Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні ) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право ( лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Волкобой І.. Шпаргалки по Цивільному праву України (загальна частина), 2009, 2009 - перейти до змісту підручника

13. Поняття і зміст цивільної правоздатності, її початок і кінець.



Правоздатність громадян закон визначає як здатність мати цивільні
права і нести обов'язки (ст. 9 ЦК). Будь-який суб'єкт права в силу закону
має правоздатність, тому що не можна бути
суб'єктом права, не володіючи одночасно правоздатністю. Правоздатність
- це обществественного-юридичне якість, властивість, так як кожен
громадянин наделяетется правоздатністю державою, у зв'язку з тим, що
цивільний закон оголошує його суб'єктом права.
Володіння цивільну правоздатність надає громадянам юридичну
можливість бути учасниками різних правовідносин для задоволення
своїх різноманітних потреб. Таким чином, правоздатність є
необхідною умовою (передумовою) правоволодіння.
Відповідно до Конституції України (ст. 34) та ГК (ст. 9) громадянська
правоздатність визнається в рівній мірі за всіма громадянами. Ніяких
привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших убеждененій статі, соціального походження і
майнового стану та іншими ознаками законодавство не встановлює.
Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правоздатністю
нарівні з громадянами України.
Окремі винятки з цього правила можуть бути передбачені законами
Україна стосовно деяких прав, придбання яких можливе лише
громадянами України (ст . ст. 565, 566 ЦК).
Крім того, законодавством України можуть бути встановлені відповідні
обмеження щодо громадян тих держав, в яких є спеціальні
обмеження цивільної правоздатності громадян України (ч. 2 ст. 565 ЦК).
Виникнення правоздатності у громадянина закон пов'язує з моментом його
народження, а її припинення з його смертю (ч. 2 ст. 9 ЦК). При цьому закон
володіння правоздатністю не ставить в залежність від віку та стану
здоров'я громадянина. Важливо, щоб людина народилася живою і прожив
хоча б навіть дуже короткий проміжок часу. У цих випадках факти
народження і смерті людини реєструються окремо в органах РАГСу.
В окремих випадках закон (статті 456, 529 ЦК) охороняє права зачатої, але
ще ненародженої дитини. Однак це не означає, що у ще не народженого
дитини до її народження виникає правоздатність, бо і в цих випадках її
виникнення, за загальним правилом, зв'язується з моментом народження людини.
Момент народження людини медична наука пов'язує з початком
самостійного дихання народженої людини. Припиняє правоздатність
смерть громадянина. Для визначення моменту, з яким цивільне
законодавство пов'язує припинення правоздатності, слід, як
представляється, говорити про біологічної смерті людини, тобто про момент,
коли повернення до життя людини виключений (на відміну від клінічної смерті,
коли існує можливість відновлення життєздатності організму
людини).
Отже, правоздатність за загальним правилом виникає тільки один раз
і припиняється також тільки один раз.
Для правоздатності властиві абстрактність і невідчужуваність. Саме
абстрактний характер правоздатності не дозволяє трактувати її як
суб'єктивне (загальне або особливе) право. У цивільної правоздатності
міститься лише абстрактна здатність до правообладанию, а не саме право.
Правоздатність при її реалізації не змінюється, а реалізація суб'єктивних
прав завжди супроводжується їх динамікою.
Правоздатність встановлюється законом як абстрактна можливість
громадянина бути володарем тих чи інших цивільних прав та обов'язків.
Для володіння ж конкретним суб'єктивним правом реалізації правоздатності
недостатньо, необхідний ще юридичний факт (факти).
Крім того, важливою властивістю правоздатності є її невідчужуваність,
бо громадянин не може нею розпорядитися, не може від неї відмовитися.
Правова природа великої кількості, зокрема, майнових цивільних
суб'єктивних прав така, що від них можна відмовитися, їх можна передати
іншим особам. Більше того, про неможливість відмови громадянина від
правоздатності свідчить зміст ч. 2 ст. 12 ЦК, відповідно з
якою будь-які угоди, спрямовані на обмеження правоздатності,
недійсні.
Слід звернути увагу і на ту обставину, що закон не
передбачає позбавлення правоздатності громадянина протягом усього його життя
ні за яких обставинах, разом з тим допускає можливість її
обмеження, але лише на певний термін і у випадках, передбачених
законом. В даний час виключно кримінальним законодавством
передбачені такі покарання, як позбавлення права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю. У цих випадках
громадянин обмежується, зокрема, в можливостях обирати за своїм
бажанням місце проживання і рід занять. Але таке обмеження
правоздатності громадянина встановлюється вироком суду на строк до 5
років, тобто носить терміновий характер.
Зміст правоздатності громадянина утворюють цивільні права і
обов'язки, які він може мати відповідно до норм чинного
цивільного законодавства. Спеціально присвячена змістом
правоздатності громадян ст. 10 ГК, яка не дає вичерпного переліку
прав, можливість придбання яких входить у зміст правоздатності
громадян.
Безумовно, цивільний закон визначає зміст правоздатності громадян
досить лаконічно, а отже, в її зміст входить і можливість
набуття таких прав і обов'язків, які прямо не передбачені
законом, але можуть виникнути в силу загальних засад цивільного,
законодавства (ст. 4 ЦК).
Для правоздатності громадян у демократичному суспільстві характерно і
постійне розширення її змісту. Стаття 3 Конституції України
проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.
У цьому зв'язку слід звернути увагу на ту обставину, що Конституція
Україна передбачила значне розширення правоздатності громадян.
Так, до змісту цивільної правоздатності можна віднести право на життя
(ст. 27), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), право на
повагу гідності (ст. 28), право на недоторканність житла (ст. 30),
право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої
кореспонденції (ст. 31), право на недоторканність особистого і сімейного життя
(ст. 32), право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання
(ст. 33), право на заняття підприємницькою діяльністю (ст. 42), право
на житло (ст. 47), право на охорону здоров'я, медичну допомогу та
медичне страхування (ст. 49), право на безпечне для життя і здоров'я
довкілля (ст. 50), право на свободу літературної, художньої і
технічної творчості (ст. 54).
Зміст правоздатності включає і можливість виникнення у
громадянина обов'язків, наприклад, з цивільно-правових договірних та
позадоговірних зобов'язань та інших підстав .
Разом з тим зміст правоздатності громадян не безмежне. Межі
змісту правоздатності громадян відображені в положенні про те, що громадяни
здійснюють свої права за принципом:
«дозволено те, що не заборонено законом ».
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 13. Поняття і зміст цивільної правоздатності, її початок і кінець. "
  1. 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
    Понять «громадянська війна» і «інтервенція». Історичні витоки громадянської війни, що стоять за нею сили. Співвідношення протиборчих сил. Періодизація громадянської війни та взаємозв'язок її з ін-тервенціей. Білий і червоний терор, його причини, хід і результати. Підсумки громадянської війни, перехід від громадянської війни до громадянського миру та ін Зупинимося на деяких з цих проблем, які найбільше
  2. 4.Питання вивчення народних рухів
    поняттю класова боротьба . Ряд авторів повністю виключає з цього середовища соціальні конфлікти відбувалися в Київській Русі і в цілому в домонгольський період російської історії. Характеризуючи народні рухи Стародавньої Русі І. Я. Фроянов відзначає складність їх характеру, вони часто не піддаються однозначній трактуванні. Нерідко в одних і тих же подіях були присутні елементи соціальних, політичних і
  3. 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
    Зміст російської народної душі ». Тому і свавілля самодержця неможливий, адже цар - НЕ деспот, оскільки і Росії «вірна» релігія - православ'я (а деспотія можлива при «зрадливої» релігійній основі), і є зовнішній (Божественний) закон його діяльності. Та й монарх стоїть поза особистих, класових і етнічних інтересів, оскільки височить над усім суспільством. «Роль же царя - Царська, але не
  4. 2. Революція 1905-1907 рр..
    Поняття «революція» можна розкрити так: революція - це відносно швидке, радикальне, насильницьку зміну політичної та соціальної структур, а також основних систем цінностей, які склалися в суспільстві. Тільки революції, на відміну від змов, бунтів, путчів, палацових переворотів, призводять до глобальної зламу старих підвалин. Події, що сталися в Росії протягом 12 років (з 1905 по 1917
  5. 3. Судопроізводственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
    поняття змагальності не використовувалося. Вперше як принцип змагальність отримала законодавче закріплення в Арбітражному процесуальному кодексі Російської Федерації 1995 (далі - АПК РФ 1995 року), в статті 7 якого фактично була відтворена формулювання статті 123 Конституції Російської Федерації: «... судочинство в арбітражному суді здійснюється на основі
  6. 3. судопроізводственних принципи арбітражного процесуального права
    змісту цілого ряду норм арбітражного процесуального права і являє собою таке правило, згідно з яким зацікавлені в результаті справи особи мають право самостійно розпоряджатися належними їм суб'єктивними матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту . Принцип диспозитивності є, за образним висловом М.А. Гурвича, що рухають початком цивільного процесу 2.
  7. § 2. Кримінальну правовідносини і елементи складу злочину
    понятті уго ловной відповідальності. - «Радянська держава і право», 1967, № 12, стор 41). 2 Див: С. С. Алексєєв. Загальна теорія соціалістичного права, вип. II. Свердловськ, 1964, стор 68. 107 При застосуванні кримінального закону виникає правовідношення, суб'єктами якого є держава в особі органів, відправляють правосуддя, і особа, яка вчинила злочин. Змістом кримінального
  8. 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
    Поняття юридичної особи. Разом з тим, тут залишилося досить багато неясностей. Зокрема не визначено співвідношення понять "організація", "підприємство", "установа", якими оперує законодавець. Немає і самого визначення цих категорій. Кодекс не містить норм, спеціально присвячених визначенню об'єктів права. Велика частина їх розміщена в тих чи інших главах розділу "Право
  9.  9. Елементи цивільних правовідносин.
      понятті «правосуб'єктність», яка, в свою чергу, визначається як соціально-правова здатність особи бути учасником цивільних правовідносин. Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: 1) фізичні особи - громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, які користуються однаковими з громадянами України майновими та особистими немайновими правами (за
  10.  14. Поняття цивільної дієздатності. Обсяги дієздатності громадян.
      змісті дієздатності: сделкоспособность - здатність самостійно укладати угоди і деліктоздатність - можливість нести самостійну майнову відповідальність. Проте виділення окремих елементів дієздатності не має практичної значущості, а тому дроблення дієздатності на окремі можливості здійснення яких-небудь дій не виправдано. На відміну від правоздатності
енциклопедія  бабка  баранина  биточки  по-угорськи