Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
Скакун О.Ф.. Теорія держави і права, 2001 - перейти до змісту підручника

§ 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.


Порівняльне правознавство, або юридична компаративістика (лат. comparativus - порівняльний), - наука, яка займається дослідженням загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування сучасних правових систем світу.
Науку порівняльного правознавства слід відрізняти від порівняльно-правового методу. Порівняльно-правовий метод - це зіставлення юридичних понять, явищ, процесів одного порядку і з'ясування подібності та відмінності між ними. Залежно від об'єктів порівняльне-правовий метод застосовується вибірково за обов'язкової умови їх порівняності.
Об'єктивно необхідним є процес пізнання права в загальносвітовому порівняльному аспекті (між різними правовими системами світу), тобто міжнаціональне порівняння, порівняння різних правових систем, існуючих у державах світового співтовариства. В основі такого порівняння лежать процеси, що закономірно відбуваються у світовому співтоваристві - розроблення і формування правових систем молодих держав, розширення і поглиблення зв'язків між державами і групами країн, інтеграція низки країн у єдине ціле. Порівняння уможливлює класифікацію державно-правових явищ, властивих правовим системам різних країн, з'ясування їх історичної послідовності, генетичних зв'язків між ними, ступінь запозичення елементів (норм, принципів, форм права) однієї правової системи в іншої.
У світовому науковому середовищі неоднозначно тлумачаться зміст і призначення юридичної компаративістики. Навіть у найменуванні цієї науки виявляються деякі розбіжності, що пояснюється, крім різних підходів до визначення об'єкта і предмета цієї науки, неоднаковим праворозумінням. У Франції перевага віддається терміну «порівняльне право», у країнах Латинської

517
Америки і деяких інших країнах - «порівняльному законодавству», у Німеччині, Україні, Росії - «порівняльному правознавству». Проте юристи всіх країн вважають за природне розглядати свої правові системи як із погляду їх внутрішніх рис і особливостей, так і крізь призму інших правових систем.
В основному завершене оформлення порівняльного правознавства як самостійної науки, до складу якої входять: предмет науки -підстави і об'єкти порівняння; методологія (включаючи принципи) науки; система науки - її структурні елементи; функції науки; наукова термінологія і категорії науки - понятійний апарат; бібліографія; історія науки - етапи виникнення, розвитку і затвердження; соціальне призначення.
Предмет порівняльного правознавства - загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових систем світу в їх порівняльному пізнанні. Порівняльне пізнання може походити як мінімум із двох правових систем. Важливо підкреслити, що предмет порівняльного правознавства як самостійної науки не тільки містить у собі процес порівняння окремих нормативно-правових актів, галузей права або інститутів, а й охоплює правові системи в цілому. Порівняння припускає діяльність, у ході якої відповідні елементи порівнюваних правових систем зіставляються для того, щоб визначити наявні між ними подібності і відмінності.
Правові системи, як і право, існують у просторі і часі. Вони мають минуле, теперішнє і майбутнє. Об'єктом порівняння є правові системи світу, які розкриваються через їх компоненти (елементи): праворозуміння, правові норми та їх види, система праву, джерела права, нормативно-правові акти, правозастосо-вні акти, принципи права, юридичну техніку та ін. Ретроспективне порівняння є передумовою адекватного розуміння сучасного функціонування правових систем і прогнозування їх розвитку.

518
Порівняльне правознавство доцільно розмежовувати на загальне і спеціальне (галузеве і внутрішньогалузеве). Загальне порівняльне правознавство Спеціальне (галузеве і внутрішньогалузеве) порівняльне правознавство - предметом порівняння є правові системи в цілому, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових явищ (законодавства, системи права, співвідношення права і закону, правовідносин, тлумачення, законодавчої техніки та ін.), тобто все те, що належить до загальнотеоретичного знання правового поля держави - предметом порівняння є окремі компоненти (елементи) системи права - галузі: цивільне, кримінальне, адміністративне право та ін., інститути права, ї конкретні норми, тобто все те, що належить до спеціального знання галузевої юридичної науки Важливою особливістю загального порівняльного правознавства є його орієнтація передусім на дослідження стикових проблем, що лежать у площині порівняльного аналізу різних правових систем світу.
Об'єктами загального порівняльного правознавства можуть бути:
1) сучасні типи правових систем (загальне міжтипове порівняння)',
2) правові системи різних типів (окреме міжтипове порівняння);
3) правові системи, що належать до одного типу (внутріш-ньотипове порівняння).
Загальне міжтипове порівняння припускає з'ясування ідентичності і своєрідності прояву їх загальних ознак. На рівні порівняння окремих правових систем (окреме міжтипове порівняння і внутрішньотипове порівняння) виявляється єдність загальних,

519
особливих і специфічних (таких, що відрізняються) ознак. Все це сприяє їх цілісному сприйняттю.
Наука порівняльного правознавства покликана охопити порівнянням правові системи, виявити сучасну правову карту світу, де, по можливості, право кожної країни віднесено до певного типу (сім'ї) правових систем. Отже, одним з основних завдань науки порівняльного правознавства є наукова класифікація правових систем світу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства."
  1. ЗМІСТ
    предмет, метод, функції юридичної науки § 3. Юриспруденція як система юридичних наук Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права § 2. Предмет теорії держави і права § 3. Функції теорії держави і права § 4. Метод теорії держави і права § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук § 6. Теорія держави і права в системі
  2. ПЕРЕДМОВА
    предмет, норми тощо; 3) зробив спробу максимально поєднати положення кримінально-процесуального права із положеннями загальної теорії та інших галузей права; 4) використав основні міжнародно-правові документи в галузі прав людини для характеристики окремих процесуальних понять; 5) врахував положення постанов Конституційного Суду України, Пленуму Верховного Суду України, наказів Генерального
  3. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
    предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної
  4. § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
    предмета і єдиної стрункої системи. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі та методи вивчення. По-різному вирішувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші - тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона почала тлумачитися як загальне вчення
  5. § 4. Метод теорії держави і права
    предмета науки. Теоретичні принципи - історизм, єдність логічного та історичного. Логічні прийоми - дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні засоби дослідження - інструменти пізнання, що застосовуються для встановлення знання про досліджуваний предмет. Методи науки теорії держави і права поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні.
  6. Поняття екологічного права України
    предмета правового регулювання. -Предметом правового регулювання еколо-гічного права є відносини в галузі охорони та використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища в цілому, цінних природних об'єктів і компле-ксів, екосистем і ландшафтів, клімату, життя та здоров'я людей від негативного впливу забрудненого довкілля. Джерелами, тобто нормативно-правовими документами
  7. Поняття екологічного права України
    предмета правового регулювання. - Предметом правового регулювання екологічного права є відносини в галузі охорони та використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища в цілому, цінних природних об'єктів і комплексів, екосистем і ландшафтів, клімату, життя та здоров'я людей від негативного впливу забрудненого довкілля. Джерелами, тобто нормативно-правовими документами
  8. 56. Висновок експерта як засіб доказування.
    предмета і об'єктів дослідження; ставити питання особам, які беруть участь у справі, та свід кам; користуватися іншими правами, встановленими Законом України "Про судову експертизу". Експерт може відмовитися від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не мас необхідних знань, чи потребує залучення інших експертів (п. 6 ст. 53 ЦПК). Експерт, який злісно ухиляється
  9. Групофікація як самостійний метод дослідження
    предмет; 2) сукупність конкретних предметів і 3) визначена маса речовини. Причиною утворення предметів, які походять від одного джерела, є взаємодія у процесі життєдіяльності або у разі злочину. Джерело як конкретний предмет, який має сталу зовнішню форму, відображає свої ознаки шляхом копіювання та ділення цілого на частини. В трасологічному плані це слідоутворюючий об'єкт. Джерело як сукупність
  10. § 5. Основи методики дактилоскопічної експертизи
    предметі, вилученому з місця події, сліди папілярних візерунків і чи вони придатні для ідентифікації?"; "Якою рукою залишений слід пальця на склянці?"; "Пальцем чи долонею нанесений слід на дверній ручці?"; "Який механізм утворення слідів пальців рук на знаряддях злочину?". Багато з цих завдань виконуються на стадії порушення кримінальної справи шляхом попереднього дослідження або консультації