|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Польща: криза початку 80-х років, «Солідарність».
|
У другій половині 70-х років соціально-економічна і політична ситуація в країні продовжувала погіршуватися, росла соціальна напруженість. У червні 1976 р. в десяти воєводствах пройшли масові акції протесту проти планів уряду різко підвищити ціни на продукти. У вересні 1976 р. було створено Комітет захисту робітників, що об'єднав опозиційну частину інтелігенції. Наприкінці 70-х років почалося створення «вільних», тобто незалежних від держави і ПОРП, профспілок. Виникли й інші антисоціалістичні організації: Конфедерація незалежної Польщі, Рух молодий Польщі та ін Після обрання в 1978 р. головою римсько-католицької церкви краківського кардинала К. Войтили (Папа Іван Павло II) почалося стрімке зростання авторитету польської католицької церкви як ідеологічної і політичної сили, що протистоїть режиму. Особливо виразно це виявилося під час паломництва папи до Польщі в 1979 р.
Влітку 1980 р. у відповідь на підвищення цін у Польщі почалася багатомісячна хвиля страйків, спочатку під економічними гаслами. Уряд був змушений піти на підписання угод, які передбачали не тільки задоволення соціальних вимог, а й право робітників на створення незалежних від адміністрації профспілок, звільнення політв'язнів і ін
У листопаді 1980 р. був офіційно зареєстрований незалежний профспілка «Солідарність», що об'єднував в кінці року близько 8 млн. членів. У 1981 р. була створена профспілка одноосібних селян «Сільська солідарність». «Солідарність» представляла собою об'єднання автономних організацій окремих регіонів. Керівником її був голова міжзаводського страйкового комітету у Гданську, електрик Лех Валенса.
«Солідарність» з самого початку була переважно суспільно-політичним, а не профспілковим рухом. Сформульована її керівництвом концепція «саморегульованої революції» передбачала фактичне перетворень-
тання державного ладу: політичний плюралізм, громадський контроль за діяльністю держави, поділ функцій ПОРП і держави і т. д.
Політичні домагання «Солідарності» викликали різку протидію партійно-державного керівництва Польщі. У 1981 р. відбулася концентрація влади в його вищому ешелоні: генерал В.Ярузельський був обраний першим секретарем ЦК ПОРП, призначений головою уряду і зберіг пост міністра оборони. У грудні 1981 радикальне крило в керівництві «Солідарності» взяло курс на відкриту конфронтацію з урядом, погрожуючи проведенням загального страйку. Виникла небезпека неконтрольованого розвитку конфлікту з переростанням в громадянську війну і інтервенцією союзників по Варшавському договору. У цих умовах Держрада ввів 13 грудня 1981 військовий стан у країні. Була припинена діяльність усіх політичних партій, громадських організацій і профспілок, а 5000 керівників «Солідарності» всіх рівнів були інтерновані.
Розпочата в 1982 р. економічна реформа, що вводила самостійність, самоврядування і самофінансування підприємств, не дала очікуваних результатів. Подоланню кризи заважало і введення Заходом ембарго на економічні відносини з Польщею. Продовжувала збільшуватися зовнішня заборгованість, росли ціни на внутрішньому ринку.
«Солідарність» була ослаблена, але не розгромлена, т.к. в підпілля поступово відроджувалися її структури. З 1982 р. почалася багаторічна боротьба за легалізацію «Солідарності». Вона користувалася як активною підтримкою католицької церкви, так і допомогою Заходу. У 1983 р. Л. Валенсі була присуджена Нобелівська премія миру. Підпільні структури отримували значну фінансову та технічну допомогу через закордонні представництва «Солідарності». Польськомовні західні радіостанції вели велику інформаційно-пропагандистську роботу в її інтересах.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Польща: криза початку 80-х років, «Солідарність». " |
- § 4. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в середині 80-х - 90-ті р.
криз, поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників. Основний зовнішньополітичної передумовою з'явилася «перебудова» в СРСР, яка підготувала злам колишньої системи ідейно і політично: мається на увазі гласність, нове в ідеології, відмова Москви від диктату в соціалістичному таборі. Аналізуючи внутрішні фактори, слід в першу чергу підкреслити, що соціалізм як шлях розвитку і його сталінська модель
- 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
криза кінця XVI в., опричнина підстьобнула закріпачення селян і була однією з причин поразки Росії в Лівонській війні. В даний час активно дискутується питання про подальшу долю опричнини: чи закінчилася вона в 1572 р., коли було суворо заборонено згадувати про неї, або померла зі смертю Івана Грозного. Для з'ясування розстановки політичних сил в XVI-початку XVII ст., А також сенсу
- 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
Криза, колосально підсилюваний страшним голодом. Тому немає підстав ідеалізувати ні більшовиків, ні їх супротивників. Обидві сторони проявляли рівне завзяття в прагненні перемогти у братовбивчій війні, кожна вважаючи себе абсолютно правою. У сучасній історіографії громадянської війни немає єдиної, загальноприйнятої думки з питання про періодизацію громадянської війни. Одні дослідники роками
- Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
кризовим, нестабільним, непередбачуваним, коли виникала своєрідна соціальна біфуркація, якщо використати для характеристики цих пошуків поняття синергетики. Тоді саме в подальшій модернізує-ції російської державності, як, втім, і інших сторін життя російського суспільства, преж-де всього духовної сфери, суспільної свідомості, бачили вихід із кризових станів великі уми
- Культурна революція, її сутність.
Кризі, депресії, негативно позначалося на їх діяльності. Що стосується практичного здійснення культурної революції, то історично сформована відсталість Росії зумовлювала характер і темпи культурних перетворень. Починати доводилося з ліквідації неписьменності. До 1 91 7 м. 76% населення у віці від 9 років і старше були неписьменними. У селі неписьменні складали 80,4%
- § 4. Радянський Союз напередодні війни
криза викликала серйозні внутрішньополітичні зміни в усіх капіталістичних державах. В одних (Англія, Франція та ін.) до влади прийшли сили, які прагнули здійснити широкі внутрішні перетворення демократичного характеру. В інших (Німеччина, Італія) криза сприяла формуванню антидемократичних (фашистських) режимів, які стали призвідниками нових військових конфліктів (особливо
- § 12. Міжнародні відносини в 30-ті роки
криза спричинила за собою і перебудову міжнародних відносин. Втратила стабільність фінансово-валютна система капіталістичних країн, зокрема Німеччини. У 1929 р. спеціальний комітет під керівництвом Юнга ухвалив рішення про зниження репараційних платежів. Франція і Англія, переставши отримувати репарації, також припинили виплату своїх військових боргів США. Скориставшись цим, Німеччина в 1932 р.
- § 5. Особливості політичного і духовного життя в другій половині 1960 - початку 1980-х р.
кризові явища зводилися до «окремих недоліків». Розрив між пропагандою і реальністю породжував масовий скептицизм, недовіра до державних і партійним рішенням. Ідеологів партократії лякали навіть заклики повернутися до «ленінської чистоті», «справжнього марксизму». Чи не допускалися ніякі зміни в перебудові економічного життя суспільства. Навіть боязкі спроби деяких економістів
- § 3. Міжнародна діяльність СРСР
кризи міжнародних відносин радянське керівництво продемонстру-вало нове політичне мислення. У його основу лягло визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, демократизації, деідеологізації міжнародних відносин, визнання принципу розумної достатності у забезпеченні національної оборони. Виняткову роль у затвердженні нового політичного мислення зіграла політика відкритості та
- § 6. Федеративна Республіка Німеччина в 1949 - 1990 - ті р.
кризі «партійної демократії». Незважаючи на те, що темпи розвитку економіки в 19921995 р. не настільки високі, як раніше, ФРН є однією з ве-дущих економічних держав світу. У країні здійснюється сильна державна соціальна політика. Громадяни ФРН відчувають себе досить захищеними. Однак їх турбує висока стійка безробіття. У січні 1997 р. число безробітних у Німеччині
|