Головна
ГоловнаІсторіяВсесвітня історія (підручники) → 
« Попередня Наступна »
І.О.Змітровіч, Г.М.Крівощекій, М.Я. Колоцей та ін. Всесвітня історія новітнього часу: Учеб. посібник: У 2 ч.ч. 2 - 1945 - початок XXI в. І.О.Змітровіч, Г.М.Крівощекій, М.Я. Колоцей та ін / Відп. ред. Л. А.Колоцей. - Гродно: ГрГУ, 2002. - 207 с., 2002 - перейти до змісту підручника

Польща: криза початку 80-х років, «Солідарність».


У другій половині 70-х років соціально-економічна і політична ситуація в країні продовжувала погіршуватися, росла соціальна напруженість. У червні 1976 р. в десяти воєводствах пройшли масові акції протесту проти планів уряду різко підвищити ціни на продукти. У вересні 1976 р. було створено Комітет захисту робітників, що об'єднав опозиційну частину інтелігенції. Наприкінці 70-х років почалося створення «вільних», тобто незалежних від держави і ПОРП, профспілок. Виникли й інші антисоціалістичні організації: Конфедерація незалежної Польщі, Рух молодий Польщі та ін Після обрання в 1978 р. головою римсько-католицької церкви краківського кардинала К. Войтили (Папа Іван Павло II) почалося стрімке зростання авторитету польської католицької церкви як ідеологічної і політичної сили, що протистоїть режиму. Особливо виразно це виявилося під час паломництва папи до Польщі в 1979 р.
Влітку 1980 р. у відповідь на підвищення цін у Польщі почалася багатомісячна хвиля страйків, спочатку під економічними гаслами. Уряд був змушений піти на підписання угод, які передбачали не тільки задоволення соціальних вимог, а й право робітників на створення незалежних від адміністрації профспілок, звільнення політв'язнів і ін
У листопаді 1980 р. був офіційно зареєстрований незалежний профспілка «Солідарність», що об'єднував в кінці року близько 8 млн. членів. У 1981 р. була створена профспілка одноосібних селян «Сільська солідарність». «Солідарність» представляла собою об'єднання автономних організацій окремих регіонів. Керівником її був голова міжзаводського страйкового комітету у Гданську, електрик Лех Валенса.
«Солідарність» з самого початку була переважно суспільно-політичним, а не профспілковим рухом. Сформульована її керівництвом концепція «саморегульованої революції» передбачала фактичне перетворень-
тання державного ладу: політичний плюралізм, громадський контроль за діяльністю держави, поділ функцій ПОРП і держави і т. д.
Політичні домагання «Солідарності» викликали різку протидію партійно-державного керівництва Польщі. У 1981 р. відбулася концентрація влади в його вищому ешелоні: генерал В.Ярузельський був обраний першим секретарем ЦК ПОРП, призначений головою уряду і зберіг пост міністра оборони. У грудні 1981 радикальне крило в керівництві «Солідарності» взяло курс на відкриту конфронтацію з урядом, погрожуючи проведенням загального страйку. Виникла небезпека неконтрольованого розвитку конфлікту з переростанням в громадянську війну і інтервенцією союзників по Варшавському договору. У цих умовах Держрада ввів 13 грудня 1981 військовий стан у країні. Була припинена діяльність усіх політичних партій, громадських організацій і профспілок, а 5000 керівників «Солідарності» всіх рівнів були інтерновані.
Розпочата в 1982 р. економічна реформа, що вводила самостійність, самоврядування і самофінансування підприємств, не дала очікуваних результатів. Подоланню кризи заважало і введення Заходом ембарго на економічні відносини з Польщею. Продовжувала збільшуватися зовнішня заборгованість, росли ціни на внутрішньому ринку.
«Солідарність» була ослаблена, але не розгромлена, т.к. в підпілля поступово відроджувалися її структури. З 1982 р. почалася багаторічна боротьба за легалізацію «Солідарності». Вона користувалася як активною підтримкою католицької церкви, так і допомогою Заходу. У 1983 р. Л. Валенсі була присуджена Нобелівська премія миру. Підпільні структури отримували значну фінансову та технічну допомогу через закордонні представництва «Солідарності». Польськомовні західні радіостанції вели велику інформаційно-пропагандистську роботу в її інтересах.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Польща: криза початку 80-х років, «Солідарність». "
  1. § 4. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в середині 80-х - 90-ті р.
    криз, поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників. Основний зовнішньополітичної передумовою з'явилася «перебудова» в СРСР, яка підготувала злам колишньої системи ідейно і політично: мається на увазі гласність, нове в ідеології, відмова Москви від диктату в соціалістичному таборі. Аналізуючи внутрішні фактори, слід в першу чергу підкреслити, що соціалізм як шлях розвитку і його сталінська модель
  2. 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
    криза кінця XVI в., опричнина підстьобнула закріпачення селян і була однією з причин поразки Росії в Лівонській війні. В даний час активно дискутується питання про подальшу долю опричнини: чи закінчилася вона в 1572 р., коли було суворо заборонено згадувати про неї, або померла зі смертю Івана Грозного. Для з'ясування розстановки політичних сил в XVI-початку XVII ст., А також сенсу
  3. 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
    Криза, колосально підсилюваний страшним голодом. Тому немає підстав ідеалізувати ні більшовиків, ні їх супротивників. Обидві сторони проявляли рівне завзяття в прагненні перемогти у братовбивчій війні, кожна вважаючи себе абсолютно правою. У сучасній історіографії громадянської війни немає єдиної, загальноприйнятої думки з питання про періодизацію громадянської війни. Одні дослідники роками
  4. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
    кризовим, нестабільним, непередбачуваним, коли виникала своєрідна соціальна біфуркація, якщо використати для характеристики цих пошуків поняття синергетики. Тоді саме в подальшій модернізує-ції російської державності, як, втім, і інших сторін життя російського суспільства, преж-де всього духовної сфери, суспільної свідомості, бачили вихід із кризових станів великі уми
  5. Культурна революція, її сутність.
    Кризі, депресії, негативно позначалося на їх діяльності. Що стосується практичного здійснення культурної революції, то історично сформована відсталість Росії зумовлювала характер і темпи культурних перетворень. Починати доводилося з ліквідації неписьменності. До 1 91 7 м. 76% населення у віці від 9 років і старше були неписьменними. У селі неписьменні складали 80,4%
  6. § 4. Радянський Союз напередодні війни
    криза викликала серйозні внутрішньополітичні зміни в усіх капіталістичних державах. В одних (Англія, Франція та ін) до влади прийшли сили, які прагнули здійснити широкі внутрішні перетворення демократичного характеру. В інших (Німеччина, Італія) криза сприяла формуванню антидемократичних (фашистських) режимів, які стали призвідниками нових військових конфліктів (особливо
  7. § 12. Міжнародні відносини в 30-ті роки
    криза спричинила за собою і перебудову міжнародних відносин. Втратила стабільність фінансово-валютна система капіталістичних країн, зокрема Німеччини. У 1929 р. спеціальний комітет під керівництвом Юнга ухвалив рішення про зниження репараційних платежів. Франція і Англія, переставши отримувати репарації, також припинили виплату своїх військових боргів США. Скориставшись цим, Німеччина в 1932 р.
  8. § 5. Особливості політичного і духовного життя в другій половині 1960 - початку 1980-х р.
    кризові явища зводилися до «окремих недоліків». Розрив між пропагандою і реальністю породжував масовий скептицизм, недовіра до державних і партійним рішенням. Ідеологів партократії лякали навіть заклики повернутися до «ленінської чистоті», «справжнього марксизму». Чи не допускалися ніякі зміни в перебудові економічного життя суспільства. Навіть боязкі спроби деяких економістів
  9. § 3. Міжнародна діяльність СРСР
    кризи міжнародних відносин радянське керівництво продемонстру-вало нове політичне мислення. У його основу лягло визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, демократизації, деідеологізації міжнародних відносин, визнання принципу розумної достатності у забезпеченні національної оборони. Виняткову роль у затвердженні нового політичного мислення зіграла політика відкритості та
  10. § 6. Федеративна Республіка Німеччина в 1949 - 1990 - ті р.
    кризі «партійної демократії». Незважаючи на те, що темпи розвитку економіки в 19921995 р. не настільки високі, як раніше, ФРН є однією з ве-дущих економічних держав світу. У країні здійснюється сильна державна соціальна політика. Громадяни ФРН відчувають себе досить захищеними. Однак їх турбує висока стійка безробіття. У січні 1997 р. число безробітних у Німеччині