Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 6. Роль судових органів у забезпеченні законності в управлінні |
||
Судові органи Радянської держави покликані охороняти від зазіхань соціалістичний суспільний і державний лад СРСР, права і законні інтереси громадян, державних і громадських організацій, підприємств та установ. Завдання радянського правосуддя полягає в забезпеченні точного і неухильного виконання законів усіма організаціями, підприємствами, установами, посадовими особами та громадянами. Суди є каральними і разом з тим виховними органами держави. Застосовуючи заходи кримінального покарання, вони переслідують мети виправлення і перевиховання злочинців. При цьому радянські суди організовані і діють на основі істинно демократичних принципів, закріплених в діючих радянських конституціях, загальносоюзних і республіканських законах про судоустрій Союзу РСР і союзних республік.38 Роль радянського правосуддя у забезпеченні законності в управлінні полягає в охороні від посягань на його полі- 37 Аналогічні або подібні з цим пропозиції неодноразово вносилися багатьма авторами (див., наприклад: Л. А. Миколаєва. Деякі питання вдосконалення законодавства у галузі прокурорського нагляду в СРСР . СБ: Питання держави і права Вид. ЛДУ, 1964, стор 113-114) 38 Відомості Верховної Ради СРСР, 1959, № 1, ст. 12. 133 > 134> ські та економічні основи, демократичні соціалістичні принципи, на права та законні інтереси суб'єктів радянського адміністративного права. Ця роль виконується радянськими судовими органами, по-перше, шляхом розгляду кримінальних справ, по-друге, шляхом розгляду віднесених до компетенції судів справ про адміністративні правопорушення, в третьому, шляхом розгляду справ про законність окремих актів управління і, по-четверте, шляхом винесення приватних визначень. Розгляд кримінальних справ і застосування заходів кримінального покарання до винних у вчиненні злочинів надає загальне превентивний вплив на всіх громадян і посадових осіб, зокрема у сфері управління. Водночас аналіз діючих норм радянського кримінального права приводить до висновку, що більшість з них прямо або побічно спрямоване на охорону законності у сфері радянського державного і громадського управління, на забезпечення радянських адміністративно-правових відносин. Такі норми, що встановлюють кримінальне покарання за державні злочини, за злочини проти соціалістичної власності, проти життя, здоров'я, свободи і гідності особи, проти політичних і трудових прав громадян, за господарські злочини, посадові злочини, за злочини проти порядку управління, проти громадської безпеки, громадського порядку і здоров'я населення, за військові злочини. Значення цих норм для охорони адміністративно-правових відносин чітко видно з позначення об'єктів і об'єктивних ознак, передбачених цими нормами злочинів. Об'єктами особливо небезпечного державного злочину можуть бути: Радянська влада, державна незалежність, територіальна недоторканність або військова міць СРСР, мирне співіснування народів. Інші державні злочини зазіхають на основи державного управління, обороноздатності, господарської могутності СРСР і союзних республік, на державну і суспільну безпеку, рівноправність націй, нормальну діяльність транспорту, кредитну та грошову систему. Злочини проти соціалістичної власності зазіхають на економічну основу нашого суспільства - соціалістичну власність на знаряддя і засоби виробництва і засновану на ній соціалістичну систему господарства. Безпосередніми об'єктами злочинів проти особистості є життя, здоров'я, свобода, честь і гідність людини. Злочини проти політичних і трудових прав громадян посягають на вільне здійснення громадянами СРСР виборчого права, на здійснення рівноправності жінок, 134 > 135> на права профспілок, на трудові права громадян. Інші злочини цього виду зазіхають на таємницю листування, недоторканність житла громадян, свободу совісті, що складають частину прав громадян у сфері управління. Всі норми кримінального права, спрямовані на боротьбу з Господарськими злочинами, діють у сфері державного і суспільного управлінської діяльності, охороняючи її від суспільно небезпечних дій, зазначених у кримінальних кодексах союзних республік. Так, наприклад, у розділі шостий чинного КК РРФСР передбачені кримінальні покарання за випуск недоброякісної, нестандартної або некомплектної продукції, приватнопідприємницьку діяльність і комерційне посередництво, спекуляцію, незаконне користування торговими знаками, обман покупців, випуск у продаж недоброякісних, нестандартних та некомплектних товарів, незаконне виготовлення, збут, зберігання спиртних напоїв, підробку знаків поштової оплати і проїзних квитків, порушення ветеринарних правил, порушення правил, встановлених для боротьби з хворобами та шкідниками рослин, заняття забороненим промислом, незаконне заняття рибним промислом та іншими водними видобувними промислами, незаконний промисел котиків і бобрів, виробництво лісосплаву або вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів, незаконне полювання, порушення правил здачі державі золота, умисну потраву посівів і пошкодження полезахисних та інших насаджень, незаконну порубку лісу. Об'єктами всіх цих злочинів є встановлений порядок ведення народного господарства в цілому або в його окремих галузях. Причому цей порядок в основному встановлений нормами радянського адміністративного права. Величезне значення для забезпечення правильної діяльності радянського державного апарату має боротьба із суспільно небезпечними діями і бездіяльністю посадових осіб, пов'язаними з їх зловживаннями владою або службовим становищем, перевищенням влади або службових повноважень, халатністю, хабарництвом, посадовими підробками . Ці злочини іменуються посадовими. Їх суб'єктами є посадові особи (за винятком дачі хабара і посередництва в хабарництві, які можуть бути вчинені і не посадовими особами). Їх спеціальний об'єкт - правильна діяльність державного та громадського апарату. З цією категорією злочинів за їх об'єкту подібні злочини проти порядку управління, які також зазіхають на правильну діяльність органів управління та громадських організацій. Разом з тим останні відрізняються від посадових злочинів по суб'єкту. Злочини проти поряд- 135 > 136> ка управління можуть бути вчинені громадянами чи посадовими особами, але поза зв'язку з їх службовою діяльністю. Злочини проти порядку управління передбачені, наприклад, дев'ята главою КК РРФСР: опір представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, їх образа, погроза або насильство щодо службової особи або громадського працівника, самовільне присвоєння звання або влади посадової особи, викрадення або пошкодження документів, штампів, печаток, бланків, їх підробка, виготовлення і збут, порушення правил в'їзду або проживання в прикордонній смузі, порушення паспортних правил, самовільне захоплення землі і самовільне будівництво, самоуправство, порушення законів про запис актів цивільного стану, незаконне користування знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та інші. Сфера державного та громадського управління охороняється також більшістю норм кримінального права, що встановлюють міри покарання за злочини проти громадської безпеки (хуліганство, погроза вбивством та інші), громадського порядку (порушення правил безпеки руху та експлуатації автомототранспорту або міського електротранспорту, порушення правил при виробництві будівельних робіт та інші) і проти здоров'я населення (незаконне лікування, порушення правил, встановлених з метою боротьби з епідеміями та інші). На охорону адміністративно-правових відносин в управлінні Збройними Силами СРСР безпосередньо спрямовані також норми кримінального права, що передбачають заходи боротьби з військовими злочинами. Ст. 237 КК РРФСР містить їх наступне визначення: «Військовими злочинами визнаються передбачені цим Кодексом злочини проти встановленого порядку несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних зборів». Порядок несення військової служби регулюється нормами адміністративного права. Таким чином, багато адміністративно-правові відносини захищаються нормами кримінального права, які забороняють суспільно небезпечні дії і бездіяльності і таким чином напрямними поведінку громадян і посадових осіб у законне русло, відповідне інтересам народу. Розгляд судовими органами справ про порушення цих норм і застосування до винних заходів кримінального покарання являє собою досить важливий засіб забезпечення соціалістичної законності в управлінні. Важливе значення в цьому має також судовий розгляд справ про окремі, віднесених до компетенції судових органів справ про адміністра- 136 > 137> тивних правопорушення й застосування ними до винних заходів адміністративного впливу. Законність в управлінні підтримується також розглядом судами віднесених до їх компетенції деяких справ адміністративного характеру, наприклад скарг на неправильності у списках виборців, скарг на неправильне накладення штрафу, позовів на незаконну видачу ордерів на житлову площу, позовів про скасування або зміну записів в актах цивільного стану та інші. У цих випадках суд перевіряє законність актів і дій органів управління і своїми рішеннями відновлює порушені права та законні інтереси громадян. Багато радянських юристи пропонують розширити компетенцію судових органів по справах адміністративного характера.3? Ця пропозиція доцільно застосувати до деяких нових категоріях адміністративних справ, в даний час знаходяться в компетенції органів управління. Проте в основному права громадян у сфері управління охоронялися, охороняються і повинні охоронятися органами управління та радянської громадськістю. Це пояснюється, по-перше, величезним обсягом і різноманітністю змісту прав громадян у сфері управління, по-друге, перевагами їх адміністративної охорони, що складається в більшій її мобільності в порівнянні з судової охороною. Слід погодитися з Я. А. Здир, який пише: «Мабуть, у цих питаннях треба йти не по лінії перекладання обов'язків контролю за законністю з одних державних органів на інші, а шляхом розширення форм і поліпшення методів громадського контролю ».40 Розвиток народного контролю та широку участь у ньому радянської громадськості створили для цього дуже сприятливі умови. Важлива роль у забезпеченні законності в управлінні належить приватним визначень судів. Виявивши при розгляді цивільної справи порушення посадовими особами або громадянами законності, правил соціалістичного співжиття, або істотні недоліки в роботі державних і громадських організацій, підприємств та установ, суд виносить окрему ухвалу і направляє його відповідним організаціям, підприємствам, установам, посадовим 39 Див наприклад: Д. М. Ч е ч о т. Проблема захисту суб'єктивних пряв та інтересів у порядку непозовного виробництв радянського цивільного процесу. Автореф. докт. дісс. Л., 1969, стор 28-29. Див: Його ж. Адміністративна юстиція. Вид. ЛДУ, 1972. 40 Я. А. 3 д і р. Деякі питання адміністративного права та посилення охорони прав громадян. СБ: Розвиток прав громадян СРСР і посилення ич охорони на сучасному етапі комуністичного будівництва. Саратов, 1962, стор 95. 137 > 138> особам або колективам трудящих, які повинні вживати заходів до усунення порушень і недоліків та повідомляти про це суд .41 За наявності підстав суд, розглянувши кримінальну справу, одночасно з постановою вироку виносить окрему ухвалу, в якому звертає увагу керівників відповідних підприємств, установ і організацій та інших осіб на причини та умови, які сприяли злочину . Для відповіді суду про вжиті по приватному визначенню заходи встановлено місячний термін. За матеріалами судового розгляду суд має право звернути увагу громадських організацій та колективів трудящих на неправильну поведінку окремих громадян. Копія окремої ухвали може бути спрямована в товариський суд.42 Сказане свідчить про величезну і специфічної ролі радянських судових органів в охороні законності в управлінні.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "§ 6. Роль судових органів у забезпеченні законності в управлінні" |
||
|