1.1. Особливості джерел кримінально-процесуального права Франції
У Франції всі основні галузі права, в тому числі і кримінально-процесуальне, є кодифікованими. Основним джерелом є КПК, ухвалений в 1958 р. (до цього у Франції діяв Кодекс кримінального слідства - один із п'яти знаменитих кодексів епохи Наполеона Бона-парта). Цей нормативно-правовий акт набрав чинності з 2 березня 1959 р. КПК починається статтею-преамбулою, що містить ключові кримінально-процесуальні принципи, а завершується загальними положеннями.
434
- Кодекс поділено на п'ять основних автономних частин:
1. Законодавча - основна частина. її може ухвалювати, змінюватиі доповнювати вищий законодавчий орган Франції - Національнізбори. Складається ця частина із п'яти книг:
"Про провадження за публічним позовом і про слідство";
"Про юрисдикції, що вирішують справу по суті";
"Про надзвичайні способи оскарження";
"Про деякі особливі види провадження";
"Про виконавче провадження".
Частина, що містить постанови уряду і декрети, які затверджуєДержавна Рада і які мають стосунок до регламентації провадженняу кримінальних справах.
Нормативні акти - декрети, більшу частину яких присвяченопенітенціарному режиму.
Сукупність актів міністерств і відомств (в основному МВС і Мінюсту), що стосуються конкретних питань і мають кримінально-процесуальне значення.
П'ята частина - це Інструкція із застосування КПК, ухваленаМінюстом в момент введення кодексу в дію.
У КПК не регламентовано порядок провадження у справах неповнолітніх і в певних випадках у справах військовослужбовців.
У першій категорії справ провадження регламентується окремим законодавчим актом - Ордонансом від 2 лютого 1945 р.
У другій - особливим законодавчим актом - Кодексом військової юстиції, затвердженим законом від 21 липня 1982 р., книга друга якого має назву "Військово-кримінальний процес".
Окрім КПК, норми кримінально-процесуального права містяться в Конституції Французької республіки від 4 жовтня 1958 р. Найбільше їх у розділі 8 "Про судову владу", де закріплено принципи незалежності та незмінюваності суддів, а також правило про те, що ніхто не може бути свавільно позбавлений свободи.
Норми кримінально-процесуального права часто стають предметом розгляду щодо відповідності їх Конституції. Такий розгляд здійснює Конституційна Рада до набрання нормами чинності. У французькій доктрині зазначають, що активна діяльність Конституційної Ради сприяла розвитку нового феномена: так званої "конституціоналізації кримінального і кримінально-процесуального права".
Все більшу роль у кримінально-процесуальному праві відіграють принципи і норми міжнародного права, що містяться в міжнародних угодах. Основне місце серед них посідає Конвенція про захист прав людини і основних свобод, підписана в Римі 4 листопада 1950 р., яка стала своєрідною "Конституцією Європи". Франція ратифікувала цю Конвенцію законом від 31 грудня 1973 р., і, згідно зі ст. 55
Конституції республіки, вона набула надзаконного (але не надконс-титуційного) характеру*.
На розвиток кримінально-процесуального права Франції істотно впливає практика суду у Страсбурзі. Як приклад можна навести рішення суду від 24 квітня 1990 р., яким Францію було засуджено за відсутність детальної регламентації прослуховування телефонних переговорів як слідчої дії. Це спонукало французьких законодавців протягом нетривалого строку прийняти закон від 10 липня 1991 р. "Про перехоплення повідомлень, що передаються за допомогою засобів телекомунікації", одним із завдань якого стало внесення відповідних доповнень до КПК.
|
- 1.2. Особливості джерел кримінально-процесуального права США
процесуальне, як і все американське право, становить сукупність норм як писаного, так і неписаного права. До перших належать, насамперед, норми, що містяться у таких нормативно-правових актах. 1. Конституція США. В первинному тексті кримінально-процесуальних норм небагато: щодо особливих умов притягнення до кримінальної відповідальності конгресменів; про правила обмеження дії інституту "хабеас
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
джерелами якого повинні стати: а) узагальнюючий Закон України "Про основні засади державної служби і служби в органах місцевого самоврядування", який має місти ти загальні положення, вичерпну класифікацію державних службовців, організацію керівництва державною службою тощо. Положення цього Закону матимуть безпосередню дію і загальне значення; б) правові акти для окремих груп державних
- 98. Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами: поняття, особливості, суб'єкти права оскарження, форма та зміст заяви.
джерел і їх неправдивість, за загальним правилом, мас бути підтверджена вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили. Однак на практиці г непоодинокі випадки, коли щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі не закінчується постановлениям вироку, зокрема у разі закриття провадження у кримінальній справі у зв'язку з т. зв.
- § 1. Криміналістична профілактика злочинів
джерелом отримання відомостей про умови, що сприяли злочинам, є огляд ділянок території та приміщень, які не є місцем події, зокрема складських і виробничих приміщень тощо. Під час огляду можуть бути виявлені й зафіксовані умови збереження і транспортування матеріальних цінностей, які призвели до їх втрат і псування, що вказує на непридатність складських приміщень для збереження певних видів
- § 1. Поняття та види допиту
джерелом доказів, а фактичні дані, які в них містяться, - доказами. Процесуальний порядок допиту регламентується нормами КПК (статті 107, 143-146, 166-171, 201, 300, 303, 304, 307, 308, 311), дотримання яких є обов'язковим. Недотримання процесуальних правил проведення допиту є порушенням закону і тягне за собою недійсність проведеної дії та недопустимість отриманих показань як джерела доказів.
- §1. Історичний аспект формування поняття предмета науки криміналістики
джерелах інформації, особливості діяльності при розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів та розробляє на цій основі засоби і методи вказаної діяльності з метою забезпечення належного використання процесуально-матеріальних правових норм". По суті визначення правильне, але громіздке, що є наслідком спроби автора зосередити в одному понятті всі елементи, з яких складається предмет науки
- § 2. Предмет науки криміналістики
джерела доказової інформації. У природі все взаємопов'язано і взаємозумовлено. Злочинна діяльність не виняток. Сліди-відображення виникають за загальними законами діалектики і несуть необхідний і повторюваний, тобто закономірний характер. Давно помічено, що в соціальній діяльності люди розрізняються за образом дії, предметами і прийомами та їхнім використанням і застосуванням, які при масовому
- 5. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ЗАКОН. ЙОГО ЧИННІСТЬ У ПРОСТОРІ, У ЧАСІ ТА ЩОДО ОСІБ
джерела Вандьішев В. В., Дербенев А. П., Смирнов А. В. Уголовньїй процесе:Часть 1. Общая часть уголовного процесса и досудебньїе стадии. - СПб.,1996. Громов Н. А., Полунин С. А. Санкции в уголовно-процессуальномправе России. - М., 1998. Дроздов О. М. Джерела кримінально-процесуального права. - Харків, 2004. Зусь Л. Б. Правовое регулирование в сфере уголовного судопроиз-водства. - Владивосток,
- Процесуальний порядок скасування заходів безпеки.
джерела Альперт С. А. Субьектьі уголовного процесса. - Харьков, 1997. Вапнярчук В. В. Особливості процесуального становища особи, якапровадить дізнання. - Харків, 2001. Гошовський М. І., Кучинська О. П. Потерпілий у кримінальномупроцесі України. - К., 1998. Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе. - М. , 1981. Зеленецкий В. С, Куркин Н. В. Обеспечение безопасности субьектовуголовного
- 5. Протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів
джерело фактичних даних у кримінальному судочинстві, та до порядку їх складання. Згідно із загальними вимогами до доказів у кримінальному процесі, протоколи оперативно-розшукових заходів мають відповідати тим самим вимогам, що й протоколи слідчих дій (ст. 85 КПК), за винятком того, що в оперативно-розшукових заходах не беруть участі поняті. До протоколу може бути додано матеріальні (фізичні)
|