| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА ТРЕТЯ |
||
|
Так як наука філософа досліджує суще як-таке взагалі, а не якусь частину його, між тим про суще йдеться не в одному, а в різних зпаченпях, то ясно, що якщо загально їм тільки ім'я [«суще»] і нічого більше, то суще пе становить предмет однієї науки (бо однойменне не належить до одного роду); а якщо 35 [в різних значеннях сущого] є щось спільне, то можна було б сказати, що воно предмет однієї науки. Мабуть, про суще говориться зазначеним способом 1 так само, як ми говоримо про «лікарському» і «здоровому»: адже про те і про інше також говориться в різних значеннях. Кожне з них вживається в тому чи юві «іншому значенні залежно від того, яке ставлення в одному випадку до лікарському мистецтву, в іншому - до здоров'я, в третьому - до чогось ще, але в кожному випадку - до одного і того ж . Справді, «лікарським» називається і міркування і ніж, міркування - тому, що воно виходить від лікарського знання, ніж - тому; що він для цього знання корисний. 5 Подібним же чином говориться і про здоровий: одне називається так тому, що вказує па здоров'я, інше - тому, що сприяє йому. І так само йде справа і з усім іншим. Так от, подібним же чином йдеться і про все як про суще: про щось як про суще йдеться кожен раз тому, що воно або властивість сущого як такого, або стійке чи минуще стан сущого, або рух його, або щось інше в цьому роді. А так як все, що нази-м ється сущим, относимо до чогось одного і загальному [всьому], то і кожна з протилежностей буде зараховують до первинним розбіжностям і протилежностям сущого, чи будуть первинними відмінностями сущого безліч і єдине, або подібність і неподібність, або ще яке-небудь інше; приймемо їх як вже розглянув-15 іие2. І так як кожну пару протилежностей повинна досліджувати одна і та ж наука, а про одну в кожній парі протилежностей позначаються як 20 про лишенности (хоча в отпошепіі деяких з них могло б виникнути утруднення, як же про них можна говорити як про лишенности - щодо тих, у яких є щось проміжне, наприклад щодо несправедливого і справедливого), то у всіх подібних випадках лишенность слід вважати задля всього визначення, а для останнього виду; наприклад, якщо справедливий - це той , хто кориться законам чинності певного нахилу, несправедливий буде не неодмінно ТОЙ, ХТО позбавлений усього ЦЬОГО 25 визначення, а той, хто в чомусь перестає коритися законам, і [лише] в цьому сенсі може відносно його йти мова про лишенности ; таким же чином справа буде складуться і в інших випадках. Так само як математик досліджує абстрактне (адже він досліджує, опускаючи все чуттєво сприймається, яо наприклад тяжкість і легкість, твердість і протилежне пм, а також тепло п холод і всі інші чуттєвосприймаються протилежності, і залишає тільки кількісне н безперервне, у одних - в одному ізмереііі, в інших - у двох, у третіх - в трьох, і розглядає властивості їх, оскільки 35 опи кількість і безперервне, а не з якоюсь іншого боку, і в одних випадках оп розглядає взаємне положення предметів і властиве йому, в дру-шні) гих - їх сумірність і несумірність, в третьому - їх співвідношення, по тим не менше ми для всього цього вважаємо одну і ту ж науку - геометрію), точно так само йде справа і з дослідженням сущого.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " ГЛАВА ТРЕТЯ " |
||
|
||