вигляді актів цивільного законодавства і містяться в них правових норм. Для правильного розуміння змісту цивільно-правових норм, виявлення закономірностей їх прийняття і наступного зміни необхідно мати достатньо глибокі уявлення про тих суспільних відносинах, які регулюються нормами цивільного права. Так, неможливо отримати правильне уявлення про право власності без виявлення сутності та змісту відносин власності, регульованих цим правом. Необхідно також враховувати, що особливості цивільно-правових норм багато в чому вирішуються специфікою регульованих ними суспільних відносин. Тому предметом науки цивільного права охоплюються і суспільні відносини, що регулюються нормами цивільного права. Відповідно до цього інший не менш важливим завданням, що стоїть перед цивілістичної наукою, є дослідження суспільних відносин, регульованих галуззю цивільного права. Слід зазначити, що у вирішенні цього завдання наука цивільного права досягла чималих успіхів. Досить сказати, що дослідження цивілістів в галузі відносин власності в нашій країні набагато випередили науку політичної економії. Перехід до ринкової економіки робить особливо актуальною стоїть перед цивільно-правовою наукою завдання вивчення закономірностей розвитку товарно-грошових відносин в нашій країні в перехідний період, розробки адекватних їм правових форм і закріплення їх у цивільному законодавстві Російської Федерації. Норми цивільного права покликані регулювати майново-вартісні та особисті немайнові відносини. Тому процес впливу норм цивільного права на регульовані ними суспільні відносини є складовою частиною предмета науки цивільного права. При цьому виявлення і вивчення закономірностей взаємодії цивільно-правових норм з регульованими ними суспільними відносинами складають одну з найбільш нагальних завдань цивілістичної науки. Вирішенню цього завдання значно сприяє вироблене цивилистической наукою поняття громадянського правовідносини, в чому дозволяє розкрити механізм впливу правової надбудови на економічний базис суспільства. У цій області цивілістична наука також досягла певних успіхів. Так, наукові дослідження цивілістів у сфері цивільного правовідносини були покладені в основу вивчення правовідносин, що виникають в інших галузях права. В основі будь-яких правовідносин лежать відповідні юридичні факти, вивчення яких також відноситься до завдань цивілістичної науки. Дослідження юридичних фактів цивільного права дозволило цивілістичній науці, зокрема, розробити науково обгрунтовану класифікацію юридичних фактів, теорію складного юридичного складу і т.д., що послужило підставою для подальшого удосконалення цивільного права та цивільного законодавства. Для виявлення закономірностей взаємодії цивільно-правових норм і регульованих ними суспільних відносин важливе значення набуває практика застосування норм цивільного права судами, арбітражними судами та іншими правозастосувальними. Тому вивчення практики застосування норм цивільного права - найважливіше завдання, що стоїть перед наукою цивільного права. Саме в результаті вивчення практики застосування норм цивільного права виявляються недоліки цивільного законодавства, науковий аналіз яких дозволяє сформулювати пропозиції, спрямовані на вдосконалення цивільного законодавства та практики його застосування. Аналіз практики застосування цивільно-правових норм дозволяє виявити недоліки не лише цивільного права як галузі права, а й недоліки самої науки цивільного права. Так, аналіз практики застосування такої юридичної конструкції, як право державної власності і заснованого на ньому права оперативного управління майном, закріпленого за державним перед-прийняттям, показав, що в умовах ринкової економіки належить державному підприємству право оперативного управління не дозволяє йому успішно функціонувати як товаровиробнику. Це послужило підставою для теоретичної розробки і впровадження в цивільне законодавство поняття права повного господарського відання, покликаного розширити повноваження державних підприємств до такого рівня, який дозволив би їм успішно діяти в умовах ринкової економіки. Подальший аналіз практики застосування юридичної конструкції: право державної власності - право повного господарського ведення Державного підприємства - показав, що надмірне розширення прав державного підприємства на закріплене за ним майно неминучістю призводить до порушення інтересів держави як власника даного майна. Це послужило поштовхом до перегляду цивилистической наукою теоретичних поглядів на юридичну інструкцію, що поєднує в собі два речових права: право власності та право повного господарського ведення і т.д. У сферу цивільно-правової науки входить вивчення громадянського Права не тільки Росії, але й інших країн як ближнього, так і далекого зарубіжжя. Це й зрозуміло, оскільки російська наука цивільного права не може успішно розвиватися, не сприймаючи досвід і досягнення цивілістичної науки інших країн. Цей процес багато в чому полегшується тим, що у всіх країнах, де має місце цивільно-правове регулювання ринкових відносин, цивілістична наука спочиває на одних і тих же закономірностях. У той же час до сприйняло цього досвіду необхідно підходити критично. Так, спроба механічно перенести з англо-американської системи права на вітчизняний грунт інститут довірчої власності виявилася невдалою, і від неї довелося відмовитися. Збереження єдиного економічного простору в країнах СНД неможливе без створення єдиної цивільно-правової основи в цих країнах. Останнє ж можливо тільки в результаті вивчення та узагальнення цивільного законодавства в різних країнах СНД. Включення нашої країни в європейську та світову економічну систему також вимагає зближення російського цивільного законодавства з цивільним законодавством економічно розвинених країн. У силу цього вивчення цивільного законодавства інших країн також становить одну із завдань, що стоять перед цивілістичної наукою Росії. Після соціалістичної революції в Росії погляди вчених на цивільне право були піддані перегляду. У період від революції до переходу до нової економічної політики в нашій країні панувала думка про несумісність товарно-грошових відносин з соціалізмом. Відповідно з цим широке поширення набуло думку про необхідність розвитку прямого безеквівалент-ного розподілу матеріальних благ, яке повинно здійснюватися поза будь цивільного права. Тому що відносяться до цього періоду наукові роботи зводилися в основному до критики буржуазного цивільного права та викриттю його експлуататорського характеру. З переходом до нової економічної політики, коли очевидною стала необхідність визнання товарно-грошових відносин і в умовах будівництва соціалістичного суспільства, погляди на роль громадянського права в соціалістичному суспільстві різко змінилися. Вчені знову звернулися до вироблених і відшліфованим тисячоліттями інститутам громадянського права. Результатом наукових розробок і в той же самий час потужним поштовхом до подальшого розвитку цивілістичної науки в нашій країні послужило прийняття в 1922 р. Цивільного кодексу РРФСР (далі-ГК 1922 р.). У цей період широкого поширення набула так звана мінова концепція, відповідно до якої цивільне право трактувалося як форма опосередкування приватновласницьких, товарних відносин. Оскільки в той період були сильні тенденції заперечення всього буржуазного в соціалістичному суспільстві, то і сама назва "громадянське право" в раді випадків замінювалося на термін "господарське право", яке в той період по своїй сутності нічим не відрізнялося від цивільного права. Вввду багатоукладності економіки нашої країни у розглянутий період досить широкого поширення набула теорія двухсекторного права. Прихильники цієї теорії вважали, що наявність приватного сектора в економіці країни обумовлює існування цивільного права, а наявність соціалістичного сектора-хозяйствснйого права. Останнє, на їх думку, має регулювати відносини всередині усуспільненого сектора народного господарства, які втратили товарний характер і тому повинні регулюватися в порядку плановості та підпорядкованості. Поряд з теорією двухсекторного права в цей же період з'явилася торію єдиного господарського права. Автори цієї теорії вважали, що аналогічно, як багатоукладність в економіці не веде до багатоукладності в державі, так і не маже вона привести і до багатоукладності в праві. На їх думку, всі майнові відносини, незалежно від того, в якому секторі народного господарства вони виникають, а також відносини з управління народним господарством повинні регулюватися єдиним господарським правом. Підставою становлення цієї теорії послужив взятий в цей період курс на подолання багатоукладності в економіці за рахунок розширення соціалістичного сектора і витіснення приватного. У 1936-1938 рр.. теорія єдиного господарського права була оголошена шкідницької з усіма витікаючими в той трагічний період розвитку нашої країни наслідками. З утвердженням в нашій країні планової економіки, що лежить в основі командно-адміністративної системи, почався новий етап у розвитку цивілістичної науки. Проведені в цей період наукові дослідження були зорієнтовані на потреби розвитку планової економіки. Найбільший інтерес у дослідників в цей період викликають питання, пов'язані з правом державної соціалістичної власності, плановими договорами і витікаючими з них господарськими зобов'язаннями, юридичної особистістю соціалістичних організацій і т.д. Велика увага приділялася проблемам системи права, предмета і методу цивільного права. У другій половині 50-х років відроджується ввівши господарського права, прихильники якої намагаються обгрунтувати існування поряд з цивільним другий самостійної галузі-господарського права. На думку прихильників даної теорії, майнові відносини з участю громадян повинні регулюватися цивільним правом, а відносини між соціалістичними організаціями, що виникають у зв'язку з організацією та здійсненням їх господарської діяльності,-господарським правом. Відповідно до цього пропонувалося поряд з Основами цивільного законодавства та Цивільним кодексом прийняти Основи господарського законодавства або Господарський кодекс. Основним недоліком цієї теорії було те, що вона вела до відриву правового регулювання товарно-грошових відносин, що складаються між організаціями, від інших товарно-грошових відносин і злиття їх правового регулювання з правовим регулюванням зовсім інших за своєю природою відносин з управління господарською діяльністю соціалістичних організацій. Законодавець не сприйняв ідею господарського права, і проведена в 1961-1965 рр.. кодифікація цивільного законодавства законодавчо закріпила теоретичні розробки прихильників єдиного цивільного права про необхідність єдиного правового регулювання всіх майнових відносин, незалежно від їх суб'єктного складу і сфери функціонування. У 1961 р. були прийняті Основи цивільного законодавства Союзу Основи цивільного законодавства 1961 р. і ЦК 1964 р. законодавчо закріпили склалася в нашій країні планову економіку і багато в чому визначили подальший напрям розвитку вітчизняної цивілістичної думки. Проводилися в наступний період наукові дослідження значною мірою були орієнтовані на розробку таких юридичних конструкцій, які дозволяють забезпечувати планове вплив на товарно-грошові відносини, що складаються в нашій країні. Неефективність планової економіки багато в чому визначила і недоліки теоретичних концепцій, розроблених на її основі. Так, з'ясувалося, що теорія складного юридичного складу, що включає в себе план і укладений на його основі договір, не тільки не дозволяє поєднувати інтереси всього народного господарства в цілому з інтересами окремих учасників цивільного обороту, як це передбачалося раніше, але і не дозволяє використовувати всі переваги такого унікального правового інструментарію, як договір. Разом з тим не можна скидати з рахунків і досягнення цивілістичної науки в цей період, протягом якого тривала інтенсивна робота цивілістів у всіх сферах та інститутах цивільного права. Результати цієї роботи знайшли відображення в численних наукових та навчальних публікаціях. Доказом плідності результатів проведених в цей період досліджень є та обставина, що з переходом до ринкової економіки цивілісти в найкоротші терміни розробили такі фундаментальні кодифіковані нормативні акти, розраховані на ринкову економіку, як Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік 1991 р., частина перша (1994 р.) та частину другу (1995 р.) Цивільного кодексу Російської Федерації 1994 Обумовлено це тим, що, незважаючи на планову оболонку, що розробляються в розглянутий період цивільно-правові форми були зорієнтовані на товарно-грошові відносини, існування яких в нашій країні прихильниками цивилистической концепції ніколи не заперечувалося. Після зняття з отак цивільно-правових форм командно-адміністративного нальоту їх зміст виявилося цілком придатним для опосередкування сучасних ринкових відносин. Водночас перехід від планової до ринкової економіки став поворотним пунктом у розвитку цивілістичної думки в нашій країні. Перегляду піддалися багато теоретичні концепції, розроблені на базі планової економіки. Пішли в минуле теорія єдності державної соціалістичної власності, господарського договору та господарського зобов'язання, такі наукові поняття, як право особистої власності і нетрудовий дохід і т.п. Увага вчених стали залучати такі раніше забуті інститути громадянського права, як приватна власність, приватизація, інтелектуальна власність, господарські товариства і товариства, цінні папери та біржові угоди, угоди з нерухомістю, сервітути та інші речові права і т. п. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Наука цивільного права" |
||
|
||