| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Югославія: боротьба за подолання соціальних та національних протиріч. |
||
|
СФРЮ представляла собою багатонаціональну державу з шести республік, у розвитку ко-торих раніше зберігалися принципові соціально-економічні та конфесійно-культурні відмінності. Виділялися три основні регіону: 1) Словенія і Хорватія (найбільш високий рівень індустріального розвитку, провідна конфесія - католицизм, історично розвинені зв'язки з Німеччиною та Австрією), 2) Сербія і Чорногорія (економічно розвинені середньо- слабо, православ'я, історична орієнтація на Росію), 3) Македонія, Боснія і Герцеговина (слабо розвинені, багато мусульман, тяжіють до Туреччини). Об'єднавчої і інтегрує силою федерації виступали Союз комуністів Югославії та І. Броз Тіто. Рубіж 60-70-х років в СФРЮ характеризувався різким зростанням соціальної та міжнаціональної напруженості, викликаним економічною реформою, ще більш загострила диспропорції у розвитку областей. За всіма показниками у сфері економіки, культури і за рівнем життя на перше місце вийшла Словенія. Останнє місце належало автономному краю Косово (входив до складу Сербії), більшість населення якого складали албанці. Масова неграмотність, найвищий приріст населення в країні і найнижча зарплата - ось основні характеристики Косово. Сусідня Албанія з кінця 40-х років проводила активну роботу серед населення-ня краю з метою возз'єднання всіх албанців у єдиній державі. У 1968 р. у містах автономії відбулися масові виступи албанців з сепаратистськими гаслами, які були жорстко придушені міліцією. У 1971 р. національна напруженість різко проявилася в Хорватії під час обговорення проекту нової федеральної конституції. Конституційна реформа ставила більш розвинені Словенію і Хорватію в привілейоване становище, особливо щодо скорочення внесків до федерального фонду розвитку національних регіонів. Якщо в Сербії, Чорногорії, Македонії, Боснії і Герцеговині велася критика конституційних поправок, то в Хорватії засоби масової інформації все виразніше і частіше говорили про експлуатацію хорватського народу шляхом перекачування «його коштів у відсталі регіони з непрацездатним населенням». Частина керівників республіки підтримали вимогу ще більшої самостійності Хорватії, звинувачуючи при цьому керівництво СФРЮ в шовінізмі і бюрократичному централізм. Різко загострилися відносини між хорватами і сербами на побутовому рівні. Оцінюючи ситуацію в Хорватії, президент і лідер СКЮ І.Броз Тіто заявив, що країна перебуває напередодні міжнаціональної громадянської війни. Заворушення в Хорватії були придушені силами міліції та армії, а багато її керівники заарештовані. Сербії - Воєводіну і Косово. Республіки і краю перетворилися по суті в самостійні державні утворення і в сфері економіки, і в галузі державно-політичних прав. Вищим органом державної влади федерації стає Президія СФРЮ, до складу якого входили 8 осіб - по одному представнику від кожної республіки і краю. І. Броз Тіто був призначений довічним головою Президії. Після його смерті члени президії почергово очолювали цей орган, щорічно змінюючи один одного. XI з'їзд СКЮ (1978 р.) ввів аналогічну систему щорічної ротації керівників партії. Щорічна зміна вищих посадових осіб федерації і СКЮ приводила до різного роду конфліктів і організаційним негараздам, т. к. інтереси республік і країв залишалися різними. Ці відмінності стали ще більш очевидними після смерті І. Броз Тіто в 1980 р. 80-ті роки характеризувалися різким загостренням економічних труднощів і відцентрових тенденцій. У квітні 1981 р. в Косово почалися масові мітинги під гаслом надання краю статусу союзної республіки. Для нормалізації становища Президія СФРЮ оголосив у Косово надзвичайний стан. Сюди були введені частини ЮНА (Югославської народної армії) і загони федеральної міліції. Одночасно все більш відчутними ставали кризові явища в економіці СФРЮ. У числі причин було й те, що конституція 1974 збільшила самостійність республіки і країв до такої міри, що єдина економічна система югославської федерації перестала існувати. Економічна автономія республік і країв породжувала їх автаркію (господарське відокремлення). Скорочувався міжреспубліканський товарообіг. Республіки контролювали понад половини цін на вироблену продукцію і прагнули продавати її максимально дорого, що сприяло зростанню цін та інфляції. Реальна влада в республіках зосереджувалася в руках чиновників і національних політичних еліт, а не органів самоврядування. І хоча в 1982 р. скупщина СФРЮ ухвалила довгострокову програму господарської стабілізації, криза економіки був постійним явищем в Югославії 80-х років. в початку 1982 р. на з'їзді Союзу комуністів Сербії зазначалося, що постійно наростає тенденція «видавлювання» з Косова сербів і чорногорців, що албанські націоналісти висунули гасло створення етнічно чистого Косово. У 1988 р. скупщина Сербії прийняла поправки до республіканської конституції, які істотно обмежили повноваження крайових органів влади Косово і Воєводини. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Югославія: боротьба за подолання соціальних та національних протиріч. " |
||
|
||