Головна
ГоловнаІсторіяІсторія країн Європи та Америки → 
« Попередня Наступна »
Волкова Г.І.. Політична історія Іспанії XX століття: Учеб. посібник. - М.: Вища. шк. - (XX століття. Політична історія світу). - 191 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Політичні та соціально-економічні процеси в кінці 80-х - початку 90-х років

Свій успіх на референдумі про приналежність до НАТО (12 березня 1986 р.) іспанські соціалісти вирішили закріпити на дострокових парламентських виборах, проведення яких було призначено на 22

Червень 1986 ІСРП знову здобула перемогу - її підтримали 44,2% виборців (табл. 8). Народна партія посіла друге місце (26,2% голосів) фактично з тими ж показниками, що і на виборах 1982 Істотно поліпшив свої позиції Демократичний і соціальний центр на чолі з колишнім прем'єром А. Суаресом.

Таблиця 8

Кількість голосів (у%), набраних політичними партіями за підсумками загальних парламентських виборів з 1982 р. по 1996 р. Найменування партії 1982 1986 1989 1993 1996 ІСРП 48,4 44,2 39,5 39,1 37,4 НП 26,5 26,2 25,9 33,4 39 Об'єднані ліві 4 4,7 9,1 9,2 10,4 КиС [Каталонія] 3 , 6 5 травня 4,9 4,6 Демократичний і соціальний центр 2,9 9,2 7,9 1,7 - БНП 1,9 1,5 1,2 1,3 1.4 Ескерро републікана (Ліві республіканці Каталонії) 0, 7 - 0,4 1 0,7 Еррі Батасуна [Країна Басків] 1 1 1 1 0,7 Еускаді Алькартасуна [Країна Басків] - 0,7 0,6 0,5 Каталонські ліві - Екологісти (КЛ-Е) - 1,6 - Канарська коаліція - 1,6 - 0,8 Валенсійський союз - 0,7 0,4 0,4 ??Галісійська націоналістичний блок - 0,3 0,8 - АРС - 0,3 0,8 - Андалусійська партія - 1 - Інші партії - 1,5 -

Завоювавши абсолютну більшість місць у Конгресі, ІСРП одержала можливість продовжити самостійний курс реформ. Акцент був зроблений на продовження структурних перетворень у соціальній та економічній сферах, слідуючи в чому «рецептурою» ЄЕС.

Консолідація демократичних сил і успішне включення країни в євроінтеграційні та євроатлантичні процеси розглядалися в якості найважливіших позитивних підсумків правління ІСРП. Тому і в ході парламентських виборів 1989 партія знову виступила в ролі лідера (табл. 8). ІСРП зберегла провідні позиції в парламенті - 175 місць в конгресі депутатів. Основна опозиційна сила - правоцентристська Народна партія - завоювала в Конгресі депутатів 107 місць і вагомою політичної конкуренції соціалістам поки не могла скласти.

У другій половині 80-х років уряд Ф. Гонсалеса реалізовувало програму, спрямовану на модернізацію економіки. Політична стабільність і заходи щодо лібералізації внутрішнього ринку сприяли збільшенню припливу іноземних інвестицій в країну: з 1986 по 1991 р. іноземні капіталовкладення в Іспанії зросли на 60 млрд дол Зростала промислове виробництво, знизився рівень інфляції (до 5,5% на рік). За п'ять років було створено 1,7 млн ??нових робочих місць, хоча рівень безробіття в Іспанії залишався одним з найвищих у Західній Європі (в 1992 р. - 22,7% від трудового активного населення) Середньорічне зростання ВВП з 1986 по 1991 р. склав значну цифру - 4,5%. Успіхи в економіці дозволили уряду розширити соціальну допомогу малозабезпеченим верствам населення У 1990 р. був прийнятий закон, яким вводилося обов'язкове і безкоштовну середню освіту. Розширення витрат на соціальну сферу зажадало від уряду підвищити податки: частка податків у ВВП країни зросла з 28,1% (у 1982 р.) до 35% (у 1990 р.).

Досягнуті результати в економіці і соціальній сфері позитивно позначилися на рівні життя іспанців.

Однак багато верстви населення вимагали для себе додаткових пільг, дорікаючи соціалістів в тому, що їх економічний курс в першу чергу відповідав інтересам правлячих класів. Скорочення бюджетного дефіциту було здійснено за рахунок інтересів трудящих, що призвело до ускладнення відносин ІСРП з керівництвом ВСТ і конфедерацією Робочих комісій. З боку профспілкових організацій уряд піддавалося все більш масштабній критиці. «Переповнив чашу» терпіння трудящих прийнятий урядом 116 (без попередніх консультацій з профспілками) План з працевлаштування молоді. Найбільші профспілкові об'єднання країни - Робочі комісії та ВСТ - пішли на загострення традиційно тісних відносин з керівництвом ІСРП. На заклик профспілок 14 грудня 1988 була проведена загальнонаціональний страйк, практично паралізувала життя країни. Ця акція стала першим серйозним попередженням уряду з боку робітничого класу і профспілкових організацій.

З 1992 р. економіка Іспанії вступила в період стагнації. Заходи уряду, що містилися в Плані конвергенції з Європою, не дали позитивного результату. У країні зростало розчарування діями уряду, оскільки оздоровлення економіки здійснювалося в чому за рахунок заморожування заробітної плати та урізання соціальних пільг. На заклик Робочих комісій та ВСТ 28 травня 1992 відбулася нова загальний страйк, загострили і без того непрості відносини виконавчої влади з профспілковими лідерами.

На початку 90-х років були розкриті факти корупції, розкрадань, зловживань службовим становищем серед керівництва соціалістичної партії та уряду. У зв'язку з цим авторитет ІСРП падав, посилювалася міжпартійна боротьба. Провідна роль у кампанії з дискредитації лідерів соціалістів належала Народної партії, яка заробляла політичні «дивіденди» в ході судових розслідувань по корупційних справах.

Розраховуючи врятувати престиж Партії та заручитися підтримкою електорату для здійснення багато в чому непопулярних заходів щодо стабілізації економічної ситуації в країні, голова уряду Ф. Гонсалес прийняв рішення про проведення 29 жовтня 1993 загальних парламентських виборів. Результати виборів, в яких взяло участь 76% від загального числа виборців, підтвердили правильність розрахунку Ф. Гонсалеса. ІСРП, хоча і втратила частину голосів виборців, але зберегла за собою провідні політичні позиції. У нижній палаті парламенту ІСРП отримала 159 депутатських місць, НП - 141, поліпшивши свої показники, Об'єднані ліві (ОЛ) - 18, КиС (каталонські помірні націоналісти) - 17 місць, Баскська націоналістична парія - 5 місць, Канарська коаліція - 4, інші партії та об'єднання - 6 депутатських мандатів.

Проте в розкладі парламентських сил відбулися зміни. ІСРП не мала абсолютної більшості, і для формування нового уряду Ф. Гонсалесу довелося шукати підтримку у баскських, каталонських і Канарських націоналістів. Ці партії як «компенсації» за сприяння при голосуванні по вотуму довіри пред'явили уряду ряд вимог, пов'язаних з наданням регіонам додаткових пільг і повноважень у рамках Держави автономій.

Ф. Гонсалес був змушений піти на поступки і прийняти висунуті націоналістами умови. У подальшій парламентській діяльності кабінет Ф. Гонсалеса найчастіше спирався на каталонських націоналістів.

Головний політичний підсумок виборів 1993 полягав у наступному: соціалісти зуміли утриматися при владі, однак у порівнянні з виборами 1982 р., 1986 р. і 1989 їх електоральна база продовжувала звужуватися Уряд соціалістів 1993 -1996 рр.. було найслабшим з усіх тих, які очолював Ф. Гонсалес.

Основні зусилля новий уряд Ф. Гонсалеса сконцентрувало на боротьбі з економічною кризою і виконанні вимог ЄЕС, необхідних для входження країни до зони єдиної європейської валюти (євро). В ім'я досягнення цих цілей соціалісти домовилися зі своїм основним парламентським союзником - каталонськими націоналістами (КиС) - про жорсткому виконанні бюджету шляхом скорочення держвидатків. Іншою мірою уряду зі стимулювання економіки став новий етап лібералізації ринку праці, що загрожувало скороченням з боку підприємців довгострокових трудових контрактів і збільшенням тимчасових (сезонних) угод з трудящими. У відповідь на антиробочого політику соціалістів профспілкові організації відповіли загальнонаціональним страйком 24 січня 1994

У 1994-1995 рр.. в рядах ІСРП наростали внутрішні протиріччя, загострилася боротьба за владу і вплив у її керівних органах. Ідейні зіткнення між різними групами і течіями нерідко супроводжувалися порушеннями партійної етики. Все частіше публічно обговорювалася тема «омолодження» керівників ІСРП. Внутрішні конфлікти в партії викликали розчарування виборців, престиж соціалістів і їхнього уряду падав. У коливається частини прихильників соціалістів зростало почуття особистої обманутості керівництвом ІСРП.

Громадськість країни була розбурхана інформацією про таємні прослуховуваннях агентами служби розвідки СЕСІД60 тілі фонних розмов, які вели представники опозиційних партій. «Масла у вогонь» підлив новий теракт, здійснений бій-никами ЕТА: керівник опозиційної Народної партії Х.М. Аснар61 ледь уцілів після вибуху, організованого етаровца-ми 19 квітня 1995 на шляху його звичайного прямування з будинку в штаб-квартиру Народної партії в центрі Мадрида.

На тлі соціально-економічних проблем укупі з залученістю соціалістів у внутрішні тяжби підвищувався рейтинг НП, за нею закріплювався імідж альтернативної сили. Лідери НП демонстрували свою зростаючу політичну зрілість, здатність мислити державними категоріями і готовність взяти на себе відповідальність за вирішення загальнонаціональних питань.

Відчуваючи, що соціалісти втрачають підтримку електорату, каталонські націоналісти з КиС віддали перевагу дистанціюватися в парламенті від керівництва ІСРП. Такий демарш позбавив Ф. Гонсалеса можливості проводити обумовлену раніше бюджетну політику. У правлячого кабінету не залишалося іншого виходу, як піти на проведення дострокових парламентських виборів, які відбулися 3 березня 1996

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Політичні та соціально-економічні процеси в кінці 80-х - початку 90-х років"
  1. Контрольні питання
    політичних партій, інтелігенції та церкви? 4. У чому суть дискусій з питання утворення СРСР? Чи став Радянський Союз дійсно федеративною державою? 5. Що означала кампанія по боротьбі з «місцевими ухильниками»? 6. Охарактеризуйте особливості більшовицького режиму періоду непу в економічній і політичній сферах. 7. Яка роль відводилася дискусіям в партії в боротьбі її лідерів за
  2. Політичне та соціально-економічний розвиток у другій половині 50-х - середині 60-х років.
    Політичного життя Чехословаччини, Польщі, Болгарії і НДР. Більш реальними стали повноваження національних парламентів і місцевих органів влади. Водночас незмінною залишилася керівна і спрямовуюча роль компартій. Індустріалізація тривала. У той же час були внесені певні корективи в економічну політику. Промислові підприємства отримали деяку господарську
  3. Розділ II. Росія в період капіталістичного розвитку (XIX - початок XX в.) Глава 4. Соціально - економічний і політичний розвиток Росії в XIX - початку XX в
    політичний розвиток Росії в XIX - початку XX
  4. КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 40 -х-90-ті р.
    політичних потрясінь, держави регіону опинилися в стані глибокої соціально-політичної, економічної та ідеологічної кризи, який закінчився крахом соціалізму на рубежі 80-90-х років. У 50-80-ті роки щодо європейських соціалістичних держав використовувалося поняття «Східна Європа», яке мало переважно політичний зміст і застосовувалося для
  5. Угорщина.
    Почали інвестувати свій капітал в угорську економіку. На початку 80-х років Угорщина була прийнята в Міжнародний валютний фонд. Збільшився експорт, що дозволило скоротити зовнішній борг. Динамічно розвивалося сільське господарство, завдяки чому Угорщина навіть у 80-ті роки не імпортувала продовольство. Під тиском супротивників реформи вона була зупинена на рубежі 70-80-х років. Угорщина стала
  6. 2.4.3. Марксова схема розвитку і зміни суспільно-економічних формацій
    політичної економії. В основі створеної основоположниками марксизму схеми розвитку і зміни суспільно-економічних формацій лежала утвердилась до того часу в історичній науці періодизація писаною всесвітньої історії, в якій в якості світових епох виступали давньосхідна, антична, середньовічна і нова. До того часу, коли жили і творили основоположники марксизму, стало
  7. Програмні тези
    політичного процесу. Макро-і мікроізмеренія його аналізу. Політичний процес як функціонування макросистеми політичних інститутів суспільства і як сукупність політичних микропроцессов, інтегральна активність соціально-політичних акторів. Концептуальні підходи до інтерпретації політичного процесу. Груповий плюралізм Д. Трумена, А. Бентлі та системно-функціональний холізм Д.
  8.  Світовий порядок в роки економічної кризи. Наступ фашизму.
      політичного режиму в ній в процесі переходу до державного регулювання економіки. Найбільші колоніальні держави - Англія і Франція змогли пом'якшити для народних мас труднощі перехідного періоду, перекачуючи ресурси з колоній в метрополію, зберігши в результаті в непорушності політичну демократію. США домоглися східного результату багато в чому завдяки накопиченим після першої
  9.  Польща: криза початку 80-х років, «Солідарність».
      політична ситуація в країні продовжувала погіршуватися, росла соціальна напруженість. У червні 1976 р. в десяти воєводствах пройшли масові акції протесту проти планів уряду різко підвищити ціни на продукти. У вересні 1976 р. було створено Комітет захисту робітників, що об'єднав опозиційну частину інтелігенції. Наприкінці 70-х років почалося створення «вільних», тобто незалежних від держави і
  10.  Інтереси
      політичні інститути з точки зору повинності - цілі, прав і обов'язку. Під цим кутом зору можуть розглядатися всі форми соціальної організації, в тому числі економічні відносини, інститути і мислення. Традиційна економічна теорія зазвичай визначається в категоріях предмета (доходи, ціни, товари, організація промисловості і т. д.) і методів. Нетотожність предмета і методів
  11.  3.10.1. Вступне зауваження
      соціальних класів суспільствознавча думка рухалася різними шляхами. Французькі історики епохи Реставрації прийшли до відкриття суспільних класів через дослідження буржуазних революцій і соціальної боротьби у феодальному суспільстві. А. Сміт і Д. Рікардо відкрили громадські класи в процесі вивчення економічних відносин капіталістичного суспільства, насамперед існували в ньому відносин
  12.  Передумови згортання НЕПу.
      політичної еліти СРСР у тому, що ринкова економічна модель непередбачувана, нестабільна, тому потрібен інший підхід до економічного розвитку країни. Фактори міжнародного становища відіграли велику роль у виборі моделі економічного розвитку країни. Наприкінці 20-х років вже мало хто сумнівався, що світовий 342 революції найближчим часом не відбудеться, а молода радянська
  13.  Питання для семінарського заняття 1.
      політичний процес? 2. У чому проявляється специфіка політичного процесу в Росії початку XXI в.? 3. У чому полягають функції суб'єктів державного управління та громадської участі в структурі політичного процесу? 4. Що розуміється під співвідношенням соціальних сил на політичній сцені? 5. Що таке «державне управління» та «державна політика»? 6. У чому полягають
  14.  М.А.ДАНДАМАЕВ. Політична Політична історія Ахеменидской держави. М.: Головна редакція східної літератури видавництва «Наука»., 1985

  15.  Проблемні питання 1.
      політичний процес, які його основні типи і базові інтерпретації? 2. Які структура і внутрішні компоненти політичного процесу? 3. У чому полягає механізм розробки і здійснення державної політики? 4. Які основні етапи прийняття державних рішень? 5. Хто виступає акторами макрополітичних процесу, якими є типи взаємовідносин між ними? 6. Що таке
  16.  6.2.4. Соціально-економічний і політичний розвиток СРСР у 1964-1985 рр..
      політичний розвиток СРСР у 1964-1985
  17.  КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
      політичний порядок в регіоні Близького і Середнього Сходу, склався до початку ХХ1 ст. 2. Чому загострилися протиріччя між континентально-іслам-ським Іраном, атлантистской Туреччиною, Саудівською Аравією з її ваххабітським варіантом ісламу і відрізняється етнічною строкатістю Афганістаном? 3. Яка роль Пакистану і США в розкладі геополітичних сил в регіоні? 4. Яке геополітичне
  18.  § 1. Поняття політичної системи суспільства
      політичному управлінні справами суспільства, і отримала назву політичної системи суспільства. Термін «політична система» набув поширення з другої половини 70-х років, що певною мірою пов'язано з його вживанням у Конституції СРСР 1977 року. До цього використовувалися такі терміни як «політична організація класового суспільства», «система соціалістичної демократії».
  19.  6.3. ГЕОПОЛИТИКА І ГРОМАДСЬКЕ РОЗВИТОК ЯПОНІЇ
      політична роль у світі абсолютно не відповідають досягнутої економічної потужності Країни висхідного сонця. На початку XXI в. політичні умови, нав'язані Японії США після поразки у війні 1941 - 1945 рр.., а також насторожене ставлення до неї політичних лідерів і народів країн, окупованих мілітаристською Японією в 1935-1945 рр.. (Манчжурії, Кореї і т.д.), значно обмежують її
  20.  ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ ЯК ВЛАДНИЙ ПОРЯДОК
      політичний лад в цілому) означає комплекс елементів інституційного, соціологічного та ідеологічного порядків, що утворюють політичну владу конкретної країни на певний період; в цьому розумінні виражається формальноюрідіческій і - ширше - конституційний аспект організації політичної системи, що характеризує структуру державної влади; 2) режим як відкриті для змін