Народний депутат України є членом Верховної Ради України і тому зміст його повноважень походить від повноважень Ради. Парламентарії повинні мати такі і стільки прав і обов'язків, щоб Верховна Рада могла бути органом законодавчої влади та виконувати інші свої повноваження.
Закон "Про статус народного депутата України", крім загальних положень, які визначають найважливіші складові статусу депутата, виділяє три групи його прав і обов'язків:
права та обов'язки народного депутата у Верховній Раді та її органах (Глава ІІ Закону);
права та обов'язки народного депутата у виборчому окрузі та за його межами (Глава ІІІ Закону);
права народного депутата, які гарантують здійснення депутатських повноважень, і обов'язки посадових осіб щодо їх реалізації (основні гарантії депутатської діяльності (Глава IV Закону).
Як вважає Кузнєцова В.Ф., після введення змішаної системи виборів доцільніше другу групу назвати - "права і обов'язки народного депутата, які забезпечують його діяльність серед виборців".
Повноваження парламентарія конкретизуються в Регламенті Верховної Ради України, Законі "Про постійні комітети Верховної Ради України", в Положенні про помічника-консультанта народного депутата України, Положенні про консультантів депутатської групи (фракції) Верховної Ради України тощо
Повноваження народного депутата можна розділити на загальні та спеціальні. Спеціальні - це такі, які пов'язані з виконанням обов'язків в органах парламенту (комітетах, комісіях). Такий поділ повноважень викликано тим, що народні депутати обираються з громадян України різних професій, у зв'язку з чим, парламентарії розподіляються по відповідним комітетам і комісіям Верховної Ради, а Верховна Рада законодавчими актами регламентує життя держави і суспільства. Кожна комісія або комітет (підкомітет) здійснюють свої функції відповідно до положення. Діяльність же у виборчому окрузі і на сесіях парламенту регламентована Законом "Про статус народного депутата України", Конституцією України, Регламентом і вимагає від депутатів виконання однакових повноважень.
На сукупність прав народних депутатів впливають і їх обов'язки, перелік яких закріплений чинними законами. Так, народний депутат зобов'язаний: бути присутнім і брати участь у засіданнях Верховної Ради та її органах, до складу яких його обрано; виконувати їх доручення й інформувати про виконання цих доручень; дотримуватися Регламенту Верховної Ради та інших нормативних актів, які визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів; брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради, рішень її органів. У разі неможливості прибуття на пленарні засідання депутат повинен завчасно повідомити про це Секретаріат Верховної Ради, голову комітету, комісії, вказавши причини своєї відсутності (ст. 16 Закону).
Пленарні засідання Верховної Ради, комітетів, комісій є ефективними, якщо депутати не тільки присутні на них, але й беруть активну участь у роботі, а саме: вносять пропозиції по розпорядку дня, процедурі обговорення питань, пропонують питання для розгляду Верховною Радою або її органами; вносять проекти постанов, інших актів, поправки до них, виступають при обговоренні питань, проектів актів Верховної Ради та її органів; висловлюють пропозиції з приводу персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України; виступають з обгрунтуванням своїх пропозицій, голосують, дають довідки тощо (ст . 10).
Депутат як член Верховної Ради користується правом вирішального голосу у всіх питаннях, які розглядаються на пленарних засіданнях Ради та її органах, до складу яких він входить. Він голосує особисто і має один голос.
Кожен депутат може впливати на зміст діяльності Ради та її органів, тому що йому надано право пропонувати питання для розгляду Верховною Радою або її органами; піднімати питання про визнання законопроекту тимчасовим і про внесення його на референдум , вносити проекти постанов, інших актів, поправки до них; вносити пропозиції щодо будь-яких питань, які входять у відання Верховної Ради та її органів, крім випадків, коли право внесення пропозицій закріплено чинним законодавством за певним органом чи посадовою особою; піднімати питання про недовіру складу органів, створених Верховною Радою, а також посадовими особами, які обрані або затверджені Верховною Радою України.
Активність депутата на пленарних засіданнях забезпечується наданим йому права: брати участь у дебатах; задавати питання доповідачам, головуючому на засіданні ; давати довідки, виступати з пропозиціями про порядок і мотивів голосування; передавати головуючому на засіданні Ради текст свого виступу, заяви, пропозиції та зауваження з питань, що розглядаються, для включення до протоколу і стенографічний звіт засідання; оголошувати, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення.
Реалізація Верховною Радою свого повноваження з приводу здійснення парламентського контролю сприяє надане депутату право піднімати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства, про проведення депутатських розслідувань з питання. Цьому ж сприяє і депутатський запит.
|
- 3. Принципи виконавчої влади
загальні положення, ідеї, вимоги, які характеризують сутність управлінської діяль-ності. 1. Принцип народовладдя - народ здійснює свою владу непо-безпосередніх і через органи державної влади, однієї з гілок ко-торою є виконавча влада. 2. Принцип верховенства закону, ст. 15 ч. 2 Конституції РФ. 3. Принцип поділу і взаємодії влади. 4. Принцип
- ГЛАВА 1. З історії арбітражного судоустрою та судочинства
загальні суди були не в змозі впоратися з покладеним на них завданням через слабке знання специфіки господарських спорів, відсутності можливостей оперативного дозволу заявлених вимог. Через 16 днів після ліквідації арбітражної системи відбулося повернення до неї у кілька перетвореному вигляді. У 1934 році Держарбітраж при РНК СРСР за дорученням Уряду СРСР затвердив Правила
- 8. ПРОКУРОР в арбітражному процесі
загальні вимоги, передбачені в ст. 125 АПК РФ. Але поряд з обов'язком в заяві вказати на обставини, що обгрунтовують позовні вимоги та докази, що підтверджують ці обставини, прокурор повинен вказати на обставини, що дають йому право на звернення до арбітражного суду і докази, що підтверджують ці обставини. Позивач у справі, порушеній за ініціативою
- Права та обов'язки представників
загальні права особи, що у справі (ст. 41 АПК РФ), за винятком тих прав, які визначені в якості спеціальних повноважень. 2) Права, якими представник володітиме тільки у випадку, якщо вони будуть спеціально обумовлені в довіреності - спеціальні повноваження. До таких повноважень належать право на підписання позовної заяви та відзиву на позовну заяву, заяви про
- 1. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ПОЗОВНОЇ ВИРОБНИЦТВА. ВІДМІНУ ЙОГО ВІД ВИРОБНИЦТВА ПО СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЄ З АДМІНІСТРАТИВНИХ та інших публічних правовідносин І ВІД ВИРОБНИЦТВА в окремих категоріях справ
загальні правила судочинства для даної категорії справ діють остільки, оскільки спеціальними за-конамі не встановлено інші правила (маються на увазі перш за все закон «Про неспроможність (банкрутство)» і закон «Про неспроможність (банкрутство) кредитних організацій»); в справах про банкрутство бере участь більш широке коло осіб порівняно із справами позовного провадження: боржник, конкурсні
- відзиву на позовну заяву
загальні та спеціальні в завіс6імос-ти від характеру їх дії, а також за іншими критеріями. Згодом вона доповнювалася і уточнювалася в цілому ряді інших робіт. Предметом полеміки були тільки класифікація передумов та їх склад. До загальних передумов права на пред'явлення позову раніше відносили: 1) процесуальну правоздатність; 2) під-ведомственность справи суду; 3) відсутність судового рішення,
- Загальні положення про третейський розгляд
повноваження, якого в якості судді, нотаріуса, адвоката, слідчого, прокурора, іншого працівника пра-воохранітельних органів було припинено в установленому законом порядку за вчинення проступків, несумісних з професійною діяльністю; має обмеження за статусом. Встановлено спеціальні вимоги і залежно від того, як - одноосібно чи колегіально - буде
- 1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖУ
загальні положення міжнародного приватного права про джерела правового регулювання застосовні і до арбітражу. Основними джерелами права, що регулюють питання міжнародного комерційного арбітражу, виступають міжнародні договори і внутрішньодержавне (національне) законодавство. Міжнародні договори представлені цілим рядом документів як універсального, так і регіонального характеру.
- 1. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ВЧИНЕННЯ ІСПОЛНІТЕЛЬНИХДЕЙСТВІЙ
повноважень), законного представника. 4. Строки вчинення виконавчих дій: загальний термін - два місяці з дня надходження виконавчого доку-мента до судового пристава. Деякі виконавчі документи підлягають негайному виконанню. 5. Виконавчий лист може бути пред'явлений до використан-нению в такі строки: протягом трьох років з дня набрання судового акта в законну силу, або
- ЗМІСТ
ГЛАВА 1. З історії арбітражного судоустрою та судочинства 3 ГЛАВА 2. Поняття арбітражного процесу 13 січня. Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма, завдання судочинства в арбітражних судах, джерела арбітражного процесуального права 13 ПОНЯТТЯ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУ, Арбітражнимпроцесуальним ФОРМА 13ЗАДАЧІ СУДОЧИНСТВА В АРБІТРАЖНИХ СУДАХ 21ІСТОЧНІКІ
|