| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Права та обов'язки сторін за договором застави. |
||
|
Сторонами в заставному правовідношенні є заставодавець і заставодержатель. Заставодавець-особа, що надає майно в заставу. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа. Особистість заставоутримувача завжди збігається з особою кредитора. Заставодавцем речі може бути її власник або особа, яка має на неї право господарського ведення. Нерухоме майно, що належить підприємству на праві господарського відання, може бути віддано в заставу тільки за згодою власника. Організації, що володіють правом оперативного управління майном, не можуть бути заставодавцями. В якості залогодателей вправі виступати як юридичні, так і фізичні особи, що володіють дієздатністю. На вчинення заставної угоди неповнолітніми від 14 до 18 років згоду повинні давати їх батьки або піклувальники за попередньою дозволу органів опіки та піклування (п.2 ст. 37 ДК). ГК і Закон про заставу досить докладно визначають права і обов'язки сторін в заставному правовідношенні. Багато в чому характер і обсяг цих прав залежать від предмета і виду застави. У тих випадках, коли застава супроводжується передачею майна заставодержателя (заклад), предмет застави знаходиться у володінні заставодержателя. Він може бути залишений у заставодержателя, але під замком або за друком заставодержателя. Заставодержатель має право поставити інші знаки, що свідчать про те, що річ знаходиться в заставі і вилучена з господарського обороту заставодавця. Оскільки при закладі предмет застави вилучається з господарського обороту заставодавця і він позбавляється можливості його використовувати, заклад застосовується значно рідше застави. Найбільш поширений приклад заклада - отримання позик ломбарду під заставу речей. У всіх випадках, коли предмет застави, навіть якщо він знаходиться у заставодавця, але не може бути ним використаний, застава повинна визнаватися запорукою з передачею майна заставодержателю, тобто закладами. (П. 3 ст. 338 ЦК). При заставі майнового права, посвідченого цінним папером, вона передається заставодержателю або в депозит нотаріуса, якщо договором не передбачено інше (п. 4 ст. 338 ЦК). Предметом застави не можуть бути нерухомість і товари в обороті. Будівлі, споруди, квартири і космічні об'єкти здаються в заставу з залишенням майна у заставодавця. Сторони при укладенні договору про заставу має право за своїм розсудом встановити, чи поширюється заставу лише на головну річ або також на її приналежність; чи знаходяться в заставі плоди і доходи, що приносять речі, і т.д. При відсутності спеціальних застережень про це діє загальне, правило про те, що право застави на річ, яка є предметом застави, поширюється і на її приналежності, але не стосується плодів продукції та доходів, отриманих в результаті використання заставленого майна (п. 1 ст. 340 ЦК). Стаття 339 ЦК., Визначаючи поняття договору про заставу, перераховує його істотні умови. У договорі на розсуд сторін можуть передбачатися й інші умови, які після включення їх до договору також набувають значення істотних умов. Так, договір може передбачати прийняття спеціальних заходів щодо забезпечення збереження закладеного майна, зі страхування предмета застави, по індексації вартості заставленого майна, з уточнення предмета застави, його приладдя і принесених їм плодів і доходів, з обмеження права третіх осіб або самого власника на закладене майно , з уточнення моменту виникнення права застави і т. п. Право застави, за загальним правилом, виникає з моменту укладення договору, якщо предмет договору не підлягає передачі заставодержателю. Відносно застави майна, яке підлягає передачі заставодержателю, право застави виникає з моменту передачі цього майна заставодержателю. Але момент виникнення права застави залежить ще і від умов договору. Умовами договору може визначатися користування і навіть розпорядження предметом застави, що залишається у заставодавця або передається заставодержателю. При заставі з залишенням майна у заставодавця заставодавець має право, якщо інше не передбачено договором і не випливає із суті застави, користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі отримувати з нього плоди та доходи. Для відчуження предмета застави, передачі його в оренду або у безоплатне користування іншій особі, для розпорядження предметом застави яким іншим чином заставодавець повинен отримати згоду заставодержателя, якщо інше не випливає із закону, договору або суті застави. Право користування предметом застави у випадках заклада може бути надано заставодержателю, який зобов'язаний регулярно представляти заставодавцю звіт про користування. За умовами договору на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи з метою погашення основного боргу (зобов'язання) або в інтересах заставодавця без заліку у виконання основного зобов'язання. Хто б не здійснював користування предметом застави, він повинен здійснювати це право без погіршення якості закладеного майна. Якщо за умовами договору заставодержателю надано право користування переданим йому предметом застави, то контроль за користуванням майном зберігається за заставодавцем. Сенс наданого законом права взаємного контролю за користуванням закладеним майном полягає в тому, щоб заставлене майно зберігало свою цінність протягом усього періоду застави і пов'язану з цим здатність до задоволення вимог кредиторів-заставодержателів. При передачі закладеного майна заставодержателю на нього законом чи договором може бути покладено обов'язок страхувати це майно. Крім загального обов'язку по страхуванню майна на заставодавця законом або договором може покладатися обов'язок по страхуванню на випадок, якщо державними органами буде припинена його діяльність або здійснена конфіскація майна, що становить предмет застави. При настанні страхового випадку заставодержатель має право переважного задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування. На кожну з сторін покладається відповідальність на випадок незабезпечення збереження предмета застави. Заставодержатель може вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання, якщо предмет застави вибув із володіння заставодавця, у якого він був залишений, не відповідно до умов договору про заставу. Дострокове виконання забезпеченого заставою зобов'язання передбачено і на випадок втрати предмета застави з причин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не скористається правом на заміну і відновлення предмета застави. Заставодержатель має право вимагати не тільки дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання, але і звернення визиску-ня на предмет застави у випадках недотримання обмеження на перезалог майна, якщо таке обмеження було встановлено законом; порушення умов зберігання та утримання майна, якщо ці порушення можуть спричинити втрату або породження майна; при здачі в оренду або безоплатне користування або вчиненні інших розпорядчих дій заставодавця без згоди заставодержателя. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Права та обов'язки сторін за договором застави. " |
||
|
||