| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.2. Теоретичні та прикладні проблеми кримінальної відповідальності за контрабанду |
||
|
При вивченні проблемних питань щодо відповідальності за контрабанду, в першу чергу, звертає на себе увагу розмаїття думок авторів з приводу окремих питань, що стосуються даного злочину. Цей факт, по-перше, вказує на актуальність проблематики, а по-друге, при більш глибокому вивченні, в більшості випадків, - на неузгодженість термінологічної бази та відсутність повноцінного та глибокого вивчення історичного аспекту проблеми. Саме історичні витоки з позицій сьогодення дадуть можливість теоретично коректно та практично вірно надати трактування ключовим термінам та поняттям. Також беззаперечним є факт, що при вивченні будь-якого складу злочину потрібно ознайомитися з максимальною кількістю думок науковців, взявши до уваги позиції яких можливо буде довести хибність чи право на життя певних теоретичних засад. Отже, на наш погляд, неможливо об'єктивно вивчити дане явище, оперуючи лише останніми статистичними та правовими даними. Будь-яке явище містить в собі історичне підґрунтя, тим більше таке з давніх часів відоме як контрабанда, і тому тільки у контекстному вивченні історичного, правового, статичного аспектів даного явища можливо дійти до правової суті даного злочину. Те, що соціально-політична і кримінально-правова оцінка контрабанди та її історичне підґрунтя досить глибоке, можливо дослідити на прикладі робіт Є. Осокіна "Внутренние таможенные пошлины в России" [131], К. Лодижинського "Історія русского таможенного тарифа" [107], Ю.Г. Кисловського "Контрабанда: история и современность" [71], які вважали, що система митних давньоруських правил була завезена грецькими священиками князю Володимиру для розповсюдження християнства, тобто у 988-989 р.р., а також, що слово "мито" вживалося ще до прийняття християнства в договорі Олега з Візантією, тобто у 911р. А перші відомості про контрабанду в Київські Русі зустрічаються датованими ще ІХ-Х століттями. Однак за нашими дослідженнями правове закріплення контрабанди та визнання як явища прийшло набагато пізніше, приблизно в ХІІ-ХІІІ столітті, саме тоді держава за рахунок правових заходів стала реагувати на контрабанду. Першими контрабандистами на Русі були заморські купці, починаючи з представників Ганзи в Новгороді в XІІІ-XVІ століттях, а потім англійські купці в XVI - XVII століттях. Щодо суб'єкту злочину в ст. 201 КК України не міститься ніяких ознак, які б його характеризували. Якщо звернутися до Загальної частини КК України, то в ній зазначено, що суб'єктом злочину вважається фізична особа, яка на момент вчинення злочину володіє двома основними ознаками: осудністю і досягненням певного віку. Також, враховуючи високий рівень корумпованості та вчинення даного злочину службовими особами, зокрема, працівниками митниці, такі дії мають бути виділені в кваліфікований вид контрабанди. До речі, саме таким шляхом, тобто включенням даної кваліфікуючої ознаки до статті, яка встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду, пішли більшість країн. У КК Росії, в ч. 3 п. Б ст. 188 "Контрабанда", що міститься у розділі VІІІ, чітко вказано на суб'єкт злочину - посадова особа з використанням свого службового становища. У ст. 242 розділу ІІІ КК Болгарії вказано в п. В на "посадову особу, безпосередньо пов'язану з митною службою". Також КК Японії містить ст. 138 глави 14 "Злочини щодо опію". В згаданій статті вказано: "Якщо особа, що відає митними справами, ввозила чи дозволила ввезення опію чи приборів, які використовуються для його викурювання, вона карається позбавленням волі з примусовою фізичною працею на строк від одного до десяти років" . Дана позиція підтверджується рядом досліджень міжнародних соціологічних організацій, які було наведено в "INTERNATIONAL CRIME THREAT ASSESSMENT СHAPTER 1 Global Context of International Crime" [68]. Оценка реальности угрозы, исходящей от международной преступности. Доклад Совета Национальной Безопасности США 2001 год. З них можна зробити висновки, що контрабанда в великій кількості випадків базується на корумпованості службових осіб. Висновки даного дослідження ґрунтуються на дискусіях 26 груп (з 187 учасниками), на 136 докладних інтерв'ю, опитуванням 6 050 громадян і 1 307 чиновників протягом 1996 - 1998 р.р. Щодо суб'єктивної сторони злочину, то це, як пише Л.Н. Кривоченко в роботі "Субъективная сторона преступления. Кримінальне право України. Общая часть" [85], - це внутрішня сутність злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення його свідомості та волі до здійснених ним суспільно небезпечних діянь та їх наслідків. Більшість науковців, наприклад, В.В. Лукьянов (Уголовно-правовая характеристика контрабанды и ее предупреждение: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Л., 1982.) [108], О. М. Омельчук (Контрабанда за кримінальним правом України Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ - 2002) [128] не піддає сумніву, що даний злочин може бути вчинено лише з прямим умислом. Ми повністю згодні з тими авторами, які вважають, що особа усвідомлює, що порушує законодавство, та переміщує предмети способом, вказаним в кримінально-правові нормі, тобто вчиняє контрабанду, свідомо бажає цього. Про мотив та мету вчинення злочину у статті нічого не сказано. Однак російський науковець Ю.І. Сучков відстоює думку, що при вчиненні контрабанди метою є вивезення (ввезення) та реалізація контрабандного товару [196, с.72-73; 197, с.56]. На наш погляд, дане твердження є спірним. Контрабанда - це злочин з формальним складом, її об'єктивна сторона включає тільки діяння. Законодавець не пов'язує відповідальність за вчинення контрабанди з мотивом чи метою даного злочину. Ці елементи знаходяться поза межами складу злочину і для кваліфікації діяння, передбаченого ст. 201 КК України значення не мають. На нашу думку, визначення суб'єктивної сторони злочину в значній мірі впливає на його кваліфікацію та визначає його суспільну небезпеку. Враховуючи все вищезазначене можливо зробити висновки, що проблема контрабандного переміщення товарів не нова і цікавила як науковців, так і практичних працівників досить давно. Велика кількість робіт, які присвячені вивченню окремих аспектів згаданого злочину свідчить про актуальність даної тематики. Але неузгодженість позицій авторів у більшості випадків призводить до непорозумінь та відсутності конструктивного діалогу по вирішенню спірних питань. На нашу думку, така ситуація склалася через декілька причин: по-перше, неузгодженість термінологічної бази, по-друге, відсутність повноцінного та всебічного дослідження проблеми, по-третє, неврахування історичних витоків та відсутність досконального вивчення розвитку згаданого явища. Все ж різноманітність думок авторів та врахування досвіду інших країн та вітчизняного історичного підґрунтя нададуть можливість комплексно дослідити проблеми відповідальності за контрабанду. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "1.2. Теоретичні та прикладні проблеми кримінальної відповідальності за контрабанду" |
||
|
||