| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Види відповідальності |
||
|
. Ділення цивільно-правової відповідальності на окремі види може здійснюватися за різними критеріями, що обирається в залежності від переслідуваних цілей. Так Е залежності від основи розрізняють договірну і внедоговорную відповідальність. Договірна відповідальність являє собою санкцію за порушення договірного зобов'язання. Позадоговірна відповідальність має місце тоді, коли відповідна санкція застосовується до правопорушника, який не перебуває у договірних відносинах з потерпілим. Наприклад, за недоліки проданої речі перед споживачем несуть відповідальність як продавець, так і виготовлювач речі (ст. 11 Закону РФ "Про захист прав споживачів"). Однак продавець несе договірну відповідальність перед покупцем, оскільки складається з ним у договірних відносинах, а виробник - внедоговорную відповідальність через відсутність договірних відносин між покупцем і виробником речі. Юридичне значення розмежування договірної та позадоговірної відповідальності полягає в тому, що форми і розмір позадоговірної відповідальності встановлюються тільки законом, а форми і розмір договірної відповідальності визначаються як законом, так і умовами укладеного договору. При укладенні договору сторони можуть встановити відповідальність за такі правопорушення, за які чинне законодавство не передбачає будь-якої відповідальності, або ввести іншу форму відповідальності, відмінну від тієї, яка за дане правопорушення передбачена законодавством. Сторони за договором має право також підвищити або знизити розмір відповідальності порівняно з встановленим законом, якщо в ньому не вказано інше. Необхідність розмежування договірної та позадоговірної відповідальності обумовлена також тим, що вони підпорядковуються різним правилам. Так, якщо шкода заподіяна особою, що не перебувають у договірних відносинах з потерпілим, він відшкодовується відповідно до ст. 1084-1094 ЦК. У разі ж заподіяння шкоди невиконанням обов'язку, прийнятої на себе стороною за договором, він відшкодовується відповідно до ст. 393-406 ЦК та законодавством, що регулює це договірне правовідношення. Залежно від характеру розподілу відповідальності декількох осіб розрізняють часткову, солідарну та субсидіарну відповідальність. Часткова відповідальність має місце тоді, коли кожен з боржників несе відповідальність перед кредитором тільки в тій частці, яка падає на нього відповідно до законодавства або договором. Часткова відповідальність має значення загального правила і застосовується тоді, коли законодавством або договором не встановлена солідарна або субсидіарна відповідальність. Частки, які падають на кожного з відповідальних осіб, визнаються рівними, якщо законодавством або договором не встановлений інший розмір часток. Так, власники житлового будинку в разі його продажу несуть перед покупцем відповідальність за недоліки проданого будинку відповідно до їх часток у праві спільної власності. Солідарна відповідальність застосовується, якщо вона передбачена договором або встановлена законом. Зокрема, солідарну відповідальність несуть особи, які спільно заподіяли позадоговірні шкоду. При солідарній відповідальності кредитор має право притягнути до відповідальності будь-якого з відповідачів як у повному обсязі, так і в будь-якій її частині. Солідарна відповідальність є більш зручною для кредитора, оскільки надає більше можливостей по реальному задоволенню наявних у кредитора вимог до відповідальних осіб, кожне з яких знаходиться під загрозою притягнення до відповідальності в повному обсязі. Так, у разі заподіяння громадянину шкоди кількома особами він може повністю відшкодувати збитки за рахунок того або тих причинителей шкоди, у яких є для цього необхідне майно або грошові кошти. Проте кредитор не має права вимагати задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника навіть за наявності викладених вище обставин, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника або безспірного стягнення коштів з основного боржника (п. 2 ст. 399 ЦК). Обумовлено це тим, що в подібних випадках у кредитора є можливість без будь-яких ускладнень для себе задовольнити наявне у нього вимога без звернення до субсидиарному боржнику. Так, кредитор не має права пред'явити вимогу про стягнення грошового боргу до субсидиарному боржника після відмови від задоволення цієї вимоги основним боржником, якщо останній має зустрічну вимогу до кредитора про сплату більшої грошової суми з наступившим строком платежу і не строком позовної давності, оскільки у кредитора є можливість без згоди основного боржника погасити свою вимогу за рахунок зустрічної вимоги основного боржника шляхом їх заліку (ст. 410-412 ЦК). У разі задоволення вимоги кредитора особою, що несе субсидіарну відповідальність, останнє набуває право регрес-ного вимоги до основного боржника. Тому особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, попередити про це основного боржника, а якщо до такої особи пред'явлений позов, - залучити основного боржника до участі у справі. В іншому випадку основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, що відповідає субсидиарно, заперечення, які він мав проти кредитора (п. 3 ст. 399 ЦК). Від субсидіарної відповідальності необхідно відрізняти відповідальність боржника за дії третіх осіб, яка має місце в тих випадках, коли виконання зобов'язання покладено боржником на третю особу (ст. 313 ЦК). На відміну від субсидіарного боржника третя особа не пов'язане з кредитором цивільним правовідносинами. У силу цього кредитор, за загальним правилом, може пред'являти свою вимогу, що випливає з невиконання або неналежного виконання зобов'язання, тільки до свого боржника, але не до третьої особи, яка не виконала або неналежним чином виконало зобов'язання. У таких випадках боржник несе відповідальність перед кредитором за невиконання або неналежне виконання зобов'язання третьою особою (ст. 403 ЦК). Так, якщо підрядник поклав на субпідрядника виконання частини робіт, які він зобов'язався виконати за договором із замовником, то підрядчик несе відповідальність перед замовником за неналежне виконання зазначених робіт субпідрядником (п. 3 ст. 706 ЦК). У наведеному прикладі субпідрядник є третьою особою, оскільки він не бере участі в зобов'язанні підряду, а тільки виконує частину робіт, передбачених даним зобов'язанням. Боржник, залучений кредитором до відповідальності за дію третьої особи, має право в порядку регресної вимоги стягнути з останнього все те, що було стягнуто з нього кредитором внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язання третьою особою. Так, якщо в наведеному прикладі замовник стягне з боржника збитки, завдані йому неналежним виконанням робіт субпідрядником, підрядник має право вимагати з субпідрядника відшкодування цих збитків. Від відповідальності боржника за дії третіх осіб необхідно відрізняти відповідальність боржника за своїх працівників, передбачену ст. 402 ГК. До працівників боржника належать громадяни, які перебувають з ним у трудових відносинах. Дії працівників боржника за виконання його зобов'язання вважаються діями самого боржника. Так, якщо в наведеному вище прикладі в якості підрядника виступає юридична особа, то зазначена юридична особа несе відповідальність перед замовником в тому випадку, якщо його працівники неналежним чином виконали передбачені договором підряду роботи. Тут працівники не є третіми особами по відношенню до боржника. Будь-яка юридична особа може брати участь у цивільному обороті через своїх працівників. У цьому зв'язку дії працівників юридичної особи при виконанні ними своїх трудових або службових обов'язків розглядаються як дії самої юридичної особи. Тому говорити в даному випадку про відповідальність боржника за своїх працівників можна значною мірою умовно. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Види відповідальності " |
||
|
||