Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 7. Роль громадськості у забезпеченні законності в управлінні |
||
Участь громадськості у радянському державному управлінні в сучасний період постійно і універсально. Громадськість активно сприяє органам державного управління в найрізноманітніших організаційних і правових формах, а в багатьох випадках безпосередньо управляє переданими їй об'єктами господарського й культурного будівництва. Всі сучасні проблеми радянського державного і правового будівництва тісно пов'язані із зростаючою роллю громадськості. Це пояснюється розвитком соціалістичної демократії, процесів поступового перетворення соціалістичної державності в комуністичне громадське самоврядування. Громадськість бере участь у процесі розробки та прийняття нормативних актів Радянської держави, практичного їх здійснення та охорони норм радянського права від порушень. Правоохоронна діяльність радянської громадськості виражається насамперед у вихованні комуністичної свідомості радянських людей. У попередженні правопорушень та боротьби з їх наслідками велике значення має суспільний контроль і при- 41 Див ст. 38 Основ цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік (Відомості Верховної Ради СРСР, 1961, № 50, ст. 526). 42 Див: Кримінально-процесуальний кодекс РРФСР. М, «Юридична література», 1964, стор 132-133. 138 > 139> менение до винних у правопорушеннях заходів громадського впливу. Громадський контроль здійснюється численними органами профспілок, комсомолу, добровільних товариств, громадських інспекцій, групами і постами народного контролю, самодіяльними організаціями населення і т. д., а також громадянами. Широковідомих різноманітні організаційні та правові форми громадського контролю сприяють попередженню, виявленню, а також усуненню правопорушень, що породжують їх причин та умов, що їм умов. Громадський контроль внаслідок своєї масовості, повсякденності, систематичності є могутнім засобом перевірки виконання і разом з тим однією з правових гарантій законності, зокрема в радянському державному і громадському управленіі.43 Організації громадськості (так само як організації державності) впливають на людей насамперед і головним чином заходами переконання, виховання. Відносно ж людей, які вчинили антигромадські вчинки, зокрема правопорушення, вони застосовують заходи громадського примусу. Метою застосування цих заходів є виправлення людей і попередження нових вчинків, що суперечать інтересам суспільства. Заходи громадського примусу відрізняються від заходів державної. примусу, по-перше, тим, що перші застосовуються громадськими організаціями, другі - державними організаціями, по-друге, тим, що перші застосовуються в порядку, встановленому в одних випадках нормами громадських організацій, в інших - нормами права, другі завжди застосовуються в порядку , встановленому тільки нормами права, по-третє, тим, що перші не тягнуть наслідків, пов'язаних з правовим статусом громадянина, другі можуть спричинити ці наслідки. Н. А. Бєляєв та В. Г. Смирнов відкидають можливість розмежування державного та громадського примусу по применяющим їх органам. 43 Див: Правові гарантії законності в СРСР. М., Вид. АН СРСР, 1962, стор 408-410. 44 Н. А. Бєляєв, В. Г. З м і р н о в. В. І. Ленін про переконання і примус в соціалістичному суспільстві. СБ: В. І. Ленін про державу і право. Вид. ЛДУ, 1961, стор 57-58. 139 > 140> важко погодитися, так як виконання заходів примусу, в громадськими організаціями, в ряді випадків, зазначених у правових актах, спирається не тільки на моральний авторитет які застосували їх органів, а й на примусову силу держави. Так, наприклад, відповідно до ст. 19 Положення про товариські суди, затвердженого Указом Президії Верховної Ради РРФСР 3 липня 1961, при невиконанні у встановлений термін рішення товариського суду про відшкодування заподіяної шкоди, про накладення штрафу або іншому майновому стягнення голова товариського суду надсилає справу народному судді, який після перевірки поданих матеріалів і законності видає виконавчий лист для виконання через судового ісполнітеля.45 Опір представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, або примус, його до виконання явно незаконних дій, вчинені з насильством або з погрозою застосування насильства, його образа, так само як ці дії відносно представника влади, загроза або насильство щодо громадського працівника, застосовані в цілях припинення громадської діяльності або зміни її характеру в інтересах загрозливого, так само як ці дії відносно посадової особи, є злочинами проти порядку управління і переслідуються кримінальним законом (ст. ст. 191, 192, 193 КК РРФСР). Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 лютого 1962 р., затвердженим Верховною Радою СРСР 24 квітня 1962, відповідальність за посягання на життя, здоров'я і гідність народних дружинників значно усілена.46 Разом з тим виконання заходів державного примусу спирається не тільки на авторитет застосовують їх державних органів і примусову силу держави, але завжди і у величезній мірі на могутню силу громадської думки, підкріплювального примусовий акт держави. Заходи громадського примусу з підстав їх застосування поділяються на три групи. Першу з них складають заходи, що застосовуються громадськими організаціями на підставі норм, встановлених самими громадськими (партійними, профспілковими, комсомольськими, кооперативними та ін.) організаціями. Так, наприклад, ст. 9 Статуту КПРС встановлено, що «за невиконання статутних обов'язків та інші проступки член або кандидат у члени партії притягується до відповідальності і на нього можуть бути накладені стягнення: постановка на вигляд, догана (будів- « Ведомости Верховної Ради РРФСР, 1961, № 26, ст. 4б Відомості Верховної Ради СРСР, 1962, № 8, ст. 83; № 17, ст . 177. 140 > 141> гий догана), догану (сувора догана) із занесенням в облікову картку. Вищою мірою партійного покарання є виключення з партії. За незначні проступки повинні застосовуватися заходи партійного виховання і впливу у вигляді товариської критики, винесення партійного осуду, попередження або вказівки ». Ст. 12 Статуту КПРС передбачає, що «якщо член партії скоїв проступки, карані в кримінальному порядку, він виключається з партії і притягується до відповідальності відповідно до Закону» .47 Ст. 12 Статуту професійних спілок СРСР, ст. 7 Статуту Всесоюзного Ленінського Комуністичного Союзу Молоді передбачені заходи, що застосовуються до членів профспілок і комсомольцям за невиконання статутних вимог та інші проступки. Громадські стягнення на членів партії, профспілок та комсомолу накладаються не тільки за невиконання статутних вимог цих організацій, а й за порушення норм права та моралі. Ці заходи, застосовувані громадськими організаціями до їх членам, сприяють не тільки підтримці дисципліни в цих організаціях, а й зміцненню законності, зокрема у сфері управління, а також дотриманню моральних принципів морального кодексу будівника комунізму, проголошеного Програмою КПРС. Другу групу заходів громадського примусу складають заходи, що застосовуються громадськими організаціями на підставі норм, встановлених суспільно-державними актами (наприклад, спільними постановами ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС і т. д .), а також актами державних органів. Так, наприклад, народним дружинникам надано право доставляти в разі потреби громадян, які порушують громадський порядок, в штаб дружини, міліцію, в найближчий сільський чи селищний Рада; товариські суди мають право застосовувати до винних певні заходи громадського впливу, в тому числі такі, як грошовий штраф, відшкодування заподіяної неправомірними діями збитків на суму не понад 50 рублів та інші. Третю групу складають заходи суспільно-державного примусу, застосовувані суспільно-державними організаціями, на основі норм, встановлених спільними актами громадських і державних органів і актами державних органів. До них, наприклад, належать заходи, застосовувані до винних у правопорушеннях органами народ- 47 Матеріали XXIV з'їзду КПРС, стор 219. 141 > 142> ного контролю, комісіями у справах неповнолітніх та інші. Таким чином, організації громадськості активно сприяють зміцненню законності в управлінні своєю виховною діяльністю, здійсненням громадського контролю та застосуванням заходів громадського примусу до винних у правопорушеннях. Ця роль громадськості росте і буде рости в загальному процесі поступового перетворення соціалістичної державності в суспільне комуністичне самоврядування. N2 > 143>
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "§ 7. Роль громадськості у забезпеченні законності в управлінні" |
||
|