УКРАЇНСЬКИЙ СИНДРОМ

Взаємовідносини між Москвою і Києвом ніколи не були особливо теплими. Але коли масове невдоволення владою на Україні досягло критичної позначки, київські начальники кинулися за допомогою саме до Кремля. Адміністрація Путіна радісно надала підтримку українським колегам. Результат, природно, вийшов прямо протилежний очікуваному. У ході кризи, що вибухнула влада перейшла в руки опозиції.

Офіційні кола в Москві охопила справжнісінька істерика. Помаранчевий колір, який використовували на прапорах української опозиції, став символом страшної політичної загрози, що насувається на Росію з Заходу. Винуватцем перевороту на Україні оголосили американців і західноєвропейців, завдяки фінансуванню яких нібито відбулася «помаранчева революція».

Самі кремлівські політтехнологи, програвши в Києві, примудрилися розтринькати і привласнити величезні суми. Замість того щоб пояснювати, куди поділися гроші, вони посилалися на обставини непереборної сили. Цього разу абсолютне зло було втілено американцями, які приїжджають в будь-яку країну і за великі долари в п'ять хвилин можуть організувати там революцію. Жителі цієї країни виглядають в таких оповіданнях кимось на кшталт піддослідних кроликів або павловських собак, керованих за допомогою найпростіших рефлексів. Така версія подій, втім, виглядала цілком переконливо для політиків, у яких виробився стійкий хапальний рефлекс при вигляді доларів. Судячи про людей по собі, російська еліта представляла власний народ в якості безглуздого бидла.

Насправді події, що відбулися в Києві, мали мало спільного з образами, создававшимися пресою, як офіційної, так і ліберально-опозиційною. Що звалився на Україну режим Леоніда Кучми і Віктора Януковича був цілком проамериканським (точно так само, як і режим Едуарда Шеварднадзе в Грузії та Аскара АКЕВ в Киргизії, що звалилися в ході хвилі «кольорових революцій»). Саме президент Кучма і прем'єр-міністр Янукович відправили українські війська до Іраку брати участь в яку організує американцями окупації. Саме вони просували ідею «євроатлантичної інтеграції», почали переговори про вступ України до Північноатлантичного альянсу і до Світової організації торгівлі.

Проте Державний департамент США аж ніяк не збирався класти всі яйця в одну корзину. Він проявив живий інтерес до процесів, що розгортається в Грузії, на Україні і в Киргизії. Різні фонди та неурядові організації забезпечували серйозну фінансову підтримку опозиційним партіям і рухам, які в підсумку взяли гору.

Підхід Вашингтона легко зрозуміти. Лідери 1990-х були випробуваними, вірними людьми. Вони пожертвували своєю популярністю, дотримуючись політичного та економічного курсу, схваленого і підтриманого Вашингтоном. Недолік популярності змусив їх зайняти жорстку позицію у внутрішній політиці і відновити авторитарні заходи. Однак це не давало їм права розраховувати на вічне заступництво з боку США.

Поведінка Вашингтона виявилося несподіванкою тільки на Сході Європи. В інших частинах світу американська дипломатія вже неодноразово відпрацьовувала подібний сценарій, надаючи підтримку ліберальної опозиції проти цілком лояльного по відношенню до Америки, але дискредитувати в очах власних громадян авторитарного режиму.

Якщо Вашингтон не виявляв ніякої поблажливості по відношенню до партнерів і союзникам, то Москва з не меншим впертістю відчайдушно намагалася захищати політиків, які до недавнього часу були якщо не ворогами, то, вже звичайно, і не добрими друзями Росії.

Вашингтон прагнув зберегти статус-кво. І прагматичні люди з Держдепартаменту розуміли, що іноді, щоб зберегти політичний курс, доводиться міняти політиків. Москва намагалася досягти рівно тих же цілей. Різниця полягала лише в тому, що Буша від нестабільного Києва відділяв океан і побоюватися поширення «помаранчевого вірусу» на Штати йому не доводилося. Зовсім інакше відчував себе Путін. Тому абсолютно логічно, що Кремль обрав стратегію протилежну американської: боротися проти будь-яких змін, підтримувати існуючі режими всяку ціну.

Гнучкість Вашингтона і відсталість Москви означали, що люди Буша і люди Путіна то й справа виявлялися по різні сторони барикади. Коли лідери пострадянських республік розуміли, що США їх покинули, Москва залишалася їх останньою надією. Старі образи моментально забувалися. Приречені диктатори Євразії хапалися за Путіна, як потопаючий за соломинку.

Ранньою весною 2005 контраст між ефективністю підходу Вашингтона і неефективністю підходу Москви просто кидався в очі. Однак незграбна стратегія Кремля була по-своєму розумніше, ніж гнучке маневрування американських дипломатів. Намагатися керувати революцією - це все одно, що намагатися їхати верхи на тигрі. Вже до середини 2005 р. виявили, що «помаранчева революція» так і не змогла стабілізувати становище на Україні. Нова влада виявилася безнадійно розколота на лібералів, що зібралися навколо нового президента Віктора Ющенка, і популістів, очолюваних прем'єр-міністром Юлією Тимошенко.

Уряд Тимошенко намагався регулювати ціни, викликавши паніку у іноземних бізнесменів, які дружно скаржилися, що прем'єр «поводиться як соціаліст і розлякує інвесторів». Представники російського і західного капіталу, посилаючись один на одного, в один голос скаржилися, що економічна політика нової влади «підриває образ України як ринково-орієнтованої країни, що прагне вступити до Євросоюзу» 373. Нью-йоркська «The Wall Street Journal», що має репутацію «центрального органу» американського фінансового капіталу, взагалі стала задаватися питанням, на правильній Чи боці виступили США під час «помаранчевої революції». Обурення викликало вже рішення українського парламенту відкликати війська з Іраку. Але з ще більшим жахом газета писала про «націоналізацію на Україні», маючи на увазі перегляд шахрайських приватизаційних угод, розпочатий після того як міністром у справах державного майна стала представниця Соціалістичної партії Валентина Семенюк. «Куди йде Україна, вперед чи назад?» - Риторично запитував кореспондент газети.374 Спроба повернути державі хоч частину вкраденого добра прирівнювалася до відновлення сталінського тоталітаризму.

У Киргизії події теж розвивалися не зовсім так, як хотів американський Державний департамент. Незабаром після свого обрання президентом колишній лідер опозиції Курманбек Бакієв оголосив про майбутнє виведення з країни американської військової бази (російська база, навпаки, зберігалася). Якщо за кілька місяців до того, паніка президент Акаєв стверджував, ніби його скидають американські спецслужби, то тепер американські представники натякали, що нова влада діє під тиском Москви і Пекіна. Австралійський тижневик «Green Left Weekly» єхидно зауважив з цього приводу, що представники нової влади в Бішкеку просто «відображають почуття більшості киргизького народу» 375. Ще при Акаєві більшість населення республіки виступало категорично проти американської військової присутності. Але режим Акаєва з подібними настроями міг не рахуватися. В умовах демократизації, проте, владі довелося йти назустріч думку громадян.

Передчасним виявився не тільки оптимізм американських політиків щодо «помаранчевої революції», а й страх московських чиновників, які чекали її неминучого експорту в Росію. Незважаючи на зростаючу напругу в суспільстві, механічне перенесення українського сценарію на Схід був абсолютно неможливий. Україна (як, до речі, і Грузія) була до кінця 2004

м. країною, де неоліберальні реформи проводилися повільніше і менш послідовно, ніж у Росії. Українське суспільство більшою мірою зберегло риси «радянськості», нагадуючи швидше Росію зразка середини 1990-х рр.. Саме це зумовило характер мобілізації мас обома угрупуваннями. Прихильники Віктора Януковича на сході республіки все ще могли користуватися радянсько-корпоративними методами мобілізації. Директори підприємств як і раніше були в змозі контролювати своїх працівників, організовано виводити їх на мітинги, як у кращі комуністичні часи. Навпаки, натовпу, що зібралися в Києві, нагадували московські мітинги початку 1990-х рр..

Ні в тому ні в іншому випадку майнове і класове розшарування суспільства не впливало на політичний вибір. У Києві багаті нероби, які роз'їжджають на «порше», і злиденні пенсіонери дружно славили демократію, а на сході шахтарі, що ризикують життям за копійчану винагороду, і що крадуть їх зарплату директора одностайно вірили в необхідність захистити батьківщину від згубного західного впливу. Подібне корпоративне одностайність навряд чи можливо в Росії, що пройшла сувору школу капіталізму.

Український синдром, що охопив на початку 2005 р. як влада, так і опозицію, свідчило не про швидке повторенні київських подій у Москві, а про внутрішній напрузі, що накопичилося в самому російському суспільстві. Слово «революція», ще кілька років тому вживалося тільки в підручниках історії та в ліворадикальних листівках, несподівано знову заполонило сторінки газет, промови ліберальних інтелектуалів і близьких до Кремля політиків. Одні її розхвалювали, інші нею лякали, хоча ні ті ні інші її не хотіли.

Стикаючись із зростаючим числом проблем, кремлівська адміністрація ставала схожа на досвідченого жонглера, що обертає над головою все збільшується число куль. Жонглер проявляє чудеса спритності, але кулі все прибувають. Варто йому помилитися один раз, як все посиплеться на голову.

Інформація, релевантна " УКРАЇНСЬКИЙ СИНДРОМ "

1. 56. Українська автономія в XVII-XVIII ст.
   Українська система управління на чолі з гетьманом, що обирається військовий (генеральної) радою, українське право. При гетьмані існувала генеральна старшина (український уряд). Територія України ділилася на військово-адміністративні одиниці - полки, на чолі з виборними полковниками. Основним джерелом українського права були Литовський статут і Магдебурзьке міське право (в т.ч.
   
2. 22. Особливості вивозу та реалізації готової продукції, виготовленої з давальницької сировини
   українським замовником органу митного контролю письмового зобов'язання про повернення в Україну готової продукції, виготовленої з цієї сировини (або повернення в Україну валютної виручки від реалізації готової продукції), не пізніше ніж через 90 календарних днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації. Контрактна вартість готової продукції, що підлягає ввезення на митну
   
3. 21. Митне оформлення давальницької сировини та готової продукції
   українським виконавцем органові митного контролю копії зазначеного векселя, авізованого (взятого на облік) державною податковою інспекцією за місцезнаходженням виконавця. Підставою для митного оформлення готової продукції, яка виготовлена з використанням давальницької сировини, що ввозиться на митну територію України, і вивозиться з цієї території, є подання
   
4. ОГЮА. Опорний конспект з нотаріату в Україні. 2011, 2011
   українському
   
5. 17. Поняття місця проживання та його значення в цивільному праві.
   Стаття 17. Місце проживання Місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів. Стаття 44. Письмові угоди Повинні укладатись у письмовій формі: 1) угоди
   
6. «Синдром Рембо»
   синдром Рембо »виник і поширився відразу після відомого циклу фільмів про американського ветерана війни у В'єтнамі, який повернувся додому, але не зумів« знайти себе »в мирному житті і як би мимоволі став терористом. Майстерно зіграна С. Сталлоне роль бойовика Рембо створила вдалий образ, а його ім'я незабаром стало прозивним. Фахівці з дослідження поведінки людей в
   
7. 20. Поняття зовнішньоекономічної операції з давальницькою сировиною
   українським замовником для використання - у виготовленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або ввезенням в іншу країну. Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо давальницька сировина, з використанням якого виготовлена ця продукція, ввезено
   
8. Хто має право на творчу відпустку?
     'Творча відпустка надається працівникам підприємств, установ, організацій за місцем основної роботи для закінчення дисертаційних робіт, написання підручника, монографії, довідника тощо Умови, тривалість, порядок подання та оплати творчих відпусток затверджено поста 1 Варабаш А.Т. До питання про деякі властивості трудового правовідносини / / Вчені записки Харківського
   
9. 28. Торгові палати
     українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів; проводити по замовленнях українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів і визначати їх вартість; засвідетельствовивать і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств
   
10. в) Причини розпаду СРСР.
      українських націоналістів - Володимир Винниченко: "Українська держава, українська державність на Україні є. ... Наскільки вона міцна, показує той факт, що її найбільші вороги - росіяни імперіалісти у всіх видах (хоч так званої демократії, хоч так званого комунізму) не в силах (а тому і не мають сміливості) розвалити її. Чому в так званому «Союзі Радянських
    
11. 25. Філії та представництва юридичної особи.
      Стаття 31. Філії та представництва юридичної особи Юридична особа може відкривати філії та представництва в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР або Української РСР. Керівник філії або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи. «Про підприємництво» ст.8 Суб'єкт підприємницької діяльності має
    
12. 49. Зовнішньоекономічні операції з давальницькою сировиною
      українським замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або ввезенням в іншу країну. Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо давальницька сировина, з використанням якого виготовлена ця продукція, ввезено
    
13. 87. Право державної власності: зміст, підстави виникнення.
      українського народу. У статті 13 Конституції України закріплено, що право державної власності від імені українського народу здійснюють органи державної влади. До них в першу чергу відноситься глава держави - Президент України, який виступає від імені держави в різних правовідносинах, в тому числі, здійснює право державної власності. Поряд з Президентом
    
14. Драгнев Д.М.. Нариси зовн.-пол. історії Молдавського князівства, 1987
    
    
15. 52. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність
      українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економіки України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, зазначеної в ст. 4 Закону України * 0 зовнішньоекономічну діяльність ". З метою контролю за
    
16. 19. Поняття зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Предмет і методи правового регулювання ЗЕД
      українських суб'єктів за кордоном, коли іншим учасником правовідносини є не суб'єкт господарської діяльності, а державний чи інший уповноважений реєструючий орган. Можливі й інші правовідносини без участі іншого партнера - суб'єкта господарської діяльності, але за наявності будь-якого іноземного елемента (іноземної території, іноземного товару, іноземної валюти та
    
17. 26. Нормативна регламентація і обов'язковість застосування ІНКОТЕРМС при складанні зовнішньоторговельних контрактів
      українських резидентів при заключний всіх внутрішніх і зовнішньоекономічних договорів, предметом яких є товари. Керуючись даним Указом, Правила ІНКОТЕРМС зараз широко використовуються українськими підприємцями при здійсненні зовнішньоторговельних операцій. З юридичної точки зору. Правила ІНКОТЕРМС не належать до типу міжнародно-правових нормативно-правових актів. Їх застосування