Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Б.В. РОСІЙСЬКИЙ * ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ПО СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ |
||
Заходами забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення іменується відносно незначну кількість процесуальних дій, найбільш часто здійснюваних на стадії порушення справи. Однак будь-які дії, здійснювані після вчинення правопорушення та зодягнені в процесуальну форму, не можуть не сприяти виявленню і фіксації доказів, забезпеченню провадження у справі. Розвиток інституту адміністративної відповідальності обумовлює необхідність як розширення спектра заходів адміністративного припинення, застосування яких процесуально регламентовано, так і вдосконалення самого порядку їх застосування. У зв'язку з цим відрадно, що в проекті нового КоАП РФ заходи забезпечення провадження доповнені такими діями, як: доставлення; огляд належать юридичній особі приміщень, територій й перебувають там речей і документів; огляд транспортного засобу; арешт товарів, транспортних засобів та інших речей; привід. Удосконалення механізму забезпечення провадження у де- * Завідувач кафедри адміністративного та фінансового права Московського інституту економіки, політики і права, доктор юридичних наук, професор. 64 лам про адміністративні правопорушення вимагає усунення наявних протиріч в порядку здійснення власне заходів забезпечення провадження і однойменних з ними звичайних адміністративно-запобіжних заходів, що застосовуються в процесі реалізації державними органами своїх правоохоронних, наглядових повноважень. Наприклад, порядок огляду речей, транспортних засобів або особистого огляду як заходів забезпечення провадження процесуально врегульовано. Відносно ж огляду речей, транспортних засобів, особистого огляду, застосовуваних міліцією в якості заходів адміністративного попередження, в законі практично немає ніяких процесуальних положень. Тим часом важливо вдосконалювати законодавство в частині не тільки уточнення підстав застосування заходів адміністративного попередження, але і порядку їх здійснення. Так, у багатьох випадках вкрай важливим є питання, чи можуть бути використані результати огляду, здійсненого в якості адміністративно-запобіжного заходу, в процесі доказування по справі про адміністративне правопорушення, якщо справа порушена за результатами такого огляду. З одного боку, допускається використання як джерел доказів будь-яких документів, наприклад рапорту особи, яка проводила огляд. Але з іншого боку, здійснення такого огляду, як правило, не відповідає процесуальним вимогам, що пред'являються до порядку здійснення огляду як заходи забезпечення провадження у справі. Нами вивчено 427 припинених виробництвом справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з незаконним придбанням або зберіганням наркотичних засобів у невеликих розмірах (ст. 44 КпАП РРФСР), розглянутих суддями в 1998-1999 рр.. в 18 суб'єктах Російської Федерації. Всі ці справи були припинені виробництвом з урахуванням позиції захисту про те, що вони порушувалися за результатами особистого огляду та огляду речей громадян (у переважній більшості випадків - пасажирів та інших осіб на залізничних вокзалах), виробленого до встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, т.е . не тільки без урахування вимог ст. 243, а й в протиріччя зі ст. 239 КпАП РРФСР. Багато аналогічних проблем виникає і в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення, порушених за результатами огляду транспортних засобів. Безумовним кроком вперед у вирішенні подібних проблем яви- 65 лось положення проекту нового КпАП про те, що справа про адміністративне правопорушення вважається порушеною з моменту складання першого протоколу про застосування заходів забезпечення провадження у справі. Однак, як уже зазначалося, адміністративно-запобіжні заходи нечасто здійснюються з дотриманням процесуальних правил, передбачених для однойменних з ними заходів забезпечення провадження у справі, а тому рідко можуть бути визнані такими. Зазначені процесуальні правила дотримуються в процесі здійснення адміністративно-запобіжних заходів в основному лише в тих випадках, коли є достатні дані вважати, що вже вчинено чи вчиняється адміністративне правопорушення. Здійснювані при цьому заходи спрямовані скоріше не на попередження правопорушень, а на їх виявлення і припинення і фактично попереджувальними не є. У переважній же більшості випадків здійснення адміністративно-запобіжних заходів, які самі до себе процесуально достатньою мірою не врегульовані, навіть якщо і дає певні підстави для порушення справи, не забезпечує належного збирання доказів. Це пояснюється тим, що докази представляють собою єдність фактичного змісту і процесуальної форми, що визначає, зокрема, і таке їх якість, як допустимість, яка означає, що при збиранні та фіксації отриманих відомостей повинні бути дотримані загальні процесуальні правила У зв'язку з цим бачиться чотири напрямки вдосконалення законодавства з метою вирішення подібних проблем. По-перше, в законах, що регулюють повноваження суб'єктів, які наділені правом здійснювати адміністративно-запобіжні заходи (наприклад, в Законі РФ «Про міліцію»), треба детальніше регулювати процесуальні питання здійснення таких заходів (огляду речей, транспортних засобів, особистого огляду і т.д.). Не виключено, що це можна і доцільно зробити в єдиному спеціальному федеральному законі. По-друге, порядок здійснення як запобіжних заходів, так і заходів адміністративного припинення слід було б привести в повне (або майже повне) відповідність із порядком застосування однойменних заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. 66 По-третє, за доцільне в КоАП РФ розвинути положення ст. 239 нині чинного Кодексу про те, що заходи забезпечення провадження застосовуються з метою припинення правопорушень, складання протоколу про правопорушення і т.д. Мабуть, слід також вказати, що дані заходи застосовуються і для виявлення правопорушень. Це, з одного боку, дозволить привести законодавство у відповідність з реальним станом речей, а з іншого - підкреслити фактичну тотожність заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення та однойменних адміністративно-запобіжних заходів, а також необхідність процесуальної регламентації здійснення останніх. І, нарешті, по-четверте, в КпАП за аналогією з КПК потрібно чітко викласти всі підстави порушення справи про адміністративне правопорушення. Серед них слід вказати, наприклад, фактичні дані, отримані в процесі здійснення адміністративно-запобіжних заходів та наглядових перевірок. Розвиваючи зазначене вище і що міститься в проекті КоАП РФ положення про порушення справи з моменту складання першого протоколу про застосування заходи забезпечення провадження, слід було б уточнити також питання, пов'язане з допуском захисника до участі в провадженні у справі. Згідно з положеннями проекту нового Кодексу, захисник допускається до участі у провадженні у справі з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, а в разі адміністративного затримання фізичної особи у зв'язку з адміністративним правопорушенням - з моменту адміністративного затримання. Однак, оскільки у разі здійснення заходів забезпечення провадження у справі до складання протоколу про адміністративне правопорушення справа порушується не на підставі складання цього протоколу, а з моменту складання першого протоколу про застосування заходів забезпечення провадження, логічно дозволити і участь захисника у процесі з цього моменту, що, з одного боку, підкреслювало б важливість різних заходів забезпечення провадження у справі, необхідність їх однакової оцінки з точки зору виявлення і фіксації доказів, а з іншого, сприяло б удосконаленню механізму здійснення даних заходів, захист прав і законних інтересів осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності. Представляється, що сказане особливо актуально у зв'язку з раз- 67 витием інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб. Надзвичайно своєчасним є встановлення суворого процесуального порядку огляду належать юридичній особі приміщень, територій й перебувають там речей і документів. Такий захід застосовувалася і раніше, наприклад посадовими особами податкових органів або органів податкової поліції. Але вона здійснювалася, як правило, з метою з'ясування обставин, що мають значення для повноти висновків контрольно-ревізійної перевірки, а складання протоколу про твір огляду саме по собі не могло служити фактом порушення справи про адміністративне правопорушення. Після ж прийняття і вступу в силу нового Кодексу справу про адміністративне правопорушення, скоєному юридичною особою, вважатиметься порушеною з моменту складання протоколу про огляд належних йому приміщень, територій й перебувають там речей і документів (якщо результати огляду дадуть підставу для порушення справи). Тим часом, якщо положеннями нового Кодексу будуть чітко визначені особи, які здійснюють особистий огляд, огляд речей, що знаходяться при фізичній особі, огляд транспортних засобів, а також особи, присутні при цих діях і підписують відповідні протоколи, то з оглядом належать юридичній особі приміщень, територій й перебувають там речей і документів такої чіткості немає. А адже результати такого огляду (як і результати здійснення зазначених заходів забезпечення провадження щодо фізичних осіб) повинні не тільки служити підставою для порушення справи про адміністративне правопорушення, а й відповідати загальним процесуальним правилам збирання і фіксації отриманих відомостей. З точки зору допустимості доказів, отриманих в процесі огляду належать юридичній особі приміщень, територій й перебувають там речей і документів, згідно ст. 68 печения виробництва та розгляді відповідних справ про адміністративні правопорушення (особливо порушених за результатами таких оглядів). Представляється, що потребує законодавчого регулювання питання про те, хто може бути представником юридичної особи, які беруть участь при здійсненні заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, скоєному даними юридичною особою (або, принаймні, згідно з якими нормативними документами це особа повинна бути призначене), і хто має право у випадках, не терплять зволікання, підписати відповідний протокол. Вирішувати це питання іншими шляхами, зокрема коментуванням КпАП, на наш погляд, неприпустимо. На жаль, здійснення огляду належать юридичній особі приміщень, територій й перебувають там речей і документів може бути ускладнене та неповної ясністю питання про те, хто може бути законним представником юридичної особи, покликаним в більшості випадків підписувати протокол огляду. Згідно ст. 25.4 проекту нового Кодексу, законним представником юридичної особи є або його керівник, або інша особа, визнана відповідно до закону або установчими документами органом юридичної особи, однак на практиці і в тому, і в іншому випадку можливі проблеми. Так, для управління товариством з обмеженою відповідальністю або акціонерним товариством крім одноосібного керівника (директора, генерального директора) може бути створений також колегіальний виконавчий орган (правління, дирекція тощо). Зрозуміла неможливість виконання функцій законного представника юридичної особи при провадженні у справах про адміністративні правопорушення колегіальним органом управління. Це може бути тільки його одноосібний орган - фізична особа, що випливає, зокрема, з положення про необхідність присутності законного представника юридичної особи при розгляді справи Тим часом, як показує вивчення діяльності юридичних осіб різних видів і форм власності, одноосібний керівник далеко не завжди має можливість не тільки бути присутнім при здійсненні огляду належать юридичній особі приміщень, територій й перебувають там речей і документів, а й взагалі захищати права і законні інтереси юридичної особи в процесі провадження у справі про адміністративне правона- 69 рушении. До того ж закон допускає, щоб одноосібний керівник обирався з боку (наприклад, не з числа учасників товариства з обмеженою відповідальністю), що в принципі ускладнює виконання ним відповідних функцій. Безумовно, положення ЦК РФ конкретизуються нормами федеральних законів, що регулюють правове становище, організацію і діяльність окремих видів юридичних осіб. В принципі у відповідності з цими нормами так само, як і відповідно до установчих документів юридичної особи, його законними представниками можуть бути визнані як керівники, так і інші особи Проте аналіз федерального і локального нормативного регулювання організації і діяльності юридичних осіб свідчить, що визнання конкретної фізичної особи законним представником юридичної особи найбільш реально не відповідно до законів або установчими документами, а згідно з прийнятими на основі установчих документів внутрішнім статутним нормативним документам юридичних осіб. Виходячи ж з положень проекту нового КпАП, законним представником юридичної особи в процесі провадження у справах про адміністративні правопорушення крім його керівника може бути тільки особа, визнане в такій якості законом або установчими документами, а не іншими нормативними актами. Зазначене протиріччя серед іншого ускладнить і здійснення такої міри забезпечення провадження у справі, як огляд належать юридичній особі приміщень, територій й перебувають там речей і документів, утруднить процес фіксації і використання наявних доказів. Видається, що і це питання вимагає іншого рішення, відмінного від прийнятого КпАП. 70
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Б.В. Російський * ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ПО СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ" |
||
|