| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Службова особа як суб'єкт контрабанди. |
||
|
Досить високою є суспільна небезпека вчинення контрабанди службовими особами, наприклад, митної служби, з використанням свого службового становища, які сприяють незаконному переміщенню предметів контрабанди. Контрабанду, вчинену за участю службових осіб з використанням службового положення потрібно визнати кваліфікованим видом контрабанди. Також необхідно розглянути питання про можливість вчинення контрабанди тільки службовими особами, які вчинюють даний злочин за допомогою повноважень, наданих їм по службі (суб'єкт злочину має займати певну посаду в митних органах чи його статус та повноваження дозволяють йому уникати митного контролю), чи це можуть бути приміром особи, що виконують управлінські функції в приватних комерційних організаціях. За діючим законодавством, а саме, приміткою до ст. 364 КК України службовими особами є особи: 1. Які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням; 2. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені в пункті 1 цієї Примітки [123, с. 793]. Відносно розглядуваного складу злочину службовою особою, що вчинює контрабанду з використанням свого службового становища слід вважати таку особу, яка за родом своєї службової діяльності здійснює відповідні дії по контролю за переміщенням через митний кордон товарів та дає дозвіл на дані переміщення. Також слід визнати, що контрабанда, яка вчинюється службовою особою з використанням свого службового становища, може бути вчинена і іншими особами, службова діяльність яких безпосередньо не пов'язана з виконанням вказаних вище функцій, але вони можуть використовувати своє службове становище для незаконного переміщення предметів контрабанди. Ними можуть бути службові особи, які за родом службової діяльності мають можливість перетинати митний кордон чи здійснювати контроль за переміщенням вантажів, а також службові особи, звільнені МК України від митного контролю та які користуються цим для вчинення контрабанди. До них відносяться: глави дипломатичних представництв іноземної держави, члени дипломатичного персоналу представництва, члени їхніх сімей, які проживають разом з ними (ст. 287 МК України), співробітники адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави та члени їхніх сімей (ст.ст. 287, 288 МК України), консульські представництва іноземних держав та члени їх персоналу (ст. 290 МК України), іноземні дипломатичні і консульські кур'єри (ст. 292 МК України). Також митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжувальний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їхніх сімей, які прямують разом із ними (ст. 67 МК України). Також певні привілеї мають розвідувальні органи України. Відповідно до п. 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про розвідувальні органи України" від 07 березня 2002 р. № 3111-III (3111-14) ст. 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (2097-12) доповнено пунктом "т", на підставі якого техніка, устаткування, майно й матеріали, що ввозяться на митну територію України розвідувальними органами України й призначені для власного використання цими органами, звільняються від обкладення ввізним митом. Чинне кримінальне законодавство України розрізняє дві форми вини при вчиненні злочину: вину у формі умислу і вину у формі необережності (ст. 23 КК України) [123, с. 126]. Ознаки прямого умислу, вказані у ст. 24 КК України, характерні для так званих злочинів із матеріальним складом, необхідною ознакою яких є настання певних суспільно небезпечних наслідків і наявність причинного зв'язку між діянням особи і наслідками, що настали. Тому при вчиненні цих злочинів винний передбачає не лише суспільно небезпечні наслідки свого діяння, але й у загальних рисах - розвиток причинного зв'язку між діянням, що вчиняється, і злочинним наслідком, що настане. У так званих злочинах із формальним складом, який не передбачає як необхідну ознаку настання певних суспільно небезпечних наслідків, змістом прямого умислу є усвідомлення винною особою суспільно небезпечного характеру своєї дії або бездіяльності та бажання її вчинення. Отже, характерною ознакою прямого умислу є бажання настання злочинного наслідку - щодо злочинів із матеріальним складом, та бажання вчинення злочинного діяння - щодо злочинів із формальним складом. У такого роду бажанні знаходить свій вираз вольова ознака умислу як його найважливіша риса. Мотив вчинення злочину - це усвідомлена спонука особи, яка викликала у неї намір вчинити злочин. Мотив є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину у тих випадках, коли він безпосередньо вказаний у диспозиції кримінального закону. Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винний та бажав їх настання, можливо лише при ретельному аналізі складу вчиненого злочину та виявленні його елементів і всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки при кваліфікації злочину. Мета - обов'язкова ознака складу злочину лише тоді, коли вона прямо передбачена у диспозиції кримінального закону, і, таким чином, є обов'язковою (конструктивною) ознакою складу злочину. Це означає, що відповідальність за законом настає лише за такі дії, які вчиняються з вказаною в ньому метою. Ступінь вини - означає кількісну характеристику вини, відображає тяжкість провини особи перед суспільством, є сукупністю форми і змісту вини з урахуванням всіх особливостей психічного ставлення особи до обставин злочину. Це поняття широко використовується в теорії кримінального права і судовій практиці [91, с. 181-183]. Зважаючи на вищевикладене можливо зробити висновок, що в ст. 201 КК України не міститься вказівки на форму вини при вчиненні контрабанди. Але, виходячи з характеру самих дій, що полягають в переміщенні предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від нього, в теорії і в судовій практиці одностайно визнається, що з суб'єктивної сторони контрабанда характеризується умисною виною у формі прямого умислу. Моментом закінчення контрабанди є фактичне переміщення через митний кордон поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів та предметів, зазначених у ст. 201 КК України. Але в переважній більшості товари та інші предмети переміщуються через митний кордон далеко не для перевірки пильності несення служби митниками та прикордонниками. Кінцевий результат таких дій, хоч він і лежить за межами складу даного злочину, є певна матеріальна вигода, надання послуг, взаєморозрахунок і т.і. Тому соціальна сутність, протиправність та небезпечність контрабанди має визначатися також і виходячи з характеру кінцевого результату дій злочинця, хоча склад злочину контрабанда ст. 201 КК України є чітко визначеним законодавцем та не потребує для своєї кваліфікації певних матеріальних наслідків. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Службова особа як суб'єкт контрабанди." |
||
|
||