| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА 22. РЕГІОНАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ КРАЇН СНД ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ |
||
|
В області охорони навколишнього середовища у держав - членів СНД багато спільних проблем, що залишилися у спадок від СРСР. Радянський Союз володів величезними сумарними природними ресурсами - паливно-енергетичними, земельними, мінерально-сировинними, лісовими, водними. Деякими з них - в набагато більших розмірах, ніж будь-яка інша країна світу. Наявність цих ресурсів в першу чергу зумовило створення великих продуктивних сил, дозволило СРСР у другій половині XX в. вийти на друге місце в світі за загальним обсягом виробництва, а за окремими видами продукції, що виробляється - і на першому. Однак це перше місце було пов'язано з видобутком і подальшою переробкою природних ресурсів (вугілля, нафти, металевих руд, лісу), виробництвом деяких видів металлоемкого обладнання тощо 330 Командно-адміністративна система і що склався господарський механізм не стимулювали дбайливе, раціональне природокористування. Розвиток і розміщення продуктивних сил продовжувалося без належної проробки та обліку екологічних факторів. Прогрес асоціювався з димлячими трубами, тоннами витягнутого вугілля, виплавленої сталі, мільйонами кіловат електроенергії. Забрудненню піддавалися всі компоненти навколишнього середовища і всі куточки величезної держави. Екологічний аналіз, проведений Лабораторією моніторингу природного середовища та клімату Госкомгідроме-та СРСР і АН СРСР наприкінці 80-х років, показав рівень забруднення і деградації природного середовища в окремих регіонах колишнього СРСР (табл. 22.1). Багато в чому він відображає і сучасний стан країн СНД. Економічна криза початку 90-х років не благоприятствовал поліпшенню екологічної ситуації в країнах СНД. Показники економічного розвитку суттєво погіршилися: ВВП за 1990-1994 рр.. скоротився на 40%, а промислове виробництво майже вдвічі. Водночас відносно стабільним, особливо наприкінці 90-х років, залишався випуск продукції нафтогазової, гірничодобувної, хімічної, металургійної, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, тобто в галузях, що використовують невідтворювані природні багатства, з найбільшими шкідливими викидами в навколишнє середовище. Паливна криза 90-х років у Молдові, Вірменії, Грузії, Таджикистані викликав масову вирубку зелених насаджень. Таблиця 22.1 Місце, займане економічними регіонами колишнього СРСР за ступенем забруднення ь деградації природного середовища * Викиди шкідливих речовин в атмосферу Забруднення річок. Забруднення грунтів, Сукупність Республіки та економі-- = -1 на едини-По ражі ність антропогенних впливів ческие райони на одиницю обший площі цу урбанізованої площі ня лісів дефіцит води ерозія грунтів 1 2 3 4 5 6 7 ± Росія: Північний 12 2 2 8 12 13 Північно-Західний 9 10 7 9 13 15 Центральний 4 6 6 3 10 4 Волго-Вятський 14 15 18 4 11 17 Центрально-Чер-ноземний 6 14 вересня, л 4 3 червня 331 Закінчення табл. 22 1 1 2 3 4 5 6 липень Поволзький 4 8 12 1 6 5 Північно-Кавказ-ський 5 12 14 2 6 9 Уральський 1 1 3 2 вересня 2 західній-Сибир-ський 13 5 Липень 14 жовтня 16 Східно-Сибир-ський 12 3 1 11 15 15 Далекосхідний 15 16 8 12 15 18 Україна: Донецько-Пріднеп-ровский 1 травня 1 Квітня 1 квітня південно-західний 2 15 листопада 6 6 8 південний 6 17 17 5 травня 12 Білорусь 13 серпня 13 травня 11 Травня Прибалтійський - Литва, Латвія, Ес-тонія 6 18 9 6 8 12 Закавказький - Азербайджан, Армі-ня, груза 3 15 10 3 3 лютого Середньоазіатський - Киргизія, Таджи-кістан, Туркменія-стан, Узбекистан 11 14 11 2 2 7 Казахстан 10 4 18 7 4 14 Молдова 20 липня 16 березня 10 січня * Джерело: Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів у СРСР: Стат сб М., 1989. С. 8 Екологічна ситуація по окремих країнах СНД поліпшується повільно, за винятком окремих регіонів, де були зупинені (або істотно скоротили свою діяльність) екологічно шкідливі виробництва через розрив економічних зв'язків, військових конфліктів і по інших причин. У науковій термінології та практиці державного управління вводиться нове поняття - зони екологічного лиха. У природоохоронному законодавстві Російської Федерації використовуються такі поняття, як зона підвищеного екологічного ризику і надзвичайна екологічна ситуація, що затверджуються на підставі висновку екологічної експертизи. На просторі СНД чимало регіонів з неблагополучною екологічною ситуацією, які близькі або тотожні поняттю "зони екологічного лиха". Площа територій в СНД, які заражені, отруєні або перетворюються на пустелю в результаті господарської діяльності в ядерній, промислової та сільськогосподарської сферах, становить, за даними ООН, близько 4 млн км2, що відповідає площі Німеччини, Франції, Іспанії і Великобританії разом узятих. Забезпечити розробку та здійснення комплексних заходів щодо вирішення великих міжрегіональних екологічних проблем можливе лише об'єднуючи зусилля багатьох країн СНД. Регіони радіоактивного забруднення займають найбільші площі в Білорусі, Україні, Росії, Казахстані. Радіоактивне забруднення території Радянського Союзу в першу чергу пов'язано з будівництвом у сорокові роки атомних військових заводів на Південному Уралі (в Челябінській області), багаторічними ядерними випробуваннями в Казахстані під Семипалатинському. Вибух термоядерного пристрою безпрецедентною потужності на Новій Землі надзвичайно забруднив приполярну тундру, і оленярі Крайньої Півночі отримали дози опромінення в 100-1000 разів більш високі, ніж решта населення, через оленину - основний продукт харчування, так як головний корм тварин (мох ягель) мав дуже високу концентрацію радіоактивних елементів. Довготривалі наслідки для навколишнього середовища пов'язані з катастрофою на заводах Південного Уралу (1957), де вироблялося радянське атомну зброю: радіоактивні продукти поділу розсіялися і осіли в Челябінській, Свердловській і Тюменській областях; було забруднено понад 16 тис. км2 території, на якій проживало близько 300 000 чоловік. І тільки висновок Міжнародного договору про заборону випробувань ядерної зброї в трьох середовищах (Москва, 1963) призупинило радіоактивне забруднення, обумовлене військовими випробуваннями. Найбільш масштабною і складною по радіаційно-екологи-ного наслідків є зона впливу аварії на Чорно 333 бильської АЕС. Аварія на ЧАЕС за сукупністю наслідків є найбільшою катастрофою сучасності, вона торкнулася долі мільйонів людей в Білорусі, Україні та Росії. З усіх регіонів колишнього Радянського Союзу найбільшу кількість радіоактивних плям з найбільш високими рівнями забруднення знаходиться на території Білорусі (табл. 22.2). Таблиця 22.2 Розподіл основних плоі я з високим рівнем забруднення після аг, а ЧАЕС,% Площа ТЕ1 1И з щільністю забруднення радіо-Країни СНД нуклідами Більше 40 Ки / км2 15-40 Кі/км2 1-5 Кі/км2 Білорусь 69,4 58,4 29,0 Україна 20,6 12,5 32,9 Росія 10,0 29,1 38,1 В Україні найбільше забруднення радіонуклідами спостерігалося в безпосередній близькості від місця катастрофи. Небезпечна зона для знаходження людей була визначена в радіусі 30 км, куди потрапили міста Чорнобиль та Прип'ять. У зону забруднення, хоча і не такого сильного, потрапила і столиця України - м. Київ. Наслідки чорнобильської катастрофи позначаються на території 20 областей Європейської частини Росії. У колишньому СРСР розроблялася спеціальна довгострокова програма з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ставилося за мету забезпечити оздоровлення навколишнього середовища й умови безпечної життєдіяльності населення і в міру нормалізації радіаційної обстановки повертати зазнали радіоактивного забруднення території для господарського використання. З утворенням нових незалежних держав були розроблені національні програми ліквідації та мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС. Разом з тим, за окремими напрямами Білорусь, Росія і Україна здійснюють спільні заходи, які, однак, повинні бути більш масштабними. Зона Приаралья. Катастрофічні зміни природи Приаралья пов'язані з висиханням Аральського моря, опустелюванням, деградацією навколишніх ландшафтів. Безповоротне використання води для зрошення плантацій бавовнику призвело до різкого скорочення стоку річок Амудар'ї і Сирдар'ї в Аральському морі (з 1983 р. річка Сирдар'я перестала впадати в це море). Рівень води в море впав більш ніж на 12 м, площа акваторії за 60-90-ті роки XX ст. зменшилася на третину, а обсяг води - на 60%. Катастрофічно погіршилася якість річкових вод в нижній течії Амудар'ї і Сирдар'ї, які стали малопридатні для пиття. Сталося інтенсивне иссушение і засолення земель в дельтах цих річок, глибока деградація екологічних систем, тваринного і рослинного світу Аральського моря та прилеглих до нього територій. Для поліпшення екологічної обстановки та стану здоров'я населення в кінці 80-х - початку 90-х років приймалися спеціальні постанови, що передбачають проведення комплексу природоохоронних заходів, проте вони не були виконані. В даний час проблема Приаралья, а більш широко - проблема водопостачання країн Центрально-Азіатського регіону може бути успішно вирішена лише спільними зусиллями, оскільки головні річки регіону протікають по території кількох держав. В цілому система водопостачання, очищення та економії водних ресурсів може бути створена лише загальними зусиллями країн СНД і при ефективної допомоги міжнародного співтовариства. На першому етапі кооперація країн СНД покликана вирішити три головні завдання: ? розробити спільний баланс водних ресурсів та технологій, що забезпечують економію води в процесі її споживання; ? створити спільні контрольно-вимірювальні і регулюючі системи, що перешкоджають втратам води; ? компенсувати витрати Киргизстану і Таджикистану з регулювання Наринської і Кайраккумськоє водосховищ у верхів'ях річок. Зона Прикаспію. Загальна екологічна ситуація басейну Каспійського моря, супроводжувана різким погіршенням санітарно-токсикологічної та рибогосподарської обстановки, в даний час оцінюється як кризова. Відбулася повна дестабілізація системи самоочищення басейну і водосховищ. Триває деградація екосистем приток Волги. Особливо гостра екологічна обстановка склалася в Північному Прикаспії, яка характеризується порушенням земель розробками нафти і газу, виснаженням і забрудненням поверхневих і підземних вод суші, забрудненням морської акваторії, виснаженням рибних ресурсів, порушенням режиму особливо охоронюваних територій. Прогнозується подальше погіршення екологічної ситуації у зв'язку з різким збільшенням видобутку нафти на родовищах Каспійського шельфу Азербайджаном, Туркменією, а також Казахстаном і Росією. Піднімається, затоплюючи берега, рівень Каспійського моря, тим самим посилюються проблеми водопостачання прибережних територій. І в даному регіоні необхідні спільні зусилля країн СНД та світової спільноти з порятунку навколишнього 334 335 середовища. Будівництво природоохоронних об'єктів повинно вестись до введення в експлуатацію нафтогазових комплексів, прокладання нафто-і газопроводів, введення в дію інших господарських споруд. Регіональні екологічні проблеми Російської Федерації. Величезні розміри території Росії, велика різноманітність природних ресурсів, нерівномірність у рівні господарського освоєння обумовлюють різноманітність екологічних проблем. За деякими оцінками, зони підвищеного екологічного ризику становлять майже 10% всієї території Росії, тут проживає близько 70 млн осіб. У цих зонах зростає захворюваність людей, збільшується смертність, знижується продуктивність природних ресурсів. (Окремі екологічні проблеми Росії, тісно пов'язані з суміжними територіями країн СНД, викладені вище, інші вимагають додаткового аналізу.) Зона Арктики. Високий рівень забруднення, низький потенціал самовідновлення навколишнього середовища і уповільнений процес самоочищення, переважання ресурсовидобувних галузей характеризують цю зону. Найбільш складна екологічна обстановка склалася в Мурманської області та м. Норильську (забруднення повітряного середовища і скидання стічних вод підприємствами кольорової металургії), на Новій Землі (радіоактивне забруднення) і Ямалі. Стратегія раціонального природокористування в Арктиці повинна будуватися на основі пріоритету традиційних форм природокористування та соціально-культурного розвитку корінного населення регіону. Урал. Важка екологічна ситуація склалася тут, особливо в старих гірничопромислових центрах: забруднення атмосфери, виснаження водних і нераціональне використання мінерально-сировинних ресурсів, радіоактивне забруднення території. Для поліпшення екологічної обстановки вживаються заходи щодо впровадження більш досконалих технологічних процесів, будівництва очисних споруд у великих промислових центрах, рекультивації земель, порушених підприємствами гірничодобувної та металургійної промисловості; передбачається поетапне скорочення надходження забруднюючих речовин і відходів в природне середовище та ін Басейн озера Байкал. До специфічних екологічних проблем цього району відноситься збереження його природного комплексу. Унікальне прісноводне озеро займає перше місце в світі за глибиною (1620 м) і обсягу водних мас (23600 км3), в ньому міститься близько 20% світових і понад 80% обсягу прісних вод СНД. Екосистема Байкалу відрізняється дивовижним багатством і своєрідністю - в озері мешкають не менше 2400 видів і різновидів тварин і рослин. Особливістю озе 336 ра є наявність тонкого біологічного механізму самоочищення вод. Основна роль у цьому процесі належить зоопланктону, що має фільтраційний тип харчування і пропускає через себе воду озера. Розвиток продуктивних сил, нераціональне використання природних ресурсів у регіоні призвело до погіршення гідрохімічного стану озера та його приток, забруднення атмосферного повітря, розвитку ерозійних процесів, деградації живих організмів Байкалу. З метою збереження унікального природного комплексу було прийнято постанову уряду щодо кардинального вирішення проблеми Байкалу, здійснені великі природоохоронні заходи. Разом з тим проблема охорони озера залишається актуальною і потребують для свого вирішення ще багато сил і засобів, так як зберігається небезпека виникнення незворотних процесів в екосистемі Байкалу. Україна. Її регіональні екологічні проблеми різноманітні, але, безумовно, головною є наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Відзначимо також, що найбільш напружені взаємини між господарським комплексом і навколишнім природним середовищем склалися в Донецько-Пріднеп-Ровський районі, і насамперед у Донецько-Макіївському, Дніпропетровському, Запорізькому і Криворізькому промислових вузлах. У колишньому СРСР район за рівнем забруднення і деградації природного середовища займав сумне перше місце (табл. 22.1), тут практично відсутні території, не порушені діяльністю людини. Проблеми взаємодії господарської діяльності людини і природи Південного району України є характерними для регіонів з інтенсивними формами сільськогосподарського виробництва та високою щільністю сільського населення: це посилення процесів водної та вітрової ерозії, погіршення стану грунтів і рослинності, шкідливий вплив на водойми і повітряний басейн. Серйозною проблемою півдня України є осолоненя Дніпровсько-Бузького та Дністровського лиманів та скидання забруднюючих речовин у них, а також у північно-західний район Чорного моря. Необхідно відзначити, що ніякі локальні очисні або захисні споруди не зможуть вирішити проблеми охорони навколишнього середовища в XXI в. Єдиний вихід - розробка та реалізація міжнародних еколого-економічних програм сталого розвитку всіх регіонів світу, включаючи СНД. Лише на рівні СНД в цілому можна узгодити завдання захисту навколишнього середовища та розвитку економіки. 12 Про Шкмоаа Н Соколовський 337
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Глава 22. РЕГІОНАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ КРАЇН СНД ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ" |
||
|
||