| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Міжнародна діяльність СРСР |
||
|
Перетворення в країні не могли не торкнутися радянську зовнішню політику. Зміни в часи перебудови у зовнішньополітичному курсі ставали як би обгрунтуванням необхідності внутрішніх перетворень. Ідеологічною базою проводилося М.Горбачовим зовнішньополітичного курсу стала концепція «нового політичного мислення», в основі якої лежала ідея взаємозалежності і цілісності світу. Місце глави зовнішньополітичного відомства країни зайняв колишній перший секретар ЦК Компартії Грузії Е. Шеварднадзе. Були замінені десять з дванадцяти заступників міністра, більшість начальників управлінь. Період з 1985 по 1988 р. в зовнішній політиці характеризувався зближенням і демонстрацією максимальної відкритості між Заходом і СРСР, налагодженням контактів і досягненням перших домовленостей, які сприймалися як результат закінчення «холодної війни». У 1989 - 1991 р. почався розпад соціалістичної системи, ліквідація Організації Варшавського Договору і Ради Економічної Взаємодопомоги. Цей період характеризувався фактично односторонніми поступками Радянського Союзу. XXVII з'їзд КПРС офіційно затвердив новий зовнішньополітичний курс. На ньому було заявлено, що відтепер пріоритетними є глобальні проблеми економіки, екології, збереження миру; принципи соціалістичного інтернаціоналізму поступаються місцем загальнолюдським цінностям. М.Горбачов визначив три основні напрями діяльності: подолання конфронтації між Сходом і Заходом, з яким ставилося завдання досягти партнерських відносин; врегулювання регіональних конфліктів; визнання існуючого світового порядку і відмова від ідеологічних уподобань у відносинах з іншими державами. М.Горбачов як ніякий інший керівник держави в світі здійснив безліч зарубіжних поїздок. Найважливіше значення мали його зустрічі з президентом США Р. Рейганом в Женеві в листопаді 1985 р., в Рейк'явіку в жовтні 1986 р., у Вашингтоні в грудні 1986 р., в Москві в липні 1988 8 грудня 1987 р. в результаті інтенсивних консультацій була досягнута домовленість про ліквідацію в Європі радянських і американських ракет середньої і малої дальності. Радянський Союз взяв на себе зобов'язання знищити 1752 ракети, США - 869. Ця угода було доповнено встановленням системи взаємного контролю. СРСР, крім цього, ліквідував частину своїх ракет середньої і малої дальності, які розміщувалися в Сибіру і на Далекому Сході. З військової точки зору Радянський Союз пішов на значні односторонні поступки США. З ініціативи радянського керівництва були також знищені ракети малої дальності «Ока», що не потрапили під умови договору. Значно покращилися відносини з Китайською Народною Республікою. У травні 1989 р. відбувся перший за останні 30 років візит глави СРСР в КНР. Розвивалися відносини з країнами Південно-Східної та Південної Азії, з державами Латинської Америки, ПАР. Водночас СРСР продовжував надавати допомогу країнам, які заявляли про свою прихильність «соціаліс-тичні ідеалам» - Алжиру, Анголі, Ефіопії, Іраку, Сирії. У відносинах з соціалістичними країнами Східної Європи намітилися істотні зміни. Керівництво цих країн фактично позбавився підтримки Радянського Союзу. У 1989 - 1991 р. відбулися фундаментальні зміни у зовнішньополітичному становищі СРСР. У лютому 1988 М.Горбачов оголосив про виведення військ з Афганістану, який розпочався 15 травня. У лютому 1989 р. останній радянський солдат покинув цю країну. У цей період практично у всіх соціалістичних країнах до влади прийшла опозиція. Польща, Чехословаччина і Румунія заявили про скорочення своїх зобов'язань в Організації Варшавського Договору. Відбулося різке зниження торгового обороту між СРСР і східно-європейськими країнами, військова співпраця припинилося. Відбулася в грудні 1989 р. зустріч Горбачова і президента США Буша на Мальті закріпила відхід країн Східної Європи від СРСР. У березні 1991 р. офіційно перестала існувати Організація Варшавського Договору. У 1990 - початку 1991 р. СРСР уклав угоди з усіма східно-європейськими державами про виведення своїх військ з їх території, який здійснювався в спішному порядку. Найважливішою подією цього періоду стало об'єднання Німеччини. У листопаді 1989 рухнула берлінська стіна, близько тридцяти років розділяла німецький народ. До влади в НДР прийшла християнсько-демократична партія, що поставила своєю метою якнайшвидше об'єднання країни. СРСР погодився на обсягів по-динение Німеччини і обіцяв вивести свої війська протягом 4 років, отримуючи натомість економічну допомогу в розмірі 1 0 млрд. німецьких марок, які мали піти на облаштування виведених з Німеччини військ і обіцянка, що на території НДР не будуть розміщені війська НАТО. У жовтні 1990 р. НДР перестала існувати. Ця подія стала ще одним доказом реформ М.Горбачова у зовнішній політиці країни. М. Горбачов отримав Нобелівську премію миру, звання «Кращий німець року». Мабуть, згоду на об'єднання було дано, виходячи з надій на тісне економічне співробітництво: Німеччина почала постачання в СРСР гуманітарної допомоги, надала кредити і позики. нию ООН проти Іраку були застосовані економічні санкції. Фактично СРСР відмовився від підтримки свого партнера. Борг Іраку СРСР становив кілька мільярдів доларів. Введене ООН за ініціативою США економічне ембарго проти Іраку особливо боляче вдарило по економічних інтересах СРСР. Зовнішня політика СРСР наприкінці 80-х років була орієнтована на встановлення тісних зв'язків із Заходом. Радянське керівництво прагнуло до розвитку економічних зв'язків з капіталістичними країнами, розраховуючи на допомогу у вирішенні внутрішніх економічних проблем. У 1990 р. США надали СРСР режим найбільшого сприяння в торгівлі, але не зняли обмеження на постачання в СРСР високотехнологічного обладнання, насамперед комп'ютерів великої потужності. Надаючи економічну допомогу СРСР, західні країни виходили з своїх довгострокових цілей. Таким чином, у пошуках шляхів виходу з кризи міжнародних відносин радянське керівництво продемонстру-вало нове політичне мислення. У його основу лягло визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, демократизації, деідеологізації міжнародних відносин, визнання принципу розумної достатності у забезпеченні національної оборони. Виняткову роль у затвердженні нового політичного мислення зіграла політика відкритості та гласності, особливо у військовій галузі, односторонні і узгоджені дії з роззброєння. Подолання конфронтації і військового протистояння між СРСР і США, Сходом і Заходом було вирішальним завоюванням нового політичного мислення. До кінця 1991 р. в світі відбулися величезні зміни, суть яких зводилася до розпаду колись могутньої соціалістичної співдружності і глобальному ослаблення позицій СРСР. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Міжнародна діяльність СРСР " |
||
|
||