Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

4. НАПРАВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ДО СУДУ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ПІДСТАВИ І ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК


Звільнення від кримінальної відповідальності особи, яку обвинувачують у вчиненні злочину, здійснюється виключно судом (ч. 2 ст. 44 КК). Тому кримінальна справа, в якій у ході розслідування встановлено підстави до звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягає направленню до суду.
Підстави прийняття такого рішення визначено кримінальним і продубльовано кримінально-процесуальним законом, це:
зміна обстановки (ст. 48 КК; ст. 7 КПК);
дійове каяття особи (ст. 45 КК; ст. 7-2 КПК);
примирення обвинуваченого з потерпілим (ст. 46 КК; ст. 8КПК);
передання особи на поруки колективу підприємства, установичи організації (ст. 47 КК; статті 10, 11, 13 КПК);
закінчення строків давності притягнення до кримінальноївідповідальності (ст. 49 КК; ст. 11-1 КПК);
застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК; статті 9, 438, 440, 447 КПК).
Кожна із зазначених підстав передбачає наявність відповідних умов. Останні регламентовано у вказаних вище статтях кримінального та кримінально-процесуального законів.
Процесуальний порядок прийняття рішення про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності є такий.
Встановивши наявність підстави до прийняття відповідного рішення, слідчий:
1) до закриття кримінальної справи роз'яснює обвинуваченому:
сутність обвинувачення;
підставу звільнення від кримінальної відповідальності;
право заперечувати проти закриття справи судом за цієюпідставою. Якщо обвинувачений заперечує проти прийняття такогорішення, то провадження у справі продовжується у звичайномупорядку (з направленням справи до суду із обвинувальним висновком).
Велике значення для практики слідчої діяльності має питання про те, чи можна приймати рішення про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності в тому разі, якщо обвинувачений не визнає себе винним у вчиненні злочину. Жодної вказівки щодо вирішення цієї ситуації немає ані в законі, ані в актах офіційного тлумачення норм права (постановах Пленуму Верховного Суду України). Тому часто прокурори не погоджуються із відповідною постановою слідчого, якщо обвинувачений хоча б частково не визнає себе винним. Мотивується це рішення таким чином: "якщо обвинувачений не визнає вини, яка є доведеною, то це означає, що він не покаявся у вчиненому" (таким є професійне тлумачення правових норм, які регламентують звільнення особи від кримінальної відповідальності). Вирішувати це питання потрібно в кожному випадку окремо, залежно від ситуації провадження у справі. Однак категорично стверджувати про неможливість прийняття слідчим рішення про направлення справи до суду з підстав, передбачених статтями 7-11-1 КПК, не можна. Обвинувачений, навіть не визнаючи себе винним (він не зобов'язаний цього робити), вправі обирати свою "процесуальну долю";
складає мотивовану постанову. Мотивом прийняття рішенняє визнання прокурором того, що виправлення обвинуваченого можливе без застосування кримінального покарання;
ознайомлює з постановою обвинуваченого, його захисника,потерпілого або його представника;
якщо після ознайомлення із постановою учасники заявиливимогу про ознайомлення з усіма матеріалами справи, то виконуєїї. Ознайомлення з постановою і матеріалами кримінальної справиоформлюється протоколом;
направляє справу до прокурора.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 4:
Підстави прийняття рішення про направлення кримінальноїсправи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності регламентовано як кримінальним, так і кримінально-процесуальним законом.
Процесуальний порядок прийняття цього рішення за всімапідставами є єдиним.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
Органи досудового слідства мають право закривати кримінальнісправи за такими, що реабілітують, і "нейтральними" (формальними) підставами.
Закривати кримінальні справи за підставами, що не реабілітують, слідчий не має права, за такими винятками: наявність актаамністії; недосягнення особою на час вчинення суспільно небезпечного діяння 11-річного віку; смерть особи.
Для вирішення питання про закриття справи за підставами,що не реабілітують, слідчий зобов'язаний направити її до суду.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ
Нормативно-правові акти
1. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ (узагальнення Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України) // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 2.
Наукові та навчально-методичні джерела
Дубинский А. Я. Прекращение уголовного дела в стадии предвари-тельного расследования. - К., 1975.
Егоров В. С. Теоретические вопросн освобождения от уголовной от-ветственности. - М., 2002.
Рижаков А. П. Окончание предварительного расследования. - М1999.
Стопко Н. Г. Недоказанность обстоятельств уголовного дела. - Крас-ноярск, 1984.
Тертишник В. М. Компроміс у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 11.
Химичева Г. П., Мичурина О. В., Химичева О. В. Окончание предварительного расследования прекращением уголовного дела. - Рязань, 2001.
Хруслова Л. Закриття кримінальних справ: деякі теоретичні та практичні проблеми // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 1.
Шевченко Т. Деякі питання застосування давності в кримінальномусудочинстві // Право України. - 2002. - № 10.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "4. НАПРАВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ДО СУДУ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ПІДСТАВИ І ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК"
  1. Направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
    направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. За наявності підстав, зазначених у ст. 48 КК, у справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд У судовому засіданні виносить постанову про закриття справи. До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від
  2. 35. Процесуальний порядок закриття та відновлення кримінальної справи.
    направленням справи прокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника. Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п'ять років, необхідно у
  3. 2.4. Етапи стадії
    направлення справи до прокурора із: обвинувальним висновком (ст. 225 КПК); постановою про направлення справи до суду для вирішенняпитання про застосування примусових заходів медичного характеру(ч. 2 ст. 417 КПК); постановою про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 7-3, ч. 1ст. 9 КПК; ч. 1 ст. 97 КК); постановою про направлення
  4. Підстави закриття кримінальної справи, що не реабілітують,
    направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (статті 7-11-1 КПК). Оскільки кримінальну справу направляють до суду, то доцільніше говорити не про закриття справи (як у ст. 141 КПК), а про припинення обвинувачення щодо особи. Справа становить цілісне утворення, а тому її може бути закрито тільки повністю. Обвинувачення ж може бути припинено
  5. 2. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ, ФОРМА ТА ЗМІСТ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
    направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про винність обвинуваченого. В обвинувальному висновку: підбивають підсумки проведеного розслідування; дають юридичну кваліфікацію злочину; викладають аналіз зібраних доказів. Підставами до складання обвинувального висновку є: встановлення особи, яка вчинила злочин; пред'явлення їй обвинувачення; обґрунтованість обвинувачення
  6. 2.5. Кінцеві рішення стадії
    направлення справи до суду для вирішення суддею питання про призначення її до розгляду). За результатами діяльності в стадії порушення державного обвинувачення у справі, що надійшла до нього із обвинувальним висновком, прокурор (або його заступник) приймає одне з таких рішень. Рішення про затвердження обвинувального висновку - у разі,якщо прокурор, перевіривши кримінальну справу, дав
  7. 1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
    направлення справи до суду для вирішення питанняпро застосування примусових заходів медичного характеру; застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи медичного характеру; скасування необгрунтованої постанови суду про закриття справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вонине вчинили суспільно небезпечне діяння. Такі рішення суд апеляційної інстанції може
  8. 2. ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ
    направлення до приймальників-розподіль-ників, але не більше ніж на 8 годин; здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласніоперативно-розшукові заходи з метою розкриття злочинів, учиненихнеповнолітніми або за їх участю; виявляти, вести облік осіб, які втягують неповнолітніх в антигромадську діяльність; проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно
  9. 3. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ
    направленню до спеціального навчально-виховного закладу, займатиметься протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали (постанови), суд вправі тимчасово, строком до 30 ' Перелік примусових заходів виховного характеру є вичерпним. Суд вправі призначити один або кілька з них і разом з цим призначити неповнолітньому вихователя. Однак, як свідчить практика, суди
  10. 5. ПРЕДМЕТ, МЕЖІ ТА СУБ'ЄКТИ ДОКАЗУВАННЯ
    справі, їх називають предметом доказування. У предметі доказування є кримінально-правовий, цивільно-правовий, кримінологічний та кримінально-процесуальний елементи. Кримінально-правовий елемент предмета доказування утворює сукупність обставин, регламентованих ст. 64 КПК, а саме: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчиненнязлочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і
© 2014-2022  ibib.ltd.ua