| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Форми і види цивільно-правової відповідальності |
||
|
Форми цивільно-правової відповідальності. Під формою цивільно-правової відповідальності розуміється форма вираження тих додаткових обтяжень, що покладаються на правопорушника. Цивільне законодавство передбачає різні форми відповідальності. Відповідальність може наступати у формі відшкодування збитків (ст. 15 ЦК), сплати неустойки (ст. 330 ЦК), втрати завдатку (ст. 381 ЦК) і т.д. Серед цих форм цивільно-правової відповідальності особливе місце займає відшкодування збитків. Обумовлено це тим, що найбільш істотним і розповсюдженим наслідком порушення цивільних прав є збитки. Зважаючи на це дана форма відповідальності має загальне значення і застосовується у всіх випадках порушення цивільних прав, якщо законом або договором не передбачено інше (ст. 15 ЦК), тоді як інші форми цивільно-правової відповідальності застосовуються лише у випадках, прямо предусмопренних законом або договором для конкретного правопорушення. Так, якщо орендар допустив погіршення орендованого майна, то орендодавець має право вимагати від нього відшкодування завданих йому збитків, навіть якщо в правилах про оренду і в договорі оренди нічого на цей рахунок не сказано. Вимагати ж сплати неустойки за допущене погіршення орендованого майна орендодавець має право лише тоді, коли сплата такої неустойки передбачена укладеними ним з орендарем договором. Оскільки відшкодування збитків можна застосовувати у всіх випадках порушення цивільних прав, за деякими винятками, передбаченими законом або договором, цю форму цивільно-правової відповідальності називають загальною мірою цивільно-правової відповідальності. Інші ж форми цивільно-правової відповідальності іменуються спеціальними заходами цивільно-правової відповідальності, так як вони застосовуються лише у випадках, спеціально передбачених законом або договором для відповідного виду цивільного правопорушення. Оскільки ці спеціальні заходи цивільно-правової відповідальності передбачені в різних структурних підрозділах цивільного законодавства, знайомство з ними здійснюється при вивченні відповідних частин цивільного законодавства. Як загальна міра цивільно-правової відповідальності, відшкодування збитків застосовується при будь-яких порушеннях зобов'язань. Відповідно до п. 1 ст. 393 ЦК боржник зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Тому дана форма цивільно-правової відповідальності заслуговує найпильнішої уваги. Відшкодування збитків поряд із загальними ознаками, властивими всім формам цивільно-правової відповідальності, характеризується і певними особливостями, властивими даній формі відповідальності. Для відшкодування збитків характерно те, що правопорушник сплачує гроші або надає якесь інше майно потерпілому. У силу цього, відшкодування збитків завжди носить майновий характер і тим самим відрізняється від відповідальності у сфері особистих немайнових правовідносин, яка може носити і немайнову характер. Відшкодування збитків характеризується тим, що майно з господарської сфери одного учасника цивільного обороту (правопорушника) передається іншому учаснику цивільного обороту (потерпілому). Тому відшкодування збитків-це завжди відповідальність одного учасника цивільного правовідносини перед іншим його учасником, і тим самим відрізняється від тих форм цивільно-правової відповідальності, які пов'язані з позбавленням правопорушника належить йому цивільного права, наприклад, у випадку стягнення в дохід Російської Федерації всього отриманого за угоді, зробленої з метою, суперечною основам правопорядку і моральності (ст 169 ЦК) Нарешті, відшкодування збитків направлено на відновлення майнової сфери потерпілого за рахунок майна правопорушника. Відшкодовуючи збитки потерпілому, правопорушник тим самим повертає майновий стан потерпілого в той стан, в якому воно перебувало до скоєного проти нього правопорушення. Причому проводиться це за рахунок майна правопорушника. Тому відшкодування збитків завжди носить компенсаційний характер. У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації і Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 1 липня 1996 р. № 6/8 "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації "особливо підкреслюється, що до складу реального збитку входять не тільки фактично понесені відповідним особою витрати, але і витрати, які ця особа повинна буде зробити для відновлення порушеного права. Необхідність таких витрат і їх передбачуваний розмір повинні бути підтверджені обгрунтованим розрахунком, доказами, у якості яких можуть бути представлені кошторис (калькуляція) витрат на усунення недоліків товарів, робіт, послуг; договір, що визначає розмір відповідальності за порушення зобов'язань, і т. п. При визначенні розміру упущеної вигоди також повинні враховуватися тільки точні дані, які безперечно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум чи іншого майна, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про передбачувані доходи до уваги не повинні прийматися. Тому при визначенні упущеної вигоди враховуються вжиті кредитором для її отримання заходи і зроблені з цією метою приготування (п. 4 ст. 393 ЦК). Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням розумних витрат, які кредитор повинен був би понести якби зобов'язання було виконано. Зокрема, на вимогу про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяних недопоставкой сировини або комплектуючих виробів, розмір такої вигоди повинен визначатися виходячи з ціни реалізації готових виробів передбаченої договором з покупцями цих товарів, за вирахуванням вартості недопоставленого сировини або комплектуючих виробів транспортно-заготівельних витрат та інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією готових товарів. Цивільне законодавство закріплює принцип повного відшкодування збитків. Відповідно до п. 1 ст. 15 ГК, особа, право якої порушено, може вимагати повного відшкодування заподіяних йому збитків, якщо законом або договором не передбачено відшкодування збитків у меншому розмірі. Це означає, що, за загальним правилом, відшкодуванню підлягають обидві частини збитків-як реальний збиток, так і упущена вигода. Так, у наведеному прикладі орендар повинен відшкодувати орендодавцеві і вартість відновлювального ремонту, і не одержану ним за час ремонту орендну плату, якщо в самому договорі оренди не передбачено відшкодування збитків у меншому обсязі (наприклад, тільки реальний збиток). Однак за окремими видами зобов'язань і за зобов'язаннями, пов'язаними з певним родом діяльності, законом може бути обмежене право на повне відшкодування збитків (обмежена відповідальність (ст. 400 ЦК)). Так, відповідно до ст. 796 ГК перевізник відповідає за збиток, заподіяний втратою, нестачею або пошкодженням вантажу або багажу тільки в розмірі вартості втраченого чи відсутнього вантажу або багажу (при пошкодженні - у розмірі суми, на яку знизилася їх вартість). Упущена вигода відшкодуванню не підлягає. В умовах інфляції, коли ціни постійно міняються, важливо встановити правила, за якими обчислюються збитки. Такі правила встановлені п. 3 ст. 393 ГК. Якщо збитки заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, то при визначенні збитків беруться до уваги ціни, що існували в тому місці, де зобов'язання має бути виконано, в день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, а якщо вимога добровільно задоволено не було,-в день пред'явлення позову. Зазначені правила застосовуються в тому випадку, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором. Виходячи з обставин справи, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни, існуючі на день винесення рішення. Якщо порушене право може бути відновлено в натурі шляхом придбання певних речей (товарів) або виконання робіт (надання послуг), вартість відповідних речей (товарів), робіт або послуг повинна визначатися за викладеними вище правилами і в тих випадках, коли на момент пред'явлення позову або винесення рішення фактичні витрати кредитором ще не проведені. Якщо особа, яка порушила право, одержало внаслідок цього доходи, особа, право якої порушено, має право вимагати відшкодування, поряд з іншими збитками, упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж такі доходи. Наприклад, якщо орендар затримав повернення орендованого обладнання на один місяць і за цей період отримав дохід від його експлуатації, то орендодавець має право вимагати відшкодування упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж дохід, отриманий орендарем за час неправомірного використання орендованого майна. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Форми і види цивільно-правової відповідальності " |
||
|
||