Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
Головна → Право → Кримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПРИТЯГНЕННЯ ОСОБИ ЯК ОБВИНУВАЧЕНОГО

Викриття винних і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до кримінальної відповідальності, і жоден невинний не був покараний, є завданнями кримінального судочинства (ст. 2 КПК).
Досудове слідство спрямовано на виконання цих завдань, а точніше - на встановлення конкретної особи, винної у вчиненні злочину, за ознаками якого порушено кримінальну справу.
У разі виконання цього завдання повною мірою починає реалізовуватися функція обвинувачення в кримінальному процесі.
Притягнення особи як обвинуваченого і притягнення особи до кримінальної відповідальності - тісно пов'язані, але не тотожні поняття.
Кримінальна відповідальність - кримінально-правове поняття, пов'язане з кримінальним покаранням особи. В основі її в правовій державі містяться правовідносини, однією із сторін яких є особа, що вчинила злочин, а тому зобов'язана зазнати певних правових обмежень, а іншою - держава з її правом публічного засудження винного і призначення законного, обґрунтованого і справедливого покарання. Ці правовідносини виникають із моменту вчинення злочину. Отже, не органи держави, а закон покладає на винного кримінальну відповідальність. Суд своїм обвинувальним вироком лише констатує наявність кримінально-правових відносин і від імені держави покладає на винного покарання. Кримінальна відповідальність реалізується в стадії судового розгляду.
Загальним об'єктом всієї сукупності кримінально-процесуальних відносин є зазначені вище відносини між особою і державою. У зв'язку з цим притягнення особи як обвинуваченого - це кримінально-процесуальне поняття, це лише наявність претензій держави на реалізацію свого права щодо публічного визнання особи винною. Притягнення особи як обвинуваченого означає попереднє визна-
217
чення змісту кримінально-правового спору між державою та обвинуваченим*, однак не передбачає визнання останнього винним, злочинцем. Акт притягнення особи як обвинуваченого може мати місце лише в стадії досудового слідства.
Сутність акту притягнення особи як обвинуваченого, який здійснюється в стадії досудового слідства, полягає в тому, що слідчий робить попередній висновок про наявність між конкретною особою і державою кримінально-правових відносин.
Особа, вчинивши злочин, ставить себе в особливі відносини з державою, бо з моменту вчинення злочину вона зобов'язана відповідати за свої дії перед державою, до того ж:
кримінальна відповідальність як визначений законом обоє 'язокпонести відповідальність виникає з моменту вчинення злочину, незалежно від того, чи знають про вчинення злочину відповідні органидержавної влади;
слідчий спеціальним процесуальним актом ставить особу вумови, за яких обоє 'язок понести кримінальну відповідальність трансформується в реальну необхідність (таким актом є постанова слідчого про притягнення особи як обвинуваченого);
висновок слідчого про винність особи має попередній характер(остаточно питання про винність вирішує суд, який і призначаєпокарання за вчинений злочин):
у разі постановлення обвинувального вироку суд встановлюєпокарання як матеріальне вираження кримінальної відповідальності особи;
якщо постановлено виправдувальний вирок, то це означає,що між особою, притягнутою як обвинувачений, і державою вдійсності не було розглядуваних у межах кримінальної справи кри-мінально-правових відносин, а висновки слідчого про наявністьпідстав для кримінальної відповідальності не було підтверджено.
Відповідно до викладених положень, обвинувачення слід визначати таким чином.
Обвинувачення - це вимога спочатку органів досудового слідства, а потім - прокурора (в справах приватного обвинувачення - вимога потерпілого) щодо судового визнання належного державі права
* Головними учасниками (сторонами) цього спору є, з одного боку, органи обвинувальної влади (слідчий, прокурор), а з іншого - особа, притягнута як обвинувачений. Змагальна конструкція кримінального процесу передбачає ведення такого спору перед незалежним і неупередженим арбітром - судом. На досудовому слідстві змагальні елементи виявляються поки незначною мірою, хоча і поступово розширюються. Вони стосуються в основному контролю суду за прийняттям органами обвинувальної влади рішень, якими суттєво обмежуються права учасників кримінального процесу (давання дозволу на провадження обшуку в житлі або іншому володінні особи, арешт, зняття інформації з каналів зв'язку тощо).
публічно оголосити притягуваного до суду злочинцем і обгрунтовано, відповідно до закону, справедливо його покарати.
Обвинувачення в кримінальному процесі виконує роль позову, який заявляють до конкретної особи слідчий і прокурор від імені держави в справах публічного обвинувачення, а потерпілий - від свого імені в справах приватного обвинувачення.
Обвинувачення є рушійною силою процесу. Наслідком відмови прокурора від підтримання обвинувачення і небажання потерпілого підтримувати обвинувачення перед судом є закриття судом кримінальної справи (ч. 2 ст. 282 КПК).
Обвинувачення в кримінальному процесі має такі ознаки:
розподіл обвинувачення у більшості кримінальних справ* напервинне та остаточне (назва первинного обвинувачення за Статутомкримінального судочинства 1864 р. (СКС) - "судове переслідування"(статті 1 і 2 СКС), в юридичній літературі - "кримінальне переслідування"; остаточне обвинувачення в законодавстві - "викриттяобвинувачених перед судом " (статті 3 і 4 СКС), а в літературі - "підтримання обвинувачення перед судом '*);
зближення діяльності з первинного обвинувачення і діяльності з розшуку і припинення злочинів (обмеження гласності,усності, тісна взаємодія з оперативно-розшуковими органами тощо);
має суворо індивідуальний характер. У разі смерті обвинуваченого обвинувачення не може переходити на інших осіб, а справузакривають на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК. Однак близькі родичі тагромадські організації вправі з метою реабілітації померлого просити про доведення досудового слідства до кінця (ч. З ст. 215 КПК).В цьому разі принцип змагальності має особливості реалізації.Змагання сторін здійснюється без участі обвинуваченого;
забезпечення обвинувачення державною підтримкою і підкорення його державному контролю.
Обвинувачення має як якісні, так і кількісні характеристики.
Якісні характеристики обвинувачення визначаються кваліфікацією злочину (ів), що ставляться в вину особі, а кількісні - обсягом обвинувачення, тобто кількістю злочинів, у вчиненні яких її обвинувачують. Ці характеристики мають значення для вирішення питань про зміну і доповнення обвинувачення (ч. 1 ст. 141, статті 275-277 КПК), про закриття справи в частині пред'явленого обвинувачення (ч. 2 ст. 141 КПК) та в деяких інших випадках.
Залежно від того, хто здійснює обвинувачення, його поділяють на:
державне - прокурор;
приватне - потерпілий;
' За винятком справ приватного обвинувачення і справ, за якими допускається досудова підготовка матеріалів у протокольній формі.
додаткове - поряд із прокурором чи потерпілим (основним обвинувачем) інші особи - представник потерпілого, громадський обвинувач* тощо;
субсидіарне (заміщаюче) обвинувачення - замість основного обвинувача іншими особами". Наприклад, якщо із кримінальної справи вибуває прокурор, а потерпілого, який би міг "підхопити" обвинувачення, у справі немає, то замість нього обвинувачем може бути будь-який громадян, якому не байдужі суспільні (публічні) інтереси.
Термін "притягнення особи як обвинуваченого" має в теорії кримінального процесу кілька значень:
процесуальний акт (дія);
етап стадії досудового слідства;
кримінально-процесуальна процедура (певна послідовність дійслідчого);
форма первинної процесуально-обвинувальної діяльності держави щодо конкретної особи.
Притягнення слідчим особи як обвинуваченого в сучасному українському кримінальному процесі слід розуміти як первинну форму процесуально-обвинувальної (процесуальної) діяльності щодо конкретної особи або як здійснення первинного (слідчого) обвинувачення, що полягає у винесенні слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого, пред'явленні їй обвинувачення з роз'ясненням прав і допиті обвинуваченого.
Після притягнення особи як обвинуваченого слідчий продовжує обвинувальну діяльність, спрямовану на підтвердження пред'явленого обвинувачення, до направлення кримінальної справи з обвинувальним висновком до прокурора, який здійснюватиме остаточне (державне) обвинувачення.
Остаточне (державне) обвинувачення до набрання чинності обвинувальним вироком суду проходить два етапи:
порушення державного обвинувачення прокурором шляхомзатвердження обвинувального висновку після надходження від слідчого кримінальної справи в порядку ст. 225 КПК (див. лекцію"Стадія порушення державного обвинувачення");
підтримання прокурором порушеного ним обвинуваченняперед судом (у разі відмови прокурора від обвинувачення в стадіїсудового розгляду обвинувачення вправі підтримувати потерпілий -ч. З ст. 264, ч. 2 ст. 267 КПК).
Значення притягнення особи як обвинуваченого полягає в тому, що цей акт є по суті центральним актом стадії досудового слідства. Воно
Інститут громадського обвинувачення існував в Україні до 21 червня 2001 р.
" В Україні такого виду обвинувачення не існує.
є значущим не лише для цієї стадії, а й для всього кримінального процесу в цілому.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПРИТЯГНЕННЯ ОСОБИ ЯК ОБВИНУВАЧЕНОГО"
  1. Притягнення особи як обвинуваченого
    значення акту притягнення особи як обвинуваченого проявляється в таких моментах: - у кримінальному процесі з'являється центральна фігура -обвинувачений, якому мають бути надані та роз'яснені його права,забезпечена можливість їх реалізації; - висунуте обвинувачення є основою для обвинувального висновку та судового розгляду: обвинувальний висновок та вирок суду не можуть виходити за межі
  2. § 2. Початковий етап розслідування ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ
    значення підстав для порушення кримінальної справи за ознаками відповідних статей КК. За відсутності ознак складу екологічних злочинів вирішується питання про притягнення винних осіб до адміністративної або іншої відповідальності. У процесі планування слідства необхідно з'ясувати обставини, загальна система яких визначена у ст. 64 КПК і конкретизується ознаками злочину, описаними в диспозиції
  3. 3. ПОНЯТТЯ, МЕТА , г І ЗНАЧЕННЯ ДОКАЗУВАННЯ
    значеній кримінально-процесуальним закономформі. Однак кримінально-процесуальне доказування має і багато спільного з науковим пізнанням, передусім з історичним, бо досліджують подію минулого. Сукупність правових норм, які регламентують порядок доказування у кримінальних справах, становить підгалузь кримінально-процесуального права - доказове право. До його системи належать: норми глави 5 КПК
  4. Побудова (висування) і динамічний розвиток версій у кримінальнійсправі.
    значення достовірності фактичних даних і доброякісності джерел їх отримання для правильного встановлення обставин кримінальної справи. Перевірці підлягають як фактичні дані, так і їх джерела; як кожний доказ окремо, так і у сукупності з іншими. Докази перевіряють державні органи і посадові особи, від яких залежить прийняття процесуальних рішень. Інші суб'єкти процесу лише беруть участь у
  5. 4. НАПРАВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ДО СУДУ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ПІДСТАВИ І ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК
    значено кримінальним і продубльовано кримінально-процесуальним законом, це: зміна обстановки (ст. 48 КК; ст. 7 КПК); дійове каяття особи (ст. 45 КК; ст. 7-2 КПК); примирення обвинуваченого з потерпілим (ст. 46 КК; ст. 8КПК); передання особи на поруки колективу підприємства, установичи організації (ст. 47 КК; статті 10, 11, 13 КПК); закінчення строків давності притягнення до
  6. 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
    значення адміністративного права в умовах побудови демократичної, правової, соціальної держави Україна. Література: 1, 5,6, 7,9,10,17,20,21, 22,39, 51, 57, 72, 76,82,88,94, 97, 114таін. Тема 2. Механізм адміністративно-правового регулювання 1. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання та його елементи. 2. Поняття і особливості адміністративно-правових норм. 3. Види і
  7. 5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для іспиту)
    притягнення до адміністративної відповідальності. 64. Провадження щодо виконання постанов про адміністративний арешт, накладення штрафу. 65. Провадження щодо виконання постанов про конфіскацію, вип равні роботи, позбавлення спеціальних прав. > ? 66. Правові засади управління економічною сферою. і 67. Система центральних і місцевих органів виконавчої влади по управлінню економічною
  8. Підстави для закриття кримінальної справи у стадії попереднього розслідування:
    значенням обставин, які необхідно з'ясувати під час слідства. Копії - особі, що прийняла постанову та подала скаргу. Постанова судді касаційному оскарженню не підлягає (ст.236-6 КПК). Постанова про закриття справ є обов'язковою для виконання всіма підприємствами, організаціями, посадовими особами, має преюдиційне значення. Згідно ст.216КПК попереднє слідство може бути відновлене в межах строку
  9. 35. Процесуальний порядок закриття та відновлення кримінальної справи.
    значених у ст. 45 КК України, мають право своєю мотивованою постановою направити кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а суд у судовому засіданні може винести постанову про закриття справи. Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям такі: а) злочин вчинено особою вперше; б) це злочин
  10. § 3. Вчення про криміналістичну версію
    значенні тактичної лінії допиту тощо. Специфіка застосування категорії сутності й явища при пізнанні у сфері розслідування також визначається предметом дослідження. Сутність окремих явищ, що є результатом злочинної дії, не тільки не виступає на поверхні, а маскується, постає у перекрученому вигляді, старанно вуалюється. Такі труднощі у пізнанні сутності окремих явищ при розслідуванні мають місце
© 2014-2022  ibib.ltd.ua