|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
27. Право і держава: характер зв'язку
|
Традиційно в науці з питання про співвідношення держави і права розрізнялися два підходи. Перший - етатистський, що йшов з пріоритету держави над правом. Відповідно до цього підходу право розглядалося як продукт державної діяльності, як її (держави) слідство. Теоретичною передумовою є формально-догматичний підхід до поняття права як сукупності норм, видаваних державою.
Інший погляд на співвідношення держави і права утвердився в руслі природно-правових поглядів. Прихильники так званої школи природного права, виводили поняття держави з суспільного договору, виходили з обмеження державою права, що, на їх думку, випливало з непорушності природного закону і невідчужуваності заснованих на ньому суб'єктивних публічних прав індивіда. Право виникає до утворення держави.
Є й третя точка зору на розглянуту проблему, що дозволяє в певній мірі інтегрувати погляди прихильників зазначених позицій і в той же час уникнути крайнощів в оцінці зв'язку держави і права. Відповідно до цього підходу зв'язок між державою і правом не має такого однозначного причинно-наслідкового характеру (держава породжує право або з права народжується держава). Вона (зв'язок) бачиться більш складною і носить характер двосторонньої залежності: держава і право один без одного не можуть існувати, а отже, між ними є функціональний зв'язок.
Вплив держави на право. Загальний висновок в юридичній науці полягає в тому, що держава є безпосереднім чинником створення правових встановлень і головною силою їх здійснення. Держава опікується право, використовуючи його потенціал для досягнення цілей державної політики. Найбільш відчутно вплив держави на право проявляється у сфері правотворчості і правореалізації. Право формується при неодмінному участі держави. Воно безпосередньо встановлює загальні норми, є чинником, що формує право на інституціональному рівні (закріплює в певній формі). Також - забезпечення реалізації права: поза і крім держави використання його ресурсів, здійснення правових установлень неможливо. Держава забезпечує охорону права і панівних суспільних відносин. Сприяє поширенню права в соціальному просторі.
Вплив права на державу. Проявляється 1) у внутрішній організації держави; 2) в його діяльності. Внутрішня організація: держава як організація має потребу в праві. Воно оформляє структуру держави й регулює внутрішні взаємини в державному механізмі. За допомогою нього закріплюються форма держави, пристрій державного апарату, компетенція державних органів і посадових осіб, положення в системі стримувань і противаг, місце, роль, функції частин державного механізму, їх взаємодія з іншими органами і населенням.
Діяльність: сучасна демократична держава не може поза і крім права здійснювати свою діяльність. Узагальнено можна відзначити ряд напрямків, що характеризують організуючу роль права щодо до держави: 1) Право впливає на державу при його взаєминах з населенням, окремою особистістю. 2) Право легалізує державну діяльність, забезпечує дозволеності охоронних і примусових заходів держави. 3) За допомогою права визначаються межі діяльності держави, позначаються межі втручання в приватне життя громадян. 4) Право закріплює специфічні інтереси націй і народностей і тим самим впливає на державну владу в її взаєминах з націями і народностями. 5) Правова форма забезпечує можливість здійснення дієвого контролю за діяльністю державного апарату і тим самим створює юридичні гарантії відповідальної поведінки держави перед населенням. 6) Право виступає в сучасних умовах мовою спілкування держави не тільки з населенням, але і з іншими державами, світовим співтовариством у цілому.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 27. Право і держава: характер зв'язку " |
- Адміністративні стягнення
правопорушення, що застосовується до обличчя, яке здійснило дане правопорушення, у встановленому законом порядку. Мета адміністративного стягнення (ст. 23) 1. виховання особи, яка вчинила адміністративне право-шення, у дусі дотримання закону і поваги до правопорядку. 2. попередження особою вчинення нових правопорушень. 3. попередження вчинення правопорушень іншими особами. Види
- 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
Право ». Тип підданства в холопской формі сприяв виникненню і тривалої стабілізації кріпацтва. Л.В. Мілов навпаки вважає, що на форму організації державної влади, взаємовідносини всередині класу феодалів вплинули відносини земельної власності і відповідний їм тип громад. У встановленні російського деспотичного самодержавства В. Б. Кобрин і А. Л. Юрганов велике місце
- 4.Питання вивчення народних рухів
право на землю, власну юрисдикцію). Початок формування козачих спільнот зазвичай відносили до кінця XV ст., Хоча не виключено, що передісторія козацтва охоплює і більш ранні часи. А. Л. Станіславський показав, що важливе місце в становленні «вільного» козацтва як особливої верстви належить періоду Смути. У цей час козацтво вийшло на арену загальноросійської політичної боротьби і
- Микола I
право, але бачив і відчайдушний опір консервативно-реакційних кіл спробам наблизити його скасування. Багато в чому тому всі проекти, пов'язані зі зміною положення селян, розроблялися в глибокій таємниці і залишилися на папері. Конкретні ж заходи в цьому напрямку відрізнялися дрібними поступками і незначними результатами, причому Микола I випустив більше указів для захисту селян від
- 7. З історії російського лібералізму
право приватної власності так, щоб ніхто, навіть імператор, не міг позбавити її людини. Будучи прихильником поступового звільнення селян від кріпацтва, Н. С. Мордвинов вважав, що цьому має передувати створення статусу вільної людини і громадянина, що можливо лише при переході до конституційних форм державного управління. Більш докладно, конкретно і чітко
- 4. Жовтень 1917 (питання методології)
правової держави при неодмінно мирному реформістському подоланні кризи в країні. Для марги-налізірованние і люмпенізованих верств Установчі збори мало задовольнити, головним чином, соціальні потреби, зазвичай розуміються як просте зрівняльний перерозподіл життєвих благ. Ставши символом радикального оновлення країни та подолання її історичної відсталості, при
- 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
Правоту своєї справи, ентузіазму, жертовності. Громадянська війна на відміну від звичайної війни незмірно більш складна, характеризується більшою невизначеністю і невизначених складу борються - в силу переходу з одного табору в інший. Тільки за перші 70 років XX століття в світі відбулося 25 таких воєн (у Росії, Фінляндії, Угорщини, Іспанії, країнах Латинської Америки та ін.) Громадянська
- 5. Оточення І. В. Сталіна
право - піддакувати «вождю». Якщо при Леніні в Політбюро постійно велися гарячі дискусії, метою ко - торих було дати об'єктивну оцінку тим чи іншим процесам і прийняти найбільш правильне рішення, то після Леніна, особливо після об'єднаного Пленуму ЦК і ЦК ВКП (б) у квітні 1929 р., з яким пов'язується перемога сталінізму в партії, ситуація різко змінилася. Протиставлення різних
- 8. Про характер суспільного ладу в СРСР наприкінці 1930-х рр..
Право діяти від імені народу і який стверджував свою владу репресіями та розправами з усяким інакомисленням. В результаті виникла стіна відчуження між владою і народом, що породжувало політичну пасивність простих трудівників. Але при всій своїй жорстокості сталінський режим був змушений прикриватися демократичними декораціями, йому доводилося підфарбовувати демократичний фасад суспільства,
- 2. Проблеми науки і культури
правозахисна діяльність А.Д. Сахарова. Рух на захист прав людини в нашій країні було і в більш ранні роки, але знали про це тільки що карають органи. Вперше громадська думка навколо правозахисного руху було сформовано в 1965 році на процесі над А. Синявським і Ю. Даніелем. Другою серйозною акцією протесту була демонстрація семи осіб на Червоній площі під гаслом «За вашу і
|