| Головна |
| «« | ЗМІСТ | »» |
|---|
Процес відкладення жиру і його мобілізації з жирових депо з подальшим використанням в тканинах здійснюється за принципом саморегуляції. Підвищений рівень глюкози в крові затримує розпад тригліцеридів і активує їх синтез, навпаки, при зниженні її концентрації посилюється розщеплення жирів і в кров надходять неетеріфіцірованних жирні кислоти. Синтез - мобілізаційний цикл в жирових депо організму координується фізіологічним станом тваринного, характером годування і регулюється нейроендокринної системою.
Відповідно до вчення І. П. Павлова харчової центр, відповідальний за поглинання пиши, витяг з неї поживних речовин, їх використання та запасання, являє собою функціональне об'єднання клітин, розташованих в різних відділах головного мозку, корі великих півкуль, підкіркових структурах і стовбурової частини мозку. Взаємодія між цими групами нейронів забезпечує адекватну реакцію на різні метаболічні ситуації і формування харчових мотивацій.
Особливу роль відіграють нейрони заднього гіпоталамуса в вентро- латеральних і вентромедіальних ядрах. Руйнування вентролате- ральних ядер призводить до афагія - втраті апетиту, відмови від пиши аж до смерті від виснаження. Руйнування вентромедіальних ядер, навпаки, викликає тривале харчове збудження. Тварини поїдають незвично велику кількість їжі, у них розвивається ожиріння, яке обумовлено не тільки підвищеним надходженням метаболітів вуглеводно-жирового обміну, а й посиленим переходом вуглеводів в жири. Пряме нервове вплив на процеси ліпідного обміну проявляється у взаємовиключний впливі симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи: імпульси, які передаються по симпатичних нервах, гальмують синтез тригліцеридів і підсилюють їх розпад (ліполіз). Підвищення тонусу парасимпатичного відділу сприяє депонуванню жиру навіть в умовах голодування. Так, при перерезке чревного (симпатичного) нерва в приниркової клітковині зберігається більше жиру на денервированной стороні. Поряд з симпатичними нервами вираженим жиромобилизующего впливом володіють гормони мозкової речовини надниркової залози - адреналін і норадреналін.
Під дією соматотропного гормону процеси клітинної проліферації супроводжуються значними енергетичними затратами: в період зростання інтенсивно витрачаються запасені, депоновані речовини за рахунок інтенсифікації ліполі- за. Аналогічною дією володіє і гормон щитовидної залози тироксин: при гіпертиреозі спостерігається значне схуднення, а при гіпофункції гіпофіза і щитовидної залози розвивається ожиріння. Адренокортикотропний гормон (АКТГ) впливає опосередковано: впливаючи на синтез і виділення глюкокортикоїдів, він сприяє підвищенню вмісту глюкози в крові за рахунок мобілізації внутрішньоклітинних запасів в ході глюконеогенезу.
Утилізації вуглеводів за рахунок їх поглинання клітиною і відкладення у вигляді глікогену і тригліцеридів сприяє інсулін. Аналогічною дією володіє і пролактин - гормон передньої долі гіпофіза. Нервові і гормональні чинники постійно взаємодіють, забезпечуючи відповідність між процесами мобілізації і депонування жиру, але при порушенні механізмів контролю швидко наступають патологічні зміни - ожиріння або схуднення. Ожиріння насамперед пов'язано із зайвою, що перевищує енергетичні витрати організму, надходженням їжі (аліментарне) або з недостатнім використанням жиру як джерела енергії при зниженні м'язової навантаження організму або дефіциті жиромобилизующего гормонів. Ожиріння може бути викликано посиленим переходом вуглеводів в жири, як наслідок надлишкової продукції інсуліну і пролак- твань, або спадкової аномалією обміну речовин. Виснаження розвивається при недостатньому надходженні їжі, коли прихід поживних речовин не покриває енергетичні витрати організму, або воно є наслідком тривалого жиромобилизующего дії симпатичного відділу вегетативної нервової системи або відповідних гормонів.