| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ОСНОВНІ ЗМІСТОВНІ КОМПОНЕНТИ ЦІЛІСНОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ |
||
|
Дитячий трудової виховний колектив як основна , провідна змістовна форма цілісності, ядро виховної системи, умова і фактор ефективності навчально-виховного процесу. Завдання виховання в шкільному колективі. Виховні завдання. Виховання борця за соціальну справедливість, колективіста, розуміючого необхідність оновлення суспільства, здатного стати його активним учасником. Розвиваючі завдання. Розвиток соціальної активності, громадської і особистої ініціативи, підприємливості, вміння бути корисним членом виробничого, кооперативного, орендно-поспіль-ного трудового колективу, учасником колективного та громадського самоврядування, прихильником гласності та демократичних реформ. Формування організаторських умінь і навичок, практичного творчого мислення. Стимулювання готовності приведення в дію всіх сутнісних сил. Оволодіння умінням аналізувати життєву ситуацію, робити висновки, приймати самостійні рішення, відповідати за них, бути організованим і дисциплінованим, уважно ставитися до людей, розвивати фізичні сили і морально-естетичне ставлення до дійсності. ' Загальна характеристика змісту та форм організації життя дитячого колективу. Школярі оволодівають розумінням закономірності і необхідності сучасного оновлення суспільства, розвивають в собі почуття дружби і єдності з народами братніх суверенних держав і всіх країн. Вони пізнають справжню історію вітчизни, проявляють глибоку повагу до Державного гербу, гімну, прапору своєї республіки. Провідною і основний змістовної формою цілісності навчально-виховного процесу, вирішальним фактором, умовою, засобом доцільною організації життя є дитячий виховний колектив, система коллективистической виховують відносин у ньому. Сутність дитячого виховного колективу характеризується єдністю цілей, загальною організацією праці та громадської діяльності, наявністю органів самоврядування та органічним зв'язком з життям. Формування духовних і матеріальних потреб, соціально цінних мотивів діяльності школярів. Через дитячий виховний колектив школярі включаються в систему совершенствующихся общестренних відносин. Суспільно цінні мотиви діяльності дітей в колективах можуть грунтуватися тільки на добровільному, внутрішньо дозрілому бажанні приносити користь людям, на свідомому підпорядкуванні себе вимогам і законам цих організацій. Як стимул добровільності виступає властиве дітям прагнення проявляти власну ініціативу та активність в колективах, у громадських справах. Важливе значення мають такі мотиви і стимули свідомої діяльності, як почуття колективної честі, товариства, гордості за свій колектив. Самодіяльне участь школярів у роботі колективу, громадських організацій формує важливі духовні потреби: - в колективній діяльності, працю на користь суспільству, колективу, собі; - в організаторській діяльності; - в оволодінні сучасними знаннями, у самоосвіті та самовихованні; - в заповненні вільного часу науково-технічним і художньою творчістю , фізкультурою і спортом; - в змістовному духовному спілкуванні. Комплексні взаємозв'язку колективу в цілісному виховному процесі. Дитячий виховний колектив органічно взаємодіє в цілісному педагогічному процесі на самодіяльних засадах з педагогами, він включається у вирішення всіх питань навчально-виховної роботи. Діагностика та критерії успішності роботи виховного колективу. Діагностика успішності виховної діяльності шкільного колективу здійснюється сукупністю соціологічних, психологічних, педагогічних методів вивчення відповідно до встановлених критеріїв: самодіяльність та ініціативність школярів у громадських справах і працю; різноманіття і різноманітність коллективистических відносин, організованого спілкування, їх естетичність; розвиненість гласності та демократичності, громадської думки, пред'явлення і виконання єдиних вимог; дієвість змагання та ефективність самообслуговування; діловий стиль і мажорний тон відносин; наявність традицій колективу, зовнішніх зв'язків з трудовими колективами, новизна форм; естетика інтер'єру і зовнішнього вигляду школярів. Типові труднощі і недоліки в житті дитячих колективів. Труднощі виникають в результаті невідповідності між зростаючими духовними запитами, потребами, що змінюються інтересами хлопців і застаріваючими формами праці та життя. Педагоги не встигають своєчасно реагувати на нові тенденції в дитячому та молодіжному середовищі, надавати їм потрібну спрямованість, не завжди бувають в курсі проблем, що хвилюють школярів. Зайва регламентація та опіка, педагогічний консерватизм нерідко призводять до того, що нові завдання вирішуються старими, шаблонними засобами, незмінними формами, всякого роду «заходами», породжують формалізм. Це тягне за собою інфантилізм, трудову та громадську пасивність, егоїзм, паразитизм, недисциплінованість, відхід від виховного колективу до неформальних об'єднань. 2. Навчання як провідний змістовно-організаційний елемент цілісного навчально-виховного процесу. Завдання навчального процесу. Освітні завдання полягають у пе-редаче дітям знань основ наук, а також навичок і прийомів інтелектуальної праці, володіння комп'ютерною технікою. Виховні завдання включають формування у школярів на основі наукових знань світогляду, системи поглядів на закони розвитку природи, суспільства і мислення, здатності відстоювати свої переконання. Вони припускають розвиток у школярів у процесі навчальної діяльності працьовитості, волі, наполегливості, цілеспрямованості, старанності, свідомої дисципліни, вміння доводити справу до кінця, чесності, критичності щодо себе, самостійності та відповідальності. Розвиваючі завдання вимагають інтенсивного формування у дітей психічних процесів (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, уяви, почуттів, волі, мови), теоретико-логічного та образно-художнього типів мислення, творчого підходу. До вирішення будь-яких завдань, культури почуттів і волі. Загальна виховна характеристика змісту провідних форм і методів навчання. Зміст освіти збагачує дітей науковими факторами і узагальненнями, озброює прийомами самостійної діяльності, стимулює безперервне самоосвіта та інтелектуальний розвиток. Кожен навчальний предмет містить в собі провідні ідеї, які логічно вплітаються в цілісне матеріалістичний світогляд. Зміст навчального процесу забезпечує, дітям можливість оволодіння різними видами грамотності: речовий, візуальної, математичної, комп'ютерної, графічної, музичної, фізкультурної. Світоглядна карти-. на світу являє собою духовний стрижень особистості, основу розвитку громадянського, духовно-ціннісного та морально-естетичного ставлення школярів до світу. Велике виховне значення мають форми і методи навчання. Урок, лекція, екскурсія, практичне і семінарське заняття, бригадне завдання, самостійна робота, конференція несуть в собі таку організацію інтелектуальної праці, яка дозволяє включити дітей у різноманітну навчально-практичну діяльність. При провідній ролі уроку, вирішальне значення для підвищення виховної ефективності навчального процесу має використання усього розмаїття форм, що відповідають віковим, особливостям дітей і характером досліджуваного матеріалу. Форма навчальних занять організує працю, дисциплінує характер, забезпечує УМОВИ пізнання і умови змістовного духовного спілкування. Виховне значення методів навчання полягає в тому, що способи викладацької діяльності вчителя перетворюються в способи пізнавальної діяльності самих дітей. Активізація методів навчання означає активізацію виховання у школярів допитливості, пізнавальної самостійності, творчого ставлення до роботи, дослідницького підходу до досліджуваних явищ. Реалізація методу навчання розвиває розумові сили, формує різні типи мислення (емпіричне, абстрактно-логічне, теоретичне, діалектичне, художнє), забезпечує вільне володіння усною і письмовою мовою. Формування духовних потреб і соціально цінних мотивів навчання. Процес навчання робить вирішальний вплив на становлення духовних потреб і ціннісних орієнтації юного людини, мотивів його ставлення до навчальної праці. Мотиви навчання умовно поділяються на природні і формуються. До числа природних відносяться допитливість, безпосередній інтерес і практична потреба дитини в тих чи інших знаннях, уміннях і навичках. На їх основі утворюються більш складні, соціально значущі мотиви. До числа формованих відносяться виникають професійні інтереси, усвідомлення морального обов'язку перед самим собою, сім'єю, школою, Батьківщиною. На базі розвитку мотиваційної сфери в навчальному процесі формуються корінні духовні потреби, які мають властивість породжувати у дітей глибокий інтерес до соціально цінним видам діяльності та форм поведінки. До числа таких провідних потреб відносяться: пізнавальний інтерес і допитливість, що переростають у глибоку потребу в знаннях; потреба в читанні як джерелі духовного задоволення; потреба в самоосвіті; потреба у творчому освоєнні навчального матеріалу; потреба в колективній духовно-пізнавальної діяльності; потреба в духовному спілкуванні , обміні пізнавальною інформацією; потреба в практичному застосуванні знань, умінь і навичок. Комплексні взаємозв'язки в цілісному навчально-виховному процесі. Навчання є змістовне ядро виховного процесу. Воно органічно пов'язане з усіма іншими видами виховної роботи. Політехнічний характер навчання обумовлює його органічний зв'язок з трудовим вихованням і продуктивною працею. Діагностика та критерії успішності виховання в процесі навчання. Діагностика успішності виховання в процесі навчання здійснюється за допомогою повсякденного спостереження, завдань і тестів, рішення ігрових завдань, виставлення відміток, спеціальних ситуацій відповідно до критеріїв: перетворення знань у переконання, готовність їх обгрунтування та захисту; розвитку здатності самостійного мислення, творчої уяви, теоретичного і художнього мислення, критичного аналізу, продуктивної розумової діяльності, усній і письмовій мові; володіння вміннями і прийомами розумової праці, практичного застосування знань; опосередкування мотивів поведінки переконаннями, придбаними в процесі навчання; старанності; культури потреб та інтересів. Типові труднощі і недоліки виховання в процесі навчання. Складність встановлення гармонійної взаємозв'язку змісту навчання з життєвим досвідом школярів. Невирішеність протиріч призводить у свідомості дитини до розриву між теори-. їй і практикою, до формалізму в знаннях, до надмірної інтелектуалізації виховання. Типовим недоліком виховання в процесі навчання є недооцінка розвитку емоційної сфери дітей, їх естетичної сприйнятливості. «Бездушне», сухе, суто раціональне освоєння навчального матеріалу народжує у дітей індиферентне ставлення до нього, перешкоджає переходу знань у переконання. Ускладнює виховну роботу на уроці перевантаженість матеріалу деталями, зайва ускладненість або, навпаки, БГО спрощеність, що позбавляє дітей інтересу до занять. До числа недоліків відноситься і недооцінка організаційних проблем уроку. 3. Суспільно корисний і продуктивний працю як змістовна основа цілісного навчально-виховного процесу. Завдання суспільно корисного і продуктивної праці дітей. Освітні завдання полягають у передачі школярам знань про основні трудових і технологічних процесах, принципи організації та інтенсифікації сучасного виробництва. У формуванні в учнів умінь і навичок поводження з найпростішими знаряддями виробництва, а також елементів професійних навичок. У здійсненні профорієнтації, підготовки грунту для свідомого вибору професії. Виховні завдання полягають у формуванні творчого та сумлінного ставлення до, праці, працьовитості, дбайливого ставлення до засобів, ресурсів праці, природі; в зміцненні свідомості трудящої людини, що уміє поєднувати суспільний, колективний і особистий інтерес, керуватися вимогами свідомої дисципліни. Розвиваючі завдання орієнтуються на вдосконалення фізичних сил, психічних процесів, загальних і професійних здібностей, економічного мислення та естетичного ставлення до процесу і результатів праці. 4. Загальна характеристика освітньо-виховного значення знань про суспільно корисній праці, організації виробництва, технологіях. Школярі дізнаються про працю як конституційному праві людини, про добровільний характер праці. Вони отримують інформацію про роль науково-технічної революції в сучасному виробництві і громадському житті, про комплексної механізації, автоматизації, роботизації, комп'ютеризації. Велике виховне значення для школярів має досвід практичної участі в таких відомих формах організації праці, як учнівська виробнича бригада, будівельний загін, а також бригадний, орендний, сімейний підряди, що забезпечують психологічну готовий-.ность до праці в умовах економічної реформи. Нарешті, учні реально знайомляться з трудовими колективами на державних, орендних, акціонерних підприємствах, в кооперативах, що вводить їх у нову атмосферу економічного життя. Трудові знання сприяють формуванню професійних інтересів, умінь і навичок, сприяють самоствердженню школярів в житті. Формування духовних і фізичних трудових потреб, соціально цінних мотивів праці. У праці дитина вчиться долати тяготи фізичного напруження. У результаті успішної творчої діяльності він відчуває бажання більше працювати заради поставленої мети. У цьому процесі поступово оформлюються мотиви праці. Вони в самій загальній формі можуть бути поділені на особистісно значущі і суспільно значущі. Важливо, щоб особисті мотиви впліталися в суспільно значущі, а громадські набували особистісний сенс. Особистісно і суспільно значущими мотивами і стимулами праці є: інтерес, пов'язаний із задоволенням особистих потреб; діловий інтерес до процесу творчої праці; інтерес до результатів праці; радість колективної діяльності; трудовий успіх; творення краси; моральне задоволення від творення добра; свідомість громадського обов'язку і звичка до праці. Систематичне участь у педагогічно організованому працю породжує і розвиває органічні та духовні потреби: у самовияву та самоствердженні в трудовій творчої діяльності; в колективному спілкуванні в процесі праці; в отриманні естетичної радості і морального задоволення від процесу та результатів праці; в охороні природи, збереженні ресурсів та громадського добра; в самозабезпеченні за рахунок особистої праці; в саморозвитку кращих морально-естетичних якостей трудової людини. Комплексні взаємозв'язку суспільно корисної, продуктивної праці в цілісному педагогічному процесі Суспільно корисна, продуктивна праця становить матеріальний фундамент виховного процесу. Він забезпечує суспільну практику, реальне застосування знань, перетворення їх на переконання. Необхідність самопреодоления у праці, дотримання вимог суспільної дисципліни, прояви взаємодопомоги закріплює кращі морально-естетичні якості і звички трудової людини. Творчий характер трудових процесів здійснений-. ствует розумові здібності дітей. Включення організму в активну трудову діяльність сприяє фізичному вдосконаленню. Боротьба за якість і високі результати праці наповнюють духовне життя дитячих трудових колективів практичним змістом, закріплює їхні громадянські, позиції. Чітка організація праці, художнє конструювання, дизайн напряму пов'язують трудове виховання з естетичним. Діагностика успішності виховання в праці. Діагностування трудових процесів і стану трудового виховання забезпечується анкетуванням, тестуванням, спеціальними завданнями, спостереженнями, вивченням результатів дитячої праці. Про успішність виховання у праці свідчать: що формується самосвідомість робочої людини; звичка до праці, що переростає в працелюбність як якість особистості; психологічна готовність до виконання трудового завдання; швидка адаптація до умов праці; творчість і раціоналізація в організації, процесі праці і в удосконаленні технологічних процесів; прояв почуття обов'язку, відповідальності, дисциплінованості, взаємодопомоги в процесі трудової колективної діяльності; прояв естетичного смаку в організації, результатах праці і їх оцінці. Типові труднощі і недоліки виховання в процесі трудової діяльності. Складність створення постійної сучасної матеріальної бази суспільно корисного продуктивної праці. Її відсутність штовхає педагога до включення дітей у випадкові трудові процеси, далекі з техніки і технології від сучасних вимог, що призводить до негативних виховним результатами. Недоліком є відсутність чітких зв'язків морального виховання з системою трудових відносин; естетичного - з завданнями, організацією, продуктами трудової діяльності. 5. Внеучебная творча діяльність як основа розвитку дитячої індивідуальності в цілісному навчально-виховному процесі. Освітні завдання. Розширення загального кругозору учнів і поглиблення знань за допомогою що цікавить дитину діяльності; узагальнення, аналіз і оцінка вільно купується наукової, художньої інформації; формування у школярів умінь і навичок творчості в галузі науки, техніки, мистецтва. Здійснення професійної профорієнтації. Виховні завдання. Формування яскравої індивідуальності, активної творчої спрямованості особистості, вміння творчо підходити до вирішення будь-якій життєвій завдання; любові до творчої праці в колективі в єдності з морально-естетичним ставленням до дійсності і мистецтва. Виховання справді художнього смаку, критичного ставлення до безідейності і вульгарності, до буржуазної «масовій культурі». Розвиваючі завдання - в забезпеченні умов і простору для прояву індивідуальних здібностей та обдарувань дітей; всіх психічних процесів, особливо уяви, нешаблонного мислення; у формуванні специфічних навичок творчої діяльності, високого художньо-естетичного смаку. Загальна характеристика виховно-освітнього значення творчої діяльності. Школярі знайомляться з творчою працею, творчістю в мистецтві як основним двигуном прогресу. Вони дізнаються про передові і актуальних напрямках в науці, техніці, мистецтві. Вони пізнають себе: спрямованість своїх інтересів і здібностей, риси характеру і свої можливості, набувають первинні спеціальні знання та навички. Вони опановують різними формами організації творчої діяльності за інтересами: гурткової, студійної, бригадно-лабораторної, індивідуальною. Нарешті, школярі знайомляться з людьми творчих професій, новаторами, раціоналізаторами. Формування духовних і фізичних потреб, соціально цінних мотивів діяльності у сфері вільного часу. Систематичне участь у позанавчальної творчої діяльності розвиває у дітей духовні та фізичні потреби: в творчому самовияву допомогою самодіяльності; в духовному задоволенні і насолоді результатами творчості; в творчому, з урахуванням естетичних вимог, підході до вирішення будь-якої задачі; в самоствердженні за допомогою творчості. Комплексні взаємозв'язку позанавчальної творчої діяльності в цілісному виховному процесі. Вільна творчість дітей гармонізує цілісність процесу формування особистості. Воно висвічує і відточує грані індивідуальності. Вільна творча діяльність дітей органічно пов'язана прямого і зворотного зв'язком з усіма основними видами навчально-виховної роботи. Вона полегшує навчальний пізнавальний процес, забезпе-. спочиває внесення елементів творчості в обов'язкова праця, робить величезний вплив на фізичне виховання дітей. Очевидні зв'язку. Вільної творчості з естетичним вихованням. Всі діти беруть участь, в різних видах художньої діяльності, яка розвиває естетично, а естетична вихованість стимулює творчість. Нарешті, вільна творча діяльність формує моральність дітей, спонукає до безкорисливої праці, повної творчої самовіддачі. Діагностика та критерії успішності позанавчальної творчої діяльності. Вивчення процесу дитячої творчості, виявлення здібностей та обдарувань школярів, формування їх індивідуальності здійснюються в процесі безпосереднього спостереження за проявом схильностей, вивчення результатів творчості, творчого спілкування та взаємодії. Про успішність виховання дітей позанавчальної творчою діяльністю свідчить: захопленість вільно обраної діяльністю; здатність перенесення вільно набутих знань, умінь і навичок у навчальний процес; розвинуте критичне і творче мислення, фантазія і уява; здатність відмовитися від шаблонного рішення в пошуках оригінального; здатність самостімулірованія, самоорганізації і самопреодоления в процесі рішення творчої задачі; вміння вести творчу дискусію, давати оцінку творчості інших; задовільні результати творчості у вигляді технічних виробів, художніх виробів, акторських ролей, малюнків, хорового та вокально-інструментального виконання, танців, рецензій. Типові труднощі і недоліки виховання в процесі поза-навчальної творчої діяльності. Брак кваліфікованих кадрів, боязке залучення до творчої роботи з дітьми досвідчених робітників, фахівців-батьків, акторів, студентів вузів, членів творчих спілок. Слаб.ость матеріально-технічної бази: брак музичних інструментів, відсутність приміщень, фарб, пензлів, спеціальних творчих кабінетів. Недооцінка значення творчої діяльності дітей як органічної невід'ємної частини цілісного виховного процесу. 6. Взаємодія школи, сім'ї та громадськості як засіб досягнення цілісності навчально-виховного процесу. Завдання виховання в сім'ї. Виховні завдання. Формування основ характеру дитини, його вихідних моральних установок. Закладання основ працьовитості, прагнення до суспільно корисної діяльності, до порядку й дисципліни, дотримання норм життя суспільства. Освітньо-виховні завдання. Сім'я здійснює морально-естетичну підготовку до сімейних відносин; формує почуття любові, доброзичливості, глибокої поваги до батька і матері, сестрам і братам; виховує чисте почуття поваги і любові до представників іншої статі, чоловічої гідності та дівочої честі. Озброює вміннями та навичками організації побуту, сімейного дозвілля, ведення сімейного господарства. Розвиваючі завдання. Створення умов для фізичного, морального,. Розумового, трудового, естетичного становлення дітей в процесі повсякденної діяльності та спілкування. Загальна характеристика знань про сім'ю та громадськості. Діти в ході життя пізнають сім'ю як важливу ланку суспільства, засновану на любові. Конституційним обов'язком є турбота батьків про виховання дітей і турбота дітей про батьків. Сім'я форми-.руется як дружний колектив, який живе багатим духовним життям, організуючий побут, задоволення розумних потреб. Громадськість усвідомлюється дітьми завдяки членству в різних громадських організаціях, взаємодії сім'ї з ними. Формами і методами організації життя є сімейна рада; побутові доручення; обговорення поведінки членів сім'ї, сімейних проблем, новин, книг; спільні перегляди, прослуховування творів мистецтва з подальшим їх аналізом, заслуховування в робочих колективах батьків про досвід сімейного виховання. Формування духовних і матеріальних потреб, соціально цінних мотивів діяльності дітей у сім'ї і в результаті взаємодії з громадськістю. Сім'я відіграє визначальну роль у формуванні потреб і мотивів діяльності дитини. У дошкільний, молодший шкільний періоди організація задоволення (у вигляді гри) його природних, матеріальних, духовних потреб веде за собою свідомість і формує його. Важливо розширювати діапазон мотивів діяльності дітей, поєднуючи особисті, загальсімейні, громадські. В якості мотивів діяльності дітей на різних стадіях життя сім'ї можуть виступати особистий інтерес, любов, бажання зробити добру справу, самолюбство, здорове честолюбство, честь родини. Педагогічно грамотна організація життя в сім'ї формує у дитини корисні потреби: в самій родині, турботі про близьких людей, любові до них; в духовному спілкуванні і спільному переживанні; в розумному споживанні матеріальних благ; в самовихованні і самовдосконаленні, самостімулірованія і самоторможенія; в прямодушності, чесності, відвертості, правдивості; у виконанні на переконання, звичці і почуттю боргу будь-якого побутового праці. Комплексні взаємозв'язку сім'ї і громадськості в цілісному виховному процесі. Спочатку сім'я, а потім спільно сім'я і школа, складають змістовно-організаційне ядро цілісного виховного процесу. Навколо і всередині цього ядра концентруються всі інші виховні сили, що утворюють у взаємодії цілісність. Від родини залежить формування основ особистості, її ставлення до життя. У свою чергу ефективність сімейного виховання багато в чому залежить від зв'язків батьків з дитячим садом і школою. Взаємодія сім'ї, школи, громадськості є живий процес організації усього життя дітей. Діагностика та критерії успішності виховання дітей у сім'ї. Вивчення виховного потенціалу сім'ї, громадськості ведеться всім колективом вчителів за допомогою відвідувань на дому, батьківських зборів, індивідуальних бесід. Така діагностика органічно пов'язана з практичною діяльністю педагогів по педагогічному освіті батьків і надання їм практичної допомоги. Про успішність виховання дітей у сім'ї свідчить не тільки хороша успішність (у чому деякі батьки вбачають основне мірило своїх виховних зусиль), але і ступінь прояву учнями працьовитості, творчого підходу до справи, здорових інтересів, громадської активності, фізичного гарту, розвиненого художньо-естетичного смаку , дисциплінованості і сили волі. Важливим показником успішності сімейного виховання є також відсутність в дітях жадібності, заздрості, прагнення до наживи, меркантильності, вещизма. Про успішність виховання свідчить і вміння школяра протистояти пошесті негативної моди, критично оцінювати явища дійсності, відстоювати свої погляди і переконання. Типові труднощі і недоліки сімейного виховання. Серед них - недостатня педагогічна обізнаність батьків; брак часу для спілкування з дітьми; нерозуміння того, що справа не стільки в матеріальному достатку, скільки в вмілої організації життя сім'ї, в наявності спільних інтересів і в бажанні змістовного спілкування. Ускладнює справу одностороннє розуміння батьківської любові, підчас позбавляє дитину ініціативи, самостійності. Серйозні труднощі у вихованні створює протиріччя між способом життя сім'ї та громадськими ідеалами, реальним укладом сімейного життя і моральними настановами. Така загальна змістовна характеристика основних структурних елементів цілісного навчально-виховного процесу.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ:
1. Що таке цілісність навчально-виховного процесу? - 2. Розкрийте основне протиріччя цілісного навчально-виховного процесу. 3. Дайте коротку змістовну характеристику основних структурних елементів цілісного навчально-виховного процесу. 4. У ході педагогічної практики в школі проаналізуйте навчально-виховний процес з позицій його цілісності, повноцінності функціонування всіх його елементів.
ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
1. Міщенко О.І. Педагогічний процес як цілісне явище. М., 1993.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ОСНОВНІ ЗМІСТОВНІ КОМПОНЕНТИ ЦІЛІСНОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ " |
||
|
||