| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Правовий режим майна підприємств. |
||
|
Відповідно до статті 66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Необхідно зазначити, що джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України. Особливостями правового режиму майна державних підприємств є наступні характерні риси: 1) підприємство не виступає власником майна, що обумовлює виконання розпоряджень власника і узгодження з ним загальних питань діяльності підприємства; 2) функціонування на основі державного майна, яке закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання; 3) функції власника майна виконує галузеве Міністерство, до сфери управління якого відноситься дане підприємство. Джерелами формування майна казенного підприємства є: державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства; цільові кошти, виділені з Державного бюджету України; кредити банків; частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом; інші джерела, не заборонені законом. Специфіку сучасних засобів виробництва обумовлює той факт, що їх використання, експлуатація здійснюється, як правило, не самим власником, а іншим суб'єктом, якому власник передає ці засоби виробництва на певному правовому титулі, а саме: а) право господарського відання; б) право оперативного управління; в) право оперативного використання майна. По своїй структурі майно підприємств неоднорідне, в залежності від ролі у виробничому процесі майно може бути розділено на такі частини: основні фонди і оборотні кошти; нематеріальні активи; спеціальні фонди; резервні фонди. Основні фонди - це матеріально - речові цінності, які використовуються у виробничій діяльності, яка перевищує 365 календарних днів з моменту введення їх в експлуатацію, вартість яких поступово зменшується в зв'язку з їх фізичним або моральним зносом. Відповідно до статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. основні фонди діляться на такі групи: 1) споруди, їх структурні елементи, обладнання, будівлі, в тому числі жилі будинки та їх частини; 2) автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; Необхідно зазначити, що використовуються основні фонди поступово і перенесення їх вартості на витрати виробництва здійснюється шляхом амортизаційних відрахувань. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів представляє собою поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду в такому розмірі: а) перша група основних фондів - 1, 25 відсотка; б) друга група основних фондів - 6, 25 відсотка; в) третя група основних фондів - 3, 75 відсотка. Амортизації підлягають витрати на: 1) придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; 2) самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; 3) проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; 4) поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом. Слід відмітити, що за рішенням підприємства допускається прискорена амортизація основних фондів третьої групи, які були придбані після набрання чинності Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" за такими нормами: а) перший рік експлуатації - 15 відсотків; б) другий рік експлуатації - 30 відсотків; в) третій рік експлуатації - 20 відсотків; г) четвертий рік експлуатації - 15 відсотків; д) п'ятий рік експлуатації - 10 відсотків; е) шостий рік експлуатації - 5 відсотків; ж) сьомий рік експлуатації - 5 відсотків. Рішення про прискорену амортизацію не може бути прийняте таким підприємством, що випускає продукцію, надає послуги, виконує роботи, ціни на які встановлюються державою або платниками податку, які визнані такими, що займають монопольне становище на ринку. Амортизації не підлягають витрати на: 1) придбання і відгодівлю продуктивної худоби; 2) вирощування багаторічних плодоносних насаджень; 3) придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; 4) утримання основних фондів, що знаходяться на консервації. У цих випадках, вони повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду платника податку. Оборотні засоби - це матеріально-речові цінності, які, як правило, вживають протягом одного виробничого циклу, і які відразу ж переносять свою вартість на готову продукцію (сировина, паливо тощо). Необхідно зазначити, що майно, яке відноситься до оборотних засобів необхідно постійно оновлювати, що забезпечується шляхом встановлення нормативів власних оборотних засобів, які встановлюються самим підприємством, а для державних підприємств встановлюються на основі типових норм витрат. У структуру входять нематеріальні активи, що представляють собою об'єкти інтелектуальної, промислової власності, а саме: право власності або користування знаками і правами на винахід, корисну модель, науково - технічну інформацію; право користування землею, надрами тощо. Вартість нематеріальних активів визначається сумою витрат на їх придбання із врахуванням суми, яка затрачена для доведення їх до стану придатності використання. Слід відмітити, що погашення вартості нематеріальних активів відбувається шляхом щомісячних амортизаційних відрахувань від собівартості продукції, виходячи з їх первинної вартості, термінів корисного використання. Даний термін встановлюється самим підприємством, але не може бути більшим як 10 років або терміну діяльності самого підприємства, якщо підприємство створено на певний строк. Необхідно зазначити, що виключення з цього правила застосовується у тих випадках, якщо вартість нематеріальних активів в процесі їх використання не зменшується. В цьому випадку амортизація не нараховується. Невиробничі фонди становлять капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: 1) капітальні активи (або їх структурні компоненти), які віднесені до першої групи основних фондів, включаючи орендовані; 2) капітальні активи, які віднесені до другої і третьої груп основних фондів, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення першої групи основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку. Спеціальні фонди і резерви - це грошові кошти підприємства, які не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, а використовуються за спеціальним цільовим призначенням, вказаним в законі або статуті. Спеціальні фонди і резерви поділяються на такі види: а) обов'язкові, тобто такі спеціальні фонди і резерви, які передбачені законом; б) необов'язкові, тобто такі спеціальні фонди і резерви, які передбачені статутом. Обов'язкові спеціальні фонди і резерви поділяються на такі види: амортизаційний фонд, джерелом якого є амортизаційні відрахування при поновлені основних фондів; інноваційний фонд, джерелом якого виступає собівартість продукції для фінансування та проведення науково-дослідної, дослідно-конструкторської діяльності, а також спрямованих на освоєння нових технологій. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "5. Правовий режим майна підприємств." |
||
|
||