Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

3.3. Інші види правової допомоги


Окрім екстрадиції (видачі) та кримінального переслідування держави можуть надавати одна одній і інші види правової допомоги.
1. Передача предметів:
- які було використано при вчиненні злочину, що тягне видачу особи, зокрема знаряддя злочину; які було придбано в результаті злочину або як винагороду за нього, або ж предмети, які злочинець одержав замість предметів, придбаних таким чином (якщо запитуваній Договірній Стороні ці предмети необхідні як докази у кримінальній справі, їх передачу може бути відстрочено до закінчення провадження у справі);
- які можуть мати значення доказів у кримінальній справі; ціпредмети передають і в тому разі, якщо видачу злочинця не можебути здійснено через його смерть, втечу або з інших обставин.
Права третіх осіб на передані предмети залишаються у силі. Після закінчення провадження у справі ці предмети має бути безоплатно повернено Договірній Стороні, яка їх передала.
2. Повідомлення про обвинувальні вироки і відомості про судимість.Кожна з Договірних Сторін щорічно:
повідомляє іншим Договірним Сторонам відомості про обвинувальні вироки, що набрали законної сили, винесені її судамищодо громадян відповідної Договірної Сторони, одночасно пересилаючи наявні відбитки пальців засуджених;
надає іншим Договірним Сторонам безкоштовно на їх прохання відомості про судимість осіб, засуджених раніше її судами,якщо цих осіб притягують до кримінальної відповідальності на території запитуючої Договірної Сторони.
3. Інформування про міжнародні злочинні терористичні організації.Орган дізнання, слідчий, прокурор при одержанні під час попередньої перевірки заяви, повідомлення чи іншої інформації про злочинабо розслідування справи відомостей про підготовку або вчиненнятерористичного акту на території іншої країни, до яких причетнаміжнародна злочинна терористична організація, а також про місцяпереховування організаторів, підбурювачів, учасників та пособни-ків цієї організації, виявлення належних цій організації знарядьзлочину, зброї, документів та грошових коштів готівкою або набанківських рахунках, повинні терміново повідомити про цеМіністерство закордонних справ України для інформування керівництва зацікавленої країни для вжиття невідкладних заходів щодозапобігання терористичним актам чи щодо їх розкриття.
При надходженні інформації про те, що організатори, підбурювачі, учасники та пособники міжнародної злочинної терористичної організації, знаряддя злочину, зброя, документи та грошові кошти готівкою або на банківських рахунках перебувають на території України, орган дізнання, слідчий, прокурор повинні терміново вжити всіх можливих передбачених законом заходів щодо зриву злочинних посягань, викриття і затримання зазначених осіб, вилучення зброї, знарядь злочину, документів, грошових коштів, арешту банківських рахунків.
Контроль за розслідуванням кримінальних справ про тероризм, до якого причетні міжнародні злочинні терористичні організації, покладено виключно на Генеральну прокуратуру України.
Згідно зі ст. 16 Закону України від 28 листопада 2002 р. "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" центральним органом, на який покладено повноваження щодо здійснення міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму, є Міністерство юстиції України - щодо судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, і Генеральна прокуратура України - щодо вчинення процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ (провадження окремих процесуальних дій щодо справ про виявлення доходів). Інформація або докази, одержані центральним органом у межах міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму без його попередньої згоди, не можуть бути використані або передані органам влади іноземної держави з метою проведення розслідування чи судового розгляду, не зазначеного у клопотанні. Уповноважений орган співпрацює з відповідними органами іноземних держав щодо обміну інформацією про ознаки легалізації (відмивання) доходів, у межах своєї компетенції забезпечує співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (РАТР) та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на співробітництво у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів.
Видача (екстрадиція) організаторів, підбурювачів, учасників та пособників міжнародних злочинних терористичних організацій, знарядь злочину, зброї, документів та грошових коштів проводиться відповідно до міжнародних угод за дорученням зацікавленої країни.
4. Виклик обвинуваченого або підсудного з-за кордону та їх гарантії. Обвинуваченого або підсудного, який має місце проживанняабо місце перебування в іншій державі, може за їх згодою викликатиособа, у провадженні якої перебуває кримінальна справа, з метоюпритягнення до відповідальності за злочинні діяння.
Викликані обвинувачений і підсудний, незалежно від громадянства, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані, взяті під варту, до них не можуть бути застосовані інші заходи процесуального примусу та обмеження їх особистої свободи за будь-які діяння, які вчинені до перетинання державного кордону України і які не зазначені в повістці про виклик, щодо них не може бути виконано покарання, призначене за такий злочин.
Особа втрачає гарантії, якщо не залишить територію України, хоча могла це зробити, через 15 діб із часу, коли орган досудового слідства, прокурор або суд повідомили, що її присутність в Україні не є необхідною.
5. Виклик до органів досудового слідства або суду свідка, потерпілого, експерта, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників та їх гарантії. Свідка, потерпілого, експерта, цивільногопозивача, цивільного відповідача, їх представників, які перебувають за межами території України, може за їхньою згодою викликати особа, у провадженні якої перебуває кримінальна справа, для провадження процесуальних дій на території України. Ці особи мають такі самі гарантії, як і обвинувачений та підсудний.
Окрім того, викликаному свідкові, експертові, потерпілому відшкодовуються витрати на проїзд і проживання в Україні, а також втрачений заробіток, а експерту, крім цього, сплачується винагорода за проведення експертизи.
У виклику, який вручається свідкові, експертові, потерпілому, що постійно перебуває за кордоном, роз'яснюються їхні права і гарантії. В ньому не може міститись попередження про застосування заходів процесуального примусу у зв'язку з неявкою.
Повістку про виклик особи, яка перебуває за межами України, до органів дізнання, досудового слідства чи суду має бути передано відповідним органам іноземної держави у строки, достатні для її явки, але не пізніше ніж за 7 діб перед датою, встановленою для явки.
6. Вручення документів і допит громадянина України, що перебуває за кордоном. Клопотання про вручення документа громадянинові України, який перебуває за кордоном, або його допит надсилає орган розслідування до Генерального прокурора України, а суд - до Міністерства юстиції України. Ці органи звертаються через Міністерство закордонних справ України до дипломатичного представництва або консульської установи України.
У разі неможливості проведення дії у такий спосіб, через Генеральну прокуратуру та Міністерство юстиції України можна звернутись до суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Для спрощення зносин між правоохоронними органами прикордонних областей України і сусідніх регіонів суміжних держав, а також між правоохоронними органами держав СНД обмін відомостями оперативно-розшукового та інформаційно-довідкового характеру може здійснюватися безпосередньо, але з обов'язковим наступним повідомленням про це Міністерства внутрішніх справ України.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:
Правова допомога є однією із форм міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю.
Надання правової допомоги здійснюється на підставі міжнародних угод та національного законодавства. Якщо таких угод немає - то на засадах взаємності.
Запити про надання правової допомоги направляються доінших держав за підписом Генерального прокурора України.
Запитувана сторона зобов'язана повідомити запитуючу сторонупро результати виконання запитів, доручень та клопотань про надання правової допомоги.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
В Україні немає систематизованих нормативно-правових актівщодо міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.
Наявність у іноземних громадян дипломатичного імунітетузумовлює значні особливості у кримінальному судочинстві.
Надання правової допомоги здійснюється на підставі міжнародних угод та національного законодавства, а також на засадахвзаємності.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ
Нормативно-правові акти
Віденська конвенція від 18 квітня 1961 р. про дипломатичні зносини.
Віденська конвенція від 24 квітня 1963 р. про консульські зносини.
Європейська Конвенція про взаємодопомогу у кримінальних справах (ратифікована Законом України від 16 січня 1998 р.) // Офіційнийвісник України. - 1998. - № 13.
Європейська Конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня1957 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13.
Європейська Конвенція про передачу провадження у кримінальнихсправах від 15 травня 1972 р. // Збірка договорів Ради Європи. - К2000.
Європейська Конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 р. // Збірка договорів Ради Європи. - К., 2000.
Конвенція про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу від 29 травня 2000 р.
Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів,отриманих злочинним шляхом, 1990 р. // Офіційний вісник України -1998. - №13.
Конвенція про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування, від 28 березня 1997 р.
Конвенція про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справах (Мінськ, 22 січня 1993 р.)'.
Угода про взаємодію міністерств внутрішніх справ незалежних держав в сфері боротьби із злочинністю (Алма-Ата, 24 квітня 1992 р.).
Угода між прокуратурою Російської Федерації та Генеральною прокуратурою України про правову допомогу та співробітництво від 21 травня1993 р.
Закон України від 29 листопада 2001 р. "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів" // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10.- Ст. 76.
7 жовтня 2002 р. в м. Кишинеу між державами-учасницями СНД ухвалено Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах. На цей час Конвенцію Україною не ратифіковано. Нею передбачено скасування Конвенції СНД 1993 р. (ч. З ст. 120)
Закон України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договориУкраїни" // Урядовий кур'єр. - 2004. - № 155. - 18 серпня.
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затв. Указом Президента України від10 червня 1993 р. № 198/93 // Голос України. - 1993. - 26 червня.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р.№ 16 "Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядокі строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов'язаних з їхекстрадицією" // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 11. -С. 13-15.
Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальнихсправах, затв. наказом Генерального прокурора України від 28 жовтня2002 р. № 8/1.
Інструкція про порядок обробки інформації в НЦБ Інтерполу вУкраїні, затв. наказом МВС України від 6 вересня 1993 р. № 568.
Інструкція про порядок зносин органів внутрішніх справ України зкомпетентними правоохоронними органами іноземних держав з питаньзапобігання, розкриття та розслідування злочинів, затв. наказом МВС України від 3 вересня 1995 р. № 600.
Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затв. наказом Мінюсту, Генпрокурора,СБУ, МВС, Верховного Суду, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань від 29 червня 1999 р.№ 34/5/22/103/512/326/73.
Наказ Генерального прокурора України від 12 серпня 1999 р. № 32"Про стан прокурорського нагляду за додержанням вимог закону прирозслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини,що надійшли від іноземних компетентних установ" // Прокуратура в Україні. - К., 2000.
Методичні рекомендації по організації підготовки та направленнядо іноземних держав запитів про видачу осіб, які вчинили злочини, іклопотань про продовження кримінального переслідування. НаправленіМВС України до органів внутрішніх справ листом від 24 листопада1995 р. № 6235.
Лист Генеральної прокуратури України від 20 серпня 1999 р.№ 14-2-136-99 "Про додержання вимог міжнародно-правових актів прирозслідуванні кримінальних справ" // Прокуратура в Україні. - К., 2000.
Наукові та навчально-методичні джерела
Ахтьірская Н. Оказание правовой помощи по уголовньїм делам врамках Содружества // Российская юстиция. - 2002. - № 7.
Волеводз А. Г. Правовое регулирование новьіх направлений между-народного сотрудничества в сфере уголовного процесса. - М., 2002.
Волженкина В. М. Вьідача в российском уголовном процессе. - М.,2002.
Кравчук С. Застосування законодавства, що регулює питання екстрадиції // Право України. - 1998. - № 8. - С. 64-67.
Кравчук С. Міжнародна правова допомога: перспективи КПК України // Адвокатура. - 2004. - 14 січня (№ 1). - С. 2.
Курко М. Н., Чернега В. П. Процесуальні особливості розслідуваннязлочинів, вчинених іноземними громадянами на території України та громадянами України на території інших держав: Метод, посіб. - К., 1995.
Лихова С, Свистуненко М. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції // Право України. - 2001. - № 1.
Лобач В. Проблемні питання правової допомоги у кримінальному судочинстві // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 2. -С. 42-50.
Маляренко В. Т. Щодо міжнародного співробітництва у виконанніокремих процесуальних дій в кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - № 1. - С. 41-44.
Мацко А. Правові та організаційні аспекти діяльності Інтерполу вУкраїні // Право України. - 2001. - № 9. - С. 96-100.
Милинчук В. В. Институт взаимной правовой помощи по уголовньїм делам. Действующая практика и перспективи развития. - М., 2001.
Назаренко П. Г. Особливості організації і проведення окремих слідчихдій за участю іноземців // Проблеми правознавства та правоохоронноїдіяльності: 36. наук, праць. - Донецьк, 2002. - № 2. - С. 247-253.
Негодченко О. В., Тертишник В. М. Міжнародне співробітництво усфері правосуддя. - Дніпропетровськ, 2002.
Олаки Али Хамид Ахмед. Принцип невьщачи по политическим прес-туплениям: итоги и перспективи. - Харьков, 1996.
Смирнов М. Перспективи розвитку інституту взаємної допомоги вкримінальних справах // Право України. - 2004. - № 5.
Смирнов М. Поняття і сучасний стан інституту взаємної допомоги вкримінальних справах // Право України. - 2003. - № 10.
Філяніна Л. А. Міжнародне співробітництво України у боротьбі зізлочинністю // Наук, вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВС України. - 2000. - № 2. - С. 218-222.
Цимбал П. В. Міжнародна організація кримінальної поліції - Ін-терпол та участь у ній України. - Ірпінь, 1998.
Шкарупа В. К, Забарний Г. Г. Деякі питання щодо екстрадиції вУкраїні // Наук, вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВС України. -2001. - № 1. - С. 155-160.
Шорстка Т. Видати договірній стороні. Реалізація міжнароднихдоговорів у кримінальному судочинстві // Урядовий кур'єр. - 2004. -15 січня (№ 7). - С. 15.
Щелкунов О. Порядок визнання рішень іноземних судів на території України // Право України. - 2004. - № 6.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "3.3. Інші види правової допомоги"
  1. 1. Визначте місце дисципліни в системі сучасного менеджменту організацій
    види послуг: - на основі досліджуваних у межах науки управління персоналом зв'язків між різними організаційними явищами можна розробити і протестувати різні теорії або моделі в області управління персоналом. Теорії, які протестовано, в свою чергу, можуть допомогти менеджеру зрозуміти наслідки його вчинків, пояснюючи йому: «Якщо Ви зробите X, то швидше за все одержите Y»; - систематично вивчаючи
  2. 1. Поняття і система екологічного права
    види природноресурсового права (тривав до 60-х років ХХ ст.) 2. Природоохоронний, на якому відбулось становлення природоохоронного права (60-80-ті роки ХХ ст.) 3. Соціоекологічний, на якому найбільше уваги почали приділяти розвитку антропоохоронного законодавства або "права екологічної безпеки" (з кін. 80-их років до наших днів). Сьогодні в Україні реалізовується концепція широкого розуміння
  3. Поняття і особливості принципів екологічного права
    види виробничої, господарської та іншої діяльності, що враховують екологічні, соціальні та економічні
  4. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    види державної діяльності: діяльність представницьких органів державної влади, державне упраління, правосуддя, прокурорський нагляд. Отже, управління з боку публічної влади було тільки державним. Із поділом державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та запровадженням в Україні місцевого самоврядування управління здійснюється як державними органами виконавчої влади, так і органами
  5. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    види діяльності; - видача документів, що засвідчують права громадян; - реєстрація і перереєстрація документів громадян; - видача дублікатів різних документів громадян; - державна реєстрація майнових прав громадян та інших фізич них і юридичних осіб; - видача дозволів на придбання, зберігання та носіння зброї тощо, на розміщення підприємств сфери обслуговування в пунктах пропуску через
  6. 1. Поняття та визначення міжнародного права.
    види прийнятих нею міжнародно-правових норм є частиною національного права країни. При індивідуальній трансформації необхідно в кожному випадку вводити міжнародні норми в національне право країни спеціальним актом. У деяких країнах, наприклад у Великобританії, у відношенні звичаєвого міжнародного права застосовується загальна трансформація, а у відношенні договорів - індивідуальна. В Україні у
  7. 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
    види: а) основні- регулюючі найважливіші суспільні відносини між суб'єктами міжнародного права; б) підпорядковані - які конкретизують і доповнюють основні норми. Підпорядковані норми, у свою чергу, діляться на два види: піднорми основних норм - наприклад, застосування норми про територіальну юрисдикцію до індивідів, до власності і кораблів у просторах, що знаходяться під винятковою
  8. 33. Класифікація міжнародних договорів
    види: політичні договори, економічні договори і договори по спеціальних питаннях Політичні договори регулюють відносини по підтримці миру й безпеки, наданню взаємної допомоги в рамках різних союзів, про нейтралітет, по територіальних питаннях, по скороченню озброєнь і т.п. У якості иллюстрации дані види міжнародних договорів можна назвати Утомившись ООН, Північноатлантичний договір 1949 р.,
  9. 33. Класифікація міжнародних договорів.
    види: політичні договори, економічні договори і договори по спеціальних питаннях Політичні договори регулюють відносини по підтримці миру й безпеки, наданню взаємної допомоги в рамках різних союзів, про нейтралітет, по територіальних питаннях, по скороченню озброєнь і т.п. У якості иллюстрации дані види міжнародних договорів можна назвати Утомившись ООН, Північноатлантичний договір 1949 р.,
  10. 57. Правосуб'єктність міжнародних організацій
    Інші виступають за те, що правотвор-чий потенціал міжнародної організації повинний базуватися на її установчому акті. Таким чином, якщо міжнародна організація не наділена відповідно до статуту правотворчими функціями, то вона не вправі займатися ними. Так, К. Скубишевський думає, що для того, щоб організація могла схвалювати норми права інші, ніж норми внутрішнього права, вона повинна мати для