У свій час в ряді країн (таких, як США та СРСР) системи охорони авторського права не
включали в себе високих стандартів, сформульованих в Бернської конвенції. Розроблена в
1952 Всесвітня конвенція про авторське вдачу мала на меті дати можливість цим країнам
вступити в багатосторонню систему охорони авторських прав. У 80-і і 90-і роки переважна
більшість таких країн провело реформи свого законодавства про авторські права з тим,
щоб привести його у відповідність до положень Бернської конвенції і приєднатися до неї. В
результаті цього Всесвітня конвенція про авторське право в значній мірі втратила своє
значення
Радянський Союз приєднався до Всесвітньої конвенції про авторське право в 1973 г, проте
остання діяла для нього лише у своїй первісній редакції 1952 Після розпаду
СРСР Російська Федерація ще в грудні 1991 прийняла на себе всі зобов'язання колишнього
Радянського Союзу, що випливають з її участі у Всесвітній конвенції, а через три роки
приєдналася до Паризької (1971 р.) редакції цієї Конвенції і додатковим Протоколів
до неї № 1 і 2.
В даний час рівень авторсько-правової охорони, який забезпечується Бернської та
Всесвітньої конвенціями дійсно практично збігається, що робить їх паралельне
існування в чому зайвим. Разом з тим не слід забувати про те, що деякі
країни як і раніше пов'язані лише початковою редакцією Всесвітньої конвенції і не
беруть участь в Бернської конвенції. Крім того, між Всесвітньою та Бернською конвенціями
зберігається ряд важливих відмінностей. Зокрема, хоча приєднання Росії до Бернської конвенції
та ратифікація редакції 19711. Всесвітньої конвенції сталися практично одночасно, їх
правила поширюються на різний коло творів російських авторів. Якщо Всесвітня
конвенція у редакції 1971 діє лише щодо творів російських авторів,
вперше випущених у світ після 9 березня 1995, то Бернська конвенція повинна застосовуватися і до
тим російським творам, які були створені і почали використовуватися раніше 13 березня
1995 г
Дана відмінність випливає з того, що на відміну від Всесвітньої конвенції Бернська
конвенція діє із зворотною силою. Відповідно до п. (I) ст. 18 Бернська конвенція
застосовується до всіх творів, які до моменту її вступу в силу (для країни,
присоединяющейся до Конвенції) не стали ще загальним надбанням у країні походження
внаслідок закінчення терміну охорони. У практичному плані це означає, що якщо твір
російського автора ще продовжує охоронятися в Росії, то хоча би воно й було випущено в світ
до 13 березня 1995 , з дати приєднання Росії до Бернської конвенції воно стало охоронятися під
всіх країнах Бернського союзу. Відповідно на території Російської Федерації з 13 березня
1995 р. повинні охоронятися твори іноземних авторів, які раніше правовою охороною не користувалися, за умови, однак, що вони не перейшли ще в розряд суспільного надбання
внаслідок закінчення терміну охорони в країні походження.
« Попередня
|