§ 1. Поняття і форми соціального забезпечення военнослужащіх162

1. Поняття соціального забезпечення військовослужбовців. У системі правових норм військового права особливе місце належить нормам, регулюючим соціально-правовий захист військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

У свою чергу, право соціального забезпечення військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей є найважливішою підгалуззю військового права і становить основу системи правового регулювання військово-соціальної політики держави.

Сукупність нормативних правових актів, що містять специфічні правові норми, що регламентують комплекс однорідних суспільних відносин, що виникають у процесі забезпечення соціально-правового захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, може бути названа військово-соціальним законодавством. Зазначене законодавство є основою системи соціально-правового захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

У найзагальнішому вигляді соціально-правовий захист являє собою функціонуючу систему нормативних правових актів та органів державної влади, що забезпечують нормальне матеріально-побутове, правове і моральне становище військовослужбовців та членів їх сімей в суспільстві. Саме поняття «захист» має на увазі, по-перше, дії, спрямовані на охорону, огородження від посягань, ворожих дій, небезпеки, на оберігання і безпека будь-кого і будь-чого (активна захист), по-друге, це те, що захищає і служить обороні (пасивна захист) 163. Соціально-правовий захист припускає запобігання від порушень і відновлення прав, свобод, пільг, честі та гідності військовослужбовців, компенсацію їм за шкоду, заподіяну цими порушеннями. Вона виступає як один із засобів, що гарантують військовослужбовцям реалізацію їх правового статусу, як необхідна умова дієвості соціального забезпечення, наданого державою своїм захисникам. За своєю суттю соціально-правовий захист являє собою соціально-правовий механізм вирішення суперечності між законодавчо визначеним статусом військовослужбовців і реальним їх становищем у суспільстві, тобто соціальним статусом.

Рівень, досягнутий у вирішенні даної задачі на конкретний момент часу, визначається як соціальна захищеність, яка представляє собою поняття, що відображає ступінь реалізації найважливіших прав різних категорій військовослужбовців, задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів особистості, відповідність соціального становища військовослужбовців тієї ролі, яку вони дійсно грають в житті общества164.

Дуже важливою для розуміння сутності соціально-правового захисту є ідея, висловлена доктором юридичних наук І.А. Лєдяхов. Суть її полягає в тому, що соціальна захищеність вимагає одночасно і правової захищеності. Органи та посадові особи, які здійснюють соціальний захист громадян, існують і діють у процедурах та принципах правової соціальної держави, тобто строго на правовій основі. Справжню соціальну захищеність можна забезпечити тільки всемірним використанням правових засобів в комплексі з іншими засобами - організаційними, виховними і т. д.165 На цей зв'язок вказує також А.В. Корівників, який пов'язує соціальну захищеність насамперед з наявністю механізму реалізації і гарантій (закріплених у законі) правового становища военнослужащіх166.

Зміст понять правового і соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей розкрито в ст. 3 Федерального закону «Про статус військовослужбовців»:

1) правовий захист військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей є функцією держави і передбачає закріплення в законах та інших нормативних правових актах прав, пільг, гарантій і компенсацій зазначених осіб та інших заходів їх соціального захисту, а також правовий механізм їх реалізації;

2) соціальний захист військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей є функцією держави і передбачає:

- реалізацію їх прав, пільг, гарантій і компенсацій органами державної влади, органами військового управління та органами місцевого самоврядування;

- вдосконалення механізмів та інститутів соціального захисту зазначених осіб;

- охорону їх життя і здоров'я, а також інші заходи, спрямовані на створення умов життя і діяльності, відповідних характеру військової служби та її ролі в суспільстві.

Принципова відмінність між соціальним захистом військовослужбовців та соціальним захистом інших працездатних громадян полягає в тому, що зайнятий в різних цивільних структурах громадянин працює «на себе», в той час як військовослужбовець, виконуючи державні функції, відчужує себе в професії, реалізуючи, насамперед, волю держави, а не свою власну. При цьому на відміну від інших категорій громадян законодавчо обмежується ряд його конституційних прав і свобод. Зазначені обставини дозволяють зробити висновок про те, що соціально-правовий захист військовослужбовців повинна включати в себе комплекс заходів, спрямованих, по-перше, на компенсацію обмежень, об'єктивно обумовлених особливим характером службової діяльності, по-друге, на реалізацію соціальних очікувань військовослужбовця, які лягли в основу його професійного вибору, по-третє, на нейтралізацію чинників, що перешкоджають ефективній службової діяльності конкретного військовослужбовця.

2. Форми соціально-правового захисту. Складність і багатовимірність даного поняття зумовлює різноманіття видів як пасивних, так і активних форм соціально-правового захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

До числа пасивних форм соціально-правового захисту зазначених категорій громадян належать:

- наявність в законодавстві матеріальних правових норм, що встановлюють розміри грошового забезпечення, додаткових виплат і пенсій, норми речового, продовольчого та інших видів матеріального забезпечення військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, а також різного роду пільги, гарантії та компенсації;

- законодавче закріплення механізму реалізації зазначених вище матеріальних правових норм;

- включення в законодавство процесуальних правових норм, що встановлюють процедури захисту і відновлення порушених прав військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

До активних форм соціально-правового захисту даних категорій громадян відносяться:

- правомірна діяльність уповноважених державних органів, органів військового управління та посадових осіб з реалізації військово-соціального законодавства;

- правоохоронна діяльність органів прокуратури, судів та інших державних органів щодо захисту і відновлення порушених прав військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби;

- діяльність недержавних структур (громадських об'єднань, асоціацій, фондів, правозахисних організацій тощо) щодо соціальної підтримки та захисту прав зазначених громадян;

- активна діяльність самих військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, щодо захисту і відстоювання своїх прав, щодо оскарження неправомірних дій органів державного і військового управління, посадових осіб в адміністративному або в судовому порядку.

Основоположним законодавчим актом у сфері соціально-правового захисту військовослужбовців є Федеральний закон «Про статус військовослужбовців». Даним Законом закріплені і конкретизовані такі найважливіші конституційні права і свободи військовослужбовців, як право на свободу пересування і вибір місця проживання; на свободу слова; на участь у зборах, мітингах, демонстраціях, ходах і пікетуванні; на свободу совісті та віросповідання; на участь в управлінні справами держави і громадськими об'єднаннями; право на працю і на відпочинок; на житло; на охорону здоров'я та медичну допомогу; на відшкодування заподіяної шкоди; право власності; право на освіту. Крім того, зазначеним Федеральним законом визначено правові основи грошового забезпечення, продовольчого та речового забезпечення, торгово-побутового обслуговування військовослужбовців, встановлені пільги по податках і по проїзду на транспорті, закріплені страхові гарантії військовослужбовців, а також інші заходи їх соціального захисту.

Поряд з Федеральним законом «Про статус військовослужбовців» соціально-правовий захист військовослужбовців регулюється низкою інших законодавчих і нормативних правових актів.

Будучи вищою формою вираження державної волі народу, закони мають найбільшої юридичну силу по відношенню до всіх іншим нормативним актам держави у військово-соціальній сфері і складають основу системи права в даній області. На виконання кожного із зазначених вище законодавчих актів видано відповідні підзаконні нормативні правові акти (укази Президента Російської Федерації, постанови Уряду Російської Федерації, відомчі нормативні правові акти). В єдності вони утворюють певну систему, яка становить правову основу військово-соціальної політики Російської держави.

Найважливішими інститутами вітчизняної системи соціально-правового захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, членів їх сімей є гарантії, пільги та компенсації.

В системі соціально-правового захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей важливе місце належить гарантіям, під якими розуміються матеріальні, духовні та юридичні умови і засоби, що забезпечують їм можливість користуватися встановленими законодавством правами і свободами.

Гарантії охоплюють сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, спрямованих на реалізацію соціальних прав військовослужбовців. Система юридичних гарантій включає в себе обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб щодо створення умов і засобів реалізації статусу військовослужбовців, відповідальність за їх неналежне виконання, нагляд і контроль органів прокуратури та суду (об'єктивні гарантії), а також можливість застосування військовослужбовцями законних способів і засобів відновлення порушених прав, в тому числі звернення до суду (суб'єктивні гарантії) 167.

До основних гарантіям соціальних прав військовослужбовців належать: наявність законодавства, юридично встановлює необхідний обсяг прав і пільг військовослужбовців; достатність фінансових коштів, що виділяються на реалізацію законодавства про соціальний захист і соціальне забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей; законодавчо закріплена обов'язок державних органів і посадових осіб забезпечувати реалізацію соціальних прав зазначених категорій громадян; передбачена законодавством юридична відповідальність органів та посадових осіб за порушення прав військовослужбовців; наявність юридично закріплених правил і процедур захисту і відновлення порушених прав громадян.

Відповідно до Федерального закону «Про статус військовослужбовців» реалізація заходів правового і соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей покладається на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, федеральні суди загальної юрисдикції, правоохоронні органи в межах їх повноважень, а також є обов'язком командирів (начальників). Реалізації прав військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей відповідно до федеральними конституційними законами, федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації можуть також сприяти громадські об'єднання.

При здійсненні призову на військову службу, укладенні з військовослужбовцями контракту про проходження військової служби, а також при звільненні військовослужбовців з військової служби держава гарантує виконання зобов'язань, передбачених законодавством Російської Федерації. Контроль за виконанням законодавства про соціальний захист військовослужбовців здійснюється органами державної влади, правоохоронними органами та органами військового управління. Нагляд за виконанням даного законодавства здійснюється Генеральним прокурором Російської Федерації та підпорядкованими йому прокурорами.

 Згідно ст. 18 Конституції України права і свободи людини забезпечуються правосуддям. Відповідно до ст. 21 Федерального закону «Про статус військовослужбовців» військовослужбовці мають право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом звернення до суду в порядку, встановленому Законом Російської Федерації «Про оскарження до суду дій і рішень, які порушують права і свободи громадян». Крім того, неправомірні рішення і дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів з реалізації прав військовослужбовців можуть бути оскаржені в адміністративному порядку. 

 Під пільгами прийнято розуміти надання будь-яких переваг окремим особам (групам населення) чи часткове звільнення їх від деяких правил, обов'язків або полегшення умов їх виконання. Роль і місце пільг в системі соціально-правового захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей полягають у тому, що пільги: 

 а) надаються зазначеним громадянам не всім порівну, в однакових розмірах і кількості, а в строгій зв'язку зі ступенем нужденності додаткового захисту з боку держави: з урахуванням особливого характеру їх діяльності (наприклад, ризик для життя і здоров'я учасників бойових дій); в силу об'єктивних обставин (інваліди, сім'ї загиблих військовослужбовців, ветерани, малозабезпечені, багатодітні сім'ї і т. п.); виходячи із загальновизнаних і офіційно закріплених особливих заслуг перед державою (Герої Радянського Союзу і Російської Федерації, повні кавалери ордена Слави, ветерани); 

 б) полягають у наданні окремим категоріям військовослужбовців певних переваг перед іншими військовослужбовцями (наприклад, позачергове або першочергове надання житлових приміщень) або повне або часткове звільнення окремих категорій військовослужбовців від деяких обов'язків (наприклад, від оплати вартості путівки в санаторно-курортний заклад); 

 в) різняться в обсязі, характер і умови їх надання в залежності від рівня соціального захисту з боку держави тих чи інших категорій військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей; 

 г) закріплюються як федеральним законодавством, так і законодавством суб'єктів Російської Федерації. 

 До поняття «пільга» близько поняття «компенсація», проте аналогії між ними проводити не можна. Під компенсаціями (від лат. Compensatio) розуміються виплати, вироблені для відшкодування додаткових витрат, які несе військовослужбовець при виконанні обов'язків військової служби (наприклад, виплати, пов'язані зі службовими відрядженнями; підйомні посібники, пов'язані з переведенням військовослужбовця до нового місця служби), грошові виплати у відшкодування неповної реалізації деяких прав військовослужбовців (грошова компенсація замість не виданих предметів речового майна, замість продовольчого пайка; компенсація за піднайом житлових приміщень військовослужбовцям, які не забезпеченим житлом за встановленими нормами). Компенсаційні виплати проводяться або в розмірі фактично понесених військовослужбовцями витрат, але не більше максимального розміру, що встановлюється законодавством (наприклад, оплата житла при відрядженнях, компенсація за піднайом житлових приміщень безквартирним військовослужбовцям), або у твердих розмірах, незалежних від фактичних витрат (наприклад, добові при відрядженнях, підйомні допомоги при переїздах до нового місця служби, компенсація на санаторно-курортне лікування). 

 Будучи різними за своєю природою і змістом, пільги та компенсації покликані частково або повністю компенсувати військовослужбовцям відчужувані у них деякі права, а також обмеження, обумовлені військовою службою. Про це прямо сказано в п. 2 ст. 1 Федерального закону «Про статус військовослужбовців»: «У зв'язку з особливим характером обов'язків, покладених на військовослужбовців, їм надаються пільги, гарантії та компенсації». 

 Інформація, релевантна "§ 1. Поняття і форми соціального забезпечення военнослужащіх162"

1. Контрольні питання
     поняття цивільно-правового зобов'язання. Які основні види зобов'язань в Російській Федерації? 2. Що являє собою виконання зобов'язань? Які принципи виконання зобов'язань? 3. Які правила існують щодо терміну та місця виконання зобов'язань в Російській Федерації? 4. Назвіть способи забезпечення виконання зобов'язань існуючі в Російській
   
2. ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ 1.
     форми соціальної депривації в теорії соціальної роботи. 10. Соціалізація дитини як об'єкт соціальної роботи. 11. Соціальна опіка та піклування як сфера соціальної роботи. 12. Теорія і технологія соціальної роботи - область взаємодії. 13. Навчання соціальної роботи як елемент соціальної освіти. 14. Забезпечення соціального здоров'я як проблема практики соціальної
   
3. Завдання 1: Встановіть обсяг і зміст понять
     поняття - це мислимі в понятті загальні та істотні ознак предметів. Обсяг поняття - це охоплюються їм предмети думки. Приклад 1: «Право». Рішення: Зміст поняття «право» - «сукупність норм поведінки людей, встановлена чи санкціонована державою, забезпечена примусовою силою державних органів». Обсяг поняття «право» - все конкретні сукупності правових норм,
   
4. Способи забезпечення зобов'язань.
     форми безготівкових розрахунків: акредитив, інкасо, безакцептне списання, передоплата та ін Певні забезпечувальні якості притаманні деяким видам договорів, зокрема договорами страхування, кредиту, лізингу, факторингу та ін Розширено коло випадків, коли в якості суб'єктів, що беруть участь у забезпеченні основного зобов'язання , виступають не тільки його боку, а й треті особи. Саме так
   
5. Тема 6. ІБК
     форми захисту права. М., 1979. Жуков А., Пашин С. Позови і претензії. М., 1992. Клейн Н. Зустрічний позов у суді та арбітражі. М., 1964. Кожухар А. Право на судовий захист у позовному провадженні. Кишинів, 1989. Мурадьян Е. Превентивні позови / / Держава і право. 2001. № 4. Осокіна Г. Право на захист у позовній судочинстві. Томськ, 1990. Осокіна Г. Проблеми позову і права на позов. Томськ, 1989.
   
6. 81. Концепція соціального гос-ва. Україна як соціальне гос-во.
     соціальної демократії, яке спирається на активність держави в соціальному захисті особистості (пенсіонер, інвалід, безробітний і т.д.). Соціальна держава базується на принципі соціальної справедливості - забезпечення державою соціальної безпеки особи. Мета СГ - гарантувати всім громадянам мінімальний рівень цивілізованого існування. Тобто метою є не усунення
   
7. § 1. Поняття і способи забезпечення виконання зобов'язань
     форми їх здійснення і навіть спеціальної реєстрації (застава, банківська гарантія). Всі способи забезпечення носять зобов'язально-правовий характер і мають своєю метою сприяння виконанню зобов'язання, виявивсяпідставою їх встановлення. Але засоби досягнення мети належного виконання основного зобов'язання різні. У деяких ситуаціях бажання уникнути відповідальності (сплати
   
8. 6. Право на соціальне забезпечення
     форми соціального забезпечення відповідно до закону. Держава забезпечує матеріальну захищеність громадянину, який непрацездатний і не має засобів до життя, а також громадянину, який не має засобів до життя, відповідно до закону ». Тут, таким чином, проводиться принцип: працездатні повинні забезпечувати себе самі, за винятком установлених законом випадків, а держава
   
9. ЗМІСТ
     забезпечення охорони громадського порядку 39 3. ДЕЯКІ АСПЕКТИ НЕСЕННЯ СЛУЖБИ ПАТРУЛЬ-НО-постової нарядів 51 Порядок несення служби нарядами 51 Застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї 63 Охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки під час проведення масових заходів та надзвичайних ситуаціях 67 ВИСНОВОК 78 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
   
10. 12.1. Педагогічна функція в управлінні правоохоронним органом Соціальні системи та управління у них
      соціальні. Відмітна ознака соціальної системи в тому, що вона утворена людьми, об'єднаними загальними умовами життя і діяльності, і становить цілісну, відносно відокремлену людську спільність. Це соціальний організм, живий, динамічний, що функціонує за властивим йому соціальним законам і закономірностям. До таких систем відноситься і кожен правоохоронний орган.
    
11. § 4. Соціальна держава
      поняття «громадянське суспільство». Основною метою соціальної держави є забезпечення захисту та обслуговування інтересів усього суспільства в цілому, а не певної його частини. Така держава побудовано на визнанні прав, свобод і законних інтересів людини як вищої цінності. Соціальна держава проявляє підвищену турботу про соціально незахищених категоріях громадян: де 81 Тема
    
12. 5. Співвідношення права і гос-ва. Етатистського і правове гос-во.
      зрозуміло, що право, як явище суспільного життя, як мірило свободи і справедливості в людських відносинах, сформувалося набагато раніше, ніж держава! З виникненням держави право набуває лише нову якість: воно стає правом, охоронюваним державою, його примусової силою. Право при цьому не втрачає своїх об'єктивних ознак як регулятора суспільних відносин, але
    
13. 95. Поняття, функції і принципи місцевого самоврядування
      соціально-культурної та інших сферах місцевого життя); реалізацію соціально-економічного потенціалу самоврядних територіальних одиниць; оптимальне поєднання місцевих і загальнодержавних інтересів і т. д. Аналіз законодавства про місцеве самоврядування дозволяє виділити наступні основні функції місцевого самоврядування: 1. Забезпечення участі населення у вирішенні місцевих справ. 2.
    
14. Зміст підготовки
      форми реального прояву; - розуміння ролі постійної пильності і способів її особистого забезпечення; - вміння використовувати екіпіровку, яка підвищує особисту безпеку; - володіння тактикою постійного превентивного забезпечення особистої безпеки при повсякденному виконанні службових функцій; - володіння тактикою, методами і прийомами забезпечення безпеки при
    
15. Контрольні питання і завдання 1.
      поняття соціального захисту аспекти соціальної підтримки соціально активних груп населення? 15. У чому полягають основні особливості соціального страхування та соціального забезпечення? 16. Назвіть головну відмінність державної соціальної допомоги від інших її видів. 17. Який з стандартів споживання - мінімальний споживчий бюджет або бюджет прожиткового мінімуму -
    
16. 8. Експертиза електронно-обчислювальної техніки і програмного забезпечення
      забезпечення технічним завданням? 6. Чи не є представлене програмне забезпечення копією (аналогом) такого-програмного продукту? 7. Чи придатний комп'ютер, представлений на експертизу, до експлуатації? Експертиза електронно-обчислювальної техніки і програмного забезпечення проводиться в ХНДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса Н.
    
17. 40. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконності.
      соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах. Вимоги законності (те, що вимагає законність) відображають її спрямованість, яка обумовлена змістом норм права. Вони є юридичними умовами (правилами) втілення в життя принципів права. Вимоги законності в правотворчості: 1) забезпечення відповідності
    
18. Тема 5. Сутність і форми пізнання
      поняттям «істина». Пізнання і знання. Відмінність знання від псевдознання. Міф, релігія, філософія і наука в дослідженні пізнання. Проблема достовірності знання, меж знання. Знання і реальність. Основні гносеологічні ідеї в філософії. Основні принципи теорії відображення. Гносеология скептицизму і агностицизму. Сенсуалізм, емпіризм і раціоналізм. Гносеологічна «робінзонада» і
    
19. Програмні тези
      поняття політичного інституту в теорії. Нормативно-юридичний підхід Т. Гоббса. Соціологічний підхід Е. Дюркгейма і М. Вебера. - Держава як політичний інститут. Різні підходи до осмислення сутності держави. Внутрішні і зовнішні функції держави. Унітарна, федеративна і конфедеративная форми державного устрою. - Форми державного правління. Типологія