| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Відповідальність за окремі види правопорушень. |
||
|
Деякими особливостями характеризується цивільно-правова відповідальність за невиконання грошових зобов'язань. Зазначена відповідальність настає у вигляді сплати відсотків на суму коштів, якими боржник неправомірно користувався. Це неправомірне користування чужими грошовими коштами може мати місце в силу самих різних причин: ухилення боржника від їх повернення після того, як настав термін платежу, іншої прострочення в їхній сплаті; безпідставного отримання або заощадження коштів за рахунок іншої особи; іншого неправомірного утримання чужих грошових засобів. Відсотки, передбачені п. 1 ст. 395 ГК, підлягають сплаті незалежно від того, чи отримані чужі грошові кошти згідно з договором або за відсутності договірних відносин. Як користування чужими грошовими коштами слід кваліфікувати також прострочення сплати боржником грошових сум за передані йому товари, виконані роботи, надані послуги. Разом з тим саме по собі невиконання грошового зобов'язання не спричиняє за собою відповідальності у вигляді сплати відсотків. Для настання даного виду відповідальності необхідно обумовлене невиконанням грошового зобов'язання користування чужими грошовими коштами. Останнє має місце як у тому випадку, коли боржник утримує у себе належні кредитору грошові кошти, так і в тому випадку, коли він витратив належні кредитору грошові кошти на інші потреби. За змістом ст. 395 ГК неправомірне користування чужими грошовими коштами має місце і тоді, коли у боржника взагалі немає необхідних для розрахунків з кредитором коштів, і в силу цього він не має можливості виконати грошове зобов'язання. Якщо такого неправомірного користування чужими грошовими коштами немає, то немає і підстав для притягнення боржника до відповідальності у вигляді сплати відсотків. Так, якщо боржник за грошовим зобов'язанням доручив обслуговуючому його банку перевести і зарахувати на рахунок кредитора відповідну грошову суму, а останній помилково переказав гроші за іншою адресою, грошове зобов'язання не буде виконано, оскільки кредитор не отримав належну йому грошову суму. Однак підстав для застосування до боржника передбачених ст. 395 ГК заходів відповідальності немає, т. к. в даному випадку відсутня неправомірне користування боржником чужими грошовими коштами. Розмір відсотків визначається яка у місці проживання кредитора (якщо кредитором є юридична особа - в місці його знаходження) обліковою ставкою банківського відсотка на день виконання грошового зобов'язання або його відповідної частини. В даний час у відносинах між організаціями і громадянами Російської Федерації підлягають сплаті відсотки у розмірі єдиної облікової ставки Центрального банку Російської Федерації по кредитних ресурсах, що надаються комерційним банкам (ставка рефінансування). У випадках, коли відповідно до законодавства про валютне регулювання та валютний контроль грошове зобов'язання виражене в іноземній валюті (ст. 317 ЦК) і відсутня офіційна облікова ставка банківського відсотка за валютними кредитами на день виконання грошового зобов'язання в місці знаходження кредитора, розмір процентів визначається на підставі публікацій в офіційних джерелах інформації про середні ставки банківського відсотка за короткостроковими валютними кредитами, що надаються в місці знаходження кредитора. При стягненні боргу в судовому порядку суд може задовольнити вимогу кредитора, виходячи з облікової ставки банківського відсотка на день пред'явлення позову або на день винесення рішення. Ці правила застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (п. 1 ст. 395 ЦК). Так, при сумі боргу одна тисяча рублів і простроченні в поверненні зазначеного боргу в один рік при обліковій ставці банку 10% річних боржник не тільки поверне кредитору одну тисячу рублів, але і заплатить йому відсотки з цієї суми в розмірі 100 руб. Якщо ж у договорі сторони передбачили, що відсотки за прострочення у поверненні боргу будуть обчислюватися виходячи із ставки 20% річних, боржник у наведеному прикладі зобов'язаний буде виплатити кредитору відсотки в розмірі 200 руб. Якщо ж збитки, завдані кредитору неправомірним користуванням його грошовими коштами, перевищують суму відсотків, належних кредитору, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків у частині, що перевищує цю суму (п. 2 ст. 395 ЦК) . Так, якщо в наведеному прикладі кредитор внаслідок прострочення боржника зазнав збитків у розмірі 1 000 руб., То в першому випадку він має право вимагати від боржника 900 руб., А в другому - 800 руб. в рахунок покриття своїх збитків. Відсотки за користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом, іншими правовими актами або договором не встановлено для нарахування відсотків коротший термін (п. 3 ст. 395 ЦК). Так, у наведеному прикладі, де боржник неправомірно користувався чужими грошовими коштами протягом одного року, відсотки від суми цих коштів нараховуються за рік. Однак, якщо в договорі сторони передбачили, що відсотки у разі прострочення в погашенні боргу будуть нараховуватися не більше ніж за десять місяців, то і більш тривала прострочення боржника дозволить кредитору вимагати сплати відсотків з простроченої суми тільки за десять місяців. Передбачені в п. 1 ст. 395 ГК відсотки підлягають сплаті тільки на відповідну суму коштів і не повинні нараховуватися на відсотки за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не передбачено законом. Якщо на момент винесення судом рішення грошове зобов'язання не було виконано боржником, в рішенні суду про стягнення з боржника відсотків за користування чужими грошовими коштами повинні міститися відомості про грошовій сумі, на яку нараховано відсотки; датою, починаючи з якої проводиться нарахування відсотків; розмірі відсотків виходячи з облікової ставки банківського відсотка відповідно на день пред'явлення позову або на день винесення рішення; вказівка на те, що відсотки підлягають нарахуванню по день фактичної сплати кредитором коштів. При виборі відповідної облікової ставки банківського відсотка доцільно віддавати перевагу тієї з них, яка найбільш близька за значенням до облікових ставок, що існували протягом періоду користування чужими грошовими коштами. У випадках, коли грошове зобов'язання виконано боржником до винесення судового рішення, в рішенні суду зазначаються підлягають стягненню з боржника відсотки за користування чужими грошовими коштами у твердій сумі. За своєю юридичною природою відсотки за неправомірне користування чужими коштами представляють собою різновид збитків. Характерною особливістю цього різновиду збитків є те, що їх розмір не потребує обгрунтування. Передбачені ст. 395 ГК відсотки - це визначений законом розмір тих мінімальних збитків, які учасник цивільного обороту завжди несе, якщо хтось неправомірно користується його коштами. Якщо б неправомірно використовувані грошові кошти знаходилися у їх власника, він міг би, принаймні, отримувати на них відсотки, розмістивши ці кошти в банківській установі. Саме тому розмір відповідальності за неправомірне користування чужими грошовими коштами приурочений до облікової ставки банківського відсотка. Разом з тим для найбільш ефективного розвитку ринкової економіки необхідна досить низька облікова ставка банківського відсотка, яка стимулювала б учасників цивільного обороту не до зберігання вільних грошових коштів у банківських установах, а до їх вкладенню в різного роду інвестиційні проекти, здійснення яких веде до нарощування економічного потенціалу країни. Тому законодавець враховує і та обставина, що учасники цивільного обороту можуть інвестувати вільні грошові кошти в різного роду цінні папери, капітали господарських товариств і товариств та інші проекти, що приносять доходи, що перевищують облікову ставку банківського про- цента . У цих випадках їхні збитки більше суми, яка обчислюється за обліковою ставкою банківського відсотка. З іншого боку, кредитор за грошовим зобов'язанням, не маючи належними йому коштами, може понести витрати, що перевищують суму, що обчислюється за обліковою ставкою банківського відсотка (наприклад, у разі сплати більш високої неустойки за прострочення в оплаті своїм кредиторам). Відповідно до цього п. 2 ст. 395 ЦК передбачає можливість відшкодування зазначених вище збитків у частині, що перевищує суму відсотків. Однак на відміну від відсотків, що фіксують мінімальний розмір збитків, що не потребує доказах, величину збитків у частині, що перевищує суму відсотків, необхідно довести. Оскільки тільки гроші мають властивість прирощення допомогою нарахування на них банківського відсотка, що дозволяє чітко визначити мінімальний розмір збитків у разі їх неправомірного використання боржником, стає зрозумілим, чому законодавець не розповсюдив правила про відповідальність за неправомірне користування на інше чуже майно. Передбачені ст. 395 ГК відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами, будучи за своєю юридичною природою різновидом збитків, з неминучістю зумовлюють необхідність застосування до них як загальних правил про цивільно-правової відповідальності, так і правил, що відносяться до відшкодування збитків. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 401 ГК підприємець повинен звільнятися від відповідальності у розмірі передбачених ст. 395 ГК відсотків, якщо невиконання грошового зобов'язання перешкоджала непереборна сила. Наприклад, банк, в якому підприємцем відкритий розрахунковий рахунок, збанкрутував. Разом з тим питання про юридичну природу відсотків за неправомірне користування чужими коштами не беззаперечний. Деякі автори вважають, що зазначені відсотки не відносяться до заходів цивільно-правової відповідальності, а являють собою плату за користування чужими грошовими коштами. Але тоді не зрозуміло, чому така плата стягується за користування тільки грошовими коштами, а не будь-яким іншим чужим майном? До того ж у ст. 395 ГК можливість стягнення відсотків встановлена тільки за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Це свідчить про те, що дана санкція застосовується тільки до правопорушника і виражається у покладанні на нього додаткового обтяження, що і характеризує цивільно-правову відповідальність. Інші автори вважають, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами представляють собою законну неустойку. Тим часом законодавець не помістив правила, що передбачають відсотки за користування чужими грошовими коштами, в § 2 гл. 23 ГК, присвячений неустойку. Це не випадково і свідчить про те, що правила про неустойку не застосовуються до стягування відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Зокрема, при стягненні передбачених ст. 395 ГК відсотків незастосовне правило ст. 333 ГК про можливість зменшення судом підлягає сплаті неустойки, якщо вона явно не відповідає наслідків порушення зобов'язання. Істота сформульованого у ст. 395 ГК правила в тому і полягає, що наслідки такого порушення грошового зобов'язання не можуть, в принципі, бути менше суми, яка обчислюється за обліковою ставкою банківського відсотка. Підставою для стягнення відсотків, передбачених ст. 395 ГК, служить неправомірне користування чужими грошовими коштами. Тим часом неустойка підлягає стягненню незалежно від того, чи користувався боржник грошовими коштами кредитора чи ні. Стаття 405 ЦК встановлює загальне правило про відповідальність боржника за прострочення у виконанні зобов'язання. У таких випадках боржник зобов'язаний не тільки відшкодувати кредитору збитки, завдані простроченням, а й відповідає перед кредитором за наслідки випадково настала після прострочення неможливості виконання. Так, якщо орендар своєчасно не повернув орендоване майно орендодавцю, то він відповідає перед орендодавцем за випадкову загибель орендованого майна і зобов'язаний відшкодувати йому всі збитки, завдані загибеллю орендованого майна, незважаючи на те, що його провини в загибелі орендованого майна немає. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Наприклад, постачальник допустив прострочення поставки одягу літнього асортименту. З настанням осіннього сезону виконання цього обов'язку може втратити всякий інтерес для покупця. У такому випадку він має право відмовитися від прийняття одягу літнього асортименту і зажадати від постачальника відшкодування понесених ним збитків, включаючи неотриманий прибуток. У цивільному обороті зустрічаються ситуації, коли прострочення у прийнятті виконання допускає кредитор. У цьому випадку боржник не вважається таким, що прострочив доти, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти запропоноване боржником виконання або не вчинив дій, передбачених законом, іншими правовими актами або договором, або випливають із звичаїв ділового обороту або із суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання (п. 1 ст . 406 ЦК). Так, вантажоодержувач вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив необхідних дій щодо прийняття доставленого перевізником на його адресу вантажу. Кредитор вважається також таким, що прострочив, якщо він відмовився видати розписку, повернути іншій борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржникові, який запропонував належне виконання зобов'язання (ст. 408 ЦК). При простроченні кредитора боржник також може зазнати збитків, наприклад, витрати з утримання майна, від прийняття якого неправомірно відмовився кредитор. У цих випадках боржникові надається право на відшкодування завданих простроченням збитків. Проте кредитор звільняється від відповідальності, якщо доведе, що прострочення сталося за обставинами, за які ні він сам, ні ті особи, на яких в силу закону, інших правових актів або доручення кредитора було покладено прийняття виконання, не відповідають. Якщо прострочення кредитора допущена в грошовому зобов'язанні, боржник не зобов'язаний виплачувати відсотки кредитору за час його прострочення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Відповідальність за окремі види правопорушень." |
||
|
||