Головна
Cоціологія || Гуманітарні науки || Мистецтво та мистецтвознавство || Історія || Медицина || Науки про Землю || Політологія || Право || Психологія || Навчальний процес || Філософія || Езотерика || Екологія || Економіка || Мови та мовознавство
ГоловнаМедицина → Сестринський догляд в фізіотерапевтичної практиці
««   ЗМІСТ   »»

ВИКОРИСТАННЯ ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНИХ МЕТОДІВ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Бронхіальна астма. Фізіотерапію у хворих на бронхіальну астму можна застосовувати як під час нападу (легкого), так і в мсжпріступний період. Фізичні фактори використовують перш за все з метою надання анти- спазматичного і протизапального дії, зниження сенсибілізації організму, нормалізації нервово-ендокринної регуляції дихання, підвищення резистентності дихальних шляхів і організму в цілому.

При астматичному нападі найдоцільніше використовувати аерозоль і елсктроаерозольтсрапію. Перевага віддасться інгаляцій високодіспсрс- них аерозолів, що викликають бронхолітичний ефект. При виборі засобів слід враховувати характер порушення бронхіальної прохідності і ускладнення з боку дихання і серцево-судинної діяльності. Найчастіше під час нападу вдаються до адренолитики у вигляді індивідуальних інгаляторів (Ефатін, новодрин, астмопент, алупент, беротек, сальбутамол та ін.). З препаратів для інгаляцій частіше за інших призначають еуфілін 2,4%, ефедрин 1-3%, адреналін 1%, мезатон 1%, изадрин 0,5-1%, орципреналін 0,05%, атропін 0,1%, ме Тацине 0,1% та ін. Ці ж ліки використовую гея і для електроаерозолі єра! ши. Електроаерозолі, як відомо, роблять більш виражену протизапальну і протиалергічну дію. При важко протікає бронхіальній астмі застосовують інгаляції гормональних засобів (гідрокортизону, декса- мстазона, бскотіда і ін.). При алергічної природі бронхоспазму призначають інгаляції антиаллергичних засобів (димедрол, препарати кальцію та ін.). Сприятливо діє під час нападу вдихання негативних аероіонів (30-60 хв) або кисневих сумішей (20 ^ 40 хв).

При неважких нападах можна призначити в оліготермічних дозуваннях УВЧ-терапію, сантиметрові або дециметрові хвилі, індуктотер- мию. Купірує дію надають деякі водолікувальні процедури (гарячі ручні або ножні ванни, со1ревающіе компреси), а також гірчичники, банки, опромінення області грудної клітини інфрачервоними променями (лампою «Солюкс», 20-30 хв), легкий масаж грудної клітки.

Для ліквідації нападів бронхіальної астми виправдане застосування методів рефлексотерапії.

Після купірування нападу і в мсжпріступном періоді необхідно проводити інгаляції лікарських засобів, що розріджують мокротиння (0,1% розчин калію йодиду, трипсин або хімотрипсин - 1-5 мг, дезоксірібонукле- оза - 1-5 мг, 20% розчин ацетилцистеїну та ін.) , іноді - антибіотиків (при інфекційно залежному варіанті хвороби).

З метою стимуляції глюкокортикоїдної функції надниркових залоз добре застосувати в слаботеплових дозуваннях индуктотермию або ДМВ- терапію на область надниркових залоз (10-15 хв). Додатково можна впливати і на область легенів. За цією ж методикою можна застосовувати і магнітотерапію.

Вираженим Бронхоспазмолітичний дією, особливо при легкому перебігу захворювання, має ультразвук (або фонофорез гідрокортизону), застосовуваний на грудну клітку і паравертебрально (методика А. Н. Шийної). Паравертебрально (на рівні С7-ТІ8) нерідко впливають імпульсними струмами - діадинамічними (ДН) або синусоїдальні модульовані струмами (III і IV рід роботи, 100 Гц, 50-75%).

Для придушення алергічної реактивності, надання протизапального і бронхолитичного дії додатково призначають електрофорез лікарських речовин по загальними методиками або на область грудної клітини (адреналіну, препаратів кальцію, еуфіліну, папаверину, нікотинової кислоти, алое, препаратів магнію та ін.), По ендоназальной методикою (новокаїн , димедрол та ін.), а також місцеві ультрафіолетові (3-4 біодози) опромінення грудної клітини. У фазі затухаючого загострення і ремісії з успіхом застосовують лікувальну гімнастику з акцентом на дихальні вправи, різні види масажу, баротерапію. Хворим з нервово-психічним варіантом перебігу бронхіальної астми показаний електросон (від 5-10 до 30 ^ 10 Гц, 30-40 хв).

Після стихання загострення хворим з нетяжким перебігом захворювання необхідне лікування в спелеолечебніци, а в більш ранні терміни - в галокамс- рах. Хворих в фазі ремісії можна направляти в місцеві санаторії пульмонологічного профілю і на приморські або середньогірні курорти. Основу санаторно-курортного лікування хворих становлять кліматотерапія, бальнео і грязелікування.

З профілактичною метою у стані передастмою доцільно призначати лікувальну гімнастику, плавання в басейні, гартують водні процедури, негативну аероіонотерапію, загальні або місцеві ультрафіолетові опромінення.

Бронхіт гострий. Основні завдання фізіотерапії при цьому захворюванні - нормалізувати кровообіг у слизовій оболонці бронхів, надати антибактеріальну, протизапальну, бронхоспазмолітичну і розсмоктуючу дію, підвищити реактивність бронхолегеневої системи. Медикаментозне лікування найчастіше комбінують зі світло- і елекролікувальні процедурами, а також з аерозолем ерапіей.

З метою зниження активності запального процесу, підвищення захисних функцій слизової оболонки і запобігання алергічних реакцій призначають УФ-опромінення передньої і задньої поверхонь грудної клітки (2-3

біодози, 4-6 опромінень). Корисні також світло-теплового процедури на грудну клітку (спереду і ззаду): опромінення за допомогою лампи солюкс або світло-теплового ванни (15-30 хв). У домашніх умовах хворим можна рекомендувати зігріваючі компреси, гірчичники, ножні гірчичні ванни.

У більш важких випадках і при поширеному процесі бажано антибактеріальну терапію комбінувати з високочастотної терапією (в оліготермічних дозуваннях), що надає протизапальну і десенсибілізуючу дію електричного поля УВЧ на область легенів, по поперечної методикою (10-12 хв, 8-10 процедур); мікрохвилі сантиметрового або дециметрового діапазонів (10-15 хв, 8-10 процедур). При бронхообструктивним синдромі доцільно впливати мікрохвилями не тільки на область легенів, але і на область проекції надниркових залоз.

Важливим компонентом комплексного лікування хворих на гострий бронхіт є інгаляційна терапія. При легко поточних катаральних бронхітах застосовують тепловлажние інгаляції слаболужних розчинів (натрію гідрокарбонат, лужна мінеральна вода), антисептиків (0,1% риванол, 0,02% фурацилін, 1-2% перекис водню) та фітонцидів (сік цибулі або часнику), а також відвари деяких трав (ромашка, мати-й-мачуха, чебрець, шавлія та ін.). У більш важких випадках і при поширеному запалення приймати інгаляції антибіотиків у вигляді середньо- або високодисперсних аерозолів (електроаерозолі). Антибіотики підбирають з урахуванням антибио- тікограмми хворого; частіше за інших застосовують тетрациклін, еритроміцин, олстстрін, морфоциклин, канаміцин, мстіціллін і ін. При явищах бронхоспазму за 10-15 хв до інгаляції антибіотиків проводять аерозоль герапію з бронхосіаз-молітікамі і гипосенсибилизирующие препаратами (1% розчин еуфіліну, 1% розчин ефедрину, 1 % розчин димедролу та ін.). Інгаляції добре комбінувати з високочастотної електротерапією.

У всіх випадках можна призначати аероіонізаіію дихальних шляхів негативними аероіонами (10-20 хв), а в період одужання - лікувальну фізкультуру (перш за все дихальну гімнастику), масаж.

З метою профілактики рецидивів захворювання рекомендують систематичні гартують (водні обтирання, обливання, душі; аерогеліопроцедури), загальні ультрафіолетові опромінення. ЛФК та ін.

  1. Вітамін е (жиророзчинний) - біохімія людини
    Вітамін Е - токоферол (від грец. «Tokos» - потомство, «phero» - несу, і лат. «Oleum» - масло) - регулює процес розмноження. Вперше з масла пшеничних зародків і бавовняного масла були виділені три похідних бензопіран, які опинилися вітамерамі вітаміну Е: а-, р- і у-токоферол. Формула будови
  2. Вісцеральні терморецептори - ендокринна і центральна нервова системи, вища нервова діяльність, аналізатори, етологія
    При дослідженні функціональних характеристик вісцеральних механорецепторов було відзначено, що частота їх змінюється при варіаціях температури. Однак у внутрішніх органах, зокрема в шлунково-кишковому тракті, в кровоносних судинах печінки, були виявлені рецептори, що реагують на зміну температури
  3. Високомолекулярні сполуки і полімери - біохімія людини
    Білки належать до класу високомолекулярних сполук - полімерів. За кількістю атомів, що входять в молекулу, все речовини підрозділяють на низькомолекулярні сполуки (НМС) і високомолекулярні сполуки (ВМС). Умовно вважають, що молекули НМС містять не більше 1000 атомів. ВМС - це речовини, молекули
  4. Вимоги до медичної документації - факультетська хірургія
    На кожного хворого в стаціонарі заводиться медична карта стаціонарного пацієнта (форма № 003 / о-80), а в амбулаторній мережі - медична карта амбулаторного хворого (форма № 025 / о-04). Медична карта хворого - юридичний документ, тому всі записи в медичній карті повинні відповідати істині,
  5. Вікові зміни емоційних проявів у дітей - вікова анатомія і фізіологія
    Емоційне забарвлення поведінки немовлят вивчена по вегетативним показниками і міміці. У віці від двох до восьми місяців позитивні емоції супроводжуються у них зміною частоти пульсу, наприклад, при вигляді обличчя людини або пред'явлення стимулів, які включають його зображення (манекен, геометрична
  6. Вікові особливості шкірних покривів, питання і завдання для самоконтролю - вікова анатомія і фізіологія. Т.2 опорно-рухова і вісцеральні системи
    Незважаючи на значно менші розміри дітей першого року життя в порівнянні з дорослими, площа поверхні тіла в перерахунку на 1 кг ваги у них значно більше. У новонародженого вона становить близько 700 см 2 / Кг, в рік - 530-550 см 2 / Кг (у дорослої людини - 220 см 2 / Кг). Інтенсивну втрату
  7. Вікові особливості кровотворення і формуванні імунної системи, вікові особливості складу крові - вікова фізіологія і психофізіологія
    Кровотворення у ембріона ділиться на три періоди. перший період триває до кінця 2-го місяця внутрішньоутробного життя. Осередки кровотворення розташовані в желточном мішку і складаються з тяжеобразнимі скупчень мезенхімних клітин. У цих ділянках ембріона утворюються порожні, вистелені ендотелієм
  8. Використання фізіотерапевтичних методів в клінічній практиці, З.1 використання фізіотерапевтичних методів при захворюваннях серцево-судинної системи - сестринський догляд в фізіотерапевтичної практиці
    Захворювання серцево-судинної системи відносяться до числа найбільш поширених і частіше за інших призводять до інвалідності та смерті. Для багатьох з них характерно хронічний перебіг з поступово прогресуючим погіршенням стану хворого. Фізіотерапевтичні методи спрямовані на відновлення
© 2014-2020  ibib.ltd.ua