Кожен із співучасників володіє повним комплексом процесуальних прав того суб'єкта, в чиєму процесуальному якості він виступає. Всі процесуальні співучасники наділяються однаковими правами і несуть однакові обов'язки в процесі. Між ними є рівність прав і обов'язків як по відношенню один до одного (внутрішнє рівність), так і по відношенню до інших учасників процесу (зовнішнє рівність). При цьому, відповідно З принципом диспозитивності співучасники вправі використовувати свої процессу-альні права та обов'язки незалежно від думки інших со-учасників, тобто співучасники повністю самостійні у процесі. Вони діють автономно, вступаючи в самостійні процесуальні правовідносини З арбітражним судом, реалізуючи весь обсяг належних їм процесуальних прав.
У процесі розгляду справи співучасники можуть діяти як індивідуально, одноосібно, в повному обсязі виконуючи всі необхідні процесуальні дії, так і спільно, використовуючи груповий спосіб взаємодії. В останньому випадку у всіх співучасників повинна бути вироблена узгоджена позиція в справі, що виражається в співпадаючих способах реалізації наданих їм процесуальних прав та обов'язків.
Співучасники можуть доручити ведення справи одному або декільком співучасникам. У цьому випадку діють правила представництва.
|
- Поняття і характерні риси співучасті
співучасника, особа не обов'язково має бути учасником спірного матеріального правовідносини, як це часто вказується в науковій процесуальній літературі. Можливо не тільки пряме, а й непряме (опосередковане) ставлення співучасників з об'єктом спірного матеріального правовідносини. Таким чином, при прямих зв'язках учасників з об'єктом спору виникає співучасть на стороні позивача,
- Види співучасті
співучасника можна тільки встановивши загальні права та обов'язки всієї групи осіб. Тому не можна кожну вимогу розглядати окремо. Участь всіх необхідних співучасників є обов'язковим процесуальним умовою вирішення спору. Інакше не можна буде ні правильно вирішити суперечку, ні виконати судове рішення. Обов'язкове співучасть виникає в наступних випадках: при розгляді справ,
- відзиву на позовну заяву
співучасники, може відбутися заміна неналежного відповідача, правонаступництво). Якщо при розгляді справи з'ясується, що воно не підлягає розгляду в арбітражному суді, то провадження у справі прекра-щается (ст. 150 АПК). Що стосується інших передумов, то наявність вступило в законну силу судового акта по спору між тими ж особами, про той самий предмет і з тих же підстав також тягне
- 4. ВИЗНАННЯ І виконання іноземних арбітражних рішень
арбітражних рішень були закладені Нью-Йоркської конвенції 1958 р., яка носить універсальний характер і включає до складу її учасників понад 120 держав. Конвенція застосовується виключно до «инос-Тран арбітражним рішень», тобто таким рішенням, які винесені на території держави іншої, ніж держава, де запитується їх визнання і приведення у виконання (п. 1 ст. 1).
- 5. Процесуальне співучасть: поняття і види
співучасників по відношенню до іншої сторони в арбітражному процесі виступає самостійно. АПК не містить докладного регламенту процесуального співучасті. В даному випадку всі правила про види співучасті і його класифікації (активне, пасивне і змішане, факультативне і обов'язкове), вироблені в цивільному процесуальному праві, цілком застосовні і до арбітражному процесу. Доцільність
- 2. Арбітражна угода
арбітражна угода сторін спору. Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-яким конкретним правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні (п. 1 ст. 7 Закону 1993 р.). Сутність арбітражної угоди в міжнародному приватному праві виражається
- § 4. Теорії складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності
взаємодії і взаємопроникненні. Пізнання є сходження від одиничного через особливе до загального, від конкретного до абстрактного, і навпаки. Тому поняття складу, як результат розумового процесу, має бути єдиним, цілісним поняттям, що відбиває в мисленні наявність злочину в тих чи інших суспільно небезпечних діяннях. Його встановлення, як і всяке пізнання, має вестися на
- § 9. Основні питання причинності в теорії російського кримінального права
взаємодії з нею багатьох інших, більш-менш суттєвих або незначних зв'язків, і все це в певній мірі впливає на формування наслідки, конкретизуючи і індівідуалізіруя його, або може не допустити його настання. Слід ще раз підкреслити, що не можна змішувати причину і умова настання якої-небудь події. Причина породжує наслідок генетично, завдяки процесам,
- Види і стадії адміністративного права
арбітражні суди здійснюють судову владу при вирішенні виникаючих у процесі предпринимаемой діяльності спорів або з пр-ний в сфері управління. Специфіка забезпечення арбітражним судом законності у сфері виконавчої влади полягає в тому, що суд визнає повно-стю або частково недійсним акт, який не має нормативного ха-рактер і прийняте рішення на основі
- 4.Питання вивчення народних рухів
взаємодії з корінним населенням. Мирні в своїй основі внаслідок економічної взаємозалежності, участі вихідців із сусідніх народів у формуванні козацтва, куначества, взаємозбагачення в культурі та побуті, вони змінювалися під впливом різних обставин. Як сусіди, вони сварилися один з одним і мирилися, гнали худобу і дарували лихих скакунів, обмінювалися зброєю і торгували хлібом,
|