Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право Росії → 
« Попередня Наступна »
І.Я. Козченко, З.А. Незнамова .. Кримінальне право. Загальна частина. Підручник для вузів / Під ред. І.Я. Козченко і З.А. Незнамова. М., 1997., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 4. Поняття кримінальної відповідальності



Кримінальна відповідальність в змістовному плані є різновид правовідносини, що входить в механізм кримінально-правового регулювання.
Як правовідношення кримінальна відповідальність передбачає, передусім, свій зміст, суть якого виражається в засудженні (і покарання) особи, яка вчинила злочин, і примусі його до виконання правового обов'язку зазнати у зв'язку з цим позбавлення особистого або майнового характеру: обмеження правового статусу, в результаті чого відбувається своєрідна переакцентовка в поєднанні його прав та обов'язків. Превалюють в цьому випадку обов'язки, а підлегле (ображене) становище займають права. Пояснити це можна тим, що фактом вчинення злочину винний сам приводить в дію утоловно-правову норму, закцентувати на його правового обов'язку - прийняти як належне деформацію правового статусу, понести покарання і відновити нару-
шенние законні права потерпілих. Тільки в такому контексті можна визнати справедливим зауваження про те, що відповідальність є внутрішнім регулятором поведінки. У цьому плані якраз і знаходить своє вираження одна з функцій кримінальної відповідальності - ефективно впливати на свідомість і психологію злочинця, щоб викликати позитивну для суспільства психологічну "струс" правопорушника, перевлаштування його інтелектуально-вольових якостей.
У цьому зв'язку можна помітити, що об'єктом правовідносини кримінальної відповідальності (в широкому сенсі) можна назвати правовий статус особи, яка вчинила злочин. Кримінально-правові регулятивні відносини можуть впливати на особисті або майнові блага особи, яка вчинила злочин, лише через відносини кримінальної відповідальності. Саме це і обумовлює збіг їх спільного об'єкта впливу. Говорячи про обмеження правового статусу, слід особливо підкреслити, що ця особа залишається громадянином своєї держави і має комплекс обов'язків і прав, наданих йому законом у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Сказане ще раз підкреслює думку про те, що реалізація кримінальної відповідальності відбувається в строгих рамках конкретного регулятивного правовідносини, яке виникло у зв'язку з вчиненням злочину.
Суб'єктами правовідносин кримінальної відповідальності є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин (носій правового статусу), з іншого - держава в особі відповідних органів. При цьому держава завжди має право зобов'язати винного зазнати несприятливі для нього наслідки. Це,-однак, один аспект їх взаємовідносин (по низхідній лінії). Інший полягає в тому, що злочинець має право вимагати, щоб утиск його прав та інтересів відбувалося в законних межах і на законній основі, а держава зобов'язана ці вимоги неухильно дотримуватися (взаємини по висхідній лінії). Думається, що аналіз кримінальної відповідальності з позиції її змісту, структури і функції, тобто з позиції її як відносини, значущий головним чином для правильного виявлення місця і ролі державного примусу (а в кінцевому рахунку - і покарання) в структурі кримінальної регулятивного правовідносини . Останнє ж дозволить визначити соціально-правове значення кримінальних санкцій, їх взаємодія, з одного боку, з кримінальною відповідальністю, а з іншого - з кримінальним покаранням.
Викладене дозволяє виявити ланцюжок взаємозалежних ланок у вирішенні питання про поняття кримінальної відповідальності. Суть цього взаємозв'язку полягає в тому, що кримінальна регулятивне правовідносини може в повному обсязі реалізуватися лише через кримінальну відповідальність, кримінальну санкцію і в необхідних випадках - кримінальне покарання. Кримінальна відповідальність, таким чином, виступає як правовідносини, що виникає між державою, і злочинцем з приводу його особистих або майнових прав. Виникаючи в рамках регулятивного відносини, кримінальна відповідальність, однак, реалізується не відразу. Лише у двох випадках вона може бути припинена миттєво: або з пострілом, лишившим життя засудженого судом до страти, або зі смертю (природній або кримінально-насильницької) творця злочинного діяння. У всіх же інших випадках кримінальна відповідальність реалізується у властивих їй формах, відповідних певних стадій самого процесу її реалізації.
На першій стадії - притягнення до відповідальності - вона може реалізуватися: а) у формі обмежень кримінально-процесуального характеру, які застосовуються до особи, яка вчинила злочин (наприклад, запобіжного заходу), б) у формі безумовного звільнення від кримінальної відповідальності (закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та ін.)
Друга стадія - призначення покарання - включає три форми реалізації кримінальної відповідальності: а) безумовне звільнення від кримінального покарання (закінчення строків давності виконання обвинувального вироку та ін.), б) умовне звільнення; в) реальне призначення кримінального покарання.
У змісті третій стадії - виконання покарання - вона реалізується: а) у формі обмежень, зумовлених специфікою кримінально-виконавчих правовідносин; б) у формі заміни одного виду покарання іншим, більш м'яким або більш тяжким (наприклад , при злісному ухиленні засудженого від відбування виправних робіт).
Четверта стадія - судимість (наслідок кримінальної відповідальності) - реалізується у формі різноманітних обмежень, передбачених різними галузями права (наприклад, заборона на заняття певних посад).
Зазначені стадії, володіючи відносною автономністю, можуть бути самостійними. Однак у всіх випадках правовідносини кримінальної відповідальності реалізують себе лише в рамках кримінально-правових відносин регулятивного типу.
Разом з тим було б помилковим ототожнювати регулятивні правовідносини з правовідносинами кримінальної відповідальності. Їх збіг (близькість) полягає лише в тому, що вони діють в одних і тих же часових параметрах: від вчинення злочину до зняття всіх кримінально-правових обмежень - судимості. Правовідносини кримінальної відповідальності становлять лише юридичний зміст регулятивних. Далі. Функція регулятивних правовідносин полягає в тому, щоб наповнити правовідносини кримінальної відповідальності конкретним змістом. Функція ж правовідносин кримінальної відповідальності - у тому, щоб цей зміст довести до особи, яка вчинила злочин. І нарешті, завдання регулятивних правовідносин - створити все необхідне для залучення злочинця до кримінальної відповідальності. Завдання ж правовідносин кримінальної відповідальності - реалізувати цю відповідальність або частково, або в повному обсязі.
Викладене дозволяє визначити кримінальну відповідальність як правовідносини, що виникають з моменту вчинення злочину, в рамках яких і на підставі закону уповноважений на це державний орган засуджує (засуджує) злочинне діяння, людини, яка його вчинила, обмежує його правової статус і покладає на нього обов'язок вимушено зазнати позбавлення особистого або майнового характеру виключно з метою відновлення порушених законних прав потерпілого і позитивної ресоціалізації свідомості і поведінки злочинця.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 4. Поняття кримінальної відповідальності "
  1. ЗМІСТ
    поняття, цілі, система, види 412 § 1. Поняття покарання 412 § 2. Цілі покарання 417 § 3. Система і види покарань 425 § 4. Штраф 429 § 5. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю 434 § 6. Позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину і державних нагород 439 § 7. Обов'язкові роботи 441 § 8. Виправні роботи 442 § 9.
  2. 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
    поняття, зміст, реформа. - X., 1991. 137 98. Відношенні осіб Поняття правопорушення (проступку) по адміні ністративного законодавству. - М., 1988. 99. Сорокін В.Д. Проблеми адміністративного процесу. - М., 1968. 100. Сорокін В.Д. Адміністративно-процесуальне право. - М., 1972. 101. Старилов Ю.Н. Адміністративний договір: досвід законодав тельного регулювання в Німеччині / / Держава і
  3. Адміністративна відповідальність
    поняття дію чи бездіяльність, які відображають правові поняття діяння. Дія - це форма поведінки пр-ля, безпосередньо пов'язана з невиконанням обов'язків і законних вимог, нару-ням заборон (наприклад, порушення правил дорожнього руху). Бездіяльність - це пасивна форма поведінки правопорушень, без-посередньо пов'язана з невиконанням обов'язків і законних
  4. Види і стадії адміністративного права
    поняття предупр., Ст. 284 Так процедура оформлення попередження, що виноситься на місці вчинення порушення правил дорожнього руху регламентовано інструкцією з організації в ОВС провадження у справах про адмініст-ративних правопорушення правил дорожнього руху та інших норм, що діють у сфері безпеки дорожнього руху. Згідно дан-ної інструкції порушнику вручається
  5. 6.Крестьянскій або пролетарський соціалізм? (Ідеї, організації, діячі)
    поняттям рівності на со-рок років після правління якобінців ». Так, не відмовиш цим видатним діячам народництва в майстерності передбачення! Не раз і нерідко саркастично критикував марксизм і Н.К. Михайлівський, виступаючи проти прямолінійного марксистського детермінізму економіки в зміні формацій, проти перебільшення ролі класової боротьби як двигуна історії, проти ставлення до селян, як до
  6. Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
    поняття арбітражного процесу. Арбітражний процес є встановлена нормами арбітражного процесуального права форма діяльності арбітражних судів, спрямована на захист оспорюваного чи порушеного права організацій та громадян-підприємців, а в деяких випадках - і інших осіб. Цілком можливо також охарактеризувати арбітражний процес як визначається нормами арбітражного процесуального
  7. 18. Юридична відповідальність державних службовців: поняття, види.
    Поняттям. Полягає у використанні посадовими особами довірених їм прав і повноважень для особистого
  8. 57. Акти застосування права: структура та види.
    Понятих); 3) конклюденлгний акт - акт дії (наприклад, застосування працівниками міліції табельної зброї або застосування жестів міліціонером-регулювальником дорожнього руху). За способом прийняття: 1) колегіальні; 2) одноосібні. За суб'єктам прийняття: - акти парламенту; - акти глави держави; - акти виконавчих органів; - рішення загальних судів; - акти арбітражу; - акти нотаріату; - акти
  9. 65. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом.
    Кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), яке у посяганні на суспільний лад держави, її політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян , а так само інше суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яке полягає в посяганні на
  10. 67. Штрафна і право-відповідальність: поняття, цілі і результати.
    Кримінально-правова, адміністративно-правова) - примус проявляється: а) в обмеженні прав особи, що притягується до відповідальності (позбавлення права займати певні посади, позбавлення права керувати автомобілем, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності і т. п.), б) в накладенні додаткових обов'язків обтяжує характеру (штраф, встановлення режиму індивідуального
© 2014-2022  ibib.ltd.ua