Головна
ГоловнаПолітологіяЗовнішня політика і міжнародні відносини → 
« Попередня Наступна »
Г. В. Фокеев. Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР, 1917-1987 рр.. У 3-х томах. Т. 2, 1945-1970 рр.. / Под ред. Г. В. Фокеева. - М.: Междунар. отношенія.-456 с. - (Московський державний Ордена Трудового Червоного Прапора інститут міжнародних відносин МЗС СРСР), 1987 - перейти до змісту підручника

Японія в міжнародних відносинах на Далекому Сході

Економічний розвиток 60 - ті роки були періодом дуже швидкого Японії І посилення розвитку економіки Японії. Темпи по-

протіворечійаНСКІХ щення ефективності суспільного

виробництва в Японії були найвищими з капіталістичних країн. Продуктивність праці в середньому зростала на 11% на рік, у той час як у США - всього лише на 3%, а в країнах ЄЕС в середньому на 6%. Експорт Японії ріс щорічно в середньому на 17% в порівнянні з 7,7% у США і приблизно 10% у країнах «Спільного ринку».

Хоча за загальним обсягом виробництва, за впливом у капіталістичному світі, по боротьбі за світові ринки Японія ще поступалася США, проте, як було зазначено в звітній доповіді ЦК КПРС XXIV з'їзду партії, Японія поряд з США і Західною Європою перетворилася на один з основних центрів імперіалістичного суперництва. До середини 60-х років Японія вийшла на друге місце в капіталістичному світі після США за валовим національним продуктом.

Крупний стрибок у розвитку економіки Японія зробила під час війни у В'єтнамі. Проводячи політику фактичного співучасті в американській агресії, Японія надавала право користуватися численними військовими і перевалочними базами, виконувала багато військові замовлення американської армії, забезпечувала відпочинок і лікування американських військовослужбовців.

Японія розвивалася технологічно, накопичувала капітал. Її товари все більш наводняли ринки США, країн Західної Європи, Південно-Східної Азії, Латинської Америки.

США намагалися стримувати японський експорт високими митами. Вашингтон все частіше вимагав від Токіо «добровільного» обмеження експорту ряду товарів. Водночас Вашингтон наполягав на скасуванні обмежень на ввезення американських товарів і капіталу в Японію.

Будучи вимушеним погодитися 6 червня 1967 на лібералізацію приміщення іноземного капіталу в японську економіку, уряд Японії зробило все можливе, щоб гранично захистити інтереси своїх монополій. Лібералізація була розтягнута на п'ять років. Основним її принципом була установа спільних підприємств на паритетних засадах, щоб застрахуватися від захоплення іноземним капіталом занадто великої частки внутрішнього ринку Японії.

Все це обіцяло у майбутньому серйозні економічні потрясіння у відносинах між Японією і її партнерами по капитали стическими світу. Можливі економічні труднощі не виключали і загострення політичних протиріч.

Політика правлячих кіл Токіо в від-Японо-китайські носінні Китаю полягала в тому, що Япо-

відносини ня не може піти на визнання КНР

раніше, ніж США, але повинна зав'язувати різні зв'язки, маючи на увазі, що вони надалі по

служать базою розвитку відносин між двома країнами. Зближення з Китаєм гальмувалося, як було зазначено вище, і проблемою Тайваню, торгово-економічні відносини з яким у Японії розвивалися дуже успішно.

Не бажаючи надміру «підігравати», Токіо розраховував, однак, отримати для себе вигоду з погіршення радянсько-китайських відносин, зокрема стосовно власних територіальним претензіям до СРСР. Тому уряд крізь пальці дивилося на те, що багато «дружні фірми» торгували з Китаєм, не перешкоджав навіть деяким політичним контактам. У 1960 році обсяг торгівлі між Японією і Китаєм склав 23,4 млн. дол, 1966 - уже 621 млн., нарешті в 1971 році - 900 млн. дол

У Японії час від часу спалахували гарячі суперечки щодо політики відносно Китаю. Соціалістична партія, генеральна рада профспілок вважали, що Японія має якнайшвидше визнати КНР. За якнайшвидше встановлення дипломатичних відносин з Китаєм виступала Комуністична партія Японії. Лідери ліберально-демократичної партії

і, отже, уряд діяли з оглядкою на США, але хотіли в потрібний момент виявитися готовими до нормалізації відносин з Китаєм.

Радянсько-японські відносини, незважаючи Розвиток радянсько-на їх нормалізацію в 1956 році, нала-

японських відносин дились не відразу. Токіо орієнтувався

на політику Вашингтона. Сусідство і значне збіг економічних інтересів з СРСР, однак, давали про себе знати.

У серпні 1961 Японію для відкриття радянської торгово-промислової виставки відвідав перший заступник Голови Ради Міністрів СРСР А. І. Мікоян. Відбувся обмін думками з питань двосторонніх відносин і по ряду міжнародних проблем. У травні 1964 Японії відвідала делегація Верховної Ради СРСР на чолі з А. І. Мікояном, а у вересні того ж року в СРСР побувала делегація парламенту Японії. Сторони домовилися про подальше розширення міжпарламентських зв'язків.

У січні 1966 відбувся візит в СРСР міністра закордонних справ Японії Е. Сііна. 21 січня було підписано угоди про товарообіг і платежі на 1966-1970 роки і

про пряме повітряне сполучення між столицями.

Обговорення проблем радянсько-японських відносин було продовжено під час відповідного візиту міністра закордонних справ СРСР А. А. Громико до Японії у липні 1966 року. Це був перший офіційний візит до Японії міністра закордонних справ СРСР за всю історію взаємин двох країн. Міністри підписали консульську конвенцію і домовилися про проведення регулярних консультацій як з питань двосторонніх відносин, так і з міжнародних проблем, що становлять інтерес для обох сторін.

У ході наступних контактів були підготовлені та підписані угода про науково-технічне співробітництво в галузі рибного господарства, генеральну угоду про постачання в СРСР з Японії на умовах кредиту обладнання, машин та інших товарів для розробки лісових ресурсів Далекого Сходу і про постачання в Японію з СРСР лісоматеріалів.

Розвивалися зв'язки в галузі науки, культури і мистецтва.

Але не дрімали в Японії і противники налагодження відносин з Радянським Союзом. Вони все активніше роздмухували тему територіальних претензій до СРСР.

«Ми виходимо з того, що розвиток дружніх, добросусідських відносин вигідно як радянському, так і японському народу», - зазначав у січні 1969 року Голова Ради Міністрів СРСР А. Н. Косигін, відповідаючи на питання кореспондента японської газети «Майніті». Зі свого боку, міністерство закордонних справ Японії виражало у своєму офіціозі згоду з тим, що такі відносини є «найважливішою умовою збереження стабільності обстановки в прилеглих до нашої країни районах, зміцнення безпеки і забезпечення процвітання нашої країни».

Одним з найважливіших інструментів со-

Висування ідеї кіл-зберігання миру між народами СРСР лектівноі безпеки л **

в дзіі вважав і вважає забезпечення безпечно

сти держав на колективній основі. Ще до другої світової війни, в 30-ті роки, радянська дипломатія активно пропагувала цей принцип. Вона пропонувала домовитися про колективну безпеку в зв'язку із захопленням Японією Маньчжурії. Вона висунула ідею укладення тихоокеанського пакту, коли Японія розгортала агресію проти Китаю. Тоді західні держави проігнорували пропозиції СРСР, розраховуючи штовхнути Японію на війну проти СРСР.

Після другої світової війни найбільше збройних конфліктів було в Азії. У зв'язку з цим в 1969 році СРСР знову висунув ідею створення в Азії системи колективної безпеки. Що означало б створення такої системи? Це означало б зобов'язання країн Азії не вдаватися до сили у відносинах один з одним, а вирішувати суперечки мирним шляхом, за столом переговорів. Це означало б повагу суверенітету всіх держав, забезпечення недоторканності їх меж, що не-

зао втручання в справи один одного, широкий розвиток рівноправного і взаємовигідного економічного співробітництва.

Ідея забезпечення безпеки в Азії колективними зусиллями всіх держав континенту привернула велику увагу і була підтримана низкою держав, зокрема Індією. Однак імперіалістичні держави саботували її. Проти виступили і тодішні китайські керівники, що заявляли, ніби ідея колективної безпеки призначена для того, щоб «оточити Китай». Такі заяви були абсолютно безпідставними. У Радянському Союзі вважають, що система колективної безпеки в Азії не може бути створена і не зможе існувати без Китайської Народної Республіки.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Японія в міжнародних відносинах на Далекому Сході "
  1. ТЕМА 15 Доісламські Індія і Японія в 5 - 12вв
    ТЕМА 15 Доісламські Індія і Японія в 5 -
  2. КОЕФІЦІЄНТИ ЗБІЛЬШЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ СТАВКИ
    міжнародне республіканське місцеве У зоні охорони пам'яток 20 10 5 В зонах регулювання забудови 15 липня 3 в інших районах історичних міст 10 5 2 Примітка. Порядок класифікації значення історичної забудови міжнародного та республіканського рівня входить до компетенції республіканських органів культури, місцевого значення за рішенням місцевих органів. Таблиця 6 Коефіцієнти
  3. Росія і Азіатсько-Тихоокеанський регіон.
    Якщо мати на увазі східний напрямок, то російські позиції на Далекому Сході, Східної Азії та західній частині Тихого океану опинилися під загрозою. Місце Росії в якості «наддержави» сьогодні займає Китай, так як він виявився більш конкурентоспроможним. За ВВП Китай пересунувся до групи лідируючих країн: нині за цим показником він ділить друге-третє місця з Японією. В
  4. 6.4. Країни Азії в 1945 - 2000 рр.
    міжнародними суперечностями, пов'язаними з їх незалежною, суверенною
  5. 2000 - 2002 роки
    міжнародних відносин зараз є концепція багатополюсного світу, а найпершим практичним завданням - відродження статусу великої держави, з якою рахуються всі. Розроблено концепцію національної безпеки. Чітко заявлено, що у Росії є постійні інтереси усюди (як і у США) і що вона не хоче миритися з її дискримінацією з боку Заходу, що РФ хоче розмовляти з ним лише
  6. Джерела норм міжнародного права
    міжнародного права являють собою встановлені державами в процесі правотворчості форми втілення узгоджених рішень, форми існування міжнародно-правових норм. Стаття 38 Статуту Міжнародного суду містить перелік джерел міжнародного права, які він застосовує при вирішенні переданих йому суперечок. До таких джерел відносяться: міжнародні конвенціі1,
  7. Культура Стародавнього Єгипту.
    План: Писемність Стародавнього Єгипту. Релігія Давнього Єгипту. Давньоєгипетська література. Образотворче мистецтво та архітектура. Наукові знання древніх єгиптян. Література Історія Стародавнього Сходу. / Под ред. В.І.Кузіщіна. М., 1999. Гол. 7. Історія Сходу. Т.1. М., 2000. Гол. 11 (с. 176-191). Історія Стародавнього Сходу. Частина 2. М., 1988 (з гол. 5 і 7). Історія стародавнього світу. Кн.1. Рання
  8. Економіка і соціальні відносини древньої Вавилонії за законами Хаммурапі.
    Відносини і спадкування; г) судочинство та кримінальне право. Література: Хрестоматія з історії Стародавнього Сходу. Ч.1. / Под ред. М.А.Коростовцева та ін М., 1980. -С. 151 - 178. (Взагалі, будь-які хрестоматії, окрім хрестоматії з історії стародавнього світу під ред. Боруховича, 1973 року видання; тут «законів» просто немає). Історія Стародавнього Сходу. Ч.1. Месопотамія. М., 1983. -С.370-385. ВДИ, 1952,
  9. Г. В. Фокеева. Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР, 1917-1987 рр.. У 3-х томах. Т. 2, 1945-1970 рр.. / Под ред. Г. В. Фокеева. - М.: Междунар. отношенія.-456 с. - (Московський державний Ордена Трудового Червоного Прапора інститут міжнародних відносин МЗС СРСР), 1987

  10. Господарство і суспільний лад Ассирії та Хеттського царства.
    Відносин. Вільне населення Хеттського царства та Ассирії. Раби й інші групи залежного населення. Общинні і сімейні відносини. Характерні риси хетського і ассірійського судебников. Література (основна): Історія Стародавнього Сходу. Ч. 2. М., 1988,-С. 110 - 116. Історія Стародавнього Сходу. / Под ред. В.І.Кузіщіна. М., 1999. Гол. 16 (особливо с. 193-195). Історія Сходу. Т.1. Схід в давнину.
  11. Положення трудящого населення в Єгипті.
    Відносини в Єгипті епохи Середнього царства. М., 1976. Берлов О. Д. Трудове населення Єгипту в епоху Середнього царства. М., 1972. Історія Стародавнього Сходу. Тексти та документи. / Под ред. В.І.Кузіщіна. М.: Вища школа. 2002. -С.34-50. Проблемно-логічні завдання: Роз'ясніть вираз Геродота «Єгипет - дар Нілу». Поясніть, чому рабство в Древньому Єгипті було розвинене досить слабо. Доповіді: 1).
  12. МЕТАФІЗИКА євразійства Рене Генона: НОРМАЛЬНИЙ СХІД І патологічності ЗАХІД
    ставлення до Заходу - це, звичайно, теж порушення принципів конвергенції, але в інтересах самої ж конвергенції потрібен і критичний аналіз спочатку Заходу. Робота Р. Генона цінна насамперед самокритикою Заходу, без чого неможливе нормальне зближення Сходу і Заходу. Дана глава становить відтворення у вельми стислій формі змісту восьми глав книги Р. Генона, зрозуміло,
  13. Список наявних хрестоматій чи збірників давніх документів, рекомендованих для роботи студентів
      Історія Стародавнього Сходу. Тексти та документи. / Под ред. В.І.Кузіщіна /. М., 2002. Тематична хрестоматія з історії Стародавнього Світу. Вип.1, Стародавній Схід / склав Н.П.Пікус /. Вид. Московського університету. 1963. Хрестоматія з давньої історії. / Под ред. В.В.Струве. У 2 тт. М.: Державне навчально-педагогічне видавництво. М., 1936. Хрестоматія з історії Стародавнього Сходу (в 2 частинах). / Под
© 2014-2022  ibib.ltd.ua