| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, ПРИРОДА НАВЧАЛЬНОЇ ФОРМИ, ОСНОВНІ І ЗАГАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ ЇЇ СТРУКТУРИ |
||
|
Форма навчання являє собою цілеспрямовану, чітко організовану, змістовно насичену та методично оснащену систему пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, відносин вчителя і учнів. Результатом такої взаємодії є професійне вдосконалення вчителя, засвоєння дітьми знань, умінь і навичок, розвиток їх психічних процесів і моральних якостей. Форма навчання реалізується як органічна єдність цілеспрямованої організації змісту, навчальних засобів і методів. Одинична і ізольована форма навчання (урок, лекція, лабораторна робота, семінарське заняття, екскурсія тощо) має приватне навчально-виховне значення. Вона забезпечує засвоєння дітьми конкретних фактів, узагальнень, висновків, відпрацьовування окремих умінь і навичок. Система ж різноманітних форм навчання, що дозволяє розкрити цілісні розділи, теми, теорії, концепції, застосувати взаємозалежні вміння та навички, має загальне навчально-виховне значення, формує у школярів системні знання і особистісні якості. Система різноманітних навчальних форм, пронизана та скріплена провідними ідеями розділу, теми та єдиними видами діяльності, забезпечує засвоєння системи досліджуваної науки, формування світогляду, навчальних умінь і навичок. Ефективність реальної практики навчання забезпечується не окремими формами, а їх продуманій, взаємопов'язаної системою. Різні системи навчання учнів: індивідуальна, групова, класно-урочна, бригадна, масового суггестивного навчального взаємодії - не є взаємовиключними. Наприклад, класно-урочна система може включати в себе індивідуальні, групові, бригадні заняття і елементи сугестивної педагогіки. Тому й система форм може включати колективні, індивідуальні та інші заняття. Необхідність системної залежності і різноманітності форм навчання обумовлена своєрідністю змісту освіти, а також особливостями сприйняття та засвоєння навчального матеріалу дітьми різних вікових груп. Зміст науки і вікові особливості школярів вимагають відповідної, адекватної форми навчання, определяют.ее характер: місце в процесі навчання, тимчасову тривалість, мінливу, рухливу структуру,. способи організації, методичне оснащення. Різні поєднання цих компонентів дають можливість створювати різноманітність і різноманіття навчальних форм. ' Опції форм навчання складні і різноманітні. Серед них на першому місці - навчально-освітня. Форма навчання конструюється і використовується для того, щоб створити найкращі умови для передачі дітям знань, умінь, навичок, формування їх світогляду, розвитку обдарувань, практичних здібностей, активної участі у виробництві та суспільного життя. Виховна функція забезпечується послідовним введенням школярів за допомогою системи форм навчання в різноманітні види діяльності. У результаті в роботу активно включаються всі духовні та фізичні сили: інтелектуальні, емоційно-вольові, дієво-практичні. Дитина досягає цілей, долає труднощі пізнання, радіє перемогам, допомагає товаришам, проявляє терпіння і витримку, наполегливість і волю. Постійно підкріплюються і зміцнюються морально-вольові якості дитячої особистості. Організаційна функція навчання в тому, що необхідність відповідності обсягу, якості змісту освіти віковим можливостям дітей вимагає від вчителя чіткого організаційно-методичного інструментування подачі матеріалу, суворого відбору допоміжних засобів. Адаптація школярів до специфіки тієї чи іншої форми дає їм можливість заздалегідь готуватися до діяльності. швид тро виробляти установку на працю в певних умовах. Психологічна функція форм навчання полягає у виробленні в учнів певного діяльно стного біоритму, звички до роботи в один і той же час. Звичний час і знайомі умови навчальних занять породжують в дітях психічний стан розкутості, свободи, оптимальної напруги духовних сил. Форми організації навчального процесу забезпечують колективну та індивідуальну діяльність дітей, виконуючи інтегрую-дифференцирующую функцію. Навчальний процес, реалізований в різноманітних формах, в основі своїй процес колективної пізнавальної діяльності. Діти пізнають спільно, обмінюються інформацією в практичних справах, вчаться взаєморозумінню і взаємодопомоги. Разом з тим навчання є процес розвитку можливостей особистості. Тому кожна форма колективних занять повинна володіти можливістю індивідуалізації діяльності школярів, забезпечувати роботу за просунутими програмами одних і підтягування до среднеобязательного рівня інших. Систематизує й структурує функції організаційних форм навчання полягають у тому, що вони вимагають розбивки всього навчального матеріалу по частинах і темах, його структурування та систематизування як в цілому, так і для кожного заняття. По відношенню один до одного форми навчання здатні виконувати комплексну і координуючу функції. З метою підвищення ефективності засвоєння матеріалу дітьми, на основі якої-небудь форми навчання можуть бути об'єднані і використані складові частини інших форм. Так, під час екскурсії прочитується невелика лекція, організується бесіда, і дітки беруть участь у практичній роботі. При вивченні цілої теми одна форма, наприклад урок, може виконувати роль основної, базової, ведучою по відношенню до інших - семінарам, бригадним занять, що дають додатковий або допоміжний матеріал. Нарешті, стимулююча функція форми організації навчальних занять виявляється з найбільшою силою, коли відповідає особливостям віку дітей, специфіці розвитку їхньої психіки і організму. Так, лекційна форма своєю монотонністю здатна придушити в молодших школярів всяку пізнавальну активність. Тим часом як урок - драматизація розповіді, що включає в дію уяву, мова, мислення, організм в цілому - стимулює їх бурхливу діяльність. Самостійна робота старшокласників інтенсифікує процес засвоєння знань, а «розжовування» тексту підручника вчителем перетворює будь-яку форму в нудне і марне проведення часу. Такі основні функції форм організації навчального процесу. Природа форми навчання громадськості. В її основі лежать історично складаються різноманітні і різноманітні форми людського спілкування. Умовно можна виділити кілька типів спілкування: трудове чи ділове, на грунті суспільно-політичної діяльності, духовно-естетичне, яка навчає повчати спілкування між дорослими і дітьми, спілкування в пізнавальної, науково-дослідної діяльності, в побуті і у вільний час. У трудовому взаємодії людей виникли такі форми спільної виробничої діяльності і ділового спілкування, як трудовий колектив, виробнича бригада, трудова артіль, сімейний, орендний підряди, виробничі збори, інструктаж, ділову нараду, летучка, будівельний загін, обмін досвідом на виставках і семінарах. Суспільно-цивільне взаємодія людей породило такі форми спільної діяльності і спілкування, як громадські сходи, мітинги, демонстрації, маніфестації, громадські свята та обрядові ходи. Духовно-естетичному спілкуванню властиві колективні форми спілкування з мистецтвом: відвідування виставок, прослуховування концертів, перегляд вистав. Їх наслідком є дискусійні обговорення, конференції, зустрічі з авторами. Різноманітні і форми взаємодії на грунті самодіяльного мистецтва. У обучающе-повчати спілкуванні дорослих з дітьми склалися різноманітні форми індивідуального і групового навчання, настанови, а також бесіди, проповіді, моралізаторство, навіювання. Все це різноманіття форм людського спілкування природно відбилося на формах організації дитячого життя, навчання і виховання дітей. Вони, звичайно, не переносилися безпосередньо в навчально-виховну практику, а піддавалися ретельному відбору, педагогічної обробці і переробці, що забезпечило можливість створення ефективних форм навчання. Форми навчання поділяються на індивідуальні, групові, колективні, масові. Основними елементами процесу навчання, різні комбінації яких складають-основу структури будь-якої форми, є: придбання учнями нових знань, закріплення, застосування знань на практиці, повторення і діагностика. Найбільш характерна психологічна особливість первинного засвоєння знань, умінь, навичок - ясність у розумінні дітьми матеріалу. Чітке засвоєння знань стимулює школяра на подальшу роботу, сприяє вихованню світогляду, працьовитості, розвитку пізнавальних інтересів і творчих здібностей. Відсутність розуміння породжує у школярів відчуження, неприязнь до процесу навчання, бажання уникати безглуздого проведення часу. Закріплення знань, відпрацювання умінь і навичок спрямовані на освіту у дітей наукових понять, узагальнених образів і символів як особистого надбання. На цій основі частину знань переходить в автоматизовані дії, на вміння і навички. Збагачення дітей знаннями, вміннями та навичками створює у них внутрішній стан впевненості, самоствердження. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок на практиці - у праці, життєвому спілкуванні, навчальної та позанавчальної діяльності, в особистому творчості - активізує життєву позицію дітей, формує в них громадянську самостійність. Різні види повторення є обов'язковою умовою приведення в систему всіх набутих знань, умінь і навичок, встановлення внутрішньо-і міжпредметних зв'язків, вдосконалення світоглядного підходу до аналізу явищ дійсності. Діагностика, перевірка та оцінка знань, умінь і навичок учнів є своєрідний вид закріплення і повторення знань. Вони допомагають вирішувати найважливіші обучающе-виховні психологічні завдання. Оскільки вчення не тільки задоволення, але і праця, борг, точна діагностика, перевірка та оцінка дозволяють вчителю стимулювати виконання завдань учнями і в той же час дисциплінувати їх. Суспільно значуща і справедлива оцінка діяльності дитини підтримує в ньому здорове самолюбство, сприяє самоствердження, спонукає до подолання складних перешкод, до прояву волі і витримки. Перевірка та оцінка сприяють приведенню знань, умінь і навичок в систему, привчають до сумлінності і відповідальності. На цій основі здійснюється поступовий перехід процесу навчання та навчання в процес самонавчання і самоосвіти, що становить основу безперервності освіти. Опановуючи методами і прийомами навчальної діяльності, розвиваючи в собі працьовитість, дитина поступово вчиться самостійно розбиратися в потоці наукової, технічної, художньої та політичної інформації. Названі елементи процесу навчання складають основу навчального процесу та конструювання форм навчання.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, ПРИРОДА НАВЧАЛЬНОЇ ФОРМИ, ОСНОВНІ І ЗАГАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ ЇЇ СТРУКТУРИ " |
||
|
||