Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов . Цивільне право: У 2 т. Том I Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 1998. -816с., 1998 - перейти до змісту підручника

9. Неповна (часткова) дієздатність неповнолітніх у віці від 14 до 18 років



Обсяг дієздатності неповнолітніх віком від 14 до 18 років досить широкий. Вони можуть набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки або самостійно (у вказаних законом випадках), або за згодою батьків (усиновлювачів, піклувальника).
За згодою батьків (усиновлювачів, піклувальника) неповнолітній у віці від 14 до 18 років може здійснювати різноманітні операції (продати або купити майно, прийняти або зробити подарунок, укласти договір позики і т. п.) і здійснювати інші юридичні дії, зокрема займатися підприємницькою діяльністю (п. 1 ст. 27 ЦК). Волю в такого роду угодах і інших діях висловлює сам неповнолітній. Згода батьків, усиновителів або піклувальника, як передбачено п. 1 ст. 26 ГК, має бути виражене у письмовій формі. Недотримання цієї вимоги є підставою для визнання угоди, укладеної неповнолітнім, недійсною (ст. 175 ЦК). Однак допускається подальше письмове схвалення угоди зазначеними вище особами (батьками, усиновителями, піклувальником).
Встановлюючи, що неповнолітні можуть здійснювати операції за згодою батьків, закон не має на увазі неодмінну згоду обох батьків: достатньо згоди одного з них, оскільки російське сімейне законодавство виходить з принципу повної рівності прав батьків по відношенню до дітям. Те ж треба сказати про усиновлювачів: потрібна згода не обох усиновителів (якщо їх двоє), а одного з них.
Неповнолітній у віці від 14 до 18 років вправі самостійно, тобто незалежно від згоди батьків (усиновлювачів, піклувальника), розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Зазначене право - найбільш суттєве з вхідних в обсяг часткової дієздатності осіб у віці від 14 до 18 років. Оскільки неповнолітні згідно з трудовим законодавством має право вступати за певних умов у трудові правовідносини, вони повинні мати можливість розпоряджатися винагородою, отриманими за працю. Те ж стосується стипендії та інших доходів (наприклад, доходів від підприємницької діяльності, гонорарів за використання творів і т. п.). За змістом закону неповнолітній має право розпорядитися і накопиченим їм заробітком (незалежно від суми), а також речами, придбаними на заробіток. Шляхом тлумачення закону (пп. 1 п. 2 ст. 26 ЦК) можна зробити висновок, що неповнолітній у віці від 14 до 18 років може розпоряджатися не тільки отриманими заробітком, стипендією або іншими доходами, а й тими, на одержання яких він має право , тобто здійснювати операції в кредит.
Неповнолітні у віці від 14 до 18 років вправі самостійно здійснювати авторські та винахідницькі права: укладати авторські договори з метою використання створених ними творів "вимагати видачі патенту на винахід і т. д. Отриманим гонораром або іншим винагородою неповнолітній розпоряджається самостійно.
Неповна (часткова) дієздатність неповнолітніх у віці від 14 до 18 років виражається також в їхньому праві самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. У даному випадку маються на увазі операції, що здійснюються неповнолітніми за рахунок коштів батьків (усиновлювачів, піклувальника або інших осіб), але не за рахунок свого заробітку, стипендії, інших доходів, бо заробіток, стипендію, інші доходи він може витрачати самостійно, здійснюючи будь-які, а не тільки "дрібні побутові" угоди. Під побутовими розуміються угоди , спрямовані на задоволення звичайних потреб неповнолітнього: придбання продуктів харчування, підручників, зошитів, канцелярського приладдя, парфумерних товарів, ремонт одягу або взуття і т. п. За характером вони повинні відповідати віку неповнолітнього. Встановлюючи, що подібні угоди повинні бути "дрібними", закон має на увазі відносно невелику вартість придбаних неповнолітнім речей та інших витрат.
Неповнолітні у віці від 14 до 18 років можуть самостійно вносити вклади у кредитні установи і розпоряджатися вкладами. Зазначене право неповнолітніх, як сказано в п . 2 ст. 26 ЦК, здійснюється "відповідно до закону". Що стосується організацій Ощадного банку, то в них неповнолітній має право самостійно зробити внесок і повною мірою розпоряджатися внеском, якщо особисто вніс його на своє ім'я. Якщо ж вклад внесено іншою особою на ім'я неповнолітнього, який досяг 14 років, або перейшов до нього у спадок, то він має право раcпоряжаться їм тільки з письмової згоди батьків (усиновлювачів, піклувальника).
Для характеристики обсягу часткової дієздатності неповнолітніх віком від 14 до 18 років необхідно вказати на їх право з 16 років бути членами кооперативів відповідно до законів про кооперативи. Вступивши в кооператив, неповнолітній набуває все, в тому числі майнові, права та обов'язки в цій організації і може самостійно їх здійснювати.
Неповнолітні у віці від 14 до 18 років вважаються де-ліктоспособнимі, тобто самі відповідають за майнову шкоду, заподіяну їх діями. Проте якщо у неповнолітнього немає майна або заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода у відповідній частині повинна бути відшкодована його батьками (усиновителями, піклувальником), якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини (ст. 1073 ЦК).
Особливо слід зупинитися на праві неповнолітніх складати заповіту. Заповіт являє собою розпорядження (угоду) громадянина про своє майно на випадок смерті. Згідно ст. 534 ЦК РРФСР залишити за заповітом своє майно спадкоємцям може кожен громадянин. Більш певну вказівку міститься в ч. 1 ст. 57 Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат, згідно з якою нотаріус " посвідчує заповіти дієздатних громадян "1. Важливо зазначити, що закон не вимагає, щоб заповідач мав повної дієздатністю. Тому при вирішенні питання про право неповнолітніх на розпорядження майном шляхом заповіту слід керуватися загальними положеннями закону про дієздатність громадян віком від 14 до 18 років. Згідно пп. 1 п. 2 ст. 26 ЦК неповнолітні у віці від 14 до 18 років вправі самостійно, без згоди батьків, усиновителів та піклувальника розпоряджатися своїм заробітком, стипендією та іншими доходами Отже, вони мають право розпоряджатися заробітком, стипендією та іншими доходами шляхом заповіту, яке являє собою угоду щодо розпорядження майном на випадок смерті.
Однак неповнолітні не можуть заповідати інше майно, розпоряджатися яким вони можуть тільки за згодою батьків, усиновителів, піклувальника. Це пов'язано не тільки з тим, що самостійно розпоряджатися таким майном неповнолітні не вправі, але і з тим, що заповіт - це операція, що має суворо особистий характер, і тому по самій її суті вона не може відбуватися за згодою або схвалення кого б то не було.
1 ВПС РФ 1993 № 10 Ст 357
Питання про право неповнолітніх заповідати майно не отримав одностайної рішення в літературі. На думку В. І. Серебровського, заповіт як угода, безпосередньо пов'язана з особистістю заповідача, може відбуватися тільки особами, повністю дееспособнимі1. Б. С. Антимонов і К. А. Граве допускають заповіту неповнолітніх у віці від 14 до 18 років, якщо заповіт стосується грошових коштів, що представляють собою заробіток несовершеннолетнего2.
Ця точка зору більше відповідає і закону, і здоровому глузду. Якщо закон передбачає право неповнолітніх вільно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією та іншими доходами, то немає підстав позбавляти їх права використовувати один із способів розпорядження - шляхом завещанія3. Представляється правильним думку і тих авторів, які вважають, що неповнолітні можуть заповідати не тільки грошові кошти, отримані ними у вигляді заробітної плати, стипендії чи іньрс доходів, але також і майно, придбане на ці средства4. Як було зазначено, таким майном неповнолітні вправі розпоряджатися вільно, без згоди батьків, усиновителів, піклувальника.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "9. Неповна (часткова) дієздатність неповнолітніх у віці від 14 до 18 років "
  1. 8. Неповна (часткова) дієздатність неповнолітніх
    неповної (часткової) дієздатності неповнолітніх залежить від їх
  2. 11. Обмеження дієздатності громадян
    неповну (часткову) дієздатність, так і особа, яка має повну дієздатність. Обмеження неповної (часткової) дієздатності неповнолітніх за раніше діючим законодавством допускалося за рішенням органів опіки та піклування. ГК посилив в цій галузі охорону інтересів неповнолітніх. Згідно п. 4 ст. 26 ГК обмеження дієздатності неповнолітніх віком від 14 до 18
  3. Поняття вікової неосудності.
    неповного усвідомлення суспільної небезпеки може виражатися у звуженому розумінні наслідків злочину, їх значному зменшенні, виключно примітивному розумінні норм моралі та права, з позиції яких слід оцінювати діяння, нерозуміння соціальної обумовленості норм, невміння знайти альтернативний вихід з предкрімінальной ситуації, щоб уникнути вчинення злочину тощо
  4. 14. Поняття цивільної дієздатності. Обсяги дієздатності громадян.
    частковою дієздатністю. Громадянська дієздатність є важливим складовим елементом цивільно-правового статусу фізичної особи. До основних характерних рис дієздатності відносяться незалежність від соціальної приналежності, статі, раси, національності, ставлення до релігії, а також непередаваність і невідчужуваність дієздатності. Це означає, що всі повнолітні особи мають
  5. 15. Обмеження дієздатності. Визнання громадянина недієздатним.
    частковою дієздатністю. Громадянська дієздатність є важливим складовим елементом цивільно-правового статусу фізичної особи. До основних характерних рис дієздатності відносяться незалежність від соціальної приналежності, статі, раси, національності, ставлення до релігії, а також непередаваність і невідчужуваність дієздатності. Це означає, що всі повнолітні особи мають
  6. 43. Угоди, здійснені недієздатними, неповнолітніми, особами обмеженими у дієздатності, а також особами, які в момент укладання угоди не могли розуміти значення своїх дій або керувати ними.
    частково дієздатними, обмежено дієздатними (ст.ст. 51-54 ЦК); * при вчиненні позастатутних угод юридичними особами, якщо при цьому у сторін отсуствовалі умисел на утиск громадських і державних інтересів (ст. 50 ЦК); * при здійсненні угоди дієздатними громадянами, які в момент її укладання не могли розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст. 55 ЦК); * при
  7. 49 . Громадянин як учасник цивільних правовідносин.
    неповна або часткова обмежена відсутність Повна деесп визнається за гр-ми, що досягли 18 років, викл: вступ у шлюб до 18 років в трапиться емансипації Вступ до шлюбу з 16 - ти років можливе з дозволу органів месного самоврядування та налич поважної причини (фактичне спільне проживання). Якщо шлюб розривається, то гр-ні-коли втрачають дієздатність. Емансипація можлива з 16 років,
  8. § 1. Правоздатність і дієздатність громадян
    часткова відмова від правосуб'єктності, та інші угоди, що обмежують правоздатність та дієздатність громадянина, є нікчемною (ст. 22 ЦК), тобто юридично не мають ніякої сили. Як правило, обмеження правосуб'єктності пов'язані або з захворюванням громадянина, в результаті якого він втрачає можливість адекватно оцінювати власні дії, або як санкції за вчинене
  9. § 3. Недійсні угоди
    часткову відсутність дієздатності, що не можуть бути застосовані до юридичних осіб. З іншого боку, при визначенні кола недійсних угод з вадами в суб'єкті належить враховувати, що правоздатність юридичних осіб, на відміну від правоздатності громадян, може бути не загальною, а спеціальною. Недійсність угод, учасниками яких є громадяни, грунтується на тих же
  10. § 1. Правоздатність громадян (фізичних осіб)
      часткова відмова громадянина від правоздатності та інші угоди, спрямовані на її обмеження, є нікчемними, за винятком випадків, коли такі угоди допускаються законом (ст. 22 ЦК). Зазначені випадки обмеження правоздатності не слід змішувати з позбавленням особи тих чи інших конкретних суб'єктивних прав. Наприклад, в силу вироку суду громадянин зобов'язується до передачі майна
© 2014-2022  ibib.ltd.ua