| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7. Проблеми інтеграції та диференціації у розвитку екологічного права |
||
|
З урахуванням об'єкта правового регулювання існують два основних підходи до розвитку екологічного права - інтегрований і диференційований. У рамках інтегрованого підходу вирішуються завдання регулювання суспільних відносин з приводу природного середовища в цілому, як єдиного об'єкта. Під диференційованим підходом розуміється розвиток права стосовно регулювання різноманітних відносин, включаючи використання та охорону окремих природних об'єктів - земель, надр, вод, атмосферного повітря, лісів, рослинного і тваринного світу. У літературі такий підхід називається галузевим. Він реалізується у вигляді земельного, гірського, водного, лісового, фауністичного та повітряохоронного права і законодавства. Диференційований та інтегрований підходи до розвитку екологічного права мають об'єктивні підстави. Так, необхідність правового регулювання суспільних відносин щодо використання та охорони земель, вод, лісів, інших природних ресурсів обумовлена зацікавленістю суспільства в детальному регулюванні з урахуванням специфіки кожного об'єкта. Відповідно специфічними є і суспільні відносини. Інтегрований підхід до розвитку цієї галузі обумовлений єдністю об'єкта - природи (навколишнього природного 72 П. Екологічне право як комплексна галузь російського права середовища), взаємозв'язком і взаємозумовленість процесів і явищ у природі. Зміна стану вод, земель, атмосферного повітря в силу дії законів розвитку природи тягне відповідні зміни в усій природному середовищі. Все це вимагаємо єдиних підходів, єдиних принципів і механізмів регулювання суспільних екологічних відносин. У сфері взаємодії суспільства і природи існує безліч правових проблем, які не можуть бути вирішені в галузевому законодавстві - земельній, гірському та іншому. До таких проблем відноситься, зокрема, поводження з твердими відходами виробництва і споживання, з токсичними та радіоактивними речовинами і матеріалами, агрохімізація, регулювання та оцінка впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище, проведення екологічної експертизи, екологічної сертифікації, аудиту та ін Охорона навколишнього середовища та охорона окремих природних об'єктів здійснюється переважно на основі однакових правових заходів. Такими заходами є нормування, оцінка впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище, екологічна експертиза, сертифікація, ліцензування, економічне стимулювання, планування, фінансування, страхування, аудит, моніторинг, контроль і деякі інші. Видається очевидною доцільність визначення в законодавстві єдиних вимог з організації та проведення таких заходів стосовно до всієї природі. Очевидно також і те, що при необхідності ці заходи можуть бути врегульовані в галузевому законодавстві стосовно інтересам і потребам використання та охорони того чи іншого природного об'єкта з урахуванням його специфіки. У радянський період розвитку російського екологічного права ігнорувалися об'єктивні передумови і вимоги при здійсненні обох підходів. Перевага віддавалася правового регулювання суспільних відносин у даній сфері стосовно окремих природних об'єктів. В результаті екологічне законодавство було і продовжує залишатися досі слабо розвиненим. Протягом тривалого часу юристи-екологи не могли переконати державні органи в необхідності прийняття комплексного закону про охорону навколишнього середовища. Вольовий підхід до розвитку екологічного права має суттєві негативні наслідки. Вони проявляються, зокрема, в тому, що в Росії відсутня сучасний механізм 7. Проблеми інтеграції та диференціації у розвитку екологічного права 73 правової охорони навколишнього середовища, цілком порівнянний з механізмом, наявними у передових держав. Можна стверджувати, що існуюче в Росії кризовий стан навколишнього середовища певною мірою є наслідком такого підходу. Інтегрований підхід до розвитку екологічного права на сучасному етапі розвивається в основному стосовно до регулювання суспільних відносин з охорони навколишнього середовища від хімічного, фізичного і біологічного забруднення, а також щодо визнання та захисту екологічних прав і законних інтересів людини і громадянина. Як має йти подальший розвиток екологічного права? Чи правомірно ставити питання про переважному розвитку того або іншого підходу? У якому обсязі повинні реалізовуватися інтегрований і диференційований підходи до регулювання охорони навколишнього середовища? З одного боку, обсяг правового регулювання відповідних суспільних відносин в рамках того й іншого підходу визначається внутрішніми закономірностями відносини загального і приватного. З іншого - обсяг правового регулювання визначається екологічними інтересами суспільства в конкретний період його розвитку і цілями, які повинні бути досягнуті в результаті застосування права. Одночасно правомірним і важливим у науковому та практичному аспектах представляється вирішення питання про пріоритет розвитку цих підходів. Саме виходячи з необхідності врахування закону єдності природи, взаємопов'язаності відбуваються в ній процесів і явищ, при розробці та прийнятті актів екологічного законодавства випереджальний розвиток повинен отримати інтегрований підхід. У його рамках формулюються загальні принципи регулювання суспільних відносин з приводу природи, способи та інструменти, що забезпечують розвиток гармонійної взаємодії в даній сфері, трансформовані потім в природоресурсного законодавства з урахуванням специфіки конкретних природних об'єктів і ресурсів.
74 II. Екологічне право як комплексна галузь російського права
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "7. Проблеми інтеграції та диференціації у розвитку екологічного права" |
||
|
||