| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття цивільно-правової відповідальності |
||
|
Цивільно-правова відповідальність як санкції за вчинене правопорушення. Для нормального розвитку цивільного обороту характерно, що його учасники належним чином виконують зобов'язання. У тих же випадках, коли зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, говорять про порушення зобов'язань. Порушення зобов'язань завдає шкоди не тільки кредитору, а й часто всьому цивільному суспільству в цілому, так як порушення в одній ланці, як ланцюгова реакція, приводить до перебоїв в роботі всього механізму товарно-грошових відносин у суспільстві. З метою запобігання подібних правопорушень та усунення їх наслідків та встановлюється цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді санкції за вчинене правопорушення. Однак далеко не всяка санкція, передбачена законодавством на випадок порушення зобов'язання, є цивільно-правовою відповідальністю. Так, ст. 398 ЦК встановлює наслідки невиконання зобов'язання передати індивідуально-визначену річ, які настають у вигляді примусового вилучення речі у боржника і передачі її кредитору. Таку санкцію не можна розглядати як цивільно-правову відповідальність, оскільки вона передбачає примусове здійснення тих дій, які боржник і так зобов'язаний був здійснити в силу лежить на ньому обов'язки. Під цивільно-правовою відповідальністю слід розуміти лише такі санкції, які пов'язані з додатковими обтяженнями для правопорушника, тобто є для нього певним покаранням за скоєне правопорушення. Ці обтяження можуть бути у вигляді покладання на правопорушника додаткової цивільно-правового обов'язку або позбавлення належного йому суб'єктивного цивільного права. Так, у наведеному прикладі про цивільно-правової відповідальності можна говорити тільки тоді, коли боржник за несвоєчасну передачу індивідуально-визначеної речі буде зобов'язаний відшкодувати кредитору понесені ним збитки, що виключалося б у разі належного виконання ним зобов'язання. У разі виконання сторонами угоди, укладеної внаслідок обману, сторона, яка вдалася до обману, позбавляється права на передане нею за угодою майно, яке звертається в доход Російської Федерації (ст. 179 ЦК). Ці негативні наслідки не настали б, якби угода була зроблена без порушення цивільного законодавства. Подібного роду санкції, пов'язані з додатковими обтяженнями для правопорушника, мають стимулюючий вплив на учасників цивільного обороту і сприяють запобіганню правопорушень, на що і має бути спрямована будь-яка юридична відповідальність. Дискусія про поняття цивільно-правової відповідальності. Питання про поняття цивільно-правової відповідальності є спірним у юридичній науці. Деякі автори виділяють так звану позитивну відповідальність, під якою розуміється неухильне, суворе, гранично ініціативне здійснення всіх обов'язків. Стосовно до відповідальності у сфері зобов'язань така відповідальність фактично збігається з належним виконанням зобов'язань. Тим часом належне виконання зобов'язань і цивільно-правова відповідальність підпорядковуються різним правилам і в силу цього не можуть втілюватися в одних і тих же діях боржника. Поки має місце належне виконання зобов'язань, немає місця для відповідальності. І навпаки, настання відповідальності виключає належне виконання зобов'язань. Невдалим видається визначення цивільно-правової відповідальності як регульованою обов'язку дати звіт у своїх діях. Обов'язок дати звіт у своїх діях може мати місце і тоді, коли немає правопорушення. Крім того, закріплені в нормативних актах заходи цивільно-правової відповідальності зовсім не зводяться до звітів про свої дії, а втілюють у собі цілком реальні і конкретні негативні наслідки для правопорушника у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку і т. п., про яких згодом пише і сам автор розглянутої точки зору. С. Н. Братусь під відповідальністю розуміє заходи державного або громадського примусу, включаючи примушування боржника до виконання прийнятого на себе обов'язку в натурі. Такий підхід призводить до ототожнення понять "санкція" і "відповідальність", оскільки на примусову силу держави спирається будь-яка санкція, передбачена в нормативному акті. Між тим необхідно розрізняти заходи цивільно-правової відповідальності та інші передбачені законом способи захисту цивільних прав, які доцільно іменувати заходами захисту цивільних прав. Під заходами захисту слід розуміти такі санкції, які спрямовані на попередження або припинення правопорушення, а якщо воно надійшло,-то на відновлення становища, яке існувало до правопорушення. До таких заходів захисту належать: визнання права; присудження до виконання зобов'язання в натурі; визнання ВВПЗ-Рімой угоди недійсною; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; і т.п. Необхідність такого розмежування випливає хоча б з того факту, що застосування заходів цивільно-правової відповідальності допускається, за загальним правилом, за наявності вини правопорушника, а інші заходи захисту можуть застосовуватися незалежно від вини правопорушника. Недолік розглянутої концепції полягає також у тому, що вона залишає за межею цивільно-правової відповідальності добровільне відшкодування боржником збитків кредиторові або сплату неустойки, якщо вони зроблені не під загрозою примусу, а в силу внутрішньої переконаності боржника в необхідності відшкодування збитків, сплати неустойки і т. п. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Поняття цивільно-правової відповідальності" |
||
|
||