Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Сергєєв А.П., Толстой Ю.К .. Цивільне право. У 3-х томах. Под ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю.К. 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: 2005, т1 - 765с., Т2 - 848с., Т3 - 784с., 2005 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття цивільно-правової відповідальності



Цивільно-правова відповідальність як санкції за вчинене правопорушення. Для нормального розвитку цивільного обороту характерно, що його учасники належним чином виконують зобов'язання. У тих же випадках, коли зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, говорять про порушення зобов'язань. Порушення зобов'язань завдає шкоди не тільки кредитору, а й часто всьому цивільному суспільству в цілому, так як порушення в одній ланці, як ланцюгова реакція, приводить до перебоїв в роботі всього механізму товарно-грошових відносин у суспільстві. З метою запобігання подібних правопорушень та усунення їх наслідків та встановлюється цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді санкції за вчинене правопорушення.
Однак далеко не всяка санкція, передбачена законодавством на випадок порушення зобов'язання, є цивільно-правовою відповідальністю. Так, ст. 398 ЦК встановлює наслідки невиконання зобов'язання передати індивідуально-визначену річ, які настають у вигляді примусового вилучення речі у боржника і передачі її кредитору. Таку санкцію не можна розглядати як цивільно-правову відповідальність, оскільки вона передбачає примусове здійснення тих дій, які боржник і так зобов'язаний був здійснити в силу лежить на ньому обов'язки.
Під цивільно-правовою відповідальністю слід розуміти лише такі санкції, які пов'язані з додатковими обтяженнями для правопорушника, тобто є для нього певним покаранням за скоєне правопорушення. Ці обтяження можуть бути у вигляді покладання на правопорушника додаткової цивільно-правового обов'язку або позбавлення належного йому суб'єктивного цивільного права. Так, у наведеному прикладі про цивільно-правової відповідальності можна говорити тільки тоді, коли боржник за несвоєчасну передачу індивідуально-визначеної речі буде зобов'язаний відшкодувати кредитору понесені ним збитки, що виключалося б у разі належного виконання ним зобов'язання. У разі виконання сторонами угоди, укладеної внаслідок обману, сторона, яка вдалася до обману, позбавляється права на передане нею за угодою майно, яке звертається в доход Російської Федерації (ст. 179 ЦК). Ці негативні наслідки не настали б, якби угода була зроблена без порушення цивільного законодавства. Подібного роду санкції, пов'язані з додатковими обтяженнями для правопорушника, мають стимулюючий вплив на учасників цивільного обороту і сприяють запобіганню правопорушень, на що і має бути спрямована будь-яка юридична відповідальність.
Таким чином, під цивільно-правовою відповідальністю слід розуміти санкцію, що застосовується до правопорушника у вигляді покладання на нього додаткової цивільно-правового обов'язку або позбавлення належного йому цивільного права.
Дискусія про поняття цивільно-правової відповідальності. Питання про поняття цивільно-правової відповідальності є спірним у юридичній науці. Деякі автори виділяють так звану позитивну відповідальність, під якою розуміється неухильне, суворе, гранично ініціативне здійснення всіх обов'язків. Стосовно до відповідальності у сфері зобов'язань така відповідальність фактично збігається з належним виконанням зобов'язань. Тим часом належне виконання зобов'язань і цивільно-правова відповідальність підпорядковуються різним правилам і в силу цього не можуть втілюватися в одних і тих же діях боржника. Поки має місце належне виконання зобов'язань, немає місця для відповідальності. І навпаки, настання відповідальності виключає належне виконання зобов'язань.
Невдалим видається визначення цивільно-правової відповідальності як регульованою обов'язку дати звіт у своїх діях. Обов'язок дати звіт у своїх діях може мати місце і тоді, коли немає правопорушення. Крім того, закріплені в нормативних актах заходи цивільно-правової відповідальності зовсім не зводяться до звітів про свої дії, а втілюють у собі цілком реальні і конкретні негативні наслідки для правопорушника у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку і т. п., про яких згодом пише і сам автор розглянутої точки зору.
С. Н. Братусь під відповідальністю розуміє заходи державного або громадського примусу, включаючи примушування боржника до виконання прийнятого на себе обов'язку в натурі. Такий підхід призводить до ототожнення понять "санкція" і "відповідальність", оскільки на примусову силу держави спирається будь-яка санкція, передбачена в нормативному акті. Між тим необхідно розрізняти заходи цивільно-правової відповідальності та інші передбачені законом способи захисту цивільних прав, які доцільно іменувати заходами захисту цивільних прав. Під заходами захисту слід розуміти такі санкції, які спрямовані на попередження або припинення правопорушення, а якщо воно надійшло,-то на відновлення становища, яке існувало до правопорушення. До таких заходів захисту належать: визнання права; присудження до виконання зобов'язання в натурі; визнання ВВПЗ-Рімой угоди недійсною; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; і т.п. Необхідність такого розмежування випливає хоча б з того факту, що застосування заходів цивільно-правової відповідальності допускається, за загальним правилом, за наявності вини правопорушника, а інші заходи захисту можуть застосовуватися незалежно від вини правопорушника. Недолік розглянутої концепції полягає також у тому, що вона залишає за межею цивільно-правової відповідальності добровільне відшкодування боржником збитків кредиторові або сплату неустойки, якщо вони зроблені не під загрозою примусу, а в силу внутрішньої переконаності боржника в необхідності відшкодування збитків, сплати неустойки і т. п.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 1. Поняття цивільно-правової відповідальності"
  1. Адміністративний процес
    громадянське УП. 2. 1. законність, дотримуватися конституції РФ, закони 2. об'єктивність означає всебічне та об'єктивне досліджень-ня всіх обставин справи, що розглядається. 3. рівність перед законом і органом, що дозволяє справу, ст. 228. 4. гласність, ст. 229. Виняток становлять випадки, коли відкритий розгляд справи суперечить інтересам охорони державної таємниці. 5.
  2. Види і стадії адміністративного права
    поняття предупр., Ст. 284 Так процедура оформлення попередження, що виноситься на місці вчинення порушення правил дорожнього руху регламентовано інструкцією з організації в ОВС провадження у справах про адмініст-ративних правопорушення правил дорожнього руху та інших норм, що діють у сфері безпеки дорожнього руху. Згідно дан-ної інструкції порушнику вручається
  3. 2. Революція 1905-1907 рр..
    Поняття «революція» можна розкрити так: революція - це відносно швидке, радикальне, насильницьку зміну політичної та соціальної структур, а також основних систем цінностей, які склалися в суспільстві. Тільки революції, на відміну від змов, бунтів, путчів, палацових переворотів, призводять до глобальної зламу старих підвалин. Події, що сталися в Росії протягом 12 років (з 1905 по 1917
  4. Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
    поняття арбітражного процесу. Арбітражний процес є встановлена ??нормами арбітражного процесуального права форма діяльності арбітражних судів, спрямована на захист оспорюваного чи порушеного права організацій та громадян-підприємців, а в деяких випадках - і інших осіб. Цілком можливо також охарактеризувати арбітражний процес як визначається нормами арбітражного процесуального
  5. 3. судопроізводственних ПРИНЦИПИ арбітражного процесуального права
    поняття змагальності не використовувалося. Вперше як принцип змагальність отримала законодавче закріплення в Арбітражному процесуальному кодексі Російської Федерації 1995 (далі - АПК РФ 1995 року), в статті 7 якого фактично була відтворена формулювання статті 123 Конституції Російської Федерації: «... судочинство в арбітражному суді здійснюється на основі
  6. 1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
    поняття позову традиційно є одним з найбільш спірних питань в процесуальній науці 1. Найбільш загальне визначення позову, вбирає в себе різні підходи, полягає в тому, що під позовом розуміється вимога позивача до відповідача про захист його права або законного інтересу, звернене через арбітражний суд першої інстанції. Позов виступає як процесуального середовищ-ства захисту інтересів
  7. 18. Юридична відповідальність державних службовців: поняття, види.
    поняттям. Полягає у використанні посадовими особами довірених їм прав і повноважень для особистого
  8. 23. Поняття і стадії прав. регулювання. общедозволітельного і дозвільний типи прав. рег-ня.
    цивільні, трудові, сімейні правовідносини); Звільнення від заборони (виключення) - спеціально-дозвільний. Тип правового регулювання, який складає загальна заборона, певних видів діяльності, і при цьому формулюється конкретне звільнення від нього, тобто робиться виняток із загальної заборони (за цим типом встановлюються правові статуси і функції ДЛ, державних службовців,
  9. 32. Поняття і класифікація принципів права.
    громадянського суспільства над державою; принцип пріоритету особистості над державою. 2.Специально соціальні (юридичні) принципи права: Загальні - своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Основні загальні принципи права: Принцип свободи - можливість вибору лінії
  10. 34. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
    поняття входять такі елементи: а) правові норми, що встановлюють даний статус; б) правосуб'єктність; в ) основні права та обов'язки; г) законні інтереси; д) громадянство; е) юридична відповідальність; ж) правові принципи; з) правовідносини загального (статусного) типу. Правовий статус особистості - це правове становище людини, що відбиває його фактичний стан у взаємовідносинах з