Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції ) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов . Цивільне право: У 4 т. Том 4: Зобов'язальне право: Підручник. 3-е видання, перероблене і доповнене. М. Волтерс Клувер,, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 2. Зобов'язання з договору на передачу науково-технічної продукції

1. Поняття договору на передачу

науково-технічної продукції

З кінця 80-х рр.. минулого століття широкого поширення на практиці отримали договори на створення (передачу) науково-технічної продукції. Це було обумовлено проведенням економічних реформ, необхідністю включення науково-технічної сфери у вільні ринкові відносини. Розвиток ринкових відносин у сфері науки і техніки призвело до зростання ролі договорів, в рамках яких не тільки виробляються, а й поширюються і застосовуються нові науково-технічні досягнення. Ці досягнення в практиці і нормативних правових актах стали іменувати науково-технічною продукцією і визнавати товаром.

До науково-технічної продукції відносяться закінчені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, виготовлені дослідні зразки або дослідні партії виробів, виконані відповідно до вимог договору та прийняті замовником.

Предметом договору на створення науково-технічної продукції можуть бути науково-дослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи, роботи з виготовлення, випробування і поставки дослідних зразків і партій виробів (продукції), інші роботи за профілем діяльності наукової організації. Інакше кажучи, якщо предметом договору є створення науково-технічної продукції, то він значною мірою співпадає з розглянутими вище договорами на виконання НДР та ДКР. Істотні відмінності притаманні договору, що регулює відносини з передачі або одночасно зі створення, передачу, освоєння та використання науково-технічної продукції, а також щодо її подальшого обслуговування.

Оскільки договори на виконання НДР і ДКР в даний час врегульовані нормами ст. ст. 769 - 778 ГК, інтерес представляє лише сформувалася на базі раніше діючих нормативних правових актів практика застосування договору на передачу науково-технічної продукції. За даним договором саме право використання науково-технічної продукції (на відміну, наприклад, від виняткового права використання що охороняється патентом винаходу, переданого за ліцензійним договором) не поступається і не оплачується. Передаються лише знання, упредметнені в технічній документації та зразках техніки, а також виробничий досвід.

В якості сторін даного договору можуть виступати будь-які суб'єкти цивільного права. Найчастіше в цій якості виступають комерційні організації, а також установи, що здійснюють наукову і науково-технічну діяльність і займаються в дозволених їм рамках підприємницькою діяльністю.

У договорі на передачу науково-технічної продукції повинні бути узгоджені умови про:

- предметі (назва науково-технічної продукції);

- термін дії договору;

- термін і порядок приймання науково-технічної продукції;

- її ціною;

- дотриманні конфіденційності ;

а також про відповідальність сторін за порушення прийнятих зобов'язань.

Нематеріальний характер об'єкта договору робить необхідним узгодження в ньому умов, що обмежують використання замовником науково-технічної продукції, зокрема, шляхом зазначення, на якому саме підприємстві, яким чином, з якою метою і протягом якого часу вона буде використана. При цьому вирішуються і питання про те, чи вправі замовник передавати отриману ним продукцію третім особам і чи може це робити без його згоди розробник, а також чи може останній використовувати передану розробку для власних потреб.

Звичайно договір оформляється відповідно до зразковим зразком (1).

---

(1) Див: БНА міністерств і відомств СРСР. 1988. N 5. С. 8.

Одним з найважливіших умов договору є ціна переданої науково-технічної продукції. Оскільки на багато видів такої продукції відсутні суспільно необхідні витрати, розмір ціни визначається ефективністю продукції для споживача, співвідношенням попиту і пропозиції на неї, а не фактичними витратами на її розробку. Звичайно як бази для досягнення угоди про договірну ціну приймається попередня ціна, розрахована замовником або виконавцем з урахуванням науково-технічного рівня, конкурентоспроможності, ефективності, періоду ефективного використання та інших факторів застосування науково-технічної продукції. Угода сторін про договірну ціну на науково-технічну інформацію оформляється протоколом, який є складовою частиною договору.

2. Виконання договору на передачу

науково-технічної продукції

Розрахунки за науково-технічну продукцію здійснюються на основі договірної ціни з урахуванням виконання виконавцем і замовником договірних зобов'язань у відповідності з термінами платежів , передбаченими умовами договору. Сторони можуть передбачити в договорі одноразову оплату науково-технічної продукції у встановлений ними термін з дня підписання акту здачі приймання або оплату науково-технічної продукції у вигляді платежів в узгоджені терміни. У разі, коли до складу реалізованої науково-технічної продукції входять різні її види (комплект технічної документації на нову продукцію, послуги з освоєння виробництва тощо), в договорі можуть встановлюватися ціни для кожного виду науково-технічної продукції. Умови авансування робіт та їх оплати передбачаються в договорі за згодою сторін.

Джерелами фінансування витрат підприємств і організацій з придбання у розробників конкретної науково-технічної продукції мають бути в основному власні кошти, кошти централізованих фондів і кредити банків, а в окремих випадках і бюджетні асигнування.

Здача-приймання науково-технічної продукції становить особливий етап виконання даного договору. Вона оформляється спеціальним актом. За угодою сторін акт здачі приймання може входити до складу договору на передачу науково-технічної продукції.

За невиконання зобов'язань, передбачених у договорі, сторони несуть відповідальність на умовах і в розмірі, які вони самі собі визначили в договорі. Це стосується насамперед відповідальності виконавця за неусунення недоліків і дефектів, зазначених в акті приймання науково-технічної продукції, і відповідальності замовника за прострочення в її оплату або за відмову від оплати.

§ 3. Зобов'язання з договору про передачу ноу-хау

1. Поняття та умови договору про передачу ноу-хау

Договір про передачу ноу-хау може укладатися з ініціативи як володаря ноу-хау, так і його покупця. За своєю юридичною природою він має консенсуальної, відшкодувальний і двосторонній характер.

Оскільки законом практично не регламентовані умови, необхідні для договору про передачу ноу-хау, як його істотних умов виступають насамперед умови про:

- предмет договору;

- порядок і строк передачі ноу-хау;

- винагороді за передане ноу-хау;

- території та термін дії договору.

Передаючи ноу-хау, його володар може зберегти за собою право використання даного ноу-хау та передачі його третім особам. Навпаки, у договорі може бути передбачено, що ноу-хау має право використовувати і навіть передавати за договором третім особам тільки покупець ноу-хау. Залежно від виду договору встановлюється і його ціна, тобто форма і розмір винагороди, що сплачується покупцем за ноу-хау. Зазвичай в цьому зв'язку говорять про передачу ноу-хау на винятковій і невиключної основі, а також про субліцензію (за аналогією з патентно-ліцензійними та авторськими договорами) (1). Найбільш популярним є договір про передачу ноу-хау на виняткових умовах.

---

(1) Див: Штумпф Г. Договір про передачу ноу-хау. М., 1976. С. 81.

Предметом договору передачі ноу-хау на виняткових умовах служить передача не права використання, оскільки такого немає, а самого ноу-хау як сукупності різнорідної неохоронюваної інформації. Звичайно, можна допустити застосування термінів "ліцензія" ("ліцензійний договір") і до договору про передачу ноу-хау, але тільки в тому сенсі, що, передаючи саме ноу-хау як без охорони конфіденційну інформацію, володар ноу-хау, насамперед його розробник, дозволяє одержувачеві ознайомитися з цією інформацією. Оскільки слово "дозвіл" зазвичай трактується як "ліцензія", то в цьому сенсі можна вжити термін "ліцензія" і в договорі про передачу ноу-хау. В іншому ж терміни "ліцензія" і "ліцензійний договір" адекватні лише договором патентної ліцензії, за яким ліцензіату передається виключне право, що належить ліцензіару.

У тексті договору звичайно відзначається, що володар ноу-хау, маючи на нього фактичну монополію і будучи його єдиним розробником, згоден передати ноу-хау покупцеві за винагороду. Оскільки за договором передається не право, немає потреби говорити про відступлення права використання. Передається сама інформація, і в договорі необхідно дати її вичерпну характеристику.

Ноу-хау передається у формі його опису володарем. Якщо зміст ноу-хау велике, його опис (в тому числі на машиночитаемом носії) дається в додатку, який є невід'ємною частиною договору. Опис повинен містити всі відомості, якими володіє передає сторона і які необхідні і достатні для використання ноу-хау покупцем.

Передача ноу-хау служить одночасно дозволом на ознайомлення з ним покупця з метою використання на умовах договору. Передача ноу-хау здійснюється шляхом вручення його опису за актом, підписуються сторонами. Зазвичай це відбувається після виплати покупцем винагороди (або його паушальною частини).

Винагорода за передачу ноу-хау подібно ліцензійним винагороді за патентно-ліцензійними договорами може визначатися трояко - у формі паушальною суми, роялті або їх поєднання. Паушальний винагорода виплачується власникові (перекладається на його рахунок) у встановлений термін після підписання договору. Воно може на розсуд покупця переводитися на рахунок у банку, зазначений власником ноу-хау, або на рахунок, відкритий покупцем на ім'я володаря в банку, обраний володарем. Паушальний винагороду зазвичай вважається виплачених після вручення власникові під розписку належно оформленого документа про переведення платежу.

Поточні платежі (роялті) визначаються у відсотках від прибутку (доходу) покупця, отриманої від використання ноу-хау. Їх виплата здійснюється протягом встановленого терміну після закінчення чергового фінансового року. З метою стимулювання покупця до своєчасного і широкому застосуванню ноу-хау в договорі може бути передбачена його обов'язок сплати власникові мінімальних гарантованих платежів по роках дії договору незалежно від обсягу використання ноу-хау.

Якщо покупець користується правом передачі ноу-хау третім особам, то власник може отримати за додатковою угодою винагороду і за цей вид використання.

У разі визначення винагороди як поєднання паушальною суми і роялті розмір паушального платежу зазвичай буває нижче в порівнянні з випадками, коли паушальною сумою вичерпується винагороду за передачу ноу-хау.

Ноу-хау передається для використання на території, зазначеної в договорі. Договір діє протягом узгодженого сторонами терміну, починаючи з дати вступу договору в дію. Ця дата, як правило, визначається по дню виплати покупцем винагороди (або його паушальною частини).

2. Зміст і виконання договору про передачу ноу-хау

Володар ноу-хау зобов'язаний передати покупцеві ноу-хау шляхом вручення йому за актом опису ноу-хау в певний день після отримання (надходження на рахунок власника) винагороди ( або його паушальною частини). Володар повинен розкрити ноу-хау з повнотою, ідентичною тій, яка забезпечила отримання ефекту від демонстрації ноу-хау, підтвердженого висновками вітчизняних і (або) зарубіжних експертів (якщо така демонстрація мала місце). Володар зобов'язується без додаткової оплати надати покупцеві допомогу в з'ясуванні змісту ноу-хау шляхом дачі необхідних консультацій. Володар зобов'язаний протягом терміну дії договору не передавати ноу-хау третім особам без згоди покупця.

 Основне право володаря - право на отримання винагороди. 

 Покупець ноу-хау зобов'язаний прийняти від володаря за актом передане ноу-хау і сплатити йому винагороду. Основними правами покупця є використання ноу-хау якими способами і в будь-яких комерційних цілях, а також передача його за винагороду третім особам. 

 До числа істотних умов, зазвичай узгоджується сторонами і породжують ряд їхніх додаткових прав і обов'язків, належать умови, що забезпечують конфіденційність договору, звітність та контроль за використанням ноу-хау, сплату податків, наслідки удосконалення ноу-хау та забезпечення належної якості продукції, виробленої з його використанням. 

 Покупець ноу-хау протягом строку дії договору, а також після його закінчення або дострокового розірвання зобов'язується вживати всіх необхідних заходів щодо збереження конфіденційності ноу-хау, не передавати її третім особам або передавати з умовою дотримання конфіденційності будь-які матеріали або їх копії, отримані від володаря . Після закінчення терміну дії або дострокового розірвання договору покупець зобов'язується повернути власникові всі отримані від нього матеріали і документи, включаючи їх копії. В аналогічному порядку допускається передача ноу-хау покупцем своїм філіям, представництвам або іншим організаціям з попереднім письмовим повідомленням власника. 

 Зі свого боку, володар ноу-хау також зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів до забезпечення конфіденційного характеру ноу-хау протягом строку дії договору або до його дострокового розірвання. 

 Покупець один раз на звітний період (квартал, рік) зобов'язується направляти власникові виписки з бухгалтерських книг з інформацією про обсяги виробництва та цінах на продукцію, що випускається ним, його філіями та представництвами з використанням ноу-хау за договором з власником і всім іншим договорами з третіми особами, включаючи дочірні організації. Володар ноу-хау право один раз на квартал знайомитися (особисто або через представника) з бухгалтерською звітністю покупця в цілях перевірки регулярності та обгрунтованості звітності в частині, що стосується використання переданого ноу-хау. 

 За угодою сторони можуть покласти обов'язок по сплаті податків з платежів за договором на володаря або на покупця (за рахунок володаря). 

 Володар і покупець протягом терміну дії договору зобов'язуються інформувати один одного про вдосконалення ноу-хау і передавати їх один одному (за бажанням партнера) з дотриманням конфіденційності і за окрему винагороду, яке встановлюється угодою сторін. 

 Якість продукції, виробленої з використанням ноу-хау, має бути не нижче якості, встановленого для виробів, що виготовляються з його використанням. 

 Дострокове зміна і розірвання договору можливе, зокрема, при невикористанні або недостатньому обсязі комерційної реалізації ноу-хау. Сторони вправі достроково змінити або розірвати договір з дотриманням взаємних зобов'язань та відшкодуванням збитків, якщо подібне розривання не обумовлено форс-мажорними, тобто надзвичайними і невідворотними при даних умовах обставинами (стихійними явищами природи, військовими діями, ембарго, страйками тощо). Про передбачуваний розірвання договору сторони зобов'язуються інформувати один одного у строк, встановлений договором. 

 Відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань визначається їх угодою. За невиплату в строк паушального винагороди покупець сплачує власнику договірну неустойку в певному відсотку від суми платежу. Можливо стягнення неустойки у формі пені за кожний день прострочення платежу. Після закінчення встановленого (наприклад, місячного) строку власник може вимагати від покупця повного відшкодування збитків (з заліком або без зарахування неустойки). За марна відмову від прийняття ноу-хау по акту на покупця також може бути покладена відповідальність у формі одноразової неустойки в процентному численні від суми паушального винагороди. Договірні неустойки та зобов'язання з відшкодування збитків можуть бути передбачені також за несплату роялті по роках використання ноу-хау. 

 Відповідальність володаря ноу-хау за його непередачу може наступити відповідно до договору у формі неустойки (пені), що обчислюється в певному відсотку від суми паушального винагороди, а також відшкодування збитків покупця при простроченні понад певного (наприклад, місячного) терміну. При цьому володар ноу-хау зобов'язаний повернути покупцеві паушальна винагороду з відсотками (згідно ст. 395 ЦК). 

 У разі недобросовісності володаря, неідентичності змісту переданого ноу-хау тієї інформації, ефект від використання якої був продемонстрований покупцю і підтверджений двостороннім актом і (або) укладенням вітчизняних та (або) зарубіжних експертів, володар зобов'язується повернути паушальна винагороду і сплатити договірну неустойку. При цьому володар презюміруется сумлінним (в сенсі п. 3 ст. 10 ЦК). Для застосування до володаря зазначених санкцій покупець повинен спростувати цю презумпцію і довести недобросовісність володаря, представивши, зокрема, належно завірені безперечні висновки експертів того ж рівня. 

 Володар ноу-хау і його покупець несуть взаємну відповідальність за недотримання зобов'язань щодо збереження конфіденційності переданої інформації. Така відповідальність виражається у формі відшкодування збитків у повному обсязі, включаючи реальні збитки та упущену вигоду. 

 Додаткова література 

 Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право. Книга третя. Договори про виконання робіт і надання послуг. М., 2002. 

 Дозорців В.А. Законодавство і науково-технічний прогрес. М., 1978. 

 Зенін І.А. Наука і техніка в цивільному праві. М., 1977. 

 Ринг М.П. Договори на науково-дослідні та конструкторські роботи. М., 1967. 

 Штумпф Г. Договір про передачу ноу-хау. М., 1976. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 2. Зобов'язання з договору на передачу науково-технічної продукції "
  1.  Б. Виникнення міжнародних стандартів та міжнародних організацій
      У XIX в. в індустріально розвинених країнах виникло усвідомлення того, що охорона інтелектуальної власності лише на національному рівні недостатня. При такому рівні охорони стимули до розвитку обмежувалися отриманням прибутку, яку можна було витягти лише в межах однієї країни. Автори творів і винахідники з малих країн бачили, що їхні роботи відтворювалися в усьому світі,
  2.  § 3. Підстави виникнення і припинення права власності
      Виникнення права власності. Право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути лише за наявності певного юридичного факту, а іноді і їх сукупності. Ці юридичні факти називаються підставами виникнення права власності. У цивілістичній науці підстави виникнення права власності здавна прийнято поділяти на первинні
  3.  2. Основні розділи курсу цивільного права
      Сказане раніше дозволяє представити систему курсу цивільного права в наступному вигляді: Розділ I. Введення в цивільне право, де висвітлюються поняття і системи приватного і цивільного права, даються основні відомості про ціві-листической науці, джерелах цивільного права, зміст і системі курсу його вивчення. Розділ II. Цивільне правовідношення - включає виклад вчення про поняття,
  4.  Передмова
      Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
  5.  1. Види договорів про використання виключних прав і ноу-хау
      Різні договори, в рамках яких виникають і реалізуються зобов'язання з використання виключних прав і ноу-хау, мають суттєві відмінності. Насамперед, одні з договорів, що оперують винятковими правами, цілком присвячені їх передачі або створення об'єктів і передачі прав на їх використання, а інші - тільки частково. До перших належать авторські договори, договори про передачу
  6.  1. Поняття договору на передачу науково-технічної продукції
      З кінця 80-х років широке поширення на практиці отримали договори на створення (передачу) науково-технічної продукції. Це було обумовлено проведенням економічних реформ, необхідністю включення науково-технічної сфери у вільні ринкові відносини. Розвиток ринкових відносин у сфері науки і техніки призвело до зростання ролі договорів, в рамках яких не тільки виробляються, а й
  7.  1. Виконання договору на передачу науково-технічної продукції
      Розрахунки за науково-технічну продукцію здійснюються на основі договірної ціни з урахуванням виконання виконавцем і замовником договірних зобов'язань у відповідності з термінами платежів, передбаченими умовами договору. Сторони можуть передбачити в договорі одноразову оплату науково-технічної продукції у встановлений ними термін з дня підписання акту здачі-приймання або оплату
  8.  2. Зміст і виконання договору про передачу ноу-хау
      Володар ноу-хау зобов'язаний передати покупцеві ноу-хау шляхом вручення йому за актом опису ноу-хау в певний день після отримання (надходження на рахунок власника) винагороди (або його паушальною частини). Володар повинен розкрити ноу-хау з повнотою, ідентичною тій, яка забезпечила отримання ефекту від демонстрації ноу-хау, підтвердженого висновками вітчизняних і (або) зарубіжних
  9.  Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
      Виникнення Російської держави. Різні типи і форми держави в історії Росії. Поняття російської державності, основні характеристики. Соціально-політичні та ідеологічні передумови виникнення Радянської держави. Етапи розвитку радянського суспільства і Радянського дер-жави. Радянська форма правління та її еволюція на сучасному етапі. Основні зовнішні та внутрішні
  10.  ГЛОСАРІЙ
      Адамецкі Кароль (1866 - 1933) - закінчив Технологічний інститут у Петербурзі; в лютому 1903, який на місяць раніше Ф. Тейлора, виступив з публічною доповіддю застосування наукового методу у виробництві (в Південно-російському центрі гірничометалургійної промисловості). Адаптація працівника (в управлінні персоналом) - процес пристосування працівника до нового місця роботи (при переході в нову фірму, на