Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоСудова бухгалтерія України → 
« Попередня Наступна »
Камлик М. І.. Судова бухгалтерія. Підручник.- К.: Атіка,.2000-336с., .200 - перейти до змісту підручника

2.9. Використання облікових документів при виявленні та розслідуванні корисливих зловживань, пов'язаних з приховуванням прибутків і відрахувань від оподаткування


Державне регулювання ринкової економіки передбачає вплив держави на відтворювальні процеси в економіщ за допомогою різних правових та економічних регуляторів з метою орієнтації суб'єктів господарювання й окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Про необхідність державного регулювання розвитку економіки свідчить весь світовий досвід, у тому числі досвід країн з традиційно розвинутою ринковою економікою. Безперечно, методи впливу держави на економічні процеси залежать від економічної політики держави та системи управління, яка діє в той чи інший період розвитку суспільства.
Для виконання своїх функцій держава використовує різноманітні форми і методи впливу на економічні процеси, серед яких важливе місце займає податкова політика. Через рівень оподаткування, порядок обчислення податків, податкових пільг і обмежень держава, з одного боку, визначає, величину доходів державного бюджету, з іншого боку, спрямовує ділову активність суб'єктів господарювання і громадян у відповідності зі встановленими пріоритетами та завданнями соціально-економічного розвитку країни. Досконалість форм і методів оподаткування свідчить про рівень розвитку держави, її економічних та правових інститутів.
Система оподаткування в Україні фактично почала функціонувати з часу прийняття Верховною Радою України у 1991 році Закону України «Про систему оподаткування».
193
7 М. Кашіик
її становлення відбувається у період масового створення підприємницьких структур, розпаду господарських зв'язків між підприємствами, розбалансованості банківської діяльності, відсутності ефективного механізму ціноутворення, інфляційних процесів. Система оподаткування в Україні не є остаточною або незмінною. Вона ґрунтується на принципах стабільності, рівнонапруженості, обов'язковості, соціальної справедливості, її завдання полягають у забезпеченні концентрації у республіканському і місцевих бюджетах коштів, необхідних для економічного і соціального розвитку держави, у створенні дійових стимулів до підвищення ефективності виробництва, економного використання ресурсів і охорони навколишнього середовища.
Відповідно до чинного законодавства в систему оподаткування включено дев'ятнадцять видів загальнореспубліканських податків, зборів та обов'язкових платежів та шістнадцять місцевих податків (2) та зборів (14).
Об 'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних та фізичних осіб та інші об'єкти, визначені чинним законодавством України.
Суб'єктами оподаткування є юридичні та фізичні особи.
Податковою політикою держави забезпечується диференційований підхід до них залежно від належних їм об'єктів оподаткування, спрямованості діяльності і т. ін.
-Система оподаткування фізичних осіб включає прямі та непрямі податки, збори і добровільні внески. У свою чергу прямі податки поділяються на державні та місцеві. Об'єктом оподаткування є дохід громадян, більшу частину якого становить заробітна плата.
До прямих податків населення належать:
- прибутковий податок;
- сільськогосподарський податок (плата за землю);
- податок з власників транспортних засобів;
- місцеві податки.
Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:
- декларацій громадян про сподіваний (оціночний) у поточному році або фактично одержаний ними протягом року дохід;
- матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами;
- отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відо-
194
мостей про виплачені платником доходи і утримані податки за довідкою ф. № 2.
Платниками прямих податків є фізичні особи.
Підприємства, установи й організації усіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних працівникам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого й утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Зазначені юридичні та фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку. Чеки на отримання коштів для виплати їх працівникам підприємства приймаються установами банків тільки за умови одночасного подання до банку платіжного доручення на перерахування до бюджету сум прибуткового податку.
Суми прибуткового податку, не утримані або утримані неповністю з працівників, що звільнилися, сплачуються підприємствами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за рахунок власних коштів. Утримані зайві суми податку повертаються платникові або зараховуються до сплати майбутніх платежів за його заявою.
Об'єктом оподаткування при сплаченні непрямих податків є не дохід громадянина, а видаток, тобто непрямий податок обраховується від ціни на товар, який купує громадянин.
До непрямих податків належать: податок з обороту, податок на іноземні товари, податок на добавлену вартість, акцизний збір. Крім того, громадянами сплачуються платіжні та добровільні внески. Державою стягується до бюджету через непрямі податки або акцизи більше половини заробітку.
Система оподаткування юридичних осіб включає в себе податок на прибуток, плату Іа іемпю, плату т природні ресурси, інші платежі.
Платниками податку на прибуток, податку з обороту, акцизного збору, податку на добавлену вартість, за використання природних ресурсів та інших є підприємства, об'єднання та організації, які займаються господарською та підприємницькою діяльністю.
Підставою для оподаткування підприємств незалежно від форм власності с річний івіт і відповідні форми 'звітності про господарську діяльність, до яких належать:
7* 195
- баланс підприємства або форма № 1;
- звіт про фінансові результати і їх використання або форма № 2;
- звіт про майновий стан підприємства або форма № 3;
- декларація про доходи підприємства;
- декларація по податку на добавлену вартість;
- розрахунки податків та авансових платежів.
Крім зазначених форм звітності, деякі підприємства і організації, які мають особливості у господарській діяльності, заповнюють й інші форми звітності. Всі юридичні особи незалежно від форм власності та підпорядкування здають звіти до податкової інспекції, а також до Пенсійного фонду, фонду зайнятості та органів державної статистики за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.
Податки, збори та обов'язкові платежі сплачуються юридичними та фізичними особами за ставками або у твердих сумах щодо об'єкта оподаткування. Чинним законодавством передбачені відповідні пільги щодо платників податків. Але звільнення (часткове або повне) окремої галузі від податку (вугільна промисловість, сільське господарство) є економічно невиправданим, воно не тільки не підвищує конкурентоспроможності галузі, й ефективності, але й сприяє інфляційним процесам і деформуванням в економіці держави.
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, які отримують доходи за джерелом їх походження з України за винятком тих, що мають дипломатичний статус.
Об'єктом оподаткування прибутку підприємств є прибуток платника, податку, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:
- суму валових витрат платника податку;
- суму амортизаційних відрахувань.
Новостворені підприємства мають право зменшення балансового прибутку на суму збитків від операцій, отриманих протягом будь-якого з трьох перших років господарювання, що передували оподаткованому періоду. Суб'єктам господарювання надані також інші права щодо зменшення балансового прибутку.
Податок на добавлену вартість є "частиною нової відтворюваної вартості на кожному етапі виробництва товарів,
виконання робіт, надання послуг, який перераховується до бюджету після їх реалізації.
Відповідно до чинного законодавства платниками'податку на добавлену вартість є:
- підприємства, організації (у тому числі й неприбуткові), філіали, відокремлені підрозділи підприємства та інші юридичні особи, в яких обсяг реалізації їх товарів (робіт, послуг) перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за останні дванадцять календарних місяців, а також ті, що знаходяться на території України і мають розрахункові рахунки в установах банків, самостійно реалізують товари, виконують роботи та'надають послуги;
- міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи і громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України;
- громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, якщо обсяг реалізації їх товарів (робіт, послуг) перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за останні дванадцять календарних місяців.
Об'єктом обкладення податком на добавлену вартість є обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), обороти по відвантаженню товарів як власного виробництва, так і придбаних з метою оподаткування (товаром вважається також теплоенергія, газ, вода, нерухоме майно). Крім того, даним податком обкладаються послуги транспорту, включаючи транспортування газу, нафтопродуктів, теплової енергії, води, послуг по навантаженню, розвантаженню, зберіганню та інших операцій.
У торговельних, заготівельних, оптових, постачально-збутових та інших підприємствах, які надають посередницькі послуги, об'єктом оподаткування є різниця між цінами, за якими вони проводять розрахунки з постачальниками, включаючи суму податку на добавлену вартість.
Акцизний збір визначається чинним законодавством як непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік таких товарів, на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, які виробляють підакцизні товари (продукцію), а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують такі товари або продукцію.
Об"єктом оподаткування акцизним збором є обороти з
197
реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну, передачі безкоштовно або з частковою оплатою, обороти з реалізації товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників підприємства; митна вартість імпортних товарів (продукції), придбаних за іноземну валюту, крім тих, по яких стягується мито.
На рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» відображаються розрахунки по податках, які стягуються із заробітної плати працівників, а також інших платежах кредиторської і дебіторської заборгованості, по яких закінчився строк позовної давності, та інші. По кредиту рахунку записуються суми, які нараховано до бюджету, на дебеті -суми, які вже перераховано в бюджет.
На рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображаються розрахунки з профспілковими організаціями на соціальне страхування, розрахунки з органами Держстраху по обов'язковому і добровільному страхуванню. Крім того, по цьому рахунку відображають відрахування до Пенсійного фонду, фонду зайнятості населення, Чорнобильського фонду.
Облік розрахунків з бюджетом та розрахунків по страхуванню ведеться в оборотній відомості № 9 «Оборотна відомість по рахунках № 64,65».
Облік розрахунків з бюджетом по акцизному збору повинен здійснюватися на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» по окремому субрахунку «Розрахунки по акцизному збору». Сума акцизного збору, врахована по рахунку реалізації у складі виручки, відображається по дебету рахунку 70 «Доходи від реалізації» і кредиту рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами». Перерахування акцизного збору до бюджету відображається по дебету рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» у кореспонденції з рахунком 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
При перевірці правильності обчислення та своєчасності сплати акцизного збору підприємствами, що постачають підакцизні товари на експорт, необхідно затребувати вантажну декларацію зі штампом «відпуск дозволено».
Бухгалтерський облік розрахунків з бюджетом за податком на добавлену вартість ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» (субрахунок «Розрахунки за податки на добавлену вартість»).
Суми податку на добавлену вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, наг дані послуги, придбані матеріальні ресурси, придбані і вве-
198
дені в дію основні фонди і нематеріальні активи, які використовуються у виробництві продукції (робіт, послуг), відображають на дебеті рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» та кредиті рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами» тощо. Підприємства торгівлі, постачання, громадськоґо харчування суму податку на добавлену вартість за товари, що надійшли від постачальників, відображають разом із вартістю товарів по дебету рахунку 28 «Товари», кредиту рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».
Сума податку на добавлену вартість за матеріальні цінності (роботи, послуги), що використовуються для невиробничих потреб, відображаються по кредиту рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» у кореспонденції з дебетом рахунків обліку джерел відшкодування витрат. Сума податку на добавлену вартість за відвантажені товари {виконані роботи, надані послуги) включається до складу виручки від реалізації і відображається постачальником на дебеті рахунку 70 «Доходи від реалізації» і кредиті рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами».
У розрахункових документах за реалізовані товари (виконані роботи, надані послуги) сума податку вказується окремим рядком, а при звільненні продукції від податку у зазначених документах робиться помітка «Без ПДВ». Розрахункові (платіжні) документи, в яких сума податку не відокремлена або не зроблена примітка «Без ПДВ», установами банків до виконання не приймаються.
У всіх випадках відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), включаючи продаж за готівку, за бартерним обміном, в обов'язковому порядку складаються ра-хунки-фактури, накладні, акти, реєстрації тощо, в яких сума податку вказується окремим рядком і обов"язково зазначаються: дата складання, назва і адреса постачальника та покупця. Кількість товару, його ціна і сума ПДВ (податку на добавлену вартість) повинні вказуватись по кожній позиції окремо. Торговельні, заготівельні, постачально-збутові, посередницькі та інші підприємства, які надають торговельно-постачальницькі послуги, у відвантажуваль-иих розрахункових документах повинні вказувати окремим рядком суму податку на добавлену вартість, обчислену як за одержаними ними валовими доходами, так і за товарами, що ними реалізуються.
Незадовільна організація бухгалтерського обліку суб'єктами підприємницької діяльності, велика кількість
нормативних актів, які регулюють сферу оподаткування, а також часте внесення змін і доповнень до них дають можливість суб'єктам підприємницької діяльності ухилятися від сплати податків, приховувати реальні прибутки від оподаткування. Таке становище ускладнює роботу відповідних апаратів органів внутрішніх справ щодо здійснення ефективного контролю за дотриманням податкового законодавства, виявлення і розслідування цих злочинів.
Чинним кримінальним законодавством передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків шляхом приховування (заниження) або приховування (необ-числення) будь-яких об'єктів оподаткування, вчинених суб'єктами господарювання, якщо ці дії завдали шкоди у великих чи особливо великих розмірах (ст. 148" КК України).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кримінального Кодексу України» від 28 січня 1994 року великим розміром завданої шкоди вважається сума, ще в сто і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати. Під особливо великим розміром шкоди розуміють несплачену сума податку, яка в тисячу і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.
Законодавцем у диспозиції ст. 148" КК України названі способи ухилення суб 'єктів підприємницької діяльності від сплати податків, а саме:
- неподання податкових декларацій та розрахунків;
- приховування прибутку або інших об'єктів оподаткування;
- заниження прибутку або інших об'єктів оподаткування.
Неподання суб'єктом підприємницької діяльності податкової декларації полягає в навмисному ухиленні від сплати податків, неподанні декларації про доходи за умов, коли підприємство здійснює відповідну господарську діяльність, отримує від неї певний прибуток.
Для приховування прибутку або інших об'єктів оподаткування суб'єкти підприємницької діяльності у декларації про доходи відображають значно меншу, порівняно з фактичною, суму прибутку від господарської діяльності (в цілому або по окремих господарських операціях), у тому числі й при пільговому оподаткуванні.
Заниження прибутку або інших об'єктів оподаткування полягає в тому, що в декларації про доходи відображаються всі операції, але при цьому навмисно завищується собівартість продукції, робіт чи послуг, у зв'язку з чим зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягає оподаткуванню.
200
Необхідно також зазначити, що скоєння даного виду злочину обов'язково поєднується із вчиненням службовими особами службового підлогу - внесення в офіційні документи (бухгалтерські та статистичні) свідомо неправильних відомостей і подання цих документів у державні органи. Такі обставини в діях службових осіб додатково кваліфікуються за ст. 172 КК України.
Основні дії працівників податкової міліції органів внутрішніх справ при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків або приховуванням об'єктів оподаткування, повинні бути спрямовані передусім на збір та аналіз документів, які містять перекручені дані про витрати виробництва та обігу, а також неправильне обчислення прибутку як об'єкта оподаткування.
До основних видів викривлень бухгалтерської звітності належать такі:
- заниження прибутку, який приймається для визначення розміру платежів до бюджету, внаслідок необгрунтованого завищення величини матеріальних витрат, включених у собівартість продукції (робіт, послуг), неправильної оцінки за звітний період залишків незавершеного виробництва, витрат обігу і торговельної знижки на залишок відвантажених товарів (виконаних робіт та послуг), нестач товарно-матеріальних цінностей, відшкодування матеріальної шкоди, розрахунків з дебіторами тощо;
- включення у витрати виробництва і обігу витрат, які покриваються згідно з чинним законодавством за рахунок спеціальних джерел (фондів економічного стимулювання, ремонтного і спеціальних фондів та цільового фінансування), а також завищення або заниження за станом на кінець звітного періоду величини залишків резервів, що утворюються за рахунок витрат по основній діяльності;
- викривлення фінансового результату по господарській діяльності, який приймається для визначення платежів у бюджет, за рахунок включення у витрати виробництва та обігу або віднесення на прибутки витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок власного доходу, а також необгрунтованого завищення позареалізаційних доходів шляхом включення до їх складу фінансових результатів від реалізації продукції, робіт та послуг, інших господарських операцій;
- приховування доходів шляхом зарахування виручки від реалізації продукції, робіт та послуг на інші балансові рахунки.
201
Під час проведення перевірок особливу увагу треба приділяти документам, на підставі яких виплачено готівку, оприбутковано або списано товарно-матеріальні цінності і т. ін.
Протиріччя між даними аналітичного і синтетичного обліку, які виявляються в процесі перевірки і аналізу документів та бухгалтерських регістрів, необхідно розцінювати як ознаку можливого скоєння злочинів, пов'язаних з приховуванням об'єктів оподаткування.
Приховування об'єктів оподаткування суб'єктами підприємницької діяльності відбувається різноманітними шляхами та способами. Проаналізуємо найбільш поширені і вірогідні з них.
Приховування розміру фактичного прибутку шляхом свідомо неправильного віднесення витрат на собівартість виробництва або собівартість продукції, яка підлягає реалізації
Виявлення і документування такого зловживання ґрунтується на пошуку і глибокому аналізі обліково-бухгалтерських документів та відповідних форм статистичної звітності.
До таких документів належать:
« декларація про доходи;
- баланс підприємства або форма № 1;
- платіжні доручення на перерахування до бюджету податку на прибуток;
- звіт (довідка) про фінансові результати та їх використання;
'- розрахунки планової калькуляції та фактичних витрат на виготовлення продукції та її реалізацію;
- бухгалтерські записи по кредиту рахунку 44 «Нероз-ділені прибутки» як за рік, так і за звітні періоди;
- бухгалтерські записи по рахунку 70 «Доходи від реалізації».
У разі виявлення перевитрачання фактичних видатків порівняно з плановими необхідно з'ясувати їх причини, для чого аналізуються дані супроводжувальних товарних і розрахункових документів, первинних прибуткових документів (прибуткові накладні, картки аналітичного обліку, книги складського обліку), а також бухгалтерські записи на відповідних рахунках про надходження й оприбуткування продукції, первинні видаткові документи (накладні, лімітно-забірні картки, акти списання товарно-матеріальних цінностей), які відображають витрати матеріальних цінностей, а також бухгалтерські записи по кредиту відповідних матеріальних рахунків та по дебету рахунку 23 «Виробництво».
202
Не підтверджені документально та відповідними розрахунками фактичні витрати матеріальних цінностей на виробництво продукції кваліфікуються як суми, за рахунок яких безпідставно зменшено прибуток і які повинні бути виключені із матеріальних витрат, віднесених на собівартість. При виявленні таких ознак приховування фактичного прибутку від оподаткування необхідно призначити|перевірку правильності визначення прибутку та обчислення на нього податку за участю представника державної податкової інспекції.
При проведенні перевірки відомостей щодо приховування прибутку від оподаткування необхідно враховувати, обставини, які впливають на величину оподаткованого прибутку, надані суб'єкту господарювання пільги та ставки податку. У разі одержання підприємством прибутків від кількох видів діяльності, щодо яких застосовуються різні ставки, податок на прибуток визначається окремо для кожного виду діяльності за відповідною ставкою податку незалежно від підсумків діяльності підприємства в цілому.
Приховування розміру фактичного прибутку fa рахунок неправильного обчислення амортизаційних відрахувань на основні засоби та малоцінні предмети
Як відомо, при використанні основних засобів відбувається їх поступове зношення. Тому у витрати необхідно включати суми, що відшкодовують певну частину вартості використовуваних об'єктів основних засобів відповідно до ступеня їх зношення за звітний період. Вартісне вираження частини основних засобів, що зношуються, щомісячно включається у витрати виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань.
Для виявлення таких корисливих зловживань оперативні працівники податкової міліції проводять перевірку та аналіз облікових документів, розрахунків амортизаційних відрахувань та форм квартальної звітності. Перевірці та аналізу підлягають:
- бухгалтерський баланс підприємства;
- звіт (довідка) про фінансові результати та їх використання;
- платіжні доручення на перерахування авансових внесків податку;
- розроблювальна таблиця амортизаційних відрахувань;
- розрахунки фактично обчисленої амортизації на основні засоби та малоцінні предмети і планові розрахунки (відповідно до затверджених норм);
- акти прийомки-передачі основних засобів;
203
г
- акт про ліквідацію основних засобів;
- інвентарні картки по обліку основних засобів;
- матеріали переоцінки основних засобів (перевіряється правильність відображення результатів переоцінки на рахунку 01 «Основні засоби»);
- розрахунки прискореної амортизації на активну частину основних засобів.
У випадках виявлення ознак завищення амортизаційних відрахувань, віднесених на собівартість виробництва продукції, необхідно перевірити фактичний склад основних засобів як в натурі, так і за допомогою інвентаризаційних описів основних засобів, інвентарних карток. Крім того, зіставляються дані розрахунків амортизаційних відрахувань з бухгалтерськими записами по дебету рахунку 23 «Виробництво».
Виявлення сум амортизаційних відрахувань, які не підтверджені нормами амортизації або обчислені з неправильним застосуванням норм амортизації і за рахунок яких безпідставно зменшено прибуток підприємства, потребують подальшої перевірки підрозділами податкової інспекції для вирішення питання про притягнення службових осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Приховування прибутків від торговельно-закупівельних операцій шляхом часткового оприбуткування торговельних націнок (знижок).
Документування даного способу приховування прибутків здійснюється за допомогою таких документів:
- бухгалтерський баланс підприємства;
- звіт (довідка) про фінансові результати та їх використання;
- платіжні доручення на перерахування авансових внесків податку;
- журнал-ордер № 6 і відомість № 6, які відкриваються по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;
- товарно-транспортні накладні або рахунки-фактури;
- платіжні вимоги на оплату товарів постачальнику;
- товарний звіт торговельного підприємства;
- бухгалтерські записи по субрахунку 285 «Торговельна націнка» та рахунку 44 «Нерозподілені прибутки».
При необхідності використовується метод зустрічної перевірки супроводжувальних товарних і розрахункових документів з постачальником товарів, а також метод контрольного зіставлення залишків товарів у торговельному підприємстві.
204
У разі виявлення розбіжностей між сумою торговельної націнки (знижки), наданої постачальником, і сумою фактично оприбуткованої торговельної націнки (знижки) необхідно призначити перевірку правильності визначення прибутку і обчислення податку на прибуток за участю інспектора податкової інспекції.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "2.9. Використання облікових документів при виявленні та розслідуванні корисливих зловживань, пов'язаних з приховуванням прибутків і відрахувань від оподаткування"
  1. 1.3. Використання бухгалтерських документів і матеріалів інвентаризації при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів в економіці
    використання їх не лише у бухгалтерському обліку, але й під час перевірки відповідної інформації про ознаки вчинення корисливих
  2. кореспонденцією рахунків
    використання в обліку тих чи інших рахунків, уміння аналізувати відображені на них господарські операції багато в чому залежить від чіткого уявлення про їх економічний зміст, призначення та структуру. Тому виникає необхідність в їх класифікації за різними ознаками. За призначенням та структурою розрізняють рахунки для обліку господарських ресурсів та джерел їх формування і рахунки для обліку
  3. Метод взаємного контролю
    використаний при викритті ознак корисливих зловживань як у випадках оформлення господарських операцій документом, складеним в одному примірнику, так і в разі правильного оформлення документа. Це досягається тим, що взаємний контроль змісту різних документів здійснюється шляхом аналізу і зіставлення окремих даних, повторюваних у різних документах, що відображають взаємопов'язані господарські
  4. 2.1. Використання облікових документів при виявленні та розслідуванні корисливих зловживань на промислових підприємствах
    використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Основні засоби беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, і
  5. 2.6. Використання облікових документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у кооперативах, малих та спільних підприємствах
    використання передової техніки та технології, можливості динамічно переорієнтуватися за умов кон'юнктури ринку, суттєво підривають монопольні позиції великих корпорацій. В Україні на початок 2000 року функціонувало 151,4 тис. малих підприємств, близько 4,7 спільних підприємств з іноземними інвестиціями, 35,5 тис. фермерських господарств, а також 930 тис. індивідуальних підприємців. У цілому в
  6. 3.4. Судово-бухгалтерська експертиза
    використання спеціальних знань з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності. Питання про призначення судово-бухгалтерської експертизи у кожному конкретному випадку залежно від обставин розв'язує слідчий. Виходячи з вимог ст. 76 КПК України призначення судово-бухгалтерської експертизи не є обов'язковим для органу, у провадженні якого знаходиться справа. Практика розслідування
  7. ЗМІСТ
    облікового процесу на підприємствах ... 33 1.5. Використання прийомів дослідження документальних даних та методів фактичного контролю господарської діяльності в практиці органів внутрішніх справ ... 59 Розділі II. ГАЛУЗЕВІ ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ОБЛІКОВИХ
  8. Камлик М. І.. Судова бухгалтерія. Підручник.- К.: Атіка,.2000-336с., .200
    використання обліково-бухгалтерських документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у галузях економіки, а також питання, пов'язані з застосуванням бухгалтерського обліку, економіко-правового аналізу, фінансового контролю, аудиту і судово-бухгалтерської експертизи в юридичній практиці. Висвітлюються найпоширеніші способи розкрадання матеріальних цінностей і грошових коштів, інших
  9. ВСТУП
    використання економіко-правового аналізу в правозастосовчій практиці. У роботі достатньо повно використані результати досліджень, визначено основні напрямки роботи по попередженню злочинів в економічній сфері, розроблено галузеві методики використання обліково-бухгалтерських документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у різних сферах економіки. Визначаються можливості
  10. 1.1. Предмет, метод, завдання та структура судової бухгалтерії
    використання обліково-бухгалтерської, фінансової та статистичної документації. Бухгалтерські та інші економічні знання відіграють важливу роль у кримінальному та цивільному судочинстві, в організації та проведенні оперативно-розшукових і профілактичних заходів щодо виявлення та попередження корисливих правопорушень. Дійовим інструментом в оволодінні цими знаннями з метою використання їх в
© 2014-2020  ibib.ltd.ua