| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Види міжнародного комерційного арбітражу. Інституційний арбітраж у Франції, Швеції і Великобританії. |
||
|
Існує два види міжнародного комерційного арбітражу: інституційний і ізольований. Інституційний арбітраж є постійно діючим органом, створеним, як правило, при торговій палаті, торговельно-промисловому союзі або асоціації. В основі його створення лежить установчий документ - статут, статут або положення, які й визначають правовий статус арбітражу, його внутріорганізаці-онную структуру, механізм функціонування, склад і компетенцію. Порядок розгляду спорів закріплюється в ар-арбітражного регламенті, що представляє собою правила процедури даного інституційного арбітражу. Ізольований арбітраж (арбітраж ае hoc) створюється тільки лише для вирішення конкретного спору і після винесення рішення припиняє своє існування 9. Правовий статус ізольованого арбітражу цілком і повністю грунтується на арбітражній угоді сторін спору, які самі визначають правила процедури розгляду спору в такому арбітражі. Зазвичай це робиться шляхом прямого відсилання до вже існуючих міжнародних документів рекомендаційного характеру - Арбітражним регламентом ЄЕК ООН 1966 р.10 і Арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ 1976 г.11 У практиці торгового арбітражу перевага віддається інституційному арбітражу, тому зупинимося на ньому більш докладно. МІЖНАРОДНИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД МІЖ-НАРОДНОЇ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ (International Court of Arbitration, International Chamber of Commerce). Міжнародний арбітражний суд МТП (надалі - Суд) є арбітражним органом при Міжнародній Торговій палаті (Франція) і функціонує з 1923 р. За період свого існування Суд розглянув більше 8000 справ, що відносяться до категорії міжнародних комерційних спорів між фізичними та юридичними особами, придбавши унікальний досвід і високу світову репутацію 12. Суд діє на підставі Статуту та Внутрішнього регламенту, які визначають організаційну структуру і механізм його функціонування. Суд складається з Голови, заступників Голови, Генерального секретаря, а також членів. Члени Суду призначаються на три роки Радою МТП за пропозицією Національних комітетів. Кожен Національний комітет представлений одним членом (ст. 3 Статуту). Основною функцією Суду є забезпечення належного застосування примирних та Арбітражного регламентів МТП (ст. 1). Рішення Суду приймаються більшістю голосів, причому голос Голови є вирішальним при рівності голосів. Засідання Суду дійсні за умови, що на них присутні мінімум 6 членів. Генеральний секретар МТП і Генеральний секретар Суду мають тільки дорадчий голос. Робота Суду має конфіденційний характер, який має поважати будь-яка особа, яка бере участь у його роботі в якому б то не було як. Голова, заступник Голови, а також члени Секретаріату Суду не можуть виступати в якості арбітрів або радників у справах, переданих в ар-бітраж МТП. Члени Суду не можуть бути безпосередньо призначені Судом в якості соарбітров, одноосібного арбітра або голову арбітражного трибуналу. Вони можуть бути, однак, запропоновані на ці посади однією або декількома сторона- 13 Регламент Арбітражного інституту Стокгольмської торгової палати, який набув чинності з 1 квітня 1999 р. / / Журнал міжнародного приватного права. 1999. № 4 (26). С. 63-76. Ми за умови затвердження Судом (ст. 2 Внутрішнього регламенту). Члени Суду в силу свого положення незалежні по відношенню до Національним комітетам, за пропозицією яких вони були призначені Радою МТП. Будь-яка інформація, отримана ними при виконанні своїх посадових функцій, розглядається як конфіденційна, за винятком тих випадків, коли Голова або Генеральний секретар Суду звернулися до них з проханням повідомити цю інформацію відповідному Національному комітету (ст. 3 Внутрішнього регламенту). Суд засновує Комітет Суду, що складається з Голови і двох членів. Голова Суду виступає в якості Голови Комітету. Два інших члена Комітету призначаються Судом з числа заступників Голови та інших членів Суду. Комітет збирається за вказівкою Голови, кворум складають два члени Комітету. Комітет уповноважений приймати будь-які рішення в рамках юрисдикції Суду, за винятком рішень, що стосуються відведення арбітрів; тверджень про те, що арбітр не виконує своїх функцій; схвалення проектів рішень, винесених відповідно до мировою угодою. Рішення Комітету приймаються одноголосно. Якщо Комітет не може винести рішення або вважає переважним утриматися від його прийняття, він передає справу на чергову пленарну сесію Суду, вносячи будь-які пропозиції, які вважатиме потрібними (ст. 4-5 Внутрішнього регламенту). Сторона, яка бажає звернутися до Суду, направляє свою позовну заяву в Секретаріат Суду через Національний комітет або безпосередньо. Позовна заява повинна містити наступну інформацію: повне найменування сторін та їх адреси; виклад характеру справи; 3) арбітражна угода і документи, що дозволяють ясно встановити обставини справи; 4) всі деталі щодо арбітрів та їх вибору. Секретаріат направляє копію позовної заяви та доданих до неї документів до арбітражного трибуналу, який на підставі поданих матеріалів або в присутності сторін складає документ, що отримав назву «Умови розгляду» (Terms of Reference). Він повинен включати наступні положення: повне найменування сторін та їх адреси; прізвища та адреси арбітрів; місце арбітражного розгляду; застосовні Правила процедури; 5) позовні вимоги позивача і зустрічні позовні вимоги-ня відповідача із зазначенням необхідних грошових сум (п. 1 ст. 18). Умови розгляди повинні бути підписані сторонами та арбітражним трибуналом протягом 2 місяців з дня отримання ним копії позовної заяви з Секретаріату. Підписані Умови розгляди повинні бути представлені Суду для схвалення (п. 2 ст. 18). Правове значення Умов розгляду полягає в тому, що після їх підписання сторонами та арбітражним трибуналом, а також затвердження Судом, жодна зі сторін не має права заявляти нові позовні вимоги або зустрічні позовні вимоги, що виходять за рамки викладених в Умовах розгляду (ст. 19). Термін, протягом якого арбітри повинні винести рішення, встановлюється в 6 місяців. Суд може за вмотивованою прохання арбітрів або за власною ініціативою продовжити цей термін, якщо визнає це необхідним. Якщо були призначені три арбітри, рішення виноситься більшістю голосів. За відсутності більшості голосів рішення виноситься тільки головою арбітражного трибуналу (ст. 24-25). Арбітражне рішення поряд з розглядом справи по суті встановлює суму арбітражних витрат і визначає, яка зі сторін повинна нести витрати або в якій пропорції вони розподіляються між сторонами. Арбітражні витрати включають гонорари арбітрів та адміністративні витрати; витрати арбітра, якщо такі є; гонорари і витрати будь-яких експертів; звичайні юридичні витрати, понесені сторонами (ст. 31). Арбітражне рішення вважається винесеним в місці арбітражного розгляду і в день, коли вона підписана арбітрами (п. 3 ст. 25). Перш ніж підписати рішення, арбітри представляють його проект Суду. Суд може внести зміни до форми рішення, не зачіпаючи його по суті. Рішення не підписується, поки вона не буде схвалена Судом по його формі (ст. 27). Після винесення рішення Секретаріат Суду передає його сторонам за умови, що всі арбітражні витрати були повністю сплачені Суду. Арбітражне рішення є остаточним. Передаючи спір до Суду, сторони зобов'язуються в негайному виконанні його рішення і відмовляються від будь-якої форми оскарження (п. 6 ст. 28). З усіх питань, які прямо не передбачені в Регламенті, Міжнародний Арбітражний Суд і арбітри діють відповідно до його духом і буквою, а також докладають всі зусилля для прийняття исполнимого арбітражного рішення (ст. 35). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Види міжнародного комерційного арбітражу. Інституційний арбітраж у Франції, Швеції і Великобританії. " |
||
|
||