Це не альтернативи, а зигзаги історичного шляху. Більш серйозне значення мають альтернативні варіанти середньострокових процесів. Така альтернатива існувала, на думку. B.C. Дякина, в 1906 році, коли влада упустила можливість угоди з лібералами на умовах останніх. Але, з одного боку, шанси на таку угоду були незначні, а з іншого - воно було б занадто запізнілим. Реальними альтернативами міняють хід історичного процесу, є альтернативи довготривалого розвитку, вони виникають рідко. В якості довготривалих чинників розвитку пропонується розглядати співвідношення релігійного і революційної свідомості. Криза релігійної свідомості в кінці XIX століття визнається явищем загальноєвропейським. В основі його позітівістс-кая етика служіння історичному прогресу, що прийшла до Росії з Заходу, як і марксизм. У Росії ця етика привела до формування революційної моралі інтелігенції, яка особливо яскраво проявилася в поведінці більшовиків. Водночас криза релігійної свідомості широко торкнувся народні маси. Втрата релігійної етики сприяла прийняттю масою етики революційною.
Особлива увага приділяється оцінці «людських» модер-ганізаційні можливостей країни, які визнаються досить обмеженими через слабкість середнього класу, основною соціальної опори реформ.
Вирішальною умовою успіху більшовиків називається те, що селянство Росії, тобто більшість населення країни, відмовило в довірі капіталізму, проголосивши своїми гаслами знищення приватної власності на землю, заборона найманої праці, зрівняльний землекористування. Ліберальні пропозиції сприймалися селянами чисто ситуаційно; загалом же вони залишилися байдужими і навіть ворожими «панської» політиці (Т.Г. Леонтьєва, Ю.П. Бокарьов). Настільки ж масовим було розчарування народних мас в буржуазної демократії та їх крутий поворот до влади Рад. Російський національний криза 1914-1918 рр.. наклався на загальносвітову кризу капіталізму і європейської цивілізації, в т.ч. ліберальної буржуазної демократії. Найбільш видимим його проявом стала перша світова
війна. Капіталістична суспільна система і цивілізація, ка-залось, втратили право на легітимність. У цьому зв'язку відбувається уточнення характеру революції як антибуржуазного, але не соціалістичного (В.П. Булдаков), оскільки маси уявлення не мали про науковий соціалізм. Жовтнева революція була за задумом соціалістичної, за мрією про майбутнє, по думці про направлення подальшого розвитку. Однак по реальних дій вона не була соціалістичною. І якщо були соціалістичні дії, то диктувалися вони скоріше тиском мас, ніж доктриною (П.В. Волобуєв, В.І. Міллер).
|
- 4. Жовтень 1917 (питання методології)
співвідношення між економічним і соціальним розвитком країни. Зроблений в кінці XIX - початку XX ривок (з 1861 по 1913 рр.. Обсяг промислового виробництва зріс у 12 разів) посилив розладнаність господарства, уг-лубілся розрив між укладами. До речі, радянські історики змінили погляд на проблему багатоукладності. Багатоукладність не розглядається тепер як особливість Росії і тим більше як
- Глава друга. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
співвідношення чоловіків і жінок, їх віку, сформованих форм шлюбу - від моногамних до гаремних форм сімей. Зрозуміло, така організа-ція знала і владні інститути: влада ватажка, ради старійшин. Причому існувала вибір-ність, змінюваність вождів, ватажків, ради старійшин. Форма влади в первісному суспільстві називається, на відміну від влади в державно організованому суспільстві,
- Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
співвідношення, прийоми здійснення державної влади. Аристотель застосував кількісні і якісні оцінки для визначення різних форм правління. Йому ж належать і різні позначення різновидів тієї чи іншої форми правління, наприклад демократичної і аристократичної республік, тієї влади, яка лежить в основі відповідної форми правління: демократія (влада народу),
- Глава сьома. ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА
співвідношення різних соціальних інститутів у суспільстві - хто, наприклад, ефективніше може вирішувати ті чи інші конкретні економічні, політичні, соціальні завдання, чию «продуктивну» міць у конкретної історичної обстановці має і може задіяти суспільство, щоб забезпечувати свою життєво важливу стабільність, або, навпаки, реформаторські або навіть революційні зміни.
- Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
співвідношення судової влади та інших гілок влади. Як згадувалося вище, в попередніх розділах, в парламентській республіці судова влада є незалежною, самостійною, діючої виключно на основі закону. Але в Радянській державі в певні періоди відбувалося зрощення не тільки законодавчої і виконавчої влади, а й судової і виконавчої влади, а
- Глава дев'ята. ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА
співвідношенні указу і закону, про роль судової практики, унікальний психологічний та соціологічний аналіз права, проведений Л. Петражицким, і навіть положення типового договору на оренду земельної ділянки, що укладається з переселенцем, розроблені за участі П. Столипіна, втратили своє значення? Звичайно, ні. Вважаю, що взагалі прийшов час саме в рамках вітчизняної теорії права
- Глава десята. ПРАВО В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ РЕГУЛЯТОРІВ
співвідношення законів, указів, постанов і тих чи інших суспільних відносин, навколо проблем підвідомчості, підсудності, юрисдикції, компетенції державних органів. Ось чому навіть умовне, схематичне виділення таких сфер, як шлюбно-сімейна, трудова, обрядово-культова, політична, економічна та інших, має корисне значення. Особливе місце займає при цьому проблема
- Глава дванадцята. ФОРМА ПРАВА
співвідношенні природного і позитивного (законодавчого) права. Прихильники природного права дійсно могли спиратися у своїх логічних побудовах на інколи відсутність розумних, моральних обгрунтувань законодавства абсолютистських монархій, насамперед закріплювали кріпацтво, сваволя, дикі форми судочинства тощо Згадаймо знаменитий вислів одного з видатних
- Глава двадцята. Правосвідомості та правової культури
співвідношення правової культури з іншими системами загальної культури - політичної, наукової, художньої, так і форми розгляду спорів у суді, роботу законодавчих органів і т.п. У правовій культурі розвинутого демократичного суспільства судова влада - це не третя сила, як традиційно вважається (перші дві - законодавча і виконавча влади), а перша влада, що забезпечує не Глава 1.5. Особливості національної ділової культури
- співвідношень індивідуалізму і колективізму в термінах управління показана в табл .. 1.3. Таблиця 1.3. - Інтерпретація співвідношень індивідуалізму і колективізму в термінах управління Показник Індивідуалізм Колективізм Ідентифікація себе Усвідомлення себе як «Я», іден-тифікації себе тільки з собою як особистістю Усвідомлення себе як «Ми»: ідентифікація себе з соці-альної мережею за належністю-сти
соотношений индивидуализма и коллективизма в терминах управления показана в табл..1.3. Таблица 1.3. - Интерпретация соотношений индивидуализма и коллективизма в терминах управления Показатель Индивидуализм Коллективизм Идентификация себя Осознание себя как «Я», иден-тификация себя только с собой как личностью Осознание себя как «Мы": идентификация себя с соци-альной сетью по принадлежно-сти
|