|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
6. Невідчужуваність правоздатності та неможливість її обмеження
|
Правоздатність визнається за громадянином законом. При цьому, за законом громадянин не має права відмовитися від правоздатності або обмежити її. Отже, для правоздатності характерна невідчужуваність. Пункт 3 ст. 22 ЦК встановлює, що угоди, спрямовані на обмеження правоздатності, є нікчемною. Громадянин має право з дотриманням встановлених законом вимозі розпоряджатися суб'єктивними правами (продати або подарувати належну йому річ і т. д.), але не може зменшити свою правоздатність.
Однак допускається обмеження правоздатності у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 22 ЦК). Обмеження правоздатності можливо, зокрема, як покарання за вчинений злочин, причому громадянин за вироком суду може бути позбавлений НЕ правоздатності в цілому, а тільки здатності мати окремі права - обіймати певні посади, займатися певною діяльністю. Обмеження правоздатності можливо і за відсутності протиправних дій особи. Так, абз. 5 п. 4 ст. 66 ЦК встановлює, що законом може бути заборонено або обмежено участь окремих категорій громадян у господарських товариствах і товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств. Зокрема, особа може бути повним товаришем тільки в одному товаристві на вірі (абз. 1 п. 3 ст. 82 ЦК), тобто його правоздатність в якійсь мірі обмежена. Обмеження правоздатності у зазначених випадках допускається за умови дотримання встановлених законом умов та порядку. Якщо ця умова не дотримується, акт державного чи іншого органу, який встановив відповідне обмеження, визнається недійсним (п. 2 ст. 22 ГК) у порядку, передбаченому ст. 13 ГК.
Примусове обмеження правоздатності не можна змішувати з позбавленням громадянина окремих суб'єктивних прав. Так, конфіскація майна за вироком суду означає позбавлення громадянина права власності на певні речі та цінності, але не пов'язана з обмеженням правоздатності.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 6. Неотчуждаемость правоздатності та неможливість її обмеження " |
- 13. Поняття і зміст цивільної правоздатності, її початок і кінець.
Правоздатність громадян закон визначає як здатність мати цивільні права і нести обов'язки (ст. 9 ЦК). Будь-який суб'єкт права в силу закону має правоздатність, тому що не можна бути суб'єктом права, не володіючи одночасно правоздатністю. Правоздатність - це обществественного-юридичне якість, властивість, так як кожен громадянин наделяетется правоздатністю державою, в
- § 1. Правоздатність та дієздатність громадян
Поняття цивільної правосуб'єктності. Суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права, існують між людьми. У відносини можуть вступати як окремі громадяни, так і колективні утворення, які мають передбаченими законом ознаками. До числа таких утворень відносяться організації, іменовані юридичними особами, а також особливі суб'єкти цивільного права-держави,
- 4. Невідчужуваність дієздатності та неможливість її обмеження
Дієздатність, як і правоздатність, не можна розглядати як природна властивість людини, вони надані громадянам законом і є юридичними категоріями. 1 Див: Радянське цивільне право. Суб'єкти цивільного права / Под ред. С. Н. Братуся. С. 10. 2 Див: Братусь С. Н. Суб'єкти цивільного права. З 6. 3 Веберс Я. Р. Правосуб'єктність громадян у радянському цивільному і сімейному
- відзиву на позовну заяву
Порядок розгляду справ позовного провадження регулюється розділом II АПК РФ 2002 року. Згідно ст. 125 АПК РФ позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій формі. Позовна заява підписується позивачем або його представником. У позовній заяві мають бути зазначені: найменування арбітражного суду, до якого подається позовна заява; найменування позивача, його місце знаходження; якщо
- 2. Арбітражна угода
В основі функціонування міжнародного комерційного арбітражу лежить арбітражна угода сторін спору. Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-яким конкретним правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні (п. 1 ст. 7 Закону 1993 р.).
- 20. Адміністративно-правовий статус громадян: адміністративна правоздатність та дієздатність.
Адміністративно-правовий статус громадянина України визначається обсягом і характером адміністративної правосуб'єктності, яку складають адміністративні правоздатність та дієздатність. Адміністративна правоздатність - це визнання законом за громадянином фактичної можливості бути суб'єктом адміністративного права, мати права та обов'язки адміністративно-правового характеру.
- 27. Право і держава: характер зв'язку
Традиційно в науці з питання про співвідношення держави і права розрізнялися два підходи. Перший - етатистський, що йшов з пріоритету держави над правом. Відповідно до цього підходу право розглядалося як продукт державної діяльності, як її (держави) слідство. Теоретичною передумовою є формально-догматичний підхід до поняття права як сукупності норм, видаваних
- 14. Поняття цивільної дієздатності. Обсяги дієздатності громадян.
Дієздатність - здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. 11 ЦК України). Більшість вчених-цивілістів виділяють два основних елементи у змісті дієздатності: сделкоспособность - здатність самостійно укладати угоди і деліктоздатність - можливість нести самостійну майнову
- § 1. Суб'єктивне цивільне право в системі суміжних правових явищ
Суб'єктивне цивільне право не може існувати ізольовано від інших правових явищ. Виступаючи в якості самостійного освіти, воно в той же час тісно пов'язане із суміжними правовими явищами, до яких відносяться: об'єктивне право, юридичний обов'язок, законний інтерес і правоздатність. Для досягнення визначеності в розумінні суб'єктивного цивільного права ми повинні
- § 3. Принципи цивільного права
Поняття принципів цивільного права. Під принципами цивільного права розуміються основні засади цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Принципи цивільного права пронизують все цивільне законодавство, відображаючи його найбільш істотні властивості. Тому правильне розуміння і застосування норм цивільного законодавства можливо тільки з урахуванням загальних принципів
|