| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
СУТНІСТЬ ЦІЛІСНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ |
||
|
Цілісність об'єктивно притаманна речам і явищам реального світу . Поняття цілісності характеризує явища, процеси, системи з точки зору наявності в них основних компонентів, що забезпечують в єдності та взаємозв'язку повноцінне функціонування. Суспільство як складна соціальна система являє собою органічну цілісність, що складається з безлічі окремих систем і підсистем: економічної, політичної, культурної, моральної, правової, педагогічної та багатьох інших. У кожній цілісній системі відбувається нескінченний рух, подолання протиріч, перегрупування взаємодіючих сил, освіта нової якості, виникнення систем більш високого порядку. Педагогічна система як цілісність являє собою організовану сукупність цілей, змісту, умов, форм, методів, напрямних і перетворюють дитяче життя. Вона вибудовується з урахуванням можливо більш повного впливу на особистість дитини та взаємодії з нею. Загальна система навчально-виховної роботи включає в себе функціональні, спеціального призначення педагогічні підсистеми, спрямовані на вирішення специфічних виховних завдань. Такими підсистемами, наприклад, є сукупність цілеспрямованих заходів та видів діяльності з формування працьовитості, вихованню патріотичних та інтернаціональних почуттів, естетичного смаку, фізичної культури, розумового розвитку. Найважливішою якістю науково організованою педагогічної діяльності є цілісність і системність, тобто доцільність, послідовність, интегратив-ність, взаємодія підсистем в рамках загальної системи. Складність педагогічного процесу, неоднозначність його результатів, полягає в тому, що дитина виховується цілісно в цілісному життєвому потоці відносин, у той час як в організованій навчально-виховної роботи увага акцентується на окремих спеціалізованих підсистемах. У шкільній практиці нерідко утворюються відхилення від наукового розуміння підходу до виховання. Його протилежністю є функціональний підхід. На відміну від розуміння навчально-виховного процесу як цілісності, єдності та взаємодії навчальної, трудової, фізкультурної, технічної та художньо-творчої діяльності дітей функціоналізм проявляється в перебільшенні значення одних педагогічних підсистем і в недооцінці інших. Нерідко вся виховна робота з дітьми обмежується уроком. Або в позакласній діяльності увага зосереджується лише на просвітительстві в галузі мистецтва, моралі, права. Звичайно, життя дітей-складається з окремих, що мають свою специфіку видів діяльності, в кожному з яких вирішуються і прямі, і непрямі виховні завдання. Наприклад, в туристської діяльності хлопці не тільки задовольняють свій інтерес до романтики, подорожам, а й дізнаються багато нового, розвивають у собі такі моральні якості, як воля, накопичують естетичні враження. Однак, якщо недооцінюються, обділяють увагою інші види-воспи-танія, наприклад трудове, фізичне, естетичне, то порушується структура цілісного навчально-виховного процесу. А це неминуче веде до труднощів у здійсненні всебічного розвитку дитячої особистості. Подолання функціоналізму і організація всього навчально-виховного процесу як цілісності досягаються на основі концепції цілісно-функціонального підходу до нього. У шкільній практиці цілісність утворюється в результаті тісному взаємозв'язку і гармонійної єдності усіх видів діяльності і виховних впливів. Ядром цілісності педагогічного процесу є провідні напрямки виховання. До них відносяться перш за все громадянське, духовно-ціннісне і моральне виховання, які об'єднують навколо себе всі інші конкретні види виховної діяльності в єдиний потік взаємодії і впливу на дитячу особистість. У кожному виді виховання вирішуються не тільки прямі, але і непрямі завдання розумового, морального, естетичного, патріотичного, фізкультурного та інших напрямків педагогічної діяльності. Наприклад, вирішуючи завдання трудового виховання, передаючи дітям знання, вміння та навички в області кошер ri ой трудової діяльності, досвідчений педагог одночасно здійснює їх розумове виховання, надає дітям можливість творчо осмислювати, планувати роботу, домагатися самостійних оцінок результатів праці. Він здійснює моральне виховання шляхом одухотворення вимоги дисципліни, організованості, пунктуальності в роботі, ощадливості у ставленні до інструментам і матеріалам. Він не випускає з уваги й естетичне виховання, акцентуючи увагу учнів на гармонійності відпрацьованих трудових операцій, на красі результатів праці, на прояві творчості, доблесті і сумлінності у праці. Вичерпне використання всіх виховних можливостей спеціальних видів діяльності, функціональних підсистем, рішення педагогом не тільки специфічних, але і загальних педагогічних завдань робить кожен конкретний вид виховання важливим складовим елементом цілісного педагогічного процесу. В результаті повноцінного використання педагогічного потенціалу окремих конкретних педагогічних підсистем, їх взаємозв'язку і взаємодії між собою поступово утворюється цілісний виховний процес. Трудове виховання тісно переплітається з цивільним, духовно-ціннісним, розумовим, естетичним, моральним. Фізичне виховання взаємодіє з розумовим, трудовим і естетичним. Моральне стає на твердий грунт трудових відносин, глибокого розуміння справжньої людської краси. Виховання стає одночасно функціональним і цілісним. Загальна атмосфера цілісної організації дитячого життя і діяльності формує у школярів такі системні Якості особистості, як колективізм, патріотизм, прагнення до гуманістичних ідеалів, соціальна активність, єдність слова і справи, поважність і вимогливість, ініціативність та дисциплінованість. Всі специфічні види напрямки виховання розкривають свої загальні виховні можливості. Взаємодіючи між собою, доповнюючи і збагачуючи один одного, вони дозволяють виховному процесу досягти високого рівня повноти і цілісності, охоплювати всі сторони життя дітей. Рушійною силою розвитку і вдосконалення цілісного навчально-виховного процесу є протиріччя. Основне протиріччя виникає між різноманіттям життєвих взаємодій дитини і неможливістю абсолютного охоплення всієї дитячого життя педагогічними впливами. Постійні зміни в суспільному житті, виникнення нових (. Ігуацій, відносин, вимог до дітям роблять неможливим створення раз і назавжди даної і незмінною педагогічної системи, абсолютно досконалої педагогічної цілісності. У цьому вічному і нескінченному процесі руху до максимально повної, досконалої, всеохоплюючої цілісності , в неможливості її досягнення і полягає суть діалектики розвитку цілісного процесу виховання. Інша суперечність постійно виявляється і відтворюється між рівнем розвитку дитини, станом його знань, умінь, навичок і зростаючими вимогами життя. Воно долається за рахунок безперервної освіти, інтенсивного навчання, трудового, цивільного, духовно-ціннісного, фізичного, морального, естетичного виховання. Ускладнення суспільного життя, постійне зростання вимог до обсягу і якості обов'язкової інформації, умінь і навичок, якими повинні оволодіти діти, породжує цілий ряд складнощів, пов'язаних із збільшенням кількості обов'язкових для вивчення предметів, видів навчальної, трудової, фізкультурної, громадської та іншої діяльності. Утворюється дефіцит часу, виникають неминучі інтелектуальні, моральні, фізичні перевантаження. Це протиріччя може розв'язуватися, за рахунок інтеграції суміжних навчальних предметів, створення синтетичних курсів, значного скорочення виховних заходів з одночасним посиленням уваги до морального аналізу педагогом з дітьми самого життя, проблем, ситуацій і конфліктів, що виникають безпосередньо в дитячій діяльності та відносинах: в навчанні, праці, грі, спорті, дозвіллі, дружбу, повсякденного спілкування. Подолання протиріч навчально-виховного процесу, забезпечення його високої ефективності досягаються за рахунок повноцінного функціонування основних змістовних елементів, що утворюють його цілісність. До таких доданком цілісності навчально-виховного процесу відносяться: - дитячий трудової виховний колектив, різноманітні громадські організації як провідні змістовні системи суспільних відносин, основні форми цілісності, чинники та умови виховання; - навчання як стрижневий змістовний елемент цілісності; - суспільно корисна, продуктивна праця як найважливіша основа цілісності виховання; - внеучебная (позакласна, позашкільна, за місцем проживання) творча діяльність як органічний елемент цілісності; - виховання в сім'ї у взаємодії зі школою та громадськістю як умова об'єднання головних сил в цілісному навчально-виховному процесі. Розглянемо докладно і охарактеризуємо змістовно кожен названий елемент цілісності системи навчально-виховного процесу в їх взаємозв'язку.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" СУТНІСТЬ ЦІЛІСНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ " |
||
|
||