Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
В. Ю. Шепітько. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,2004. - 728 с, 2004 - перейти до змісту підручника

§ 2. Процесуальні та організаційні питання призначення експертиз. Система судово-експертних установ в Україні


Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, які приймають рішення про необхідність залучення наукових, технічних або інших спеціальних знань. У деяких зазначених у законі випадках обов'язково повинна бути проведена відповідна експертиза. Так, експертиза обов'язкова (ст. 76 КПК):
1) для встановлення причин смерті;
2) для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень;
3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
4) для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 155 КК;
5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, за відсутності відповідних документів про вік або неможливість їх отримання (ст. 76 КПК).
Експертиза проводиться у період розслідування або судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального документа - постанови слідчого (судді) або ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією і тому її проведення можливе лише по порушеній справі.
Чинне законодавство України визначає правовий статус експерта та встановлює вимоги до нього. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних питань. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).
Законодавством визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість (ст. 11 Закону України «Про судову експертизу»). Крім того, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі (ст. 75 КПК).
У певних випадках експерт може бути відведений з таких підстав (статті 54, 62 КПК):
1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка проводила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;
2) якщо він брав участь у цій справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка проводила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача (попередня участь даної особи у справі як експерта не є підставою для його відводу);
3) якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків утримування під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;
4) якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 611 КПК;
5) якщо він особисто або його родичі заінтересовані у результатах справи;
6) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності експерта;
7) якщо буде виявлена некомпетентність цієї особи з тих питань, які підлягають вирішенню шляхом проведення експертизи.
Закон передбачає права та обов'язки експерта. Зокрема, експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета судової експертизи; клопотати про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; вказувати в акті судової експертизи на виявлені під час її проведення факти, які мають значення у справі і з приводу яких йому не були поставлені питання; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і ставити допитуваним особам запитання, які стосуються експертизи; подавати скарги на дії особи, в провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 77 КПК).
Судовий експерт має певні обов'язки. Так, особа, призначена експертом, повинна з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання. Експерт зобов'язаний відмовитися від дачі висновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, що призначив експертизу. Саме так він повинен робити й у випадках, коли наданих йому матеріалів недостатньо для дачі висновку (ст. 77 КПК).
Експерт зобов'язаний: провести повне дослідження та дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним висновку; заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі (ст. 12 Закону України «Про судову експертизу»).
За відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків або за дачу свідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України та експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.
У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (зокрема, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса та ін.), філії, відділення та лабораторії, в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Крім криміналістичних, в інститутах проводяться й такі види судових експертиз, як судово-економічні, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.
У системі Міністерства внутрішніх справ України створено мережу експертно-криміналістичних служб (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ), де проводяться різні види криміналістичних експертиз, дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, автотехнічні, пожежно-технічні (обставин і механізму пожеж) та деякі інші.
У системі Міністерства охорони здоров'я України зосереджені судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово-медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово-медичних експертиз. Такі експертизи також проводяться співробітниками кафедр судової медицини вищих навчальних закладів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 2. Процесуальні та організаційні питання призначення експертиз. Система судово-експертних установ в Україні"
  1. § 6. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
    організаційні дії та оперативно-розшукові заходи: 1) встановлення способу життя підозрюваного, його зв'язків у період вчинення розкрадання і після порушення кримінальної справи; наявність у нього майна, нажитого злочинним шляхом, його місцезнаходження; 2) запити в усі установи, де офіційно може зберігатися майно особи, яка підозрюється, або ведеться облік прав на це майно; 3) допит
  2. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    процесуальні механізми та визначення наслідків контролювання. Контроль Кабінетом Міністрів України здійснюється за усіма ланками виконавчої "вертикалі". При цьому має бути посилений в першу чергу - як основний напрям - інформаційно-аналітичний характер такого контролю за органами виконавчої влади, характер діяльності яких у ході адміністративної реформи має набути якісних змін. Контроль у
  3. § 3. Експертні та криміналістичні установи в Україні
    призначений В. П. Колмаков, який успішно керував інститутом протягом 20 років. На сьогодні в Україні створені і функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України: в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Донецьку, Дніпропетровську, Сімферополі, а також філії в Севастополі, Полтаві, Черкасах, Тернополі, Луганську, Миколаєві, Чернігові, Вінниці. Інститутами
  4. § 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз
    питань експерту; 5) вибір експертної установи або експерта. Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріалами насамперед є досліджувані об'єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини тощо), щодо яких слідчий (суд) повинен з'ясувати певні питання. Досліджувані об'єкти збираються під час проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з дотриманням встановлених
  5. § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
    організаційні форми взаємодії слідчого з органами дізнання: 1) взаємне інформування про встановлені у справі факти, що стосуються предмета розслідування; 2) спільне планування розслідування кримінальної справи, особливо тоді, коли винні у вчиненні злочину не встановлені; 3) спільне проведення слідчих і розшукових дій; 4) дача слідчим відповідно до положень статей 114, 118, 191 КПК доручень
  6. § 3. Розвиток криміналістики України в ХХ столітті
    питанням придбання ? видання наукової літератури, учбових ? практичних посібників для працівників карного розшуку. Так, у вересні 1922 р. із Німеччини були виписані книги з криміналістики, а в травні 1923 р. для бібліотеки УКР УСРР куплені у приватної особи 15 книг на російській ? німецьких мовах з техніки розшуку, судовій медицині, кримінології, службовому собаководству. В 1924 -1925 роках
  7. 2. РІЗНОВИДИ СЛІДЧИХ ДІЙ І ЇХ СИСТЕМА
    процесуальній літературі ставили питання про "конкуренцію" слідчих дій всередині їх системи", коли для встановлення однієї й тієї самої обставини можна проводити різні дії (В. М. Биков). "Конкурують" найчастіше: огляд - обшук; пред'явлення для впізнання - очна ставка; пред'явлення для впізнання - освідування; огляд - відтворення обстановки та обставин події - обшук; виїмка - обшук. Нормативно
  8. 3.3. Інші види правової допомоги
    організаційні аспекти діяльності Інтерполу вУкраїні // Право України. - 2001. - № 9. - С. 96-100. Милинчук В. В. Институт взаимной правовой помощи по уголовньїм делам. Действующая практика и перспективи развития. - М., 2001. Назаренко П. Г. Особливості організації і проведення окремих слідчихдій за участю іноземців // Проблеми правознавства та правоохоронноїдіяльності: 36. наук, праць. - Донецьк,
  9. Тема 30. Адміністративно-правове забезпечення управління охороною здоров'я населення
    організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність у галузі охорони здоров'я; укладає міжурядові угоди та координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я та ін. Повноваження Міністерства охорони здоров'я визначаються Положенням про Міністерство охорони здоров'я, Положенням про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я, Положенням про
  10. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    процесуальні норми у змісті адміністративного права та його межі Адміністративне право складається з норм матеріальних (це - матеріальне право) та процесуальних (це - процесуальне право). Матеріальне право має свої необхідні, притаманні йому процесуальні форми, оскільки процес є тільки формою життя закону. Якщо функції матеріальних норм полягають у безпосередній регламентації поведінки
© 2014-2022  ibib.ltd.ua