| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Споживчий кооператив |
||
|
Споживчі кооперативи на відміну від виробничих створюються не для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, заснованої на особистій праці учасників, а для задоволення матеріальних та інших потреб останніх. Тому вони не припускають обов'язкового особистого участі своїх членів у спільних справах, але потребують об'єднання їх майнових внесків. З цієї точки зору їх можна порівняти з об'єднаннями капіталів, тоді як виробничі кооперативи ближче до об'єднань осіб. Одним з наслідків такого становища є можливість громадянина (або юридичної особи) одночасно брати участь в декількох споживчих кооперативах, в тому числі однорідних за характером діяльності (наприклад, житлових, садових і т. д.). Споживчим кооперативом визнається заснована на засадах членства організація, створена для задоволення матеріальних та інших потреб учасників шляхом об'єднання ними майнових внесків (п. 1 ст. 116 ЦК). До числа споживчих відносяться такі кооперативи, як житлові та житлово-будівельні; гаражні; дачні; садівничі товариства; споживчі товариства; товариства взаємного кредиту ("каси взаємодопомоги"); товариства взаємного страхування (ст. 968 ЦК) та ін Цивільний кодекс передбачає прийняття низки спеціальних законів про окремі види споживчих кооперативів (п. 6 ст. 116) 1. Споживчий кооператив створюється відповідно до рішення його засновників (членів) на підставі статуту, який є її єдиним установчим документом. У статуті такого кооперативу поряд із загальними відомостями, що містяться в установчих документах всякого юридичної особи, мають також міститися відомості про розмір і порядок внесення пайових внесків його членами та про порядок покриття ними понесених кооперативом збитків (п. 2 ст. 116 ЦК). Членами споживчого кооперативу можуть бути як громадяни, так і юридичні особи (причому не обов'язково комерційні організації). Споживчі кооперативи повинні засновуватися не менше ніж трьома особами (для споживчих товариств в якості засновників потрібно не менше 5 громадян і (або) 3 юридичних осіб). Вони не можуть створюватися одним засновником або складатися з єдиного учасника (члена). 1 В даний час в цій сфері є лише один спеціальний закон - Закон про споживчу кооперацію (споживчих товариства, їх спілки) у РФ (СЗ РФ. 1997. № 28. Ст. 3306). У відсутність інших законів тут зберігають силу раніше прийняті для даної сфери нормативні акти (в тому числі союзний Закон про кооперацію і типові статути деяких видів споживчих кооперативів), а також статути конкретних кооперативів, зрозуміло, в частині, що не суперечить правилам ГК РФ. Управління споживчим кооперативом будується за загальними для всіх кооперативів принципам. Вищим (волеобразующім) органом і тут є загальні збори учасників (пайовиків), яке має певну статутом виняткову компетенцію. У більшості випадків воно як вищий орган кооперативу правомочні також прийняти до свого розгляду будь-яке питання його діяльності; воно ж формує виконавчі (волеіз'яв-рами) органи кооперативу, у відання яких належить вирішення всіх питань, не віднесених до компетенції загальних зборів. У споживчих товариствах в якості другого, постійно діючого волевиявлятися органу створюються ради (наглядові ради) з визначеної статутом виключною компетенцією. Такі поради при необхідності можуть створюватися і в інших (великих) кооперативах. У споживчому кооперативі завжди є одноосібний виконавчий орган (голова) і може створюватися колегіальний виконавчий орган (правління), а також ревізійна комісія (або ревізор), яка не є його органом. Виконавчі органи такого кооперативу завжди формуються з числа її членів і не можуть бути найманими. Відповідно до умов, передбачених статутом споживчого кооперативу, його член має право також продати, передати у спадщину (у порядку правонаступництва) або іншим чином відчужити свого паю і тим самим вийти з числа його учасників. Знову прийнятий внаслідок цього пайовик набуває права свого попередника, включаючи користування відповідною частиною кооперативного майна. Пай в споживчому кооперативі може бути розділений між кількома особами (зокрема, спадкоємцями померлого члена) лише у випадках, прямо передбачених законом і статутом кооперативу і не суперечать суті відносин з користування коопе- ратівная майном (неможливо , наприклад, розділити пай, пов'язаний з користуванням однокімнатною квартирою або земельною ділянкою менше 0,06 га). Тому відчуження частини паю тут в більшості випадків неможливо. Член споживчого кооперативу несе обов'язки з оплати вступного, пайового та інших (додаткових) внесків. Статутом кооперативу або рішеннями його загальних зборів можуть передбачатися й інші обов'язки членів споживчого кооперативу (наприклад, з відпрацювання певного часу при створенні об'єктів кооперативної власності). За невиконання зазначених обов'язків пайовик може бути виключений із кооперативу за рішенням його загальних зборів (яке може бути оскаржене ним у судовому порядку). Важливим обов'язком членів споживчого кооперативу є обов'язок по покриттю за рахунок додаткових внесків збитків, що утворилися в результаті його діяльності (бо доходів від неї споживчий кооператив не отримує). При цьому не внесений або не повністю внесений членом кооперативу додатковий внесок дає можливість для притягнення його до солідарної з кооперативом відповідальності за боргами кооперативу своїм особистим майном (у розмірі несплачених сум і при недоліку майна кооперативу) (п. 4 ст. 116 ЦК). Споживчий кооператив повинен мати пайовий (статутний) фонд, який є мінімальною гарантією задоволення вимог його кредиторів. Пайовий фонд створюється за рахунок внесків учасників і повинен бути сплачений до моменту державної реєстрації кооперативу або повністю, або в розмірі, передбаченому законодавством для певного виду кооперативів. Це законодавство має встановлювати і мінімальний розмір даного фонду. Законом та статутом кооперативу може бути передбачено утворення в ньому та інших майнових фондів (за рахунок внесків його учасників). Законом не виключається здійснення споживчим кооперативом деяких видів підприємницької діяльності (наприклад, здача в оренду невикористаного майна або реалізація виробленої його членами продукції), доходи від якої за рішенням його загальних зборів можуть розподілятися між його членами або прямувати на загальні потреби (п. 5 ст. 116 ЦК). Слід визнати, що дана можливість суперечить природі споживчого кооперативу як некомерційної організації і повинна бути максимально звужена спеціальним законодавством. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Споживчий кооператив " |
||
|
||