| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Повне товариство |
||
|
Повним визнається таке господарське товариство, учасники якого, по-перше, здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і, по-друге, субсидиарно несуть відповідальність за його зобов'язаннями всім належним їм майном (п. 1 ст. 69 ЦК). Таким чином, підприємницька діяльність учасника повного товариства визнається діяльністю товариства як юридичної особи, а при нестачі майна товариства для погашення його боргів кредитори вправі вимагати задоволення з особистого майна будь-якого з учасників (або всіх їх разом). Отже, тут не виключається ситуація, коли за угодою, укладеною одним з учасників, майнову відповідальність буде нести інший учасник, причому всім своїм особистим майном. Тому взаємини учасників такого товариства (повних товаришів) носять особисто-довірчий характер. Не випадково повні товариства з'явилися і розвивалися насамперед як форма сімейного підприємництва. Незважаючи на наявність індивідуальної майнової відповідальності учасників за боргами такого об'єднання, в російській цивільному праві воно традиційно визнавалося юридичною особою. У цій якості воно принципово відрізняється від простого товариства, яке є договором про спільну діяльність (ст. 1041ГК). Слід також підкреслити, що така відповідальність настає лише за відсутності Майна у самого товариства (у субсидіарної порядку). При цьому особисту майнову відповідальність за боргами товариства несуть і ті його учасники, які вступили в товариство після його створення (у тому числі за зобов'язаннями, що виникли до їх вступу в товариство), а також ті, що вибули з товариства, причому ця їхня особиста відповідальність не може бути ні усунена, ні обмежена угодою учасників (п. 2 і 3 ст. 75 ЦК). Відповідальність повних товаришів по боргах товариства особистим майном, у свою чергу, призводить, до двох важливих наслідків. По-перше, вона робить зайвим пред'явлення яких-небудь особливих вимог до складеному капіталі товариства, бо найважливішою гарантією погашення можливих боргів стає майно кожного з товаришів. Тому закон не вимагає наявності у товариства обов'язкового мінімуму майна, хоча певний складеного капіталу у нього повинен бути і фактично завжди є (докладніше про майно товариства см. § 2 гл. 16 цього підручника). По-друге, вона пояснює значення обов'язкового зазначення у фірмовому найменуванні повного товариства імен (або фірмових найменувань) його учасників (п. 3 ст. 69 ЦК). Орієнтуючись на це зазначення, контрагенти товариства будуть оцінювати і його потенційну платоспроможність, враховуючи спроможність окремих товаришів. Тому товариство може вказати у своєму фірмовому найменуванні імена (або фірмові найменування) найбільш забезпечених учасників, додавши слова "і компанія, повне товариство". Повне товариство створюється на підставі установчого договору, який повинен бути підписаний усіма його учасниками (виражають тим самим свою волю на створення товариства і на свою участь у ньому). З моменту державної реєстрації цього договору товариство виникає як юридична особа. В установчому договорі про створення повного товариства поряд із загальними відомостями, необхідними для всякого установчого документа (п. 2 ст. 52 ЦК), повинні міститися положення про порядок формування та використання складеного капіталу (п. 2 ст. 70 ЦК). У повному товаристві кожен учасник має один голос, якщо тільки установчим договором прямо не передбачений інший порядок визначення кількості голосів учасників (наприклад, в залежності від розміру вкладу). Тому і керування повним товариством будується на основі загальної згоди всіх учасників (п. 1 ст. 71 ЦК), тобто за принципом одноголосності (установчим договором можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається тим чи іншим більшістю голосів учасників). Разом з тим контрагенти товариства не зобов'язані знати про можливі обмеження правомочностей окремих учасників товариства. При укладанні угоди їм достатньо упевнитися в тому, що вони мають справу з одним з повних товаришів, припускаючи, що він має право діяти від імені товариства. Тому угоди, укладені від імені товариства будь-яким його учасником, будуть дійсними, якщо тільки саме товариство не зможе довести, що контрагент по угоді знав або повинен був знати про відсутність правомочностей у конкретного учасника (наприклад, знайомився з вмістом установчого договору товариства, що містить відповідні обмеження). Учасник повного товариства поряд з правомочностями, визнаними законом за будь-яким учасником товариства або товариства (п. 1 ст. 67 ЦК), має право також знайомитися з усією документацією щодо ведення справ товариства, в тому числі і в випадку, коли він не уповноважений на ведення цих справ. Адже він продовжує нести ризик можливої відповідальності за загальними боргами своїм особистим майном, а тому повинен бути в курсі справ товариства і може вимагати по суду, припинення повноважень тих товаришів, хто неналежним чином веде спільні справи. Крім того, він має право за плату або безоплатно передати свою частку у складеному капіталі товариства (або її частина) як іншому товаришу, і третій особі, що не бере участь в товаристві (ст. 79 ЦК). Нарешті, він може вийти з товариства в будь-який момент, відмовившись від участі в ньому (ст. 77 ЦК). Про свою відмову від участі в товаристві товариш повинен заявити не менше ніж за 6 місяців до фактичного виходу. Лише в повному товаристві, заснованому на певний строк, вихід учасника допускається за наявності поважних причин. При виході з повного товариства учасник має право вимагати видачі йому частини майна, пропорційної його частці у складеному капіталі. Він, однак, продовжує відповідати за боргами товариства, що виникли до моменту його вибуття, ще протягом двох років (абз. 2 п. 2 ст. 75 ЦК). Передача частки (частини частки) у складеному капіталі як іншому товаришу, і третій особі допустима лише за згодою інших товаришів, бо при цьому змінюється або одне з істотних умов установчого договору (про розподіл часток між учасниками), або склад учасників, між якими складаються особисто-довірчі відносини. Але це положення не веде до виникнення права переважної купівлі відчужуваної частки (або її частини) у інших товаришів. При відсутності згоди будь-кого з товаришів на передачу частки (її частини) учасник може вийти з товариства. Обов'язками повного товариша є внесення вкладу у спільне майно (відповідно до умов установчого договору) і утримання від здійснення угод у власних інтересах або в інтересах осіб, що не беруть участь в товаристві, якщо ці угоди однорідні з тими , які становлять предмет діяльності товариства, тобто утримання від конкуренції з товариством (ст. 73 ЦК). Такі угоди можуть відбуватися лише за згодою всіх інших учасників (товаришів). У разі смерті фізичної особи - учасника товариства або реорганізації що брав участь в ньому юридичної особи вступ в повне товариство їхніх спадкоємців чи правонаступників допускається тільки за згодою всіх інших учасників (п. 2 ст. 78 ЦК), бо необхідно встановлення особисто-довірчих відносин і з новим учасником. Лише для юридичних осіб в установчому договорі товариства можуть бути передбачені винятки з цього правила (оскільки, наприклад, перетворення як спосіб реорганізації фактично не змінює учасника товариства). Чи не прийняті в товариство або не захотіли вступити в нього правонаступники товариша отримують вартість його частки, але разом з нею і ризик можливої відповідальності перед кредиторами товариства, що лежав на колишньому учаснику,, в межах перейшло до них майна. Зміна складу учасників внаслідок виходу або смерті, визнання безвісно відсутнім, недієздатним або обмежено дієздатним, неспроможним (банкрутом) або ліквідації будь-кого з них, а також при зверненні кредиторами учасника стягнення на його частку у складеному капіталі товариства може не спричиняти припинення його діяльності, якщо це прямо передбачено установчим договором або угодою- ем залишаються учасників (п. 1 ст. 76 ЦК). Адже між ними продовжують зберігатися характерні для повного товариства особисто-довірчі відносини. Звичайно, при цьому повинні бути внесені і зареєстровані необхідні зміни в зміст установчого договору. За відсутності відповідного запису в установчому договорі або угоди всіх учасників, що залишилися товариство підлягає ліквідації. Поряд з об-. ські підставами припинення діяльності юридичних осіб (ст. 61 ЦК) повне товариство припиняється також у разі, коли в ньому залишається єдиний учасник (ст. 81 ЦК), бо воно не може існувати як "компанії однієї особи". Такий товариш вправі протягом 6 місяців перетворити товариство в суспільство, де допускається наявність єдиного учасника (але зі збереженням своєї особистої майнової відповідальності за перейшло до суспільства боргами товариства протягом двох років). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Повне товариство " |
||
|
||