Cоциальная психология / Детская психология общения / Детский аутизм / Історія психологии / Клиническая психология / Коммуникации и общение / Логопсихология / Мотивации человека / Общая психология (теория) / Популярная психология / Практическая психология / Психологія в образовании / Психологія менеджмента / Психологія педагогической деятельности / Психологія развития и возрастная психология / Семейная психология / Специальная психология / Экстремальная психология / Юридическая психология
ГоловнаПсихологіяЮридическая психология → 
« Попередня Наступна »
Бедь В. В.. Юридична психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і переробл. - К.: МАУП,. - 436 с.: іл. - Бібліогр.: с., 2003 - перейти до змісту підручника

§3. Психологічні особливості промови судді, прокурорайадвокатавсуді

Обвинувальна промова прокурора покликана відповідати певним соціальним сподіванням і спиратися на систему незаперечних доказів. Структурно промова державного обвинувача складається з таких частин:210 1)

вступна частина; 2)

виклад фактичних обставин злочину; 3)

аналіз і оцінка зібраних у справі доказів; 4)

обґрунтування кваліфікації злочину; 5)

характеристика особистості підсудного і потерпілого; 6)

пропозиції про міру покарання; 7)

питання відшкодування заподіяного злочином збитку; 8)

аналіз причин і умов, що сприяли скоєнню злочину. Пропозиції щодо їх усунення; 9)

висновок.

В обвинувальній промові прокурора виявляються його компетентність, комунікативні навички й уміння, мовна культура, етика поведінки та багато чого іншого.

Основним елементом промови прокурора є аналіз події злочину, що повинен бути спрямований на доказ того, що подія злочину мала місце й у скоєнні його винен підсудний. Вся доказова база повинна забезпечити правильність висунутого обвинувачення. При цьому ні очевидність справи, ні визнання провини підсудним не знімає з прокурора обов'язку доведення обвинувачення. На основі сукупності доказів державний обвинувач повинен сформувати у судді та інших учасників процесу внутрішнє переконання в обґрунтованості і законності обвинувачення.

Судові докази розподіляються на кілька груп (рис. 26).

Рис. 26. Основні групи судових доказів

Психологічна характеристика особистості

Таблиця 8 № з/п Соціальна, психологічна якість Зміст даної якості особистості 1 Спрямованість особистості - Система базових ціннісних орієнтацій особистості -

Ієрархія стійких мотивів поведінки особистості 2 Темперамент особистості - Психодинамічні особливості психічної саморегуляції особистості -

Екстравертність або інтровертність особистості 3 Характер особистості - Ставлення особистості до себе, оточення, праці, речей -

Вольові риси характеру -

Емоційна стійкість особистості -

Особистісні акцентуації 4 Поведінка особистості - Узагальнені засоби поведінки -

Засоби поведінки, суттєві для адекватної адаптації в розслідуваній критичній ситуації 5 Соціальні адаптації особистості - Дефекти соціальної адаптації особистості -

Міра порушення правосвідомості особистості Як показує судова практика, найменше прокурору вдаються особистіші характеристики підсудного і потерпілого. Частіш за все в характеристиці виражається однобічність в оцінці особистісних якостей, схематизм і казенщина, повчання і зарозумілість, а також неповнота. Особистіші докази у формі особистісних характеристик мають відповідати вимозі повноти й охоплювати всі основні соціально значущі якості особистості (табл. 9).

Юристу слід пам'ятати вказівку І.П. Павлова про те, що "якщо ви подаєте окремі риси нарізно, то, звичайно, ви характеру людини не визначите, а потрібно взяти систему рис і в цій системі розібрати, які риси висуваються на перший план, які ледве виявляються, затираються і т. д."211

У своїй промові прокурор при проголошенні психологічних характеристик повинен тактовно ставитися до особистості і потерпілого, і підсудного, утримуватися від упереджених думок. Він може аналізувати ті якості особистості підсудного, що обумовили злочин і виявилися в його скоєнні. При цьому неприпустимі занадто широкі особистісні узагальнення, необхідні "стриманість у слові, обдуманість і справедливість у висновках і поряд з осудом доведеного злочину - ставлення до підсудного без черствої однобокості і без образи в ньому почуття людської гідності"212.

Неприпустимі у промові прокурора глузування стосовно інших учасників судового розгляду, знущальний тон, зловтішання з приводу горя і нещастя підсудного, його близьких. Стиль судової промови прокурора повинен відповідати її призначенню - здійснювати обвинувачення від імені держави.

Захисна промова адвоката складається з таких частин213: 1)

вступ; 2)

аналіз фактичних обставин справи; 3)

аналіз особистіших властивостей підзахисного; 4)

аналіз мотивів скоєння злочину підзахисним; 5)

аналіз норм законодавства; 6)

висновок.

Промові адвоката на суді протипоказана багатослівність. Є дуже місткий, правильний, такий, що виражає суть адвокатської промови вислів древніх: "Мовчи або говори те, що цінніше за мовчання".

Протипоказані адвокату-захиснику і виправдання злочину, бо захист інтересів підсудного зовсім не означає зняття з нього відповідальності за скоєний злочин. ".Можна прощати підсудним їхню провину, але ніколи не варто залишати в руках того, що вони виною придбали; можна помилувати підсудних, але ніколи не варто помилувати їх більше тих, кому вони заподіяли шкоду.

Якщо ви прийшли судити про факт, то ви його повинні назвати білим, якщо він білий; але якщо ж факт не чистий, то повинні сказати, що він не чистий, і нехай підсудні знають, що їм потрібно вмиватися і вмиватися"214 , - такі поради захиснику дає А.Ф.Коні.

У захисній промові необхідно уникати типових помилок:

а) деякі адвокати "спочатку накидаються на прокурора і слідство, стверджуючи, що нічого, анічогісінько не встановлено: ні самого злочину, ні подробиць його. Прокурор вибудував картковий будиночок; торкніться його злегка, ледве-ледве, і він розлетиться. Але сам захисник карткового будиночка не торкав і, як він розсипається, не показував. На закінчення просить суд перейнятися почуттям жалю до підсудного, не забувати його віку або його сім'ю, або ще чогось і зробити пом'якшення. Навіть самі жалісливі слухачі переконуються, що на користь підсудного нічого сказати не можна"215;

б) не забувати, що захиснику варто сперечатися з доказами провини підзахисного, а не з прокурором;

в) не захоплюватися "викопуванням" із промови прокурора дрібних огріхів у виразах із тим, щоб потім побудувати на них свою промову, проявляючи дотепність та іронію;

г) неприпустимо обвинувачувати всіх (слідчого - у непрофесіо- налізмі, прокурора - у недобросовісності, експерта - у некомпетентності, суддю - в упередженості, свідків - у заляканості і т. п.);

ґ) "немає гіршого прийому захисту, як несправедливі причіпки і нападки на потерпілих. Здебільшого вони говорять правду."216;

д) не захоплюватися самовихвалянням.

Промова захисника, як і прокурора, має бути конкретною. Розпливчасті, що не мають стосунку до справи міркування адвоката не викликають інтересу з боку суддів і не можуть принести користі для формування їх справжнього переконання.

Психологічна особливість судової промови адвоката-захисника полягає в тому, що вона виголошується після виступу прокурора. Під враженням його промови аудиторія одержала вже цілком визначену установку, в неї виник певний психічний стан, сформувалася визначена оцінна позиція. Промова адвоката - захисника повинна бути настільки переконливою, аргументованою й емоційною, щоб можна було зламати сформовану соціально-психологічну установку в суддів й інших учасників процесу.

У промові захисника також найскладнішим є аналіз особистісних властивостей підзахисного і мотивів його злочину. "Закон вимагає, - писав А. Коні, - щоб пом'якшення було засновано на обставинах справи. Але з усіх обставин справи, звичайно, найголовніше - сам підсудний. Тому, якщо в його житті, в його особистості, навіть у слабкос- тях його характеру, що випливають із його темпераменту і його фізичної природи, ви знайдете підставу для пом'якшення - ви можете до суворого голосу осуду приєднати голос милосердя"217.

У ході підготовки захисної промови адвокат може використовувати зміст табл. 3 для того, щоб характеристика особистості підсудного була достатньо повною.

Даючи розгорнуту характеристику, захисник торкається в промові способу життя підсудного до скоєння злочину, позитивних моментів його біографії, таких особливостей його поведінки під час і після скоєння злочину, що можуть позначитися на пом'якшенні його відповідальності.

Характеристика підсудного повинна бути докладною, об'єктивною і відповідати етичним вимогам. С. Андрієвський у промові на захист Іванова А., який обвинувачувався в убивстві своєї нареченої, наводить приклад стислості і водночас докладності й етичності в характеристиці підсудного:

"Особистість Іванова глибоко повчальна. Він перебуває саме на тій цікавій грані між нормальною і ненормальною людиною, на якій всі помилки пристрастей зазвичай одержують своє найсильніше і яскраве вираження... Іванов, хоча і військовий писар, але людина з великою начитаністю; ...це поєднання простого звання й освіченості допомагає розкриттю типовості Іванова: в ньому є і стихійна сила, і розвинена думка. Яка ж він людина? Ви бачите його зовнішність. Хоча йому вже 27років, але він надзвичайно молодий і мініатюрний. Він виглядає гарним хлопчиком. Риси обличчя в нього тонкі і правильні, але в його круглих очах, здебільшого серйозних, мерехтить неспокійний вогник блукаючої думки. За родом своїх занять він мав колись гарну кар 'єру - був старшим писарем штабу, але потім збився на манівці, за безпутність втратив службу й останнім часом був слюсарем на порохових заводах.... Іванов - людина безкорислива... При всій палкості своєї крові і пристрасності своєї натури він ні в якому разі не був розпусником або цим сластолюбцем... Високий стиль і піднесені почуття занадто завзято виявляються в Іванова завжди, коли він говорить або пише про любов, щоб можна було його запідозрити.

.. в лукавому лицемірстві. Ні, усе це в нього щиро. Він належить до типово роздвоєних людей нашого часу, що красиво думають і погано поступають "218.

На закінчення відзначимо таку особливість судових промов прокурора і захисника, як неоднорідність аудиторії. Головна частина її - склад суду. Водночас промова і прокурора, і захисника адресується опоненту в судовій суперечці і публіці, яка знаходиться в залі суду. І нехай публіка не має правомочності в рішенні кримінальної справи, але її подих оратор постійно відчуває за своєю спиною, її реакція впливає на загальну атмосферу судового засідання. Слід рахуватися з тим, що всі слухачі відрізняються за своєю правовою кваліфікацією, життєвим і правовим досвідом, ставленням до справи і її учасників. Серед них юристи-професіонали і дилетанти, люди, які прагнуть безстороннього розгляду справи і пристрасні, часом вороже налаштовані до промовця. Все це потрібно не тільки враховувати, а й будувати свою промову таким чином, щоб змінити ситуацію у відповідному для встановлення істини напрямі. Судова трибуна - місце сильного морального і правового впливу.

Кілька слів про мовну майстерність судді. Вона йому також необхідна. Річ у тім, що у процесі винесення вироку при виявленні суперечностей в змісті переконань окремих суддів виникає необхідність одним переконувати інших у правоті своїх поглядів, захищати і доказувати істинність своїх переконань, спростовувати ті думки і судження, що вважаються помилковими. До доведення суддя вдається й в тому разі, коли інші члени суду заперечують проти його погляду. Зайво говорити, що промова судді має бути бездоганною з погляду мовної культури, в його поведінці "не повинно бути підвищеної жестикуляції, дратівливості, грубості, глузування, зайвої повчальності"219.

ф ф ф

"Золотою ланкою", що скріплює воєдино всю систему доказів і особистих переживань судді, прокурора, адвоката, є їхній привселюдний виступ у суді. Він визначає майбутнє судове рішення, значною мірою від того, як "подається" матеріал кримінальної справи в привселюдному виступі, залежить "бути або не бути" покаранню чи виправданню. Такий гучний висновок не є перебільшенням. Вся історія розвитку привселюдної думки і судочинства підтверджує висловлене судження.

Підтвердимо це фактами, що виходять із "глибини століть". Існує така легенда1. У V ст. до н. е. Всевишній, стурбований сварками людей, що не припиняються, направив на Землю пані Риторику (не богиню, але дуже проникливу і розумну жінку), спорядивши її скринькою зі скарбами, використання яких може допомогти людям розібратися між собою. Риторика зі своїми скарбами опинилася в Сіракузах (острів Сицилія). Мандруючи, Риторика зустріла двох подорожніх - Каракса і Ліссія. Вона звернулася до них із проханням допомогти відчинити скриньку зі скарбами. Коли кришка скриньки була піднята, Риторика і подорожні побачили два предмети: квітку лілії й з обох боків гострий меч. Що б це могло означати? Каракс і Ліссій запитали про це посланницю Всевишнього.

Риторика присіла на камінь, взяла в руки лозинку і намалювала на піску картину, що відтворена в книзі "Міфи стародавнього світу". Ось як виглядає малюнок Риторики:

СКАРБИ ПАНІ РИТОРИКИ

~LT

МЕЧ

Сила переконання

Краса мови

Завершивши малюнок, вона передала подорожнім стисле Послання Всевишнього, в якому було усього чотирнадцять слів. Послання гласило: "Люди, учіться красиво і зрозуміло говорити; шукайте разючу силу переконання словом. І хай прийде мир у сім'ї ваші".

Отже, лілія - символ краси мови; разючий меч - символ сили переконання. Краса слова і сила переконання - дві сторони майстерності усної мови.

Пройшло кілька років. Риторика, перед тим як покинути Землю, продиктувала Караксу і Ліссію свої думки про красу мови і силу переконання словом. Книга була названа "Риторикою", і з того часу вона подорожує світом як зведення правил і засобів мистецтва привселюдного виступу.

Мистецтвом переконання словом володіли визначні політики, філософи, учені. Видатними серед них були греки Демосфен і Сократ, Платон і Аристотель, римляни Цицерон і Квінтиліан та ін.

Ораторська майстерність не може не привернути увагу студентів - майбутніх юридичних працівників. Причина тому - значущість, що не минає, "скарбів Риторики" у діяльності прокурора, адвоката, судді і будь-якого іншого представника юридичних професій. Останнім часом на прилавках книгарень з'явилося достатньо наукової і популярної літератури з риторики, і студент, який думає про свою майбутню кар'єру, знайде можливість її вивчити.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§3. Психологічні особливості промови судді, прокурорайадвокатавсуді"
  1. В. В. Бедь. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, 2004
    психологічні основи; соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності) і особливої частини (правова психологія, кримінальна психологія, психологія слідчих дій, психологічні аспекти у діяльності учасників судового процесу - судді, прокурора, адвоката, особливості психологічної консультації та судово-психологічної експертизи, виправна психологія). Для студентів, аспірантів і викладачів
  2. Бедь В. В.. Юридична психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і переробл. - К.: МАУП,. - 436 с.: іл. - Бібліогр.: с., 2003

  3. 52. Відмінність пояснення адвоката в суді касаційної інстанції від промови адвоката в суді першої інстанції по цивільній справі
    промова адвоката в суді першої інстанції по цивільній справі побудована на загальних процесуальних засобах захисту, а також спеціальних процесуальних засобах - заперечення проти позову і зустрічний
  4. Зміст судових дебатів
    промови сторін. І те, що дебати побудовані на основі змагальності, пояснюється саме характером, направленістю промов: кожна з них виражає в концентрованому вигляді процесуальні інтереси сторін, що сперечаються. Притім відсутність у промовах полеміки зовсім не засвідчує відсутність спору: зовнішні атрибути змагальності тільки обрамлюють, вінчають глибинні мотиви тієї чи іншої поведінки учасників
  5. Розділ 8 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОПИТУ
    Розділ 8 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
  6. Розділ 8 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОПИТУ
    Розділ 8 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
  7. Розділ 12 ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
    Розділ 12 ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО
  8. Розділ 3 ЗАГАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ В ЮРИДИЧНІЙ ПСИХОЛОГІ 36
    Розділ 3 ЗАГАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ В ЮРИДИЧНІЙ ПСИХОЛОГІ
  9. Розділ 12 Цивільне право регулює основні економічні й особистіші відносини. Об'єктами цивільних правовідносин є засоби виробництва, предмети споживання, нерухоме майно й інші матеріальні блага, права особистості, її свобода, честь і гідність. Беручи участь у суспільному виробництві, розподілі, обміні й споживанні, переслідуючи ті або інші життєві цілі, люди здійснюють визначену взаємодію один з одним, вступають у стосунки співпраці або конфронтації, виявляють свої емоційно-вольові особливості. Тобто вся сукупність соціальних відносин між членами суспільства виявляється в сфері цивільних правовідносин. І коли порушуються особисті права людини як у сфері майнових, так ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
    особливості. Тобто вся сукупність соціальних відносин між членами суспільства виявляється в сфері цивільних правовідносин. І коли порушуються особисті права людини як у сфері майнових, так ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО
  10. ВСТУП
    психологічні і соціально-психологічні основи відповідно до курсу юридичної психології; 3) розглянути проблеми правової соціалізації особистості, фактори і умови формування правосвідомості і причини її деформації; 4) розкрити психологічні аспекти криміналізації особистості, механізми злочинної поведінки і особистості злочинця, а також психологічних слідчих дій; 5) викласти психологічні
  11. ВСТУП
    психологічні і соціально-психологічні основи відповідно до курсу юридичної психології; Лазурский А. Ф. Классификация личностей. - Пг.: Госиздат, 1921. - С. 361. 3) розглянути проблеми правової соціалізації особистості, фактори і умови формування правосвідомості і причини її деформації; 4) розкрити психологічні аспекти криміналізації особистості, механізми злочинної поведінки і
  12. 4. ОСОБЛИВОСТІ НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
    особливості. Загальні особливості кримінально-процесуальних норм: вони є похідними від норм кримінального (матеріального)права (останні в субординації норм посідають провідне становище); вони регламентують, головним чином, процедуру здійснення кримінально-процесуальної діяльності, а тому відображають динамічні характеристики процесуальних відносин; адресатами кримінально-процесуальних норм
  13. 70. Поняття техногенного забруднення земель і особливості їх використання.
    особливості режиму їх використання. 3. Особливості режиму і порядку використання техногенно забруднених земель встановлюються законодавством України. Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення 1. Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим