§3. Психологічні особливості судового допиту

Такою ж загалом є схема допиту потерпілих і свідків (перед допитом цих осіб попереджають про відповідальність за давання неправдивих показань). При цьому слід зауважити, що згідно з Конституцією України потерпілий чи свідок мають право не давати показань стосовно себе та близьких родичів.

Інша специфіка судового допиту полягає в тому, що суд не має можливості зіставляти отримані показання з доказами, які ще не відомі допитуваному.

Розрізняють такі різновиди судового допиту (рис. 25):

Рис. 25. Різновиди судового допиту

У ході звичайного допиту суд та інші учасники судового процесу з'ясовують обставини справи, які їх цікавлять, при допиті підсудного, потерпілого, свідка, експерта. Звичайний допит припускає розповідь допитуваного у довільній формі; відразу ж можуть ставити запитання суд, прокурор, захисник без будь-якої черговості з будь-яких обставин справи.

Перехресний допит припускає, що сторони, які беруть участь у справі, можуть по черзі ставити запитання допитуваному з тієї самої обставини, для того щоб уточнити, розширити і перевірити його показання. "Перехресний допит із більшим успіхом, ніж звичайний, дає змогу розкрити суперечності в показаннях, виявити в них промахи, уточнити деталі і викрити допитуваного в даванні неправдивих показань. Він виявляється ефективним в усіх випадках, коли в показаннях допитуваного є внутрішні суперечності, неточності, коли виникають сумніви в повноті, правдивості і правильності показань"172.

Коли допустимий перехресний допит? Цей вид допиту застосовується тільки після того, як допитуваний вільно викладе свої показання в справі і відповість на поставлені запитання. Подібна послідовність дає можливість повніше з'ясувати факти, які підлягають уточненню в ході перехресного допиту. Найчастіше запитання на перехресному допиті спочатку ставить обвинувач або захисник, а потім інші учасники судового процесу.

Сутність шахового допиту полягає в тому, що при допиті особи водночас пропонуються запитання іншим особам щодо тих обставин і фактів, про які йдеться в цей момент. Мета шахового допиту - підтвердити або спростувати показаннями інших осіб відомості, отримані в ході основного допиту конкретної особи. Наприклад, допитуючи підсудного, водночас ставлять запитання потерпілому, свідкам тощо.

Отже, шаховий допит відрізняється від перехресного за такими ознаками:

а) при шаховому допиті допитує один із учасників судового процесу, а при перехресному допит проводять багато осіб;

б) при шаховому допиті та сама обставина з'ясовується одним допитувачем у різних осіб, а при перехресному кілька допитувачів установлюють ту саму обставину в однієї особи.

Додатковий допит полягає у тому, що суд і учасники судового процесу з'ясовують ті факти й обставини справи, що були з різних причин упущені в ході основного допиту, або уточнюють факти, із приводу котрих інші свідки, що потерпіли, підсудні дали інакші показання, ніж особа, яка підлягає додатковому допиту. Застосування додаткового допиту найбільш ефективне, коли підсудний заперечує свою провину або потерпілий (свідок) дає суперечливі показання.

Повторний допит проводиться тоді, коли після основного допиту в зв'язку з дослідженням інших доказів виникають сумніви в правильності отриманих показань або виникає необхідність для їхнього уточнення. Наприклад, допитом одного підсудного суд з'ясував окремі факти події, що сталася, інші ж підсудні дали суду з цієї ж події інакшу фактичну інформацію. У цьому разі суд і учасники судового процесу мають право повторно допитати підсудного.

Судовою психологією і криміналістикою на основі узагальнення судової практики розроблені тактичні прийоми допиту, серед них найефективнішими є:

а) зіставлення - застосовується для усунення суперечностей, що містяться в показаннях. Зміст прийому - зіставлення суперечливих частин показань (суперечливих показань у цілому) з іншими доказами, що не узгоджуються з ними (при цьому докази не повинні викликати сумнівів в їхній правдивості);

б) деталізація (конкретизація) - постановка запитань, що дають змогу розділити (розчленувати) загальні і недостатньо конкретні показання на окремі факти і більш глибоко їх вивчити;

в) уточнення - постановка запитань із метою з'ясовування деталей аналізованого епізоду події (час учинення визначених дій, їхньої послідовності, місця і т. д.);

г) контроль - постановка запитань, які прямо не стосуються теми допиту, але дають можливість одержати контрольні відомості для перевірки правильності показань.

ґ) нагадування - постановка запитань, що допомагають допитуваному пригадати окремі факти або деталі події. Прийом варто використовувати з урахуванням того, що нагадування про окремі моменти події і постановка навідних запитань - два принципово різних підходи;

д) наочність - використання в ході допиту різноманітних наочних приладів (планів, схем, ілюстрацій, фотознімків, предметів і т. д.), щоб викликати у допитуваного асоціативні уявлення.

Як правило, зазначені тактичні прийоми судового допиту застосовуються в певному поєднанні.

Розглянемо докладніше психологічні особливості допиту підсудного, потерпілого і свідків.

Допит підсудного. В чому відмінність допиту підсудного в суді від допиту цієї ж особи як обвинувачуваного на попередньому розслідуванні? От яку відповідь на це запитання дає О. Ратінов. Характеризуючи психологічні особливості підсудного, він відзначає, що вони "обумовлені близькістю остаточного рішення справи, гласністю допиту, наявністю вагомих обвинувальних доказів, знайомством обвинуваченого з усіма матеріалами попереднього розслідування, які в його присутності і за його участю перевіряються на суді, більшою підготовленістю до захисту. Дія цих факторів дуже різноманітна і часом суперечлива"173.

Психологія підсудного безпосередньо впливає на його поведінку. З одного боку, він більш ґрунтовно продумує свою позицію і підготовлений до сприйняття особливостей судового процесу. З другого боку, на підсудного сильний зовнішній вплив справляє присутність у залі судового засідання великої кількості людей. Одних публіка сковує, знижує тонус і активність у діях і поведінці, інших, навпаки, змушує триматися підкреслено незалежно, впевнено і вільно, третіх - пригнічує і т. д.

За своєю суттю допит підсудного - один із засобів установлення судом обставин розглядуваної кримінальної справи. При цьому для суду важливо не повторення показань, які дав підсудний на попередньому розслідуванні (вони можуть бути правдивими або неправдивими), а важливо, щоб він на суді дав правильні показання, які відповідають обставинам справи. Досить часто в ході допиту в суддів виникає сумнів, що підсудний говорить правду. В такому разі вони не тільки можуть, а й повинні справити на нього необхідний психологічний вплив з метою одержання об'єктивних показань.

Ефективність допиту залежить від багатьох умов, серед них найбільш істотними, на наш погляд, є такі: 1)

установлення психологічного контакту між судом і підсудним. Це нелегка задача, оскільки складна сама обстановка судового розгляду. Сувора об'єктивність, без будь-якої упередженості, із з'ясуванням обставин як проти підсудного, так і на його користь, тактовна поведінка самих суддів, правильне вирішення судом заявлених клопотань (у тому числі підсудним) - усе це створює сприятливу психологічну обстановку1; 2)

індивідуальний підхід до підсудного. Варто одержати з матеріалів справи такі відомості про риси характеру підсудного, його навички, схильності, інтереси, використання яких сприяло б одержанню точних і правдивих показань; 3)

взаємини між прокурором і захисником. Неприпустимі у стосунках між ними грубість, нетактовність, роздратування, неетичні заяви і репліки; 4)

характер і тон запитань підсудному. Часом суддя або інший учасник процесу, формулюючи запитання, показує своє негативне ставлення до підсудного і його показань, демонструє зневагу до нього. Така поведінка ускладнює допит, підсудний замикається і часом відмовляється від давання показань. Запитання повинні формулюватися чітко, стисло, зрозуміло й в коректному тоні.

З психологічного погляду цілком зрозуміло, що тактичні прийоми й особливості допиту підсудного залежать від його поведінки на суді, обраної ним позиції (табл. 6).

Таблиця 6

Психологічні особливості допиту Підсудного, який визнав себе винним Підсудного, який не визнав себе винним Підсудного, який на попередньому слідстві визнавав себе винним, а в суді провину заперечує 1 2 3 Мета - повне, всебічне й об'єктивне з'ясовування всіх обставин справи. Характерні риси допиту - деталізація показань, одержання максимуму фактичних даних Мета - з' ясовування і зіставлення окремих фактів у показаннях для одержання висновку про винність або невинність підсудного Мета - з' ясувати причину зміни показань (бажання уникнути відповідальності, пом'якшити свою провину, обмовити кого-небудь, отримання показань незаконним способом чи шляхом примусу, насильства та ін.) і довести винність або невинність підсудного 1 Пантелеев В. А. Психологія судебного разбирательства по уголовным делам. - М.: Ун-т дружбы народов им. Патриса Лумумбы, 1980. - С. 76-77. 1 2 3 Тактичні прийоми Тактичні прийоми Тактичні прийоми допиту - допиту - допиту - деталізація, деталізація, зіставлення, конкретизація, зіставлення, контроль, нагадування, зіставлення, уточнення, контроль, наочність, уточнення. уточнення, контроль. наочність. Характерні риси допиту - Очікуваний Характерні риси пред'явлення доказів, що результат - допиту - постановка узгоджуються з показаннями одержання несподіваних запитань на попередньому слідстві, інформації про і запитань "здалеку", проведення за необхідності мотиви злочину, апеляція до очної ставки, використання коло учасників, позитивних якостей кінознімання або магнітного умови формування підсудного. запису попереднього злочинного заміру, Істотна деталь - розслідування, а також психологію зіставляти показання висновки судово-медичної, підсудного тільки з достовірними криміналістичної експертиз доказами Кілька слів про допит неповнолітнього підсудного.

Допит потерпілих і свідків. Які психологічні особливості допиту потерпілих і свідків у суді? Чим ці особливості обумовлені? Одна з особливостей пов'язана з дією фактора часу - потерпілі і свідки дають показання в суді через досить тривалий проміжок часу після показань на попередньому розслідуванні. У зв'язку з цим виявляється така властивість людської пам'яті, як забування. Щоб не припуститися неточностей і неповноти в показаннях, суд і учасники судового процесу повинні справляти на потерпілих і свідків психологічний вплив, мета якого - спонукати їх пригадати ті факти, обставини і їх деталі, що мають значення для кримінальної справи. Необхідно ставити запитання так, щоб кожне наступне було логічним продовженням попереднього. Крім того, на показання свідків і потерпілих певний психологічний вплив справляє реакція людей, які присутні у залі судового засідання. Реакція залу може змінити психічний стан допитуваного, що часом викликає додаткові труднощі в пригадуванні і відтворенні фактів. "З одного боку, - відзначає А.В. Дулов, - реакція залу підвищує виховний вплив судового слідства, допомагає виховувати відповідне ставлення до вчинків і поведінки. Але ця ж реакція може створити й негативний емоційний стан у допитуваного і тим самим ускладнити процес встановлення істини. Реакція присутніх у залі осіб у деяких випадках може виступати як своєрідна форма навіювання, під впливом якого свідки іноді можуть змінювати свої показання"174.

Краще використання психологічних якостей потерпілих і свідків можливо тоді, коли дотримуються такі умови судового розгляду справи: -

у залі панує спокійна, ділова обстановка; -

суд виявляє коректність, об'єктивність при розгляді кримінальної справи; -

головуючий й інші судді шанобливо ставляться до прав усіх учасників процесу; -

вживається рішучих заходів щодо наведення порядку в залі суду та ін.

У ході допиту свідків і потерпілих у суді важливо встановити, чи є суперечність між показаннями, даними ними на попередньому розслідуванні й у суді. Наявність розбіжностей пояснюється багатьма причинами: -

свідок на попередньому розслідуванні давав неправдиві показання, а в суді вирішив розповісти правду; -

свідок у суді дає неправдиві показання, а раніше говорив правду; -

показання потерпілого або свідка неточно зафіксовані слідчим; -

потерпілий або свідок за час, що минув з моменту допиту його слідчим, забув окремі деталі події; -

потерпілий або свідок піддався тиску родичів підсудного, інших людей або засобів масової інформації; -

у процесі судового допиту відбулося пожвавлення спогадів і вгасання гальмування, що було під час допитів на попередньому розслідуванні; -

свідок, потерпілий отримав нову інформацію й у зв'язку з цим доповнює і уточнює свої показання175.

Для усунення суперечностей у показаннях необхідно чіткими і конкретними запитаннями допомогти свідкам і потерпілим пригадати ті факти та їх деталі, що цікавлять суд і учасників судового процесу. У таких випадках доцільно:

а) формулювати такі запитання, що розчленовують подію на окремі частини (згадавши якийсь факт, людина за асоціацією може пригадати й інші);

б) ставити запитання, пов'язані з якимись подіями в житті допитуваного;

в) пред'являти речові докази, за допомогою яких можна пригадати або уточнити обставини, які цікавлять суд;

г) давати для прослуховування магнітофонний запис їхніх показань та ін.

Судова практика свідчить, що найскладнішим є допит неповнолітніх і малолітніх потерпілих і свідків. Одна з причин полягає в тому, що ці особи легко піддаються навіюванню, не завжди здатні адекватно сприйняти і правильно пояснити окремі факти. У зв'язку з цим при допиті неповнолітніх і малолітніх потерпілих і свідків їм потрібно ставити запитання особливо чітко і ясно, використовуючи уточнювальні, детальні і контрольні запитання. Допит неповнолітнього свідка повинен проводитися за участю педагога, його батьків, опікунів.

Інформація, релевантна "§3. Психологічні особливості судового допиту"

1. В. В. Бедь. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ, 2004
   психологічні основи; соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності) і особливої частини (правова психологія, кримінальна психологія, психологія слідчих дій, психологічні аспекти у діяльності учасників судового процесу - судді, прокурора, адвоката, особливості психологічної консультації та судово-психологічної експертизи, виправна психологія). Для студентів, аспірантів і викладачів
   
2. Бедь В. В.. Юридична психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і переробл. - К.: МАУП,. - 436 с.: іл. - Бібліогр.: с., 2003
   
   
3. 4. ПРОЦЕСУАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ
   допиту свідка. Залежно від віку допитуваного свідка розрізняють: допит повнолітнього свідка; допит неповнолітнього
   
4. § 8. Допит неповнолітніх
   психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх: 1) дитячій вік (до 1 року); 2) раннє дитинство (від 1 до 3 років); 3) дошкільний вік (від 3 до 7 років); 4) молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 років); 5) підлітковий вік (від 11 до 14-15 років); 6) старший шкільний вік (від 14 до 18 років). Вікові особливості - це сукупність взаємопов'язаних типових для даного віку
   
5. 56. Ведення адвокатом допиту в суді підсудного, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів
   судової справи захисту є ведення допиту адвокатом в суді підсудного, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів, під час якого намічається правова позиція, з'ясовуються обставини, що сприяють захисту, оцінюються докази, зібрані на підтвердження обвинувачення, аналізуються доводи, які обвинувачений наводить на їх спростування. При веденні допиту в суді підсудного, потерпілих, свідків,
   
6. § 3. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень
   судово-медичної експертизи потерпілого, у разі застосування зброї - судово-балістичної експертизи, допиту підозрюваного та ін. Подальше розслідування зловживань владою або службовим становищем (ст. 364 КК) полягає в уточненні мотивів зловживання, фіксації його обставин, визначенні розміру заподіяної шкоди. Найчастіше мотивами зловживання владою або службовим становищем бувають корислива або
   
7. допиті хабародавця
   особливості. Бажано запропонувати допитуваному зобразити схематично місце передачі хабара (помешкання або ділянку місцевості), після чого така схема додається до протоколу допиту. Для зіставлення схеми і показань із фактичною обстановкою залежно від обставин доцільно зробити огляд зазначеного помешкання (місцевості) або перевірку показань на
   
8. Дослідження доказів.
   судову можливість самостійно після з'ясування думки учасників судового розгляду визначити порядок дослідження доказів. Однак практика йде таким шляхом: якщо підсудний визнає себе винним і бажає давати показання,то дослідження доказів починають із його допиту; якщо ж не визнає себе винним і показань давати не бажає, тосуд починає дослідження з допиту потерпілого, потім досліджує іншідокази, а вже
   
9. § 9. Тактика очної ставки. Перехресний допит
   психологічні стосунки можуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід. Тактика очної ставки має певну специфіку, яка пов'язана з розширеним складом її учасників; ускладненим інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю
   
10. Процесуальна характеристика допиту потерпілого.
    особливості порядку допиту неповнолітнього потерпілого див. ст. 168 КПК. 9. Учасники допиту: обов'язкові: слідчий, потерпілий; необов'язкові: прокурор; захисник (якщо допит потерпілого провадять за його клопотанням); перекладач; спеціаліст; особа, яка розуміє знаки глухих і німих; педагог або лікар, батьки чи інші законні представники (підчас допиту неповнолітнього потерпілого). -.
    
11. § 3. Система юридичної психології
    психологічні основи попереднього слідства, судової діяльності, діяльності виправно-трудових закладів16. Досить поширеною є система юридичної психології, запропонована В. Васильєвим. Вона складається з таких блоків17. Загальна частина включає предмет і завдання юридичної психології, методи, історію розвитку, зв'язок з іншими науками, основи загальної і соціальної психології,
    
12. § 1. Поняття та види допиту
    особливості, що визначаються процесуальним становищем допитуваного, зайнятою ним позицією, зацікавленістю у результатах справи, індивідуальними особливостями особи та деякими іншими обставинами. Залежно від підстав допит може бути поділений на ті або інші види. Так, залежно від процесуального становища допитуваного розрізняють допит таких осіб, як свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений,
    
13. § 3. Система юридичної психології
    психологічні основи попереднього слідства, судової діяльності, діяльності виправно-трудових закладів2. Досить поширеною є система юридичної психології, запропонована В. Васильєвим. Вона складається з таких блоків3. Загальна частина включає предмет і завдання юридичної психології, методи, історію розвитку, зв'язок з іншими науками, основи загальної і соціальної психології,
    
14. Розділ 8 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОПИТУ
    Розділ 8 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
    
15. Розділ 8 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОПИТУ
    Розділ 8 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
    
16. Розділ 12 ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
    Розділ 12 ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО